Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №490/5817/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №490/5817/26

Суддя: Саламатін О. В.

Справа № 490/5817/26

нп 2/490/4290/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 23481,99 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.07.2014 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324, згідно до якого Банк встановив поточний ліміт, розмір якого становить 10400,00 грн з максимальним лімітом 200000,00 грн, строком на 48 місяців. Проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована становить 30% річних. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

10.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №010/0056/82/0210324/81-1/29633 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року. Вказаною додатковою угодою сторони погодили зміну умов погашення кредитної заборгованості, а саме: тимчасово, з 10.08.2018 року по 09.02.2019 року (включно), позичальник зобов`язався сплачувати щомісячний платіж у розмірі 2,5% від суми заборгованості перед банком, розрахованої відповідно до умов договору, але не менше 30,00 грн.

20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та TOB «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-57-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило за плату, а TOB «ФК «Сіті Фінанс» належні первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 в загальному розмірі 23481,99 грн, з яких: 23036,95 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 445,04 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позивач направив відповідачці досудову вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, водночас вона відповідачкою не виконана.

Враховуючи, що відповідачка свого зобов`язання за кредитним договором не виконала та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

26.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 30.06.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 30.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 07.09.2026 року, з відміткою «повернення: адресат відсутній».

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Відповідачка, яка повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

21.07.2014 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324.

Відповідно до п. 1.1 договору, з дати початку кредитування клієнь має право отримати, а банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором. Кредит надається шляхом зарахування крошових коштів на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за КР.

Згідно з умовами договору, максимальний розмір кредиту за цим договором складає 200000,00 грн. Поточний ліміт кредиту на дату укладення договору дорівнює 10400,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом за цим договором складає 30% річних. Процентна ставка є фіксованою. Строк кредиту 48 місяців. Дата закінчення строку кредиту 21.07.2018 року.

10.08.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №010/0056/82/0210324/81-1/29633 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року. Вказаною додатковою угодою сторони погодили зміну умов погашення кредитної заборгованості, а саме: тимчасово, з 10.08.2018 року по 09.02.2019 року (включно), позичальник зобов`язався сплачувати щомісячний платіж у розмірі 2,5% від суми заборгованості перед банком , розрахованої відповідно до умов договору, але не менше 30,00 грн.

Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року, додаткова угода №010/0056/82/0210324/81-1/29633 від 10.08.2018 року до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року та всі до датки до них підписані відповідачкою власноруч.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» виконало умови кредитного договору щодо надання відповідачці кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім`я ОСОБА_1 за період з 24.07.2014 року по 30.05.2023 року, згідно якого відповідачка протягом вказаного періоду користувалася наданими банком грошовими коштами, періодично здійснювала поповнення картки для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року в сумі 23481,99 грн, з яких: 23036,95 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 445,04 грн - сума заборгованості за відсотками.

20.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-57-F у відповідності до якого АТ «Райффайзен Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Згідно із умовами вищевказаного договору відступлення права вимоги, підписання сторонами відповідного Реєстру боржників підтверджує факт переходу від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відповідних прав вимоги.

На виконання умов вищевказаного договору відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було у повному обсязі сплачено на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» вартість прав вимоги (ціну договору) відповідного портфелю заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №658 від 18.05.2023 року.

Згідно реєстру боржників від 21.03.2023 до договору відступлення права вимоги № 114/2-57 F від 20.12.2022, до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року в сумі 23479,29 грн.

Вищевказаний Реєстр боржників було підписано АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

09.04.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» направило досудову вимогу ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення та списком згрупований поштових відправлень Укрпошта стандарт з повідомленням.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року, який було укладено між ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року, відповідачка має заборгованість за кредитним договором в сумі 23481,99 грн, з яких: 23036,95 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 445,04 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачкою надано не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №010/0056/82/0210324 від 21.07.2014 року в сумі 23481,99 грн, з яких: 23036,95 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 445,04 грн - сума заборгованості за відсотками, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп», замовлення №2061 від 01.06.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2026 року №26/11/2025, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.06.2026 року до замовлення №2061 до договору про надання правничої допомоги від 26.11.2026 року №26/11/2025, платіжну інструкцію №1340 від 02.06.2026 року на суму 7500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2927 адвоката Титаренка В.В.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7500,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 7500,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 23481,99 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 3328,00 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №1302 від 02.06.2026 року.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ: 39508708, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0056/82/0210324 від 21.07.2024 року у розмірі 23481 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 99 копійок, з яких: 23036,95 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 445,04 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» судові витрати у розмірі 5328 (п`ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua