Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №500/1584/26
Суддя: Хобор Романа Богданівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1584/26 пров. № А/857/44678/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Валюха В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, що ухвалив суддя Грицюк Р. П., у місті Тернополі, у справі № 500/1584/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати із 29 січня 2020 року по 05 жовтня 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату із 29 січня 2020 року по 05 жовтня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення з порушенням норм законодавства, а тому звернувся до суду із цим позовом.
10 липня 2026 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов вирішив задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 відповідно.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022 перерахунок і виплату грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 відповідно із урахуванням раніше виплачених сум.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача мали визначатися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а строк звернення до суду щодо вимог за період до 19.07.2022 не обмежувався.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704, не поновлює дію попередніх норм права, а тому відповідач правомірно застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що, як підтверджується довідкою про місячне грошове забезпечення, що було нараховано і виплачено ОСОБА_1 , відповідач розрахував посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у 2020-2022 роках, застосовуючи прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 (1762 грн).
Ухвалою суду першої інстанції від 01.05.2026 позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 05.10.2022 залишено без розгляду з огляду на вручення позивачу грошового атестата від 08.10.2022.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2022 роки, відповідно, не містять.
Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а саме Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року № 2017-III та Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року.
Таким чином, враховуючи те, що з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення за ці роки відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.
Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого:
- Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, станом на 01 січня 2020 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2020 рік;
- Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, станом на 01 січня 2021 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2021 рік;
- Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, станом на 01 січня 2022 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2022 рік.
Правова підстава для такого перерахунку виникла з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Доводи апелянта про те, що скасування пункту 6 Постанови № 103 не поновлює дію попередньої редакції п. 4 Постанови № 704, апеляційний суд відхиляє, оскільки з 01.01.2020 застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 суперечить законам України про Державний бюджет України на 2020– 2022 роки, а відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, суд застосовує акт вищої юридичної сили.
Пунктами 1 - 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) передбачено:
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
2. До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260), цей порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 4 розділу I Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Нормами Закону № 2011-XII та Порядку № 260 встановлено, що розмір складових грошового забезпечення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що, при виплаті грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року, відповідач, визначаючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня відповідного року, а тому грошове забезпечення, враховуючи усі складові грошового забезпечення, що нараховувалось позивачу у спірний період, відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, що є протиправним.
Наведені висновки є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 500/1584/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддяР. Б. Хобор
суддіН. В. Бруновська
В. М. Валюх
Оригінал: reyestr.court.gov.ua