Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №538/1109/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №538/1109/25

Суддя: Чумак О. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1109/25 Номер провадження 22-ц/814/4332/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.,

за участю секретаря Топтун Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Миргородської окружної прокуратури

на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 червня 2026 року, постановлену суддею Бондарь В.А.

у справі за заявою заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова, в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про забезпечення позову заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова, в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок

В С Т А Н О В И В

17 червні 2025 року заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області С.Шикунов, в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Агротех-Гарантія" про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Одночасно з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: накласти арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності; заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; заборонити органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.

Заява мотивована тим, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.09.2022 по справі №538/130/21 задоволені позовні вимоги керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Сенчанської об`єднаної територіальної громади в особі Сенчанської сільської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 12 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449 та скасування державної реєстрації права власності на майно.

Вказаним рішенням постановлено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449) для ведення особистого селянського господарства, шо розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (Лохвицького) району Полтавської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2153659053226 від 20.08.2020 та одночасно припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37902906 від 20.08.2022.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.05.2023 рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.09.2022 року в частині витребування земельних ділянок, змінено шляхом доповнення резолютивної частини: «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (Лохвицького) району Полтавської області, що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, а в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2153659053226 від 20.08.2020 з одночасним припиненням її права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37902906 від 20.08.2022 - скасовано. У задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2024 у справі № 538/130/21 постанову Полтавського апеляційного суду від 18.05.2023 залишено без змін.

14.10.2024 Миргородська окружна прокуратура звернулася до Сенчанської сільської ради з листом про вжиття заходів, спрямованих на виконання судового рішення. 22.11.2024 із органу місцевого самоврядування, за підписом сільського голови, отримано відповідь на лист органу прокуратури, з якого вбачається, що ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок. Тобто, земельні ділянки, які є предметом позовної вимоги про витребування, залишаючись існувати фактично, як об`єкти цивільних прав, припинили своє існування.

Враховуючи викладене вище, немає можливості відновити порушені права шляхом державної реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449, так як відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява про проведення реєстраційних дій не може бути прийнята за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку. Окрім цього, із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Агротех-Гарантія» 27.08.2020 укладено договір №2 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, площею 26,0001 га, строк дії договору оренди - 10 років, до 27.08.2030.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року, заяву заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності.

Заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.

Заборонено іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.

Заборонено органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2026 року ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 червня 2026 року у задоволенні заяви заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Шикунова, в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом заявлених вимог є ділянка площею 12 га, водночас представник прокуратури просить забезпечити позов, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га.

Суд врахував, що судовими рішеннями в справі № 538/130/21 вже витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449), що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га.

Накладення арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га фактично унеможливлює виконання рішення суду в справі № 538/130/21.

Таким чином, заявлений прокурором захід забезпечення позову є неспівмірним з обсягом позовних вимог та не доведено того, що відповідач має реальний намір чи вже вчинила чи бажає вчинити дії щодо відчужуванні земельної ділянки.

Не погодившись з даної ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив заступник керівника Миргородської окружної прокуратури, подавши апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність виснвоків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі з?ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають положенням чинного законодавства.

Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га., ніяким чином не може унеможливити виконання рішення суду у справі № 538/130/21, оскільки вказаним рішенням постановлено витребувати на користь держави земельні ділянки з кадастровими номерами, які вже припинили своє існування та не можуть бути витребувані, а в добровільному порядку відповідачем вказане рішення не виконується.

Заявлений в заяві захід забезпечення позову безпосередньо стосується предмету позову, оскільки у разі відчудження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення в разі задоволення позову, а також зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення.

Таким чином, заявлені прокурором заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними позовним вимогам.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання з?явився прокурор та представник ОСОБА_1 адвокат Грущанський В.О.

Від Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області та ТОВ «Агротехгарантія» до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Верховний Суд у постановах від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21 та інших вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За пунктом 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1) та забороною вчиняти певні дії (пункт 2).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем конкретних, свідомих дій, спрямованих на відчуження або приховування майна, зважаючи на укладення з ТОВ "Агротех-Гарантія» договору оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років.

Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи вказівки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2026, та в силу положень ч. 1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, врахував, що предметом заявлених вимог є ділянка площею 12 га, водночас представник прокуратури просить забезпечити позов, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га.

Також враховано, що судовими рішеннями в справі № 538/130/21 вже витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449), що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, а тому накладення арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га фактично унеможливлює виконання рішення суду в справі № 538/130/21.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки заявлений позивачем захід забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам та позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу заступника керівника Миргородської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Т.В. Одринська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua