Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №240/10508/26
Суддя: Боровицький О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/10508/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
12 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.26 ОСОБА_1 пройшов при ІНФОРМАЦІЯ_3 медичний огляд.
За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що оформлено довідку військово-лікарської комісії №2026-0312-1110-1510-3 від 12.03.2026.
Зі змісту вказаної довідки слідує, що позивач визнаний придатним до військової служби на підставі статті 45б, 13в, 62в, 67в, 61в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ.
При цьому, позивачу встановлено діагноз: F07.0 — розлад особистості органічного генезу; J34.2 — зміщена носова перегородка; E04.9 — нетоксичний зоб, неуточнений; N20–N23 — сечокам`яна хвороба; M77.1 — латеральний епікондиліт; M21.4 - плоскостопість набута.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 №4472 ОСОБА_1 призвано 12.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу під час мобілізації та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2026 №75 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку із чим звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з абз. 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до підпунктів 2.5.1. 2.5.2. пункту 2.5. Розділу 2 Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. Порядок створення ЛЛК визначається Положенням про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року №602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1566/31434.
Як передбачено вимогами підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.5 п. 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).
Згідно із пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Як вбачається із наведених вище норм Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , результати якого оформлені довідкою від 12.03.2026 року №2026-0312-1110-1510-3 про придатність позивача до військової служби.
Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Вказане обумовлене тим, що оскарженню у судовому порядку, за приписами підпунктів 2.3.5. та 2.4.10. глави 2 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Аналогічні висновки було викладено Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо доводів позивача про те, що його не ознайомили з результатами ВЛК, суд вказує наступне.
За приписами абз.6 підпункту 22.5. глави 22 розділу ІІ Положення №402 паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або печаткою ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП) та видається особі, що пройшла медичний огляд з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку після отримання протоколу засідання штатної ВЛК у день звернення. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою, разом з протоколом засідання штатної ВЛК, засвідченим печаткою штатної ВЛК.
Таким чином, на відповідача не покладено обов`язку щодо вручення постанови за результатами медичного огляду позивачу.
Паперова копія документа з постановою ВЛК видається особі, що пройшла медичний огляд, лише за її запитом.
Додатково стосовно аргументів позивача щодо не врахування медичних документів та доказів стану здоров`я , суд вказує наступне.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що під комісією не були враховані, зокрема, довідка КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» № 915 від 11.06.2024 року про стаціонарне лікування з 28 травня по 11 червня 2024 року (органічний розлад особистості F07.0); рентгенологічний висновок від 29.10.2024 року та консультативні висновки ортопеда від 19.10.2023 року та 23.02.2026 року (хронічний латеральний епікондиліт M77.1 та плоскостопість II ст. M21.4 з рекомендацією оперативного лікування).
При цьому суд враховує, що позивачу відповідно до довідки від 12.03.2026 року №2026-0312-1110-1510-3 встановлено діагноз: F07.0 — розлад особистості органічного генезу; J34.2 — зміщена носова перегородка; E04.9 — нетоксичний зоб, неуточнений; N20–N23 — сечокам`яна хвороба; M77.1 — латеральний епікондиліт; M21.4 - плоскостопість набута.
Таким, чином комісією під час огляду позивача враховано медичні документи, про які вказує позивач.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, врахування тих чи інших медичних документів при формуванні висновку та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача чи діям лікарів, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах №600/2448/22-а від 06.03.2023 р., № 240/7883/23 від 08.08.2023 р.
З огляду на вищенаведене у суду відсутні докази того, що довідка військово-лікарської комісії від 12.03.2026 року №2026-0312-1110-1510-3 прийнята з порушеннями процедури проведення ВЛК. Тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірної постанови.
Суд відхиляє доводи позивача про відсутність військового квитка, оскільки до матеріалів справи долучено копію військового квитка на ім`я позивача серії НОМЕР_2 від 12.03.2026.
До того ж, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, послався на наявність у нього на момент призову права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які: придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктами 56, 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII, і може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку.
За правилами пунктів 60-62 Порядку № 560 рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову приймається відповідною комісією при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі заяви військовозобов`язаного та документів, що підтверджують підстави для відстрочки. Документи, які подаються військовозобов`язаним або формуються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично, перевіряються комісією; за результатами розгляду приймається рішення про надання відстрочки або відмову в її наданні, відомості про яке вносяться до зазначеного Реєстру.
Таким чином, наявність у військовозобов`язаного фактичних обставин, з якими стаття 23 Закону № 3543-XII пов`язує право на відстрочку від призову, сама по собі автоматично не звільняє таку особу від призову на військову службу під час мобілізації. Для виникнення правових наслідків у вигляді непідлягання призову необхідним є належне оформлення відстрочки в порядку, визначеному Порядком № 560, з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Подібний правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, у якій Верховний Суд зазначив, що при прийнятті рішення про призов на військову службу під час мобілізації територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову, передбачених статтею 23 Закону № 3543-XII, на підставі відомостей, які перебувають у його розпорядженні та містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Водночас, всупереч частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що станом на 12.03.2026 (день видання начальником наказу про призов) у нього була належним чином оформлена та чинна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 №4472 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період і направлення його до Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийБоровицький О. А.
СуддіКурко О. П. Ватаманюк Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua