Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №532/2401/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №532/2401/25

Суддя: Обідіна О. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2401/25 Номер провадження 22-ц/814/3313/26Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість по кредитному договору №103097734 від 15.04.2021 в сумі 67125 грн, яка складається з заборгованості по тілу – 15000 грн, заборгованості по відсоткам – 50625 грн, заборгованості за комісійною винагородою – 1500 грн та судовий збір – 2422,40 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103097734, згідно умов якого позичальник отримав 15000 грн. на 30 днів, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку останнього.

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, станом на 14.07.2021 становить 67125 грн.

29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до якого позивач набув право грошових вимог за кредитними договорами згідно реєстру боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , в сумі 67125 грн.

Направлена вимога від 25.07.2025 ТОВ «Діджи Фінанс», як новим кредитором ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості залишилася без належного реагування, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №103097734 від 15.04.2021 в сумі 67125 грн, з яких : заборгованість по тілу кредиту – 15000 грн, заборгованість по відсоткам – 50625 грн, заборгованість за комісією – 1500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір 2422,40 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Вказує про незаконність нарахування відсотків поза межами строку дії договору, який сторони визначили в 30 днів та відсутність доказів його пролонгації.

Звертає увагу на неспівмірність нарахованих процентів та пропуск строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про споживчий кредит №103097734, згідно умов якого останній отримав 15000 грн. на 30 днів, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку.

Згідно платіжного доручення 26777573 кредитні кошти згідно договору № 103097734 були перераховані ТОВ «Мілоан» на картку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 .

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, станом на 14.07.2021 згідно розрахунку заборгованості становить 67125 грн.

29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до якого позивач набув право грошових вимог за кредитними договорами згідно реєстру боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , в сумі 67125 грн.

Направлена вимога від 25.07.2025 ТОВ «Діджи Фінанс», як новим кредитором ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості залишилася без належного реагування, що стало підставою для звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд встановив наявність кредитних правовідносин, неналежне виконання позичальником умов договору, правомірність переходу права вимоги до позивача як нового кредитора та стягнув заборгованість, обраховану первісним кредитором згідно наданого розрахунку в повному обсязі.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується відповідачем факт його звернення до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, укладання кредитного договору в електронному вигляді та отримання відповідачем кредитних коштів.

Факт випуску картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 доводиться листом АТ КБ «Приватбанк», а факт зарахування коштів випискою по його особовому рахунку, які були на дані банком на ухвалу суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 67125 грн позивач зазначав, що остання виникла впродовж дії кредитного договору внаслідок його пролонгації, яка не може перевищувати 60 днів.

Взявши до уваги умови кредитного договору, якими передбачено його пролонгацію суд стягнув заборгованість як за строк його дії визначений в 30 днів, так і за наступні 60 днів пролонгації.

В свої поясненнях на позов та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на відсутність узгодженої сторонами пролонгації та безпідставність нарахування заборгованості поза межами строку дії договору, який сторони визначили в 30 днів.

Надаючи оцінку вказаним доводам колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року при розгляді справи з подібними правовідносинами.

В даному випадку, як вбачається з кредитного договору та паспорту споживчого кредиту сторони визначили строк дії договору в 30 днів, проценти за користування в сумі 5625 грн та комісію за надання кредиту 1500 грн та загальну суму, що підлягає поверненню - 22125 грн.

Разом з тим запропонований стороною кредитора кредитний договір містить різні відсоткові ставки, як то 1,25% та 5%, які застосовуються як під час дії 30 денного договору, так і його пролонгації, яка може бути як на пільгових умовах, так і на стандартних умовах.

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими для розуміння споживача та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, підстав їх нарахування та відповідно періодів такого нарахування.

Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має бути однозначним та здійснюватися на користь споживача.

За відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 15 червня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Враховуючи визначений сторонами строк кредитування саме у 30 днів та розмір відсотків за користування кредитом у сумі 5625 грн, комісію за надання кредиту – 1500 грн, які й усвідомлював споживач як суму, що підлягає поверненню, то в обов`язок останнього входить повернення кредитору тіла кредиту 15000 грн, 1500 грн комісії та 5625 грн відсотків за користування кредитом, а загалом 22125 грн.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості в запитувані позивачем сумі 67125 грн, яка підлягає зменшенню до 22125 грн.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду та часткове задоволення позовних вимог на 33% (стягненню підлягає 22125 грн з заявлених 67125 грн), з відповідача на користь товариства підлягає стягненню у відповідному співвідношенні і судовий збір в розмірі 799 грн, сплачений при подачі позову (33% від 2422,40 грн при подачі позову), а з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2434,50 грн (67% від сплачених за подачу апеляційної скарги 3633,60 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 квітня 2026 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість з 67125 грн до 22125 грн.

Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 799 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2434,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин О.О. Панченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua