Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №490/4980/26
Суддя: Саламатін О. В.
Справа № 490/4980/26
нп 2/490/3867/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
29.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 142913,88 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.03.2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1814477 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку. 04.02.2025 року, відповідно до Умов обслуговування фізичних осіб (Договору комплексного банківського обслуговування), між сторонами було укладено Угоду №С-001-071070083-25-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, підписану електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (ОТР-пароля), надісланого на фінансовий номер телефону відповідачки ( НОМЕР_1 ).
Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної Кредитної лінії за поточним рахунком № НОМЕР_2 з максимальним розміром Кредитної лінії 200000,00 грн та розміром Кредитної лінії на дату укладення Угоди 50000,00 грн із фіксованою процентною ставкою 70,8% річних.
Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Проте відповідачка порушила умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, здійснивши останній платіж 16.04.2026 року.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачкою, станом на 22.04.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 142913,88 грн, яка складається з: 90806,03 грн - прострочений борг, 51807,85 грн - прострочені проценти, 300,00 грн - інші штрафні санкції
Направлена позивачем на адресу відповідачки вимога від 04.03.2026 року про усунення порушення кредитних зобов`язань була залишена без виконання. У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
02.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.
Ухвалою судді від 05.06.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду 01.09.2026 року з відміткою «вручено».
Відповідачка, яка повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та направленням копії ухвали про відкриття провадження на відому адресу електронної пошти відповідачки, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 26.06.2024 пройшла повну дистанційну ідентифікацію, що підтверджується протоколом перевірки фотографій клієнта.
04.02.2025 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки №С-001-071070083-25-980 відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, про що свідчить копія вказаної угоди, яка підписана відповідачкою за допомогою електронного підпису «0347», за якою відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії до рахунку, максимальний розмір якої становить 200000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом 70,8% річних та 0,01% протягом пільгового періоду.
Також сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний (п. 4 договору).
Вказані договір та угода містять персональні дані відповідачки, зокрема, її зареєстроване місце проживання, адресу електронної пошти, номер телефону НОМЕР_1 .
Також відповідачкою 04.02.2025 року за допомогою електронного підпису «3757» підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 погодили всі умови кредитування.
В Протоколі перевірки зафіксовано підписи клієнта при проведенні повної дистанційної ідентифікації про що свідчить його копія.
11.09.2023 між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір-заяву №1814477 про використання електронного підпису клієнта та згоду на збір, обробку, зберігання та розголошення/передачу своїх персональних даних, про що свідчить його копія.
В Протоколі №1814477 від 20.03.2024 року зафіксовано реєстрацію/фіксацію дій Клієнта при реєстрації в мобільному О.Ваnк 2.0, про що свідчить його копія.
З метою реалізації дистанційного укладення договорів, позивачем АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Мобільний Маркетинг» укладено Договір надання послуг №01/01122020 від 01.12.2020 року та додаток №2 до нього, про що свідчать їх копії.
Згідно копії витягів з Реєстру СМС-повідомлень за лютий 2025 року до Договору надання послуг №01/01122020 від 01.12.2020 року наявний текст СМС-повідомлень з текстом: ОТР: 0347 для підписання кредитного договору №С-001-071070083-25-980, та ОТР: 3757 для паспорту споживчого кредиту №С-001-071070083-25-980, які було надіслано 04.02.2025 з «IdeaBank» на номер телефону відповідачки НОМЕР_1 .
Копією виписки по рахунку клієнта-фізичної особи, відкритого на ім`я відповідачки ОСОБА_1 підтверджується надання їй кредитного ліміту в розмірі 50000,00 грн та користування кредитними коштами. Останній платіж погашення прострочених % за кредит здійснено 16.04.2026. Також згідно даної виписки ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 142913,88 грн, з яких: 90806,03 грн - прострочений борг, 51807,85 грн - прострочені проценти, 300,00 грн - інші штрафні санкції.
Згідно копії довідки-розрахунку заборгованості за договором №С-001-071070083-25-980 від 04.02.2025 року станом на 22.04.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 142913,88 грн, з яких: 90806,03 грн - прострочений борг, 51807,85 грн - прострочені проценти, 300,00 грн - інші штрафні санкції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача з позовною заявою також надав копію публічної пропозиції AT «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), копію договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копію статуту.
З копії вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань №12.4.2/С-001-071070083-25-980 від 04.03.2026 вбачається, що АТ «Ідея Банк» повідомлено ОСОБА_1 про наявність у неї вказаної заборгованості за Кредитним договором з вимогою її погасити протягом 30 днів, також відповідачку повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості в тридцятиденний строк з дня надіслання цієї вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості у примусовому порядку на власний вибір.
Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, що призвело до виникнення у неї перед позивачем заборгованості, яка обгрунтована позивачем та доведена відповідними доказами, а відповідачкою на спростування цього жодних заперечень та доказів не надано, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає, що з відповідачки слід стягнути заборгованість на користь позивача в розмірі 142613,88 грн, з яких: 90806,03 грн - прострочений борг, 51807,85 грн - прострочені проценти.
Щодо стягнення штрафних санкцій.
Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-1X від 15 березня 2022 року. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.
Таким чином, підстави для стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки штрафу у сумі 300,00 грн слід залишити без задоволення.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачкою не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, а також враховуючи відсутність права кредитора нараховувати штрафні санкції у період воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк» щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у загальній сумі 142613,88 грн.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2656,81 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №2836014 від 08.05.2026 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст.ст. 5-7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 207, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 639, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819, юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, р/р НОМЕР_3 , в АТ «Ідея Банк», МФО: 336310) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки №С-001-071070083-25-980 від 04.02.2025 року у розмірі 142613 (сто сорок дві тисячі шістсот тринадцять) гривень 88 копійок, з яких: 90806,03 грн - прострочений борг, 51807,85 грн - прострочені проценти.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму судового збору у розмірі 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 81 копійку.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua