Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №538/833/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №538/833/26

Суддя: Дорош А. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/833/26 Номер провадження 22-ц/814/3257/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року, постановлену суддею Бондарь В. А., повний текст ухвали складений – дата не вказана

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

27.04.2026 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.04.2024 у розмірі 84 302,80 грн станом на 16.03.2026 та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що 27.03.2023 здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 та підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідачем погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме, при здійсненні будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявила бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 02.04.2024 підписала паспорт кредиту за допомогою OTP пароля, після чого із відповідачем за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 02.04.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 130 590,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково із відповідачем за допомогою OTP пароля підписаний графік кредиту. Відповідач не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та графіку кредиту, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором відповідно до графіку кредиту не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до п.4.9. договору сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180-го календарного дня повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойку та інші платежі відповідно до умов цього договору. Відтак, враховуючи, що починаючи з 03.09.2025 триває порушення відповідачем зобов`язання з повернення кредиту (його частини згідно з графіком погашення), тобто більше 180-ти днів, з 02.03.2026 у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами. Таким чином, оскільки підставою для звернення в суд є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту після спливу 180 днів прострочення, а не дострокове стягнення внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, то відсутня необхідність щодо попереднього направлення відповідачу вимоги щодо дострокового стягнення кредиту. Відповідно до п. 5.1. договору за несвоєчасне виконання позичальником будь-якого грошового зобов`язання за цим договором банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.03.2026 має заборгованість 84 302,80 грн, яка складається з наступного: 72 549,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 753,10 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні головуючого судді Бондарь В.А. на розгляді перебуває цивільна справа №538/733/26 між тими самими сторонами з тим самим предметом і з тих самих підстав.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження у справі №538/833/26, суд першої інстанції аргументував своє рішення тим тим, що у провадженні судді Бондарь В.А. на розгляді перебуває цивільна справа №538/733/26 між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, суд першої інстанції припустився грубої фактичної та логічної помилки, він повністю ототожнив дві різні позовні заяви у справі №538/833/26 та у справі №538/733/26, проігнорувавши, що вимоги банку у цих різних справах ґрунтуються на абсолютно різних кредитних договорах, мають різні суми заборгованості, різні періоди нарахування та укладені в різний час. Суд першої інстанції зазначив, що цивільна справа №538/733/26 та позовна заява (справа №538/833/26) є тотожними, оскільки заявлені між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав. Зазначений висновок є незаконним. Тотожність позовів визначається одночасною наявністю трьох елементів: суб`єктного складу (сторони), предмета позову та підстав позову. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що позови не є тотожними. АТ КБ «ПриватБанк» наголошує, що у справі у справі №538/833/26 та у справі №538/733/26 - різні предмети спору (різні договори). У справі №538/733/26 предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.02.2024 у розмірі 102 804,55 грн. У справі №538/833/26 предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02.04.2024 у розмірі 84 302,80 грн. Також у справі №538/833/26 та у справі №538/733/26 - різні підстави позову. Підставою позову у справі №538/733/26 є порушення зобов`язань за кредитом від 04.02.2024 (сума кредиту 174 250,00 грн), де прострочення триває з 05.09.2025. Підставою позову у справі №538/833/26 є порушення умов договору від 02.04.2024 (сума кредиту 130 590,00 грн), де прострочення триває з 03.09.2025. Звертається увагу, що у матеріалах позовних заяв у справі №538/833/26 та у справі №538/733/26 міститься абсолютно різний розрахунок заборгованості та різний розмір позовних вимог. Обсяг матеріальних претензій банку в кожній зі справ є самостійним та розрахованим окремо, що підтверджується доданими до позовів виписками та розрахунками: у справі №538/733/26 ціна позову становить 102 804,55 грн (тіло — 87 122,05 грн, відсотки — 15 682,50 грн); у справі №538/833/26 ціна позову становить 84 302,80 грн (тіло — 72 549,70 грн, відсотки — 11 753,10 грн). Наявність різних сум заборгованості, які випливають із різних розрахунків, додатково доводить відсутність тотожності позовів. АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що суд першої інстанції обмежився формальним порівнянням імен сторін, не здійснивши належного аналізу доданих до позову матеріалів, та констатував повну тотожність справ. Зауважується, що наявність кількох кредитних зобов`язань у одного боржника перед одним і тим самим банком є стандартною банківською практикою. Кожне таке зобов`язання є автономним. Автоматичне відхилення нового позову лише через збіг сторін унеможливлює стягнення інших реальних боргів відповідача. Більше того, до кожної з позовних заяв додано окремі пакети документів: різні заяви про приєднання (від 14.06.2021 та від 27.03.2023), окремі паспорти кредитів, індивідуальні графіки та різні розрахунки заборгованості, які підтверджують існування двох паралельних різних позикових правовідносин. Отже, відмовляючи у відкритті провадження з формальних підстав (лише через збіг сторін та однаковий характер спору — стягнення заборгованості), суд першої інстанції фактично позбавив АТ КБ «ПриватБанк» права на судовий захист щодо окремого порушеного права за іншим договором.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 09.11.2026 не з`явилися учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 08.09.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 57-59), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на ім`я відповідача ОСОБА_1 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 31.08.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 09.11.2026 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, проте судом першої інстанції встановлено, що у провадженні судді Бондарь В.А. на розгляді перебуває цивільна справа №538/733/26 між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного.

Згідно ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18) зазначено, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

У постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №146/318/20 (провадження №61-11374св20), від 13.09.2021 у справі №296/10940/20 (провадження №61-5427св21) зроблено висновок, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2026 представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.04.2024 у розмірі 84 302,80 грн станом на 16.03.2026 та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн судового збору (а.с. 2-5).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 справу розподілено судді Бондарь В.А., присвоєно справі №538/833/26 провадження №2/538/812/26 (а.с. 29).

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28.04.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з тих підстав, що у провадженні головуючого судді Бондарь В.А. на розгляді перебуває цивільна справа №538/733/26 між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав (а.с. 30).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З відкритих даних Судової влади України встановлено, що 20.04.2026 представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 60).

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №538/733/26 (провадження №2/538/752/26) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 17.06.2026 о 15 годині 00 хвилин (а.с. 61).

Отже, на момент відмови у відкритті провадження у цивільній справі №538/833/26 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на розгляді Лохвицького районного суду Полтавської області вже перебувала на розгляді позовна заява (справа №538/733/26) між тими самими сторонами, про той самий предмет.

Разом з тим, на момент перегляду справи в апеляційному суді, з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що заочним рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15.07.2026 у справі №538/733/26 (провадження №2/538/752/26) позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.04.2024 у розмірі 84 302 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» cудовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп (а.с. 62-63).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 27.03.2023 здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачем погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта. Відповідач виявив бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 02.04.2024 підписав паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого із відповідачем за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 02.04.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 130 590,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково із відповідачем за допомогою OTP пароля підписаний графік кредиту. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та графіку кредиту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.03.2026 має заборгованість 84 302 грн 80 коп, яка складається з наступного: 72 549 грн 70 коп - заборгованість за тілом кредиту; 11 753 грн 10 коп - заборгованість за нарахованими відсотками. З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих зобов`язань та наявність заборгованості, позивач вимушений звернутись до суду та просить вказаний борг стягнути із відповідача на користь банку в примусовому порядку.

Вказаним заочним рішення суду від 15.07.2026 у справі №538/733/26 (провадження №2/538/752/26) були встановлено наступні обставини: 27.03.2023 відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

02.04.2024 відповідач ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого із відповідачем за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 02.04.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 130 590,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%.

Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та графіку кредиту, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором відповідно до графіку кредиту не виконав.

Відповідно до п.4.9. договору сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180-го календарного дня повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойку та інші платежі відповідно до умов цього договору.

Відтак, враховуючи, що починаючи з 03.09.2025 триває порушення відповідачем зобов`язання з повернення кредиту (його частини згідно з графіком погашення), тобто більше 180-ти днів, з 02.03.2026 у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами. Таким чином, оскільки підставою для звернення в суд є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту після спливу 180 днів прострочення.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.03.2026 має заборгованість 84 302 грн 80 коп, яка складається з наступного: - 72 549 грн 70 коп - заборгованість за тілом кредиту; 11 753 грн 10 коп - заборгованість за нарахованими відсотками.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

На підставі вищевикладеного, встановивши, що у провадженні Лохвицького районного суду Полтавської області перебувала справа №538/733/26 щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.04.2024, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи і здійснені з застосуванням норми процесуального права, яка підлягала застосуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що у справі у справі №538/833/26 та у справі №538/733/26 - різні предмети спору (різні договори) та різні підстави позову, то ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильної ухвали суду.

Отже, ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua