Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №500/4882/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: членів сімей, які втратили годувальника

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №500/4882/25

Суддя: Ільницький Олег Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокум. Львівсправа № 500/4882/25 провадження № А/857/57341/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя – Ільницький О. В.,

судді: Качмар В. Я., Онишкевич Т. В.

розглянув у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року про прийняття звіту в порядку судового контролю у справі № 500/4882/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя в суді першої інстанції – Мартиць О. І., розгляд у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення – м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення – 08 жовтня 2026 року),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст справи і рішень суду першої інстанції

1. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, задовольнив повністю позовні вимоги ОСОБА_1 (далі – позивач, стягувач, заявник): визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФ України в Тернопільській області, відповідач, боржник) щодо відмови в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 року №11/1/8211; зобов`язав ГУ ПФ України в Тернопільській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 квітня 2019 року на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 №11/1/8211 про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 30 березня 2026 року.

2. 20 липня 2026 року позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФ України в Тернопільській області подати звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк, за наслідками розгляду якого вирішити питання про накладення на керівника цього суб`єкта владних повноважень штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки всупереч проведеному на виконання рішення перерахунку пенсії у травні – липні 2026 році пенсія виплачена йому у значно меншому розмірі, що свідчить про невиконання рішення суду.

3. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 липня 2026 року заяву задовольнив: постановив зобов`язати відповідача (боржника) ГУ ПФ України в Тернопільській області у строк два місяці (до 30 вересня 2026 року) подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.

4. На виконання вимог вказаної ухвали 25 вересня 2026 року до суду від ГУ ПФ України в Тернопільській області надійшов звіт про виконання рішення, у якому поінформувало про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду в межах повноважень у квітні 2026 року, в результаті чого розмір пенсії після перерахунку склав – 21 311,66 грн; заборгованість станом на 24 вересня 2026 року з виконання рішення суду перед стягувачем становить 116 755,24 грн, з яких виплачено – 7 398,26грн.

Причиною заборгованості є застосування боржником положень постанов Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі – Постанова № 821) та від 19 серпня 2026 року № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі – Постанова № 1046), які визначили обов`язковий для органів Пенсійного фонду України механізм використання коштів державного бюджету та з бюджету Пенсійного фонду України на видатки для виплати сум пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, відсутність бюджетних асигнувань. У зв`язку з чим просив прийняти звіт про виконання судового рішення.

5. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 жовтня 2026 року прийняв звіт ГУ ПФ України в Тернопільській області від 25 вересня 2026 року про виконання судового рішення в адміністративній справі № 500/4882/25.

Підставою для цього вважав те, що суд встановив, що пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача, у межах зобов`язальної частини судового рішення, яке в частині нарахування пенсії виконано у повному обсязі. В іншій частині рішення суду виконується відповідно до механізмів запроваджених Законами України Про Державний бюджет та чинною постановою Кабінету Міністрів України № 1046, а тому відсутні підстави вважати, що пенсійним органом не вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення виконання судового рішення у цій справі.

Зважаючи на судову практику (постанову Верховного Суду від 01 травня 2026 року у справі № 340/7985/25) суд також виснував, що правильність застосування законодавства, яке не було предметом оцінки під час вирішення справи, під час виконання рішення суду є самостійною підставою для звернення стягувача з окремим позовом. Враховуючи, що виплата позивачу пенсії на виконання даного судового рішення залежить від виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, то встановлювати новий строк суд першої інстанції визнав недоцільним.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; рух справи у суді апеляційної інстанції

6. Судове рішення оскаржила ОСОБА_1 , оскільки вважала, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не надавши належної оцінки її запереченням на звіт про виконання рішення у частині незаконності та безпідставності посилання на Постанови № 821 та № 1046, а тому заперечує проти висновків суду про те, що ГУ ПФ України в Тернопільській області проведено комплекс заходів для виконання рішення суду, оскільки не підтверджено відсутність фінансування та не надано доказів вжиття заходів для його отримання, наявності нормативних підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення або ж звернення з новим позовом щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у зв`язку із виконанням судового рішення за цих умов.

Тому просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у справі № 500/4882/25 та постановити нове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФ України в Тернопільській області від 25 вересня 2026 року про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 та застосувати заходи судового контролю, передбачені законодавством: накласти штраф на керівника ГУ ПФ України в Тернопільській області у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановити новий строк для подання звіту.

7. Ухвалою від 30 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Учасник правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

IV. Обставини, встановлені судами, і визначені відповідно до них правовідносини

9. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, задовольнив повністю позовні вимоги ОСОБА_1 : визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 року №11/1/8211; зобов`язав ГУ ПФ України в Тернопільській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 квітня 2019 року на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 №11/1/8211 про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 30 березня 2026 року.

10. 28 жовтня 2026 року Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання вчинити певні дії.

11. 20 липня 2026 року позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФ України в Тернопільській області подати звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк, за наслідками розгляду якого вирішити питання про накладення на керівника цього суб`єкта владних повноважень штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки всупереч проведеному на виконання рішення перерахунку пенсії у травні – липні 2026 році пенсія виплачена йому у значно меншому розмірі, що свідчить про невиконання рішення суду.

12. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 липня 2026 року заяву задовольнив: постановив зобов`язати відповідача (боржника) ГУ ПФ України в Тернопільській області у строк два місяці (до 30 вересня 2026 року) подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.

13. На виконання вимог вказаної ухвали 25 вересня 2026 року до суду від ГУ ПФ України в Тернопільській області надійшов звіт про виконання рішення, у якому поінформувало про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду в межах повноважень у квітні 2026 року, в результаті чого розмір пенсії після перерахунку склав – 21 311,66 грн; заборгованість станом на 24 вересня 2026 року з виконання рішення суду перед стягувачем становить 116 755,24 грн, з яких виплачено – 7 398,26грн.

Причиною заборгованості є застосування боржником положень постанов Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі – Постанова № 821) та від 19 серпня 2026 року № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі – Постанова № 1046), які визначили обов`язковий для органів Пенсійного фонду України механізм використання коштів державного бюджету та з бюджету Пенсійного фонду України на видатки для виплати сум пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, відсутність бюджетних асигнувань. У зв`язку з чим просив прийняти звіт про виконання судового рішення.

Також підтверджено попереднє надіслання копії звіту стягувачу.

У звіті ГУ ПФ України в Тернопільській області додатково пояснило, що передбачений пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення були передбачені пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Водночас нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року № 157 (далі – Постанова № 157), обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень – у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту четвертого зазначеного Порядку), що з урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України (далі – БК України) належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

У період чинності постанови Кабінету Міністрів України № 821 механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування), визначався зазначеним Порядком. На цей час постановою Кабінету Міністрів України № 1046 визначено правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих / перерахованих за рішеннями судів. Нормативним актом передбачено, що такі виплати здійснюються пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата. Виплати здійснюються виходячи з виділених на ці цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету / доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1) (далі – Порядок № 21-2), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку.

З урахуванням зазначених норм, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 рік і на 2026 рік, затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2025 року № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» та від 05 лютого 2026 року № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік», передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

Виплати здійснюються виходячи з виділених на ці цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету / доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта. Таким чином, виплата нарахованої згідно з рішенням суду доплати буде проведена в порядку, передбаченому Постановою № 1046.

14. 30 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на звіт з доводами, які є аналогічними доводам незгоди з рішенням суду першої інстанції, викладеним у апеляційній скарзі

V. Нормативно-правове регулювання та висновки судового правозастосування, якими керувався суд, ухвалюючи постанову

15. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

18. Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статті 382– 382-3 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України)

При цьому судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 381-1 КАС України).

19. На підставі статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін – у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Водночас, за частинами третьою, п`ятою статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

20. Вирішуючи питання про прийнятність скарги на порушення прав людини у зв`язку із тривалим невиконанням рішень національних судів про присудження виплат за рахунок бюджетних коштів шляхом запровадження екстраординарних заходів шляхом відстрочення виконання на період, необхідний для вирішення суспільно важливих проблем, Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 13 жовтня 2026 року у справі «Voicu-Ionel PU?CA?U et 4 autres requкtes проти Румунії» (№ 2598/24) сформулював загальний висновок про неприйнятність: «Суд ще раз наголошує, що, з огляду на вимоги, що випливають із Конвенції, держава не може посилатися на відсутність коштів чи інших ресурсів як підставу для невиконання боргу, що ґрунтується на судовому рішенні (Burdov (№ 2), зазначена вище, § 70).

Проте Суд вважає, що з усього викладеного вище випливає, що дана справа пов`язана з винятковими обставинами (Immobiliare Saffi, згадана вище, § 69), які характеризуються, зокрема, масштабом та непередбачуваністю фінансових зобов`язань, покладених на державу, а також економічними та бюджетними обмеженнями, з якими влада мала справу в складних економічних умовах. У цьому контексті, навіть якщо судові рішення, винесені на користь заявників, досі не виконані в повному обсязі і було прийнято рішення про відстрочку платежу, слід вважати, що внутрішні органи влади в умовах гострої та тривалої кризи, незважаючи на недостатність наявних фінансових ресурсів, запровадили здійснили низку послідовних коригувань, що дають їм змогу забезпечити поступове виконання цих рішень, водночас продовжуючи політику довгострокового оздоровлення державних фінансів та гарантуючи збереження основних державних функцій і послуг (див., mutatis mutandis, Eisenauer et autres, зазначену вище, §§ 76 та 77, а також Molnar Gabor проти Сербії (рішення), № 22762/05, § 50, 08 грудня 2009 року). Такий підхід свідчить про зусилля, докладені внутрішніми органами влади з метою забезпечення балансу між відповідними суспільними та приватними інтересами. За цих обставин, а також з огляду на особливе становище заявників (пункти 155– 157 вище), Суд вважає, що, незважаючи на значну тривалість розгляду справ, він не може дійти висновку, що часткове виконання спірних рішень порушило саму суть права заявників на виконання судових рішень або наклало на них надмірне індивідуальне навантаження» (пункт 161).

21. Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а на підставі аналізу правового статусу Пенсійного фонду України та правового режиму його фінансування дійшов висновку, що невиконання судового рішення територіальним управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу в порядку виконавчого провадження у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

22. У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 580/490/26 (провадження № К/990/23528/26) Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що оцінка належності виконання судового рішення, яке проявилося у прийнятті нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта є спором, який виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених КАС України, а саме позивачка у такій справі має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав, підтверджених таким рішенням суду.

23. На сьогодні Верховний Суд не відступав від вказаних правових позицій, а тому на підставі частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує їх при вирішенні конкретного спору.

24. Частини перша та третя статті 308 КАС України встановлюють, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

VІ. Оцінка апеляційним судом рішення, яке є предметом перегляду, та доводів учасників справи

25. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

26. Забезпечуючи додержання вимог законності та обґрунтованості судових рішень, суд повинен ухвалювати їх відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, третя статті 242 КАС України).

27. Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України підставами для відмови у прийнятті звіту є:

1) ненаведення обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання рішення;

2) недостатність заходів, які вживаються для виконання рішення;

3) порушення вимог до форми і змісту поданого звіту.

А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних об`єктивних причин або ж недодержання порядку подання звіту, а для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника) з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.

28. Проаналізувавши доводи боржника, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, апеляційний суд встановив, що рішення суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 в частині здійснення нарахування суми коштів виконано, що не оспорюється і сторонами справи, а тому не є предметом апеляційного перегляду, але в частині погашення нарахованої виплати та поточних виплат станом на день подання цього звіту – таке залишилася невиконаним.

29. Суд у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, має оцінювати всі обставини порядку виконання у сукупності та в ухвалі навести відповідні мотиви, з яких дійшов висновків, що відсутні як бюджетні асигнування, а вжиті заходи для виправлення ситуації є достатніми і вичерпними. Тобто особа, яка подала звіт, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у цій справі або роблять таке виконання неможливим незалежно від її волі і застосованого комплексу заходів відповідними засобами доказування і порядку статей 72– 79 КАС України.

30. Апеляційний суд підтримує як обґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо того, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки фінансування видатків відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України з урахуванням спеціальних порядків, визначених Постановами №№ 821, 157, 1046, порядок і наслідки застосування яких є загальновідомими.

31. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у наведеній від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, а також від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

32. Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов нормативно обґрунтованого переконання, що на підставі частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За аналізом Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі – Положення № 28-2), пенсійні виплати здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України, в тому числі і позивачем, виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду України немає. Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

На виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», які встановлювали, що механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, 14 липня 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 821, відповідно до пунктів 4– 7 Порядку, який був нею затверджений видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5– 7 цього Порядку.

Постанова діяла з 17 липня 2025 року до моменту її визнання її протиправною і нечинною Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 08 червня 2026 року у справі № 320/51895/25, оскільки на підставі частини другої статті 265 КАС України: нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання його нечинним (якщо інше не визначено судом).

Натомість постановою Кабінету Міністрів України № 1046 від 19 серпня 2026 року № 1046 внесено зміни у Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затверджений Постановою № 157, пункт 4 якого було доповнено абзацами наступного змісту: абзац 13 «виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет;», абзац 14 «виплату за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет», абзац такого змісту: «Бюджетні кошти за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 цього пункту, не спрямовуються на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 (Офіційний вісник України, 2021 року, № 70, ст. 4433; 2022 року, № 40, ст. 2173), а також за судовими рішеннями, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, у межах суми стягнення за один місяць, за рішеннями суду, що набрали законної сили до дати застосування пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Виплати за судовими рішеннями, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюються за рахунок джерел, з яких проводиться виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання)».

33. Надаючи власну оцінку цим аргументам, колегія суддів враховує, що здійснюючи свої повноваження ГУ ПФ України в Тернопільській області, керується спеціально дозвільним принципом, в тому числі виконує чинні постанови Кабінету Міністрів України, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

У зв`язку з цим слід нагадати, що пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджував, що у аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

34. А тому, порівнюючи зміст заходів, які визначені відповідними постановами, що істотно і об`єктивно впливають на можливість виконання боржником рішення суду, а також їх темпоральну дію (у часі), співвідносно із тривалістю спірних правовідносин з виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду після набрання ним чинності 24 жовтня 2025 року, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування відповідних норм при вирішенні питання виконання цього рішення відхиляються як безпідставні і помилкові.

35. При цьому, колегія суддів не погоджується як з помилковим і неактуальним на сьогодні висновком суду першої інстанції про те, що оцінка застосування нормативних актів і прийнятті актів індивідуальної дії під час виконання судового рішення в межах спірних правовідносин є підставою для звернення з окремим позовом, оскільки такий прямо суперечить релевантному висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 580/490/26 (провадження № К/990/23528/26), у якому на рівні Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховний Суд відступив від використаного судом першої інстанції правового висновку, сформувавши підхід щодо належності цих питань до предмету судового контролю в порядку статті 382, 383 КАС України.

Незважаючи на те, що наведена в оскаржуваній ухвалі постанова Верховного Суду не наведена під час відступу, але у випадку відступу від правової позиції відступають не від постанов Верховного Суду, а від змістового висновку, застосованого в них. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права судова палата відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний. Саме такий підхід застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 03 лютого 2025 року у справі № 910/8714/18.

36. Однак такі помилкові висновки не вплинули на вирішення відповідного процесуального питання по суті, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

37. Водночас абзац 2 частини третьої статті 378 КАС України передбачає невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням як самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Оскільки ані суд в межах власної дискреції це питання не вирішував з власної ініціативи, ані заявник за власними диспозитивними правами з таким клопотанням не звертався, в цій частині доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність будь-яких порушень, які вплинули на вирішення процесуального питання щодо прийняття звіту.

38. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 05 лютого 2026 року «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік», передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2026 рік затверджені в розмірі 500 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку № 21-1 проєкт бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18 липня 2007 року.

У випадку внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, які впливають на доходи та видатки бюджету Пенсійного фонду до бюджету Пенсійного фонду також вносяться зміни (пункт 1 розділу VІII Порядку № 21-1).

Зокрема, за змістом положень пункту 2 зазначеного розділу Порядку № 21-1 якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

Внесення змін до бюджету та/або бюджетної документації Пенсійного фонду, що застосовується в процесі використання коштів Державного бюджету України, які передаються на фінансування пенсійних програм, здійснюється після внесення змін до Державного бюджету України (крім випадків перерозподілу видатків державного бюджету в межах головного розпорядника коштів та надання Міністерством фінансів України довідок про зміни до річного розпису бюджету).

На підставі змін до бюджету Пенсійного фонду на відповідний бюджетний період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, розробляються зміни до планів доходів і видатків територіальних органів.

39. Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення № 28-2 Головні управління Фонду відповідно до покладених на них завдань планують у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечують виконання бюджету Фонду, що віднесено до прямих повноважень начальника (підпункт 4 пункту 10 Положення № 28-2).

40. Статтею 22 БК України визначено перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету України, серед яких відсутній як Пенсійний фонд України, так і його територіальні органи. Натомість в межах відповідних бюджетних програм такі мають статус одержувача, що істотно впливає на результативність виділення додаткового фінансового забезпечення за наслідками здійснення власних повноважень.

41. Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв`язок невиконання в повному обсязі рішення суду в частині виплати перерахунку пенсії, апеляційний суд вважає відсутніми ознаки вини у діях відповідача, а вжиті заходи з виконання у межах прямих бюджетних повноважень є достатніми і вичерпними з урахуванням загальної екстраординарної фінансової ситуації та додатково вжитих державою заходів, про що свідчить часткове погашення нарахованої заборгованості в межах наданого фінансування. Тому колегія робить висновок про відсутність підстав для неприйняття звіту, а отже і застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень – боржника.

42. На підставі припису частини одинадцятої статті 383-2 КАС України колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, на користь якої прийняте судове рішення, яке залишається не виконаним, ГУ ПФ України в Тернопільській області на необхідності вжиття додаткових заходів для забезпечення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25, зокрема шляхом ініціювання перед Пенсійним фондом України питання про внесення змін до відповідного бюджету Пенсійного фонду України, а за потреби – і до Державного бюджету України, з метою забезпечення фінансування для погашення заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 у цьому або наступному бюджетному періоді та надання належних і достатніх доказів.

43. Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

44. Із врахуванням причин невиконання рішення, які ґрунтуються на необхідності ініціювання та внесення змін до відповідних фінансово-планових актів у межах бюджетного процесу, враховуючи його однорічний характер, що за частиною першою статті 96 Конституції України та частиною першою статті 3 БК України визначається тривалістю календарного року, вважаємо, що повне виконання рішення може бути забезпечене шляхом виділення фінансування протягом цього або ж заплановане у наступному бюджетному періоді, для чого слід надати 60 календарних днів з дня отримання копії цього рішення як достатній строк для вжиття заходів в межах триваючого бюджетного процесу і подання звіту, у яких відобразити та підтвердити належними і достатніми доказами вжиті заходи з виконання на користь стягувача.

45. Установивши порушення норм процесуального права щодо застосування частини одинадцятої статті 382-3 КАС України, що призвело до непослідовності у вирішенні питання Тернопільським окружним адміністративним судом при постановленні ухвали від 08 жовтня 2026 року про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року у справі № 500/4882/25, а також висновуючи на підставі перегляду про фактичне невиконання рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФ України в Тернопільській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 року № 11/1/8211 про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне в межах власних процесуальних повноважень змінити рішення суду першої інстанції і встановити додатковий строк для подання до суду звіту про виконання рішення у невиконаній частині.

VІІ. Висновок суду апеляційної інстанції

46. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення або змінює рішення у випадку порушення норм процесуального права.

47. З огляду на те, що апеляційний суд визнає слушними доводи апеляційної скарги щодо передчасності припинення судового контролю за наявності непогашеної заборгованості та такими, що свідчать про нормативну невідповідність ухвали суду першої інстанції щодо безумовного прийняття звіту про виконання судового рішення у справі, натомість в результаті розгляду дійшов висновку про необхідність та можливість вжиття додаткових заходів для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи в процесі забезпечення виконання рішення, враховуючи природу оскаржуваної ухвали як такої, що остаточно вирішує питання застосування механізмів судового контролю, а також здійснення такого контролю саме судом першої інстанції, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, резолютивну частину судового рішення першої інстанції змінити, надавши додатковий строк для подання звіту, і повернути справу до суду першої інстанції, який повноважний на здійснення судового контролю за частиною першою статті 381-1 КАС України.

48. Оскільки учасниками не понесені судові витрати, зміна розподілу за правилами статті 139 КАС України у зв`язку з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції не проводиться.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, пунктом 4 частини першої статті 317, статтями 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 – змінити шляхом доповнення резолютивної частини абзацом наступного змісту: «Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області додатковий строк для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 25 жовтня 2021 року № 11/1/8211 про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум строком 60 (шістдесят) календарних днів з дня отримання цієї ухвали» з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.

3. У решті ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 500/4882/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО. В. Ільницький

Судді:В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 12.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua