Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №600/4430/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №600/4430/24-а

Суддя: Мацький Є.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4430/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

11 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військова частина НОМЕР_1 в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000,00 грн за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 10.02.2023 по 08.03.2023;

- зобов`язати розрахувати, нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000,00 грн за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 10.02.2023 по 08.03.2023;

- визнати протиправними дії щодо утримання військового збору з грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 07.05.2022 по 31.12.2022 та з 10.02.2023 по 08.03.2023;

- зобов`язати нарахувати та виплатити на користь позивача військовий збір, утриманий із грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 07.05.2022 по 31.12.2022 та з 10.02.2023 по 08.03.2023 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.03.2023 по 08.09.2023.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо утримання військового збору з грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 07.05.2022 по 31.12.2022 та з 10.02.2023 по 08.03.2023.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 військовий збір, утриманий із грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 07.05.2022 по 31.12.2022 та з 10.02.2023 по 08.03.2023 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу із наказу головнокомандувача Збройних Сил країни від 27.02.2023 №402 майора ОСОБА_1 призначено начальником продовольчої служби логістики НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.03.2023 №73 майор ОСОБА_1 , заступник командира військової частини з тилу начальника тилу, вважається таким, що з 08.03.2023 справи та посаду здав та відбув до нового місця служби.

З 08.03.2023 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2024 №207 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.07.2024.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування додаткової винагороди за всі періоди його участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також не погоджуючись із розмірами виплаченої додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення суду лише в частині відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває на момент розгляду даної справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Надалі, постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 (яка застосовується з 24.02.2022) та від 22.03.2022 №350 (яка застосовується з 24.02.2022) внесено зміни в абзац 1 пункту 1 постанови №168 і викладено її в такій редакції «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, від січі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

Відтак, зі змісту Постанови №168 видно що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень.

Отже, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без дотримання умов, визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язку нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі №240/27475/23 виснував, що перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями, а необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн розмірі є прийняття військовослужбовцем безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виконуючи бойові дії чи заходи у відповідності до переліку, конкретизовані у пункті 2 Розділу XXXIV Порядку №260 для підтвердження права на отримання додаткової винагороди саме у розмірі до 100000,00 грн, що має бути підтверджено документально журналами бойових дій та наказами командира військової частини.

В якості підстави для виплати за спірні періоди додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн позивач надав суду довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.02.2024 №90.

У вказаній довідці зазначено, що останній дійсно в період з 07.05.2022 по 31.12.2022. 10.02.2023 по 08.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Буринь Конотопського району Сумської області та АДРЕСА_1 . Підстава: бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1433/22дск/ІІ від 06.05.2022; витяг з бойового наказу командира в/ч НОМЕР_3 №2/дск від 06.05.2022; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 : БР №327 дск/ОКП від 10.02.2023; витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 (р.н. №1дск по номенклатурі справ за 2022 рік від 03.05.2022).

Отже, у період з 07.05.2022 по 31.12.2022. 10.02.2023 по 08.03.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Буринь Конотопського району Сумської області та АДРЕСА_1 .

Проте, доказів, що у спірні періоди позивач брав безпосереднью участь у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виконуючи бойові дії чи заходи, матеріали справи не містять.

При цьому, суд зауважує, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.02.2024 №90 є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Із доданого до матеріалів справи витягу із бойового наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.05.2022 №2дск вбачається, що службам тилу, у складі: майора ОСОБА_1 визначено виконувати наступні завдання: забезпечення підрозділів військової частини ПММ і технічними засобами служби ПММ для виконання ними поставлених завдань; проведення розрахунків потреби, відпрацювання заявок, планів постачання ПММ і замовлень технічних засобів служби ПММ; організація зберігання та поновлення запасів ПММ і технічних засобів служби ПММ; проведення контролю по застосуванню ПММ за призначенням; ведення обліку та звітності по службі ПММ; заправка ПММ військової техніки в районі виконання завдань; забезпечення особового складу гарячою їжею в польових умовах під час введення бойових дій; забезпечення вчасного підвозу продовольства в район бойових дій; забезпечення особового складу індивідуальними сухпаями, при неможливості приготування на місцях бойових дій, а також вирішення питань, щодо приготування їжі на місцях, встановлення польових кухонь, підготовлення кухарівтощо; забезпечення речовим майном особовий склад та поповнення запасів речового майна з метою поповнення та утримання запасів; організація миття особового складу шляхом обладнання польових душів; організація підвозу води для миття особового складу; ремонт речового майна та засобів індивідуального захисту військовослужбовців.

Отже, із наведеного витягу із наказу також не підтверджено саме участь позивача у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виконуючи бойові дії чи заходи.

Дослідженням довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати за період з дати з 06.04.2022 по 08.03.2023, судом встановлено, що позивачу виплачувалась додаткова винагорода зідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, зокрема: у квітні 2022 року - 25000,00 грн, у травні – 30000,00 грн, у червні – 156451,61 грн, у липні – 100000,00 грн, у серпні - 100000,00 грн, у вересні - 100000,00 грн, у жовтні - 100000,00 грн, у листопаді - 100000,00 грн, у грудні -100000,00 грн, у січні 2023 року – 30000,00 грн, у лютому – 20357,14 грн, у березні – 12131,33 грн.

Нарахування та виплата позивачу 30000,00 грн також підтверджується витягами із наказів командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.03.2023 №88 та від 03.04.2023 №100.

Отже, за спірний період позивачу нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду із розрахунку як 30000 грн, так і 100000,00 грн, при цьому, належними доказами підтверджується, що позивач не відповідає умовам, які є необхідними для виплати йому додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000,00 грн за спірні періоди.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до матеріалів позову ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.03.2023 по 08.09.2023

Однак, у поданій позовній заяві позивачем не зазначено та належними доказами не підтверджено, коли саме з ним було проведено остаточний розрахунок після звільнення. Зокрема, позивач не вказує конкретної дати здійснення останньої виплати, не зазначає, які саме належні йому при звільненні суми були виплачені несвоєчасно, у якому розмірі вони підлягали виплаті та коли саме фактично були отримані позивачем.

Відсутність зазначених відомостей має істотне значення для вирішення спору, оскільки саме дата фактичного проведення остаточного розрахунку має визначальне значення для встановлення тривалості затримки виплати належних працівникові сум. Без встановлення такої дати неможливо достовірно визначити ні початок, ні закінчення періоду затримки, а відтак і правильність заявленої позивачем суми середнього заробітку.

Відповідно до вимог законодавства України, при звільненні працівника роботодавець зобов`язаний провести з ним остаточний розрахунок та виплатити всі суми, що належать працівникові від підприємства, установи чи організації. У разі порушення строків проведення такого розрахунку питання відповідальності роботодавця вирішується з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема обсягу невиплачених сум, причин та тривалості затримки, а також моменту фактичного проведення остаточного розрахунку.

Разом із тим, звертаючись до суду із вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач повинен належним чином обґрунтувати заявлений період та навести фактичні обставини, які підтверджують виникнення у відповідача відповідного обов`язку.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача не порушені, така вимога є передчасною, і відповідно задоволенню не підлягає.

Відтак, зважаючи на недоведеність позивачем факту та періоду затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМацький Є.М.

СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua