Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №600/3176/25-а
Суддя: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/3176/25-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
11 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Мале приватне підприємство “Інпрогресс” на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства Мале приватне підприємство "Інпрогресс" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства Мале приватне підприємство «Інпрогресс», у якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно з актом опису майна від 17.10.2024 № 1461/2024.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 135185,54 грн, який у добровільному порядку не сплачено. Реалізація процедури стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача у банках неможлива з огляду на відсутність у нього рахунків у банках, а тому контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області.
2.2 За відповідачем обліковується податковий борг у сумі 135 185,54 грн, який виник внаслідок несплати самостійно визначених у податкових деклараціях грошових зобов`язань з орендної плати за землю та рентної плати за спеціальне використання води за періоди 2018– 2023 років, грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, а також нарахованої пені.
2.3 Позивачем сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 06.04.2017 № 500-17, яку направлено відповідачу.
2.4 На підставі рішення від 16.10.2024 № 1461/2024 про опис майна у податкову заставу складено акт опису майна від 17.10.2024 № 1461/2024. Податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позов задоволено. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача в сумі 135185,54 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна від 17.10.2024 № 1461/2024.
3.2 Суд першої інстанції виходив з того, що умовами для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків є наявність податкового боргу, відсутність у платника податків коштів та перебування майна у податковій заставі. З огляду на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, а кошти, на які можливо було б звернути стягнення, у нього відсутні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4.2 В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливий лише у разі недостатності коштів, а обов`язок доведення цієї обставини покладається на контролюючий орган. Позивач не надав, а суд не дослідив доказів наявності чи відсутності рахунків відповідача, коштів на них та вжиття заходів щодо стягнення коштів, обмежившись інтегрованими картками платника, які є внутрішніми документами контролюючого органу.
4.3 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що стягнення податкового боргу за рахунок коштів з рахунків відповідача у банках неможливе з огляду на відсутність у нього рахунків, а стягнення за рахунок дебіторської заборгованості є альтернативним джерелом погашення податкового боргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
1.1 Відповідно до п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (далі – ПК України) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а джерелами погашення податкового боргу – будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови що такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.
1.2 Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець встановив послідовність заходів щодо погашення податкового боргу. Спочатку стягуються кошти платника податків, і лише в разі їх недостатності продається майно, що перебуває у податковій заставі. Ця послідовність визначає межі та спосіб реалізації повноважень контролюючого органу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України контролюючий орган зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.3 Верховний Суд у постанові від 09.07.2025 у справі № 160/11473/24, з посиланням на висновки, викладені в постановах від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21, від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22 та від 28.01.2020 у справі № 520/3516/19, зазначив, що обов`язковими умовами, наявність яких у сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків, зборів, обов`язкових платежів; узгодженість суми заборгованості на момент звернення контролюючого органу до суду; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків у податковій заставі.
Саме ці обставини входять до предмета доказування в такій категорії справ. При цьому Верховний Суд наголосив, що суди мають перевірити, чи в повній мірі контролюючий орган вжив заходів щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках як передумови звернення до суду з таким позовом. Висновок суду про наявність підстав для надання дозволу не може ґрунтуватися лише на даних, зазначених в інтегрованій картці платника податків та розрахунку податкового боргу, наданих контролюючим органом.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, з урахуванням вимог п. 95.2 ст. 95 ПК України, обов`язковою умовою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків є також надіслання (вручення) йому податкової вимоги та сплив 60 календарних днів з дня її надіслання (вручення).
1.4 Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Отже, саме позивач як суб`єкт владних повноважень, що звернувся до суду з вимогою, спрямованою на примусове звернення стягнення на майно платника податків, зобов`язаний довести наявність кожної з умов, необхідних для задоволення такої вимоги.
1.5 Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неможливість стягнення податкового боргу за рахунок коштів відповідача через відсутність у нього рахунків у банках.
Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження цієї обставини. У справі немає відомостей про відкриті (закриті) рахунки відповідача у банках, відповідей банківських установ, рішень контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків, прийнятих відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України, та результатів їх виконання, а також відомостей про вжиття інших заходів щодо стягнення коштів з відповідача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визнав відсутність у платника податків коштів однією з умов для задоволення позову і дійшов висновку, що в відповідача немає коштів, на які можна було б звернути стягнення, оскільки такий висновок не ґрунтується на будь-яких доказах, що підтверджують цю обставину.
1.6 Колегія суддів не погоджується з доводом позивача про те, що відсутність у відповідача рахунків у банках звільняла його від обов`язку доводити недостатність коштів. Саме відсутність рахунків або коштів на них надає контролюючому органу право перейти до погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків. Тому обставина про відсутність у відповідача рахунків, також підлягає доведенню належними та допустимими доказами.
1.7 Колегія суддів також враховує, що інформація про відкриття та закриття рахунків платників податків надходить до контролюючих органів у порядку, визначеному податковим законодавством, і перебуває в їх розпорядженні. Відомості про ухвалення рішень про стягнення коштів з рахунків платника податків та про результати їх виконання також перебувають у розпорядженні позивача.
Отже, позивач мав можливість без будь-яких перешкод надати відповідні докази разом з позовною заявою. Проте він цього не зробив, не надав таких доказів разом з відзивом на апеляційну скаргу і не заявляв клопотання про їх долучення або витребування.
Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
1.8 Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо суму податкового боргу погашено в повному обсязі. За таких умов, якщо у платника податків виникає новий податковий борг, контролюючий орган зобов`язаний надіслати (вручити) йому нову податкову вимогу.
Отже, податкова вимога, сформована до виникнення податкового боргу, що є предметом стягнення, може вважатися належною підставою для вжиття заходів щодо його погашення лише за однієї умови: має бути доведено, що з дня її надіслання (вручення) податковий борг платника податків не погашався в повному обсязі.
1.9 Як вбачається з матеріалів справи, податкову вимогу від 06.04.2017 № 500-17 сформовано на суму податкового боргу з орендної плати в розмірі 1540,14 грн. Податковий борг, на погашення якого позивач просить надати дозвіл, виник внаслідок несплати грошових зобов`язань за періоди 2018– 2023 років та штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 17.04.2019, від 06.12.2023 та від 31.03.2025.
Позивач стверджує, що з моменту формування податкової вимоги податковий борг відповідача не переривався та не був погашений у повному обсязі. Однак інтегровані картки платника податків, надані позивачем, містять відомості про стан розрахунків відповідача з бюджетом за орендною платою з юридичних осіб починаючи лише з 31.12.2018. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували стан розрахунків відповідача з бюджетом у період з 06.04.2017 по 31.12.2018. Зокрема, немає доказів того, що податковий борг у сумі 1540,14 грн, на який сформовано податкову вимогу, у цей період не був погашений у повному обсязі.
Відомості з інтегрованої картки платника щодо рентної плати за спецвикористання води, надані суду починаючи з 31.12.2017. При цьому станом на цю дату, ПП «Інпрогрес» мало переплату з рентної плати в розмірі 22,05 грн., що додатково породжує сумнів суду про безперервність податкового боргу.
За таких обставин позивач не довів, що податкова вимога від 06.04.2017 № 500-17 поширюється на податковий борг, на погашення якого він просить надати дозвіл. Отже, він не довів дотримання вимог п. 59.1, 59.5 ст. 59 та п. 95.2 ст. 95 ПК України.
1.10 Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав встановленими дві обставини, які не доведені належними та допустимими доказами, а саме: відсутність у відповідача коштів для погашення податкового боргу і поширення на цей борг податкової вимоги від 06.04.2017 № 500-17. Позивач не довів наявності всіх умов, з якими закон пов`язує можливість надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що підстав для задоволення позову немає.
1.11 Колегія суддів наголошує, що відмова в задоволенні позову з наведених підстав не звільняє відповідача від обов`язку сплатити податковий борг, не припиняє податкової застави та не позбавляє контролюючий орган права вжити заходів щодо погашення податкового боргу в порядку та послідовності, визначених ст. 95 ПК України. Крім того, контролюючий орган може повторно звернутися до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, якщо для цього будуть наявні всі передбачені законом умови.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи, що є підставою для скасування судового рішення.
2.2 Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Приватного підприємства Мале приватне підприємство “Інпрогресс” задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства Мале приватне підприємство «Інпрогресс» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
ГоловуючийКузьмишин В.М.
СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua