Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №640/10555/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №640/10555/19

Суддя: Епель Оксана Володимирівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції : Соломко І.І.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 640/10555/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.

суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант»

до Головного управління ДПС у м. Києві відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

1. Приватне акціонерне товариство «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі – Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 №0207161206.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що в силу приписів п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, у податкового органу виник імперативний обов`язок здійснити перерахунок суми штрафу.

При цьому, суд констатував, що приписами підрозділу 2 пункту 73 ПК України чітко визначено, що ця норма має ретроспективну дію в часі, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити повністю, наполягаючи на порушенні позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, визначених п.201.10 ст. 201 ПК України.

Також Апелянт акцентує увагу на тому, що ненадання покупцю податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за її несвоєчасну реєстрацію, адже обов`язковою умовою є також складення такої накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільненні від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 30.09.2025 призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта та неврахування ним приписів чинного законодавства.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 в Апелянта було витребувано копії податкових накладних та/або розрахунків коригування, за порушення граничного строку реєстрації яких до Приватного акціонерного товариства "Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант" було застосовано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 № 0207161206.

7. На виконання зазначеної ухвали суду Відповідач надав витребувані судом докази.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін з наступних підстав.

9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи за результатами камеральної перевірки даних ПрАТ ВПБФ ''Атлант'' щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складений акт від 12.02.2019 № 1473/26-15-12-06-16/19016506, у висновках якого зазначено про порушення Позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних у січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017 року, (затримка до 15 календарних днів) .

Згідно розрахунку штрафних санкцій, проведеного на підставі вказаного акту перевірки, сума становить 557914,59 грн.

12.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0207161206 на суму 557914,59 грн.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовували штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) було встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Проте, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у чинній редакції), штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

11. Висновки суду апеляційної інстанції

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів стверджувати, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України, є одним із елементів податкового обов?язку, який закріплений для усіх платників податків, незалежно від форм власності або специфіки діяльності.

Таким чином законодавець закріпив принцип рівності обов?язків суб?єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів у випадку їх невиконання. Так, порушення граничних строків реєстрації податкових накладних утворює склад податкового правопорушення.

Водночас, з огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що пунктом 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено ретроспективну дію цих положень в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Такий підхід висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі №480/3000/19, від 16 серпня 2022 року у справі №260/385/19, від 22 лютого 2023 року у справі №640/13531/19, від 27 червня 2024 року у справі № 300/2026/19.

У постанові від 05 лютого 2025 року у справі 640/5138/19 Верховний Суд також зробив висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п. 120-1.2 ст. 120 ПК, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Апелянта про те, що норми Закону України № 466-IХ не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки скаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем у квітні 2019 року.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється Апелянтом, податкові накладні не передбачають надання їх покупцю. Тип причини: 02 (складена на постачання неплатнику податку) - усі податкові накладні, окрім двох та 04 (складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання) – податкові накладні від 31.01.2017 № 419 та від 28.02.2017 № 537.

Натомість, Апелянт стверджує, що ненадання покупцю податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за її несвоєчасну реєстрацію, адже обов`язковою умовою є також складення такої накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільненні від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Втім, колегія суддів вважає такі доводи Апелянта безпідставними та не приймає їх до уваги з огляду на приписи пунктом 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, застосовані судом першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в апеляційній скарзі не зазначає жодних доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції в цій частині.

Окрім того, податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафу винесене податковим органом 12.03.2019 і грошове зобов`язання за ним, на підставі абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, має статус неузгодженого у зв`язку із зверненням Приватним акціонерним товариством «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до суду з цим позовом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у податкового органу виник імперативний обов`язок здійснити перерахунок суми штрафу і за результатом такого перерахунку винести нове податкове повідомлення-рішення.

Поряд із цим, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Аналогічна правові позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19.

Пункт 73 розділу ХХ Перехідні положення підрозділ 2 ПК України також не містить прямої заборони на перерахунку лише частини штрафу у випадку, коли лише частина податкових накладних складена за передбаченими цим пунктом операціями. Позаяк, розрахунок здійснюється окремо щодо кожної податкової накладної/розрахунку коригування, передбаченої (передбачених) абзацом другим пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, факт нереєстрації якої (яких) було виявлено під час проведення перевірки і зафіксовано в попередньому податковому повідомленні-рішенні.

Аналогічний правовий підхід вже неодноразово було висловлено Верховним Судом, зокрема, у поставі від 23 лютого 2023 року по справі № 440/4570/21 та у постанові від 14 грудня 2023 року по справі №600/1865/21-а.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 № 0005924401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 11 листопада 2026 року

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua