Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №120/17488/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №120/17488/25

Суддя: Полотнянко Ю.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17488/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

12 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправне, на її думку, рішення відповідача від 27.12.2024 № 45/д, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та поверненням її документів на доопрацювання.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 27.03.2024 року в справі №127/14485/23, позивач - ОСОБА_1 з 01.05.2012 року по 01.03.2023 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без шлюбу.

В той же час, 07.02.2023 за наслідком мобілізації ОСОБА_2 зарахувано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 29 від 07.02.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у Чорноморській лікарні КШМД м. Чорноморськ Одеської області, що підтверджується сповіщенням №1466 від 02.03.2023 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.03.2023 року.

Згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК НОМЕР_3 Регіональної ВЛК № 424 від 06.02.2024 року, захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 та причина смерті, пов`язане з проходженням ним військової служби, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року № 133 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року № 97-РС.

У зв`язку з викладеним, 25.06.2024 року позивач звернулася до Міністерства оборони України, через ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її цивільного чоловіка.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2025 № 952/9/18379 позивача повідомлено, що протоколом № 45/д від 27.12.2024 прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утриманні померлого військовослужбовця».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції та включено до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення такого факту рішенням суду, яке набрало законної сили.

Водночас на дату загибелі ОСОБА_2 - 01.03.2023 - така категорія осіб не була передбачена статтею 16-1 Закону № 2011-XII як самостійний суб`єкт права на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд враховав, що оскаржуваним рішенням відповідач не відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги по суті, а повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавала відповідачу документи, які підтверджують її право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого військовослужбовця, факт призначення такої пенсії або судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції станом на дату виникнення правовідносин).

Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статтею 16-1 Закону № 2011-XII.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, в редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 , право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, а також утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Пунктом 1.4 розділу І Порядку № 45 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги встановлюється на дату його виникнення, якою є дата загибелі військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_2 пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Станом на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 позивачка не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз. 2 п. 2).

Разом із тим, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09.12.2023 встановлено ретроспективну дію цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, проте лише стосовно призначення та отримання одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті.

Таким чином, в іншій частині Закон № 3515-IX поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності (29.03.2024).

Посилання позивача на те, що рішенням суду встановлено факт її проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не спростовує наведених висновків, оскільки спірним у цій справі є не сам факт проживання однією сім`єю, а питання належності позивача до кола осіб, які саме на дату загибелі військовослужбовця мали право на отримання одноразової грошової допомоги.

Так само не можуть бути прийняті доводи позивача про те, що вона фактично була подружжям загиблого, оскільки чинне на дату виникнення права законодавство пов`язувало статус одного з подружжя саме з державною реєстрацією шлюбу, а не з фактичним проживанням однією сім`єю.

Суд враховує, що оскаржуваним рішенням відповідач не відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги по суті, а повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Такий підхід узгоджується зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 , оскільки у разі відсутності статусу одного з подружжя позивач могла належати до кола отримувачів одноразової грошової допомоги лише за умови підтвердження статусу утриманця загиблого.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавала відповідачу документи, які підтверджують її право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого військовослужбовця, факт призначення такої пенсії або судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 45 головний розпорядник бюджетних коштів за результатами розгляду документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги, відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання, зокрема у разі, коли документи подано не в повному обсязі, вони потребують уточнення чи подані не за належністю.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інсчтанції, що повертаючи документи позивача на доопрацювання з метою надання доказів перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua