Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №620/4202/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №620/4202/25

Суддя: Епель Оксана Володимирівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Бородавкіна С.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 620/4202/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення

Чернігівської районної державної адміністрації

Чернігівської області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у неналежному і неефективному розгляді її заяви від 03.03.2025 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України ОСОБА_2 , а також у безпідставній відмові у встановленні (наданні) такого статусу;

- зобов`язати відповідача встановити (надати) їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України ОСОБА_2 .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Управління поліції охорони в Чернігівській області є утвореним відповідно до закону правоохоронним органом, а тому доводи відповідача щодо того, що ОСОБА_2 на момент смерті обіймав цивільну посаду охоронника, що не передбачає безпосередньої участі у бойових діях або виконання обов`язків із захисту Батьківщини, суд визнав необґрунтованими.

Разом з тим, довідка за формою, затвердженою Додатку 1 до Порядку №740 була видана не Позивачці, як заявнику з числа членів сім`ї, які відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-ХІІ мають намір отримати статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а іншій особі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги своєї скарги, Апелянтка зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є членами сім`ї загиблого захисника України ОСОБА_2 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону № 3551-ХІІ та пов`язані родинним зв`язком між собою. А тому, видана довідка за формою, затвердженою Додатку 1 до Порядку №740 підтверджує безпосередню участь ОСОБА_2 у відповідних заходах і для його матері.

Також Апелянтка акцентує увагу на тому, що приписами законодавства України не передбачено вимог щодо надання довідки, виданої безпосередньо на її ім`я.

Окрім того, ОСОБА_1 покликається також на неналежний і неефективний розгляд її заяви, адже відмова оформлена листом, а не рішенням комісії, яка мала б розглядати і вирішувати питання по суті, що не було враховано судом першої інстанції.

Також Апелянтка посилається на нові обставини цієї справи, а саме представлення загиблого ОСОБА_2 до відзнаки Президента України «За оборону України» саме за охорону об`єкту КП «Чернігівводоканал» на момент загибелі як за участь у відповідних заходах з оборони.

З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та від 30.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду – зміні в мотивувальній частині з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /т. 1 а.с. 8-9/.

Відповідно до матеріалів справи на момент смерті ОСОБА_2 займав посаду охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області /т.1 а.с. 17-18, 24-36/.

Відповідно до інформації, відображеної в Акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.03.2022 о 05 год. 20 хв., за формою Н-1/П, ОСОБА_2 загинув під час виконання службових обов`язків охоронника КП «Чернігівводоканал» внаслідок авіабомбардування збройними силами РФ /т.1 а.с. 10-15/.

Інформація про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 438 КК України, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань /т. 1 а.с. 28/.

30.08.2024 Управлінням поліції охорони в Чернігівській області члену сім`ї ОСОБА_2 – ОСОБА_3 видано довідку, відповідно до змісту якої загиблий ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Чернігівській області, м. Чернігів. Підстава: акт спеціального розслідування нещасного випадку, форми Н-1/П від 06.06.2022. Згідно з інформацією, відображеною у довідці, вона є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України /т.1 а.с. 16/.

05.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До заяви було додано відповідний пакет документів, у тому числі вказану довідку / т.1 а.с. 20-21/.

Листом від 17.03.2025 за №06/1176 Відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки на момент загибелі син ОСОБА_1 обіймав цивільну посаду охоронця у підрозділі поліції охорони, що не передбачає безпосередньої участі у бойових діях або виконання обов`язків із захисту Батьківщини /т.1 а.с. 22-23/.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №3551-ХІІ).

Пунктами 5 та 6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

6) сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2024 р. № 416) (далі – Порядок № 740).

Згідно пп. 4-5 п. 4 Порядку № 740 підставою для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є:

для заявників з числа членів сімей осіб (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону:

свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;

документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти) або померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 1;

постанова (рішення) відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

Для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону:

свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);

довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.

Згідно п. 15 Порядку № 740 Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України вважається наданим за заявою, поданою в електронній формі, якщо такий місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики створив реєстрову інформацію про наданий статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України шляхом внесення такої реєстрової інформації до Реєстру і запис про це обліковано в Реєстрі.

Відповідно до п. 16 Порядку № 740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:

1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;

3) подання неправдивих відомостей;

4) виявлення підробок у поданих документах;

4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) коли причина смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або в судовому порядку.

Згідно п. 17 Порядку № 740 повідомлення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник отримує:

шляхом надсилання місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики повідомлення на електронну (поштову) адресу, зазначену заявником у заяві, що подана в паперовій формі;

засобами Порталу Дія або засобами Реєстру (у разі подання заяви в електронній формі).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики – Відповідач, уповноважений приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Як вбачається з матеріалів справи, Апелянтка звернулася до Відповідача із заявою про надання такого статусу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак Управління соціального захисту населення Чернігівської РДА Чернігівської області, оскільки на момент загибелі ОСОБА_2 обіймав цивільну посаду охоронника у підрозділі поліції охорони, що не передбачає безпосередньої участі у бойових діях або виконання обов`язків із захисту Батьківщини. Запропоновано надати додаткові документи або докази, які підтверджують участь ОСОБА_2 (сина Позивачки) у бойових діях чи виконанні обов`язків військової служби в умовах воєнного стану.

Водночас, колегія суддів зазначає, що на підставі п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається особам, зокрема: сім`ям працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним, на час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції № 2 Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради.

Разом з тим, відповідно до довідки від 30.08.2024, виданої Управлінням поліції охорони в Чернігівській області, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2026 року у справі № 620/4201/25 касаційний суд констатував, що син Позивачки – ОСОБА_2 , не був працівником підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення відповідних заходів, як це передбачено пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, посилання Позивачки на наявність правових підстав для надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України на підставі п. 5 ч.1 ст. 10-1 Закону є необґрунтованим з огляду на встановлені вище обставини справи № 640/4201/25 та висновки Верховного Суду, які мають преюдиційне значення у цій справі № 620/4202/25.

Разом з тим Верховний Суд у зазначеній вище справі також констатував, що міжвідомча комісія Міністерства у справах ветеранів України вповноважена приймати рішення про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, тобто тих, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України і , відповідно, зобов`язав Міністерство у справах ветеранів України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у таких заходах.

Згідно пп. 5 п. 4 Порядку № 740 підставою для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є: для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону:

- свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);

- довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.

Отже, документом, який підтверджує, що син Позивачки загинув внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у межах спірних правовідносин є довідка за формою згідно з додатком 1, видана саме Мінветеранів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що така довідка, видана Мінветеранів, не була надана Позивачкою разом із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. А відтак, висновок Відповідача про необхідність надання ОСОБА_1 доказів, які підтверджують участь ОСОБА_2 у бойових діях чи виконанні обов`язків військової служби в умовах воєнного стану для повторного розгляду заяви є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з доводами Апелянтки щодо помилковості посилання суду першої інстанції на відсутність довідки за формою згідно з додатком 1, виданої Управлінням пооіції охорони в Чернігівській області безпосередньо на ім`я матері загиблого, а не його доньки, оскільки такі обставини не були підставою для відмови у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Разом з тим, такі обставини не спростовують правильність рішення суду першої інстанції у цій справі по суті, а тому воно підлягає зміні саме в мотивувальній частині.

Щодо посилання ОСОБА_1 на неналежний і неефективний розгляд її заяви, адже відмова оформлена листом, а не рішенням комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 13 Порядку № 740 рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

Отже, рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у межах спірних правовідносин приймається Управлінням соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Відповідно до п. 17 Порядку № 740 повідомлення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник отримує: шляхом надсилання місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики повідомлення на електронну (поштову) адресу, зазначену заявником у заяві, що подана в паперовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням соціального захисту населення розглянуто заяву Позивачки від 05.03.2025 та направлено на її адресу повідомлення від 17.03.2025 № 06/1176 щодо її розгляду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач не допустив протиправних дій щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 .

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року – зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 11 листопада 2026 року

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua