Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №620/3571/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №620/3571/26

Суддя: Кузьмишина Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3571/26 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника відповідача – Відешина М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці від 17.02.2026 № 7.10-3/28-01-04/13/2318 в частині відмови у внесенні змін до митної декларації № 25UA500050007723U1 від 24.09.2025;

- зобов`язання Одеську митницю внести зміни до митної декларації №25UA500050007723Ul від 24.09.2025 згідно заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» від 06.02.2026 щодо надання дозволу на внесення змін митної декларації №25UA500050007723Ul від 24.09.2025 (вих.№20);

- визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці щодо відмови у поверненні вивізного мита, викладеного у листі вих №7.10-4/15-01/13/19249 від 19.12.2025;

- зобов`язання Одеську митницю сформувати та подати до Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» вивізного мита в розмірі 732163 (сімсот тридцять дві тисячі сто шістдесят три) грн 98 коп., сплаченого згідно платіжних інструкцій №7000 від 17.09.2025 та №730058418 від 24.09.2025.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив суд ухвалити у справі №620/3571/03 додаткове рішення, яким стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ – СТОЛЬНЕ» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЦЯ – СТОЛЬНЕ» в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на правничу (правову) допомогу.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума у розмірі 23000 грн підлягає зменшенню до 15000 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року, прийняти нове рішення суду, яким зменшити розмір витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 та від 15.10.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника позивача до суду 06.08.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове судове рішення без змін.

Від представника позивача до суду 10.11.2026 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів:

- договір про надання правової допомоги від 01.04.2023;

- акт наданих послуг від 25.03.2026 на суму;

- платіжну інструкцію від 13.03.2026 № 730059392;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги в Чернігівському окружному адміністративному суді.

Відповідно до акту наданих послуг від 25.03.2026 на суму 23 000,00 грн Адвокатське об`єднання «Бізнес Протект» надало ТОВ «ПРАЦЯ СТОЛЬНЕ» послуги, а саме: підготовка позовної заяви до Чернігівського окружного адміністративного суду, що включає:

- ознайомлення з документами клієнта по спірним правовідносинам – 4500,00 грн;

- підготовка скарги для досудового врегулювання спору щодо відмови про внесення змін до митної декларації №25UA500050007723U1 від 24.09.2025 – 3000,00 грн;

- вивчення актуальної судової практики та обрання найефективнішого способу захисту клієнта – 3500,00 грн;

- складення позовної заяви на основі вивчених матеріалів та судової практики (8 годин) – 12000,00 грн.

Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі направлена на адресу відповідача представником позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції подано заперечення, у яких просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є завищеним та становить надмірний тягар для відповідача, не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви для забезпечення юридичного представництва інтересів, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 15 000,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування та заперечення щодо визначення судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу. Міститься лише цитування норм Кодексу адміністративного судочинства щодо судових витрат та посилання на судову практику.

Апелянт не надав жодного доказу у підтвердження своєї позиції та належним чином її не обґрунтував.

Водночас суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, проаналізував наданий представником позивача обсяг послуг та виконаних робіт.

Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції.

Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу позивачем не підтверджено належним чином.

Зміст апеляційної скарги полягає виключно у зазначенні норм права, які визначають порядок розподілу судових витрат та практики застосування цих норм судами різних інстанцій та спеціалізацій.

Водночас, фактично заперечення Одеської митниці проти співмірності витрат на професійну правничу допомогу відсутні в апеляційній скарзі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Одеської митниці підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №620/3571/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua