Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №580/1350/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №580/1350/21

Суддя: Воловик Сергій Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1350/21 суддя першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/1350/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, Головне управління) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки УСБУ в Черкаській області від 13.08.2020 № 21/572 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.04.2019 на підставі зазначеної довідки з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Указане рішення набрало законної сили 25.05.2021.

19.05.2026 представник позивача - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна звернулася до суду першої інстанції із заявою, у якій просила змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 580/1350/21 із зобов`язання Головного управління провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.04.2019 на стягнення з Головного управління на користь позивача різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії у сумі 154 157,61 грн, а також розглянути заяву без виклику сторін.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду відповідач лише нарахував позивачу доплату до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 у сумі 154 923,66 грн, однак у повному обсязі її не виплатив. За твердженням заявника, в рахунок погашення цієї доплати позивачу перераховано у жовтні - грудні 2025 року 562,05 грн, у лютому 2026 року - 103,00 грн, у березні 2026 року - 101,00 грн, а невиплаченою залишається заборгованість у розмірі 154 157,61 грн.

Головне управління 20.05.2026 подало до суду першої інстанції заперечення на заяву, у яких зазначило, що зміна встановленого судом зобов`язання провести нарахування та виплату пенсії на стягнення конкретної суми коштів є зміною рішення суду по суті з виходом за межі позовних вимог, а єдиною причиною невиконання рішення є відсутність належного бюджетного фінансування. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанову Верховного Суду від 16.02.2025 у справі № 640/7827/22 та просив розглядати заяву без участі свого представника.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у задоволенні заяви відмовлено з тих підстав, що право на звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення надано виключно стягувачу чи виконавцю, а абзац другий частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не встановлює іншого порядку такого звернення. Оскільки виконавчий лист у справі не видавався, а сторони не набули статусів стягувача та боржника, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 22.04.2021 на стягнення з відповідача на його користь 154 157,61 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає про те, що абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, запроваджений Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX, визначає самостійну підставу для зміни способу виконання судового рішення у справах щодо пенсійних виплат і не ставить можливість її застосування в залежність від видачі виконавчого листа чи відкриття виконавчого провадження.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що сума заборгованості розрахована самим відповідачем, а тому її стягнення не є зміною судового рішення по суті, на підтвердження чого послався на постанову Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, Головне управління у відзиві зазначило, що право на звернення до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення мають лише стягувач чи виконавець, а умовою такої зміни є обставини, установлені в межах відкритого виконавчого провадження. Оскільки виконавчий лист у справі не видавався, позивач, на думку відповідача, не набув статусу стягувача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги, в їх сукупності, колегія суддів установила наступне.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 відповідач провів перерахунок пенсії позивача та нарахував йому доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 у сумі 154 923,66 грн, що підтверджується випискою боргу та не заперечується відповідачем.

У запереченнях на заяву від 20.05.2026 відповідач визнав, що нараховану доплату виплачено позивачу лише частково, пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, у загальному розмірі 866,05 грн (100,00 + 187,35 + 103,00 + 101,00 + 187,35 + 187,35), а заборгованість перед позивачем становить 154 057,61 грн, що свідчить про неповне виконання рішення суду.

Ці обставини підтверджуються також доданою відповідачем до заперечень роздруківкою картки судового рішення з реєстру судових рішень органів Пенсійного фонду України, у якій зазначено суму нарахованої заборгованості 154 923,66 грн, перелік здійснених виплат на загальну суму 866,05 грн та залишок невиплачених коштів 154 057,61 грн.

Відомостей про видачу виконавчого листа у цій справі та про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, у тому числі виконувати покладені на нього судовим рішенням обов`язки у спосіб і в обсязі, визначені таким рішенням.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічний припис містить частина перша статті 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання, а за змістом частини першої статті 373 цього Кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, обов`язок суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили і не обумовлений зверненням особи, на користь якої ухвалено рішення, за отриманням виконавчого листа. Виконавчий лист є підставою для примусового виконання рішення в порядку, визначеному Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), однак його відсутність не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення добровільно.

Питання зміни способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-IX), який набрав чинності 19.12.2024, частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-IX справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення подано 19.05.2026, тобто після набрання чинності Законом № 4094-IX, до спірних процесуальних відносин підлягає застосуванню стаття 378 КАС України в редакції цього Закону.

При цьому та обставина, що рішення суду набрало законної сили до 19.12.2024, не виключає застосування абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, оскільки невиконання рішення є триваючим і продовжувалося понад два місяці і після набрання чинності Законом № 4094-IX.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 зазначив, що прийняттям Закону № 4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення, яка застосовується після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що метою внесених змін є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень, тому судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення його реального і своєчасного виконання.

З риводу висновку суду першої інстанції про неможливість застосування цього механізму через відсутність у позивача статусу стягувача колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а абзац перший частини першої статті 378 КАС України пов`язує ініціювання питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення із заявою стягувача чи виконавця.

Водночас цим же абзацом передбачено, що питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Отже, процесуальний закон не обмежує повноваження суду вирішувати таке питання лише випадками звернення стягувача чи виконавця, а відсутність у заявника формального статусу сторони виконавчого провадження сама по собі не позбавляє суд можливості розглянути це питання по суті.

Крім того, абзац другий частини третьої статті 378 КАС України сформульований законодавцем як самостійна та достатня підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення, юридичний склад якої утворюють лише предмет судового рішення та факт його невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Початок перебігу цього строку законодавець пов`язав саме з набранням судовим рішенням законної сили, а не з видачею виконавчого документа чи відкриттям виконавчого провадження.

Показовим у цьому контексті є те, що тим самим Законом № 4094-IX до статті 331 Господарського процесуального кодексу України внесено зміни, за якими самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є невиконання боржником рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача протягом двох місяців саме з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто у випадках, коли законодавець вважав за необхідне пов`язати застосування такого механізму з відкриттям виконавчого провадження, він прямо передбачив це в тексті закону, тоді як в абзаці другому частини третьої статті 378 КАС України такої умови не встановлено.

Такий висновок узгоджується і з іншими положеннями, запровадженими Законом № 4094-IX. Так, відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яке відповідно до частини дев`ятої цієї статті вирішується за правилами статті 378 цього Кодексу.

Таким чином, у системі судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, складовою якого є і зміна способу та порядку виконання рішення, законодавець не обумовив здійснення такого контролю наявністю виконавчого документа чи відкритого виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/24, наголосив на самостійному процесуальному значенні інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, безпосередньо спрямованої на забезпечення реального, повного й належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 240/7108/21 також зазначив, що визначена статтею 378 КАС України процедура зміни способу і порядку виконання рішення суду спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, а подання такою особою заяви в порядку цієї статті спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що від особи, яка отримала остаточне судове рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого виконавчого провадження для його виконання (рішення у справах «Метаксас проти Греції» від 27.05.2004, заява № 8415/02, § 19; «Лизанець проти України» від 31.05.2007, заява № 6725/03, § 43).

Складність внутрішньої процедури виконання чи бюджетної системи держави не звільняє її від обов`язку гарантувати кожному право на виконання обов`язкового судового рішення протягом розумного строку (рішення у справі «Бурдов проти Росії (№ 2)» від 15.01.2009, заява № 33509/04, § 70).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, за яким відсутність виданого виконавчого листа та відкритого виконавчого провадження виключає можливість зміни способу виконання судового рішення на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, ґрунтується на неправильному тлумаченні цієї норми, яка такої умови не містить.

Такий підхід фактично покладає на особу, на користь якої ухвалено судове рішення про пенсійні виплати, не передбачений законом обов`язок спочатку ініціювати примусове виконання рішення проти суб`єкта владних повноважень і тим самим нівелює мету, з якою законодавець запровадив самостійну підставу для зміни способу виконання таких рішень.

Застосовуючи наведені норми до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 стосується перерахунку та виплати пенсії, тобто належить до категорії судових рішень, визначених абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Це рішення набрало законної сили 25.05.2021 і станом на час звернення із заявою та розгляду справи судом апеляційної інстанції у частині виплати нарахованої доплати не виконане, що визнає і сам відповідач.

Посилання відповідача на здійснення виплат пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням не спростовує факту невиконання судового рішення понад два місяці з дня набрання ним законної сили, а лише його підтверджує.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 відхилив аналогічні доводи органу Пенсійного фонду України, вказавши, що висновки, сформульовані щодо застосування статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19.12.2024, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а зміна способу виконання із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Доводи відповідача про те, що така зміна способу виконання змінює рішення суду по суті та виходить за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки сума доплати нарахована самим відповідачем на виконання рішення суду, є чітко визначеною та не є предметом спору.

Відтак її стягнення не створює нового грошового зобов`язання, а лише змінює форму виконання вже існуючого обов`язку щодо виплати, на що також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.02.2025 у справі № 640/7827/22 колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведений відповідачем фрагмент цієї постанови відтворює загальний підхід до тлумачення абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України щодо обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і не містить висновку щодо застосування абзацу другого частини третьої цієї статті, який визначає самостійну підставу для зміни способу виконання судових рішень щодо пенсійних виплат.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню, колегія суддів враховує, що відповідно до виписки боргу відповідач на виконання рішення суду нарахував доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 у розмірі 154 923,66 грн.

За даними самого відповідача, викладеними в запереченнях від 20.05.2026, на погашення цієї доплати позивачу виплачено 866,05 грн, а невиплаченою залишається сума 154 057,61 грн.

Заявник, визначаючи заборгованість у розмірі 154 157,61 грн, не врахував виплату в сумі 100,00 грн, відображену відповідачем у запереченнях та в картці судового рішення з реєстру судових рішень органів Пенсійного фонду України, і не надав доказів, які б її спростовували.

Оскільки зміна способу виконання судового рішення на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України можлива лише щодо фактично невиплаченої частини нарахованих на виконання рішення сум, стягненню підлягає 154 057,61 грн, а в іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також зауважує, що згадана в апеляційній скарзі сума 171 395,20 грн як така, що нібито розрахована відповідачем, матеріалами справи не підтверджується та суперечить іншим доводам апелянта, а тому не враховується.

Стосовно посилань апелянта на постанови апеляційних адміністративних судів колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тоді як постанови судів апеляційної інстанції такого значення не мають.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, однак неправильно застосував норми процесуального права, а саме статтю 378 КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення та свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Керуючись статтями 243, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 580/1350/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 580/1350/21 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/1350/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 580/1350/21 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести виплату ОСОБА_1 перерахованої з 01.04.2019 пенсії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої та невиплаченої доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 у сумі 154 057,61 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят сім гривень 61 копійка).

У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua