Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №120/5189/24
Суддя: Капустинський М.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/5189/24
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
11 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.03.2019 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2019 року з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2019 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації.
30.06.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст.382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року, за наслідками судового контролю, судом прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року в адміністративній справі №120/5189/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 (ч.2 ст.382-3 КАС України).
Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі, визначеному ч.3 ст.382-3 КАС України (від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), половину якого стягнути на його користь (ч.4 ст.382-3 КАС України).
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення (ч.3,10 ст.382-3, ч.3 ст.382-1 КАС України) - у мінімальному строку, який допускає ч.3 ст.382-1 КАС України, або в іншому розумному строку на розсуд суду.
У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для прийняття звіту - змінити ухвалу від 22.09.2026, одночасно встановивши новий строк для подання звіту (ч.11 ст.382-3 КАС України), та розглянути питання про штраф за ч.10 ст.382-3 КАС України у зв`язку з поданням звіту після спливу встановленого строку.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
06.10.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача просить визнати належними та достатніми заходи, вжиті Військовою частиною НОМЕР_1 для виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №120/5189/24. Вказує, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішенням суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно п.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.06.2026 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст.382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суд від 02.07.2026 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24, - задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до 02.09.2026 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24.
11.09.2026 року позивач вдруге подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст.382 КАС України, в якій просив встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
16.09.2026 року від представника відповідача надійшов звіт, у якому вказав, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача. Сума доплати грошового забезпечення, після утримання обов`язкових зборів і податків складає 96615,90 грн.
Представник відповідача вказував, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, який отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від ІНФОРМАЦІЯ_1 через фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.08.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано клопотання до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 про виділення коштів для виконання рішення суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24. Однак фінансування для виконання рішення суду на даний час на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надійшло.
Зазначав, що після надходження коштів, рішення суду від 13.09.2024 року буде виконано в повному обсязі, а тому просив прийняти звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року в адміністративній справі №120/5189/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідачем доведено, що ним вживались заходи - добровільного виконання рішення суду), а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття поданого звіту.
При цьому, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівників військових частин, та враховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, суд вважав, що продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз.1 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Зі змісту ст.370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В свою чергу, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.
За змістом ч.1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача. Сума доплати грошового забезпечення, після утримання обов`язкових зборів і податків складає 96615,90 грн. Проте, оскільки виплата коштів залежить від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня (фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ), суд дійшов висновку про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення та доведеності відповідачем підставності для прийняття звіту навіть за встановленої обставини - неповного його виконання.
Колегія суддів погоджується з тим, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки на час подання звіту боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі. Тому зазначене не перешкоджало прийняттю звіту.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість прийняття звіту, та в свою чергу констатує про відповідність звіту вимогам ч.2 ст.382-2 КАС України і про відсутність передбачених ч.2 ст.382-3 КАС України підстав для відмови у його прийнятті.
Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини колегія суддів враховує. Ця практика стосується обов`язку держави забезпечити ефективне виконання остаточних судових рішень. Однак вона не зобов`язує національний суд відмовляти у прийнятті звіту, якщо суб`єкт владних повноважень вчиняє доступні йому дії, спрямовані на виконання рішення. Ефективність судового контролю в такому разі забезпечується його продовженням шляхом встановлення нового строку для подання звіту.
Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ч.11 ст.382-3 КАС України.
Так, в силу прямої вказівки норми ч.11 ст.383-3 КАС України навіть у разі прийняття судом звіту про виконання судового рішення, але якщо суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Невстановлення нового строку для подання звіту за наявності невиконаного в повному обсязі судового рішення фактично припиняє судовий контроль за його виконанням. Це не узгоджується з метою інституту судового контролю, визначеною ст.129-1 Конституції України.
З урахуванням вимог ч.3 ст.382-1 КАС України та обсягу інформації, яку відповідач має відобразити у звіті, колегія суддів вважає достатнім строк для подання звіту два місяці з дня отримання копії цієї постанови.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для прийняття звіту відповідача. Водночас суд порушив вимоги ч.11 ст.382-3 КАС України, не встановивши нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, яке виконано не в повному обсязі.
При цьому, наведені судом першої інстанції доводи відповідача щодо об"єктивних ускладнень для повного виконання рішення позбавляє суд можливості застосування до керівника суб`єкта владних повноважень, передбачених ст.382-3 КАС України заходів процесуального примусу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалу суду першої інстанції слід змінити шляхом доповнення її мотивувальної частини висновками, викладеними у цій постанові, а резолютивної частини встановленням нового строку для подання звіту. В решті ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року змінити, доповнивши її мотивувальну частину висновками, викладеними в мотивувальній частині цієї постанови, а резолютивну частину абзацом такого змісту:
"Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Вінницького окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року в адміністративній справі №120/5189/24 в строк протягом двох місяців, з дня отримання копії цієї постанови".
В решті ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі №120/5189/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
ГоловуючийКапустинський М.М.
СуддіСапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua