Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №513/266/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №513/266/26

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 513/266/26

перша інстанція: суддя Рязанова К.Ю.,

повний текст судового рішення

складено 20.10.2026, смт Сарата

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

при секретарі - Альонішко С.І.

за участю представника апелянта - Фальчука В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2026 року у справі № 513/266/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, заступника командира 7 роти 2 батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Тімановського Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, заступника командира 7 роти 2 батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Тімановського Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 6705697 від 22.02.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто без участі його адвоката, а в задоволенні клопотання про участь адвоката у розгляді справи поліцейський відмовив, чим порушив право позивача на захист та вимоги статей 278, 279 КУпАП.

Позивач вказував, що справа підлягала розгляду за місцезнаходженням органу, уповноваженого її розглядати, а не на місці зупинки транспортного засобу, що відеозапис, на який є посилання в постанові, для огляду йому не надано, а достатнього часу для підготовки до захисту він не мав.

Також позивач стверджував, що не вчиняв жодних дій, спрямованих на забруднення номерного знака, оскільки таке забруднення виникло під час руху автомобіля у природних умовах дощу та бруду на проїзній частині, і воно не перешкоджало розгледіти символи номерного знака.

У заяві від 01.04.2026 про долучення доказів позивач, надавши власні відеозаписи, додатково посилався на незаконність зупинки транспортного засобу з огляду на вимоги пункту 2 частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначав, що позивачу не дали дочекатися захисника, не надали відеозапис, а вимірювання відстані у 20 метрів здійснено вже після складання постанови.

Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських, фотознімком та скріншотами, позивачу роз`яснено його права, надано можливість поспілкуватися з адвокатом у телефонному режимі, а його усне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату розглянуто та відхилено.

Відповідач зазначав, що письмових пояснень та клопотань позивач не подавав, копію постанови йому вручено, розгляд справи на місці вчинення правопорушення відповідає вимогам статті 258 КУпАП, а з відеозаписом, який технічно неможливо продемонструвати на місці зупинки, позивач не був позбавлений можливості ознайомитися в органі поліції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, а надані відповідачем відеозаписи є належними та допустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП.

Суд першої інстанції встановив, що під час розгляду справи позивачу роз`яснено його права, вимірювання відстані для перевірки можливості зчитування номерного знака здійснено до роздрукування постанови, а постанову надано позивачу для ознайомлення.

Щодо доводів позивача про порушення права на захист суд першої інстанції зазначив, що санкція частини першої статті 121-3 КУпАП не передбачає адміністративного арешту, а закон не встановлює обов`язкової участі адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, пославшись при цьому на пункт 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Максименко проти України».

Також суд першої інстанції послався на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 735/1246/15-а та від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23 і вказав, що окремі процедурні порушення та формальні недоліки самі по собі не спростовують факту вчинення правопорушення і не є безумовною підставою для скасування постанови.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеозапис чи фотознімок автомобіля позивача в русі, на яких було б видно, що символи заднього номерного знака неможливо прочитати з відстані 20 метрів, а тому висновок суду першої інстанції про нечитабельність номерного знака ґрунтується на припущеннях.

Апелянт вказує, що поліцейський відмовив у відкладенні розгляду справи для забезпечення участі адвоката, який перебував за межами м. Одеси і міг прибути через два дні, мотивувавши це тим, що позивач уже скористався правовою допомогою, зателефонувавши адвокату.

На думку апелянта, такими діями поліцейський порушив статтю 59 Конституції України, статті 268, 271, 279 КУпАП, частину першу статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови.

Апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015, на постанови Верховного Суду у справах № 751/10235/16-а, № 524/9827/16-а, № 686/21319/17 та зазначає, що суд першої інстанції відступив від правової позиції Верховного Суду, не навівши мотивів такого відступу.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу і призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.11.2026 року о 12 год. 40 хв.

У зв`язку з ненадходженням матеріалів справи із суду першої інстанції розгляд справи перенесено на 12.11.2026 року о 12 год. 40 хв., про що складено довідку від 05.11.2026 року.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.11.2026 року не з`явилися.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, представника апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 22 лютого 2026 року заступником командира 7 роти 2 батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Тімановським Олександром Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 6705697 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно з постановою 22.02.2026 о 11 год. 26 хв. 33 сек. у м. Одесі на вул. Миколаївська дорога, 203Б ОСОБА_1 керував транспортним засобом Tesla Model S, номерний знак НОМЕР_1 , із забрудненим заднім номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, чим порушив вимоги пункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

У постанові зазначено дату і час розгляду справи – 22.02.2026, 11 год. 35 хв. 33 сек., а також те, що до неї додається відеозапис з портативних відеореєстраторів № 474530, № 471957.

Від підпису постанови позивач відмовився.

Відповідачем до суду першої інстанції надано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, фотознімок та скріншоти з відеозаписів.

Відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля (11 год. 25 хв. 35 сек. – 11 год. 25 хв. 51 сек.) зафіксовано рух службового автомобіля поліції за автомобілем позивача.

На скріншоті з відеозапису портативного відеореєстратора станом на 11 год. 26 хв. 26 сек. зафіксовано, що задня частина автомобіля Tesla Model S суцільно вкрита брудом, а символи заднього номерного знака не проглядаються навіть з близької відстані.

Аналогічний стан заднього номерного знака зафіксовано зблизька на скріншоті станом на 11 год. 30 хв. 33 сек.

На скріншоті станом на 11 год. 39 хв. 40 сек. та на фотознімку зафіксовано вимірювання поліцейським відстані від автомобіля позивача.

З відеозаписів, досліджених судом першої інстанції, вбачається, що після зупинки транспортного засобу на запитання поліцейського про причину забруднення номерного знака позивач повідомив, що не бачив, що номерні знаки брудні, що він їде на мийку і не має чим протерти номерний знак.

Після цього позивач вийшов з автомобіля і разом з поліцейськими оглянув номерні знаки.

Об 11 год. 35 хв. розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснено його права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Позивач здійснив телефонний дзвінок адвокату, після чого усно просив перенести розгляд справи, повідомивши, що адвокат зможе прибути у вівторок.

Поліцейський у задоволенні цього клопотання відмовив.

Після вимірювання відстані об 11 год. 40 хв. постанову роздруковано і надано позивачу для ознайомлення.

На відеозаписах, наданих позивачем, зафіксовано заповнення поліцейським постанови та її вручення позивачу.

Отже, правомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі – ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що, зокрема, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Відповідно до пункту 30.2 ПДР номерні знаки повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Санкція цієї норми передбачає накладення штрафу і не передбачає адміністративного арешту чи іншого стягнення, пов`язаного з обмеженням особистої свободи.

Так, колегія суддів звертає увагу, що поняття забрудненості є оціночним, водночас, слід дослідити його читабельність з вістані саме 20 метрів, що і було зроблено відповідачем.

Згідно зі статтею 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 121-3 цього Кодексу, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом статті 258 КУпАП (у редакції, чинній з часу внесення змін Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII) протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а у таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Цією ж статтею передбачено, що обов`язок скласти протокол у разі, коли особа під час складання постанови оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Частиною першою статті 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

За змістом статті 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи, досліджує докази і вирішує клопотання.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, у цій справі становить керування транспортним засобом із номерним знаком, забрудненим настільки, що його символи неможливо чітко визначити з відстані двадцяти метрів.

Факт керування позивачем автомобілем Tesla Model S 22.02.2026 на вул. Миколаївська дорога у м. Одесі зафіксовано відеореєстратором службового автомобіля поліції і позивачем не заперечується.

Стан заднього номерного знака зафіксовано портативним відеореєстратором поліцейського об 11 год. 26 хв. 26 сек., тобто безпосередньо після зупинки транспортного засобу, і з цього запису вбачається, що задня частина автомобіля разом із номерним знаком суцільно вкрита брудом, а символи номерного знака не проглядаються навіть зблизька.

Номерний знак, символи якого неможливо розрізнити з близької відстані, тим більше не може бути прочитаний з відстані двадцяти метрів.

Крім того, поліцейським здійснено вимірювання відповідної відстані, що зафіксовано відеозаписом та фотознімком.

Наявність забруднення визнавав і сам позивач: на місці зупинки він пояснив, що не бачив, що номерні знаки брудні, та що їде на мийку, а в позовній заяві вказав, що номерний знак мав такі самі забруднення, як і вся задня частина автомобіля.

Доводи апелянта про те, що правопорушення може вважатися доведеним лише за наявності відеозапису чи фотознімка автомобіля в русі, на якому з відстані 20 метрів видно нечитабельність номерного знака, колегія суддів відхиляє.

Ані стаття 121-3, ані стаття 251 КУпАП не встановлюють такого виключного засобу доказування і не вимагають, щоб стан номерного знака було зафіксовано саме під час руху транспортного засобу та саме з відстані двадцяти метрів.

Відстань у двадцять метрів є критерієм оцінки ступеня забруднення номерного знака, а не вимогою до способу фіксації правопорушення.

Більш того, наразі не існує жодної технічної можливості виміру відстані в русі від автомобіля патрульної поліції до автомобіля, який їде у попетному напрямку.

Стаття 251 КУпАП відносить до доказів будь-які фактичні дані, а стаття 252 цього Кодексу вимагає оцінювати їх у сукупності.

У цій справі рух автомобіля під керуванням позивача, його зупинку та стан номерного знака одразу після зупинки зафіксовано безперервною послідовністю записів технічних засобів, а будь-яких даних про те, що номерний знак було забруднено вже після зупинки, позивач не наводив.

Апелянт, стверджуючи про існування «численних рішень Верховного Суду» на підтвердження протилежного підходу, жодного такого рішення не назвав.

Посилання позивача на те, що забруднення виникло природним шляхом під час руху в умовах дощу та бруду на дорозі і що він не вчиняв дій, спрямованих на забруднення номерного знака, не спростовують наявності в його діях складу правопорушення.

Частина перша статті 121-3 КУпАП у частині керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком не пов`язує відповідальність з умисним забрудненням, а відповідно до статті 9 цього Кодексу адміністративне правопорушення може бути вчинене і з необережності.

Обов`язок забезпечити, щоб номерні знаки були чистими, пунктом 30.2 ПДР покладено на водія, який до початку руху та під час руху має можливість перевірити їх стан.

Твердження представника позивача про те, що вимірювання відстані проведено вже після складання постанови, спростовується матеріалами справи: вимірювання зафіксовано об 11 год. 39 хв. 40 сек., тоді як постанову роздруковано та надано позивачу близько 11 год. 40 хв.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про те, що позивач дійсно мав забруднений автомобіль після подорожі та їхав, зі слів позивача, на мийку. Проте, на питання колегії суддів чому водій не привів номерний знак авто у читабельний стан перед початком руху, відповіді не надано.

На відео з реєстратора патрульної поліції видно про те, що навколо не має природних погодних умов, які зумовлювали забруднення автомобіля в реальному стані, є інші автомобілі, які рухаються у попутному напряму з номерними знаками, які придатні для читання. Тобто, той факт, що позивач керував транспортним засобом з забрудненим номерним знаком є безспірним та доводений відповідачами належними та допустими доказами. Натомість позивач не надав жодного доказу на спростування факту читабельності номерного знаку його автомобіля.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Цей обов`язок відповідач виконав, надавши суду відеозаписи, фотознімок та скріншоти, які у сукупності підтверджують обставини, викладені в оскаржуваній постанові.

Натомість позивач відповідно до частини першої статті 77 КАС України не надав доказів, які б ці обставини спростовували, а надані ним відеозаписи фіксують лише оформлення та вручення постанови.

Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення ґрунтується на досліджених доказах, а не на припущеннях.

Щодо доводів апелянта про порушення права на правову допомогу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначив, що положення частини першої статті 59 Конституції України треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин здержавними органами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Колегія суддів не ставить під сумнів те, що зазначена гарантія, як і право, передбачене частиною першою статті 268 КУпАП, поширюється на особу, справа щодо якої розглядається поліцейським на місці вчинення правопорушення.

Водночас зміст цього права полягає у можливості особи користуватися допомогою обраного нею адвоката, якій орган (посадова особа) не вправі перешкоджати, і не є тотожним обов`язку посадової особи відкласти розгляд справи на строк, необхідний адвокату для прибуття.

Жодна норма КУпАП не передбачає обов`язкової участі адвоката у розгляді справи про адміністративне правопорушення і не покладає на поліцейського обов`язку відкласти розгляд справи, яка відповідно до статті 258 цього Кодексу розглядається на місці вчинення правопорушення, до прибуття адвоката.

Навпаки, встановивши для правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, порядок, за якого постанова виноситься на місці вчинення правопорушення без складання протоколу навіть тоді, коли особа оспорює порушення, законодавець визначив, що такі справи вирішуються невідкладно.

Тлумачення статті 268 КУпАП, за якого сама лише заява водія про бажання залучити адвоката, який може прибути через кілька днів, зобов`язувала б поліцейського припинити розгляд справи на місці, фактично унеможливило б застосування передбаченого статтею 258 КУпАП порядку і поставило б його у залежність виключно від волі особи, яка притягається до відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується, що поліцейський роз`яснив позивачу його права, у тому числі право користуватися юридичною допомогою, та не перешкоджав йому зв`язатися з адвокатом, і позивач цією можливістю скористався, отримавши консультацію адвоката у телефонному режимі до винесення постанови.

Усне клопотання позивача про перенесення розгляду справи поліцейський не залишив без реагування, а розглянув і відхилив, повідомивши про це позивача.

Отже, клопотання вирішено, як того вимагає стаття 279 КУпАП, а сама по собі незгода позивача з результатом його вирішення не свідчить про порушення порядку розгляду справи.

З пояснень самого позивача вбачається, що адвокат перебував за межами м. Одеси і міг прибути лише через два дні.

За таких обставин ідеться не про надання розумного часу для прибуття захисника, а про відкладення розгляду справи на кілька діб, чого закон у справах, що розглядаються на місці вчинення правопорушення, не передбачає.

Суд першої інстанції також обґрунтовано врахував, що санкція частини першої статті 121-3 КУпАП передбачає лише штраф, і послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Максименко проти України» (заява № 39488/07), за якою інтереси правосуддя вимагають обов`язкового забезпечення юридичного представництва насамперед тоді, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.02.1984 у справі «Озтюрк проти Німеччини» (заява № 8544/79) зазначив, що покладення на адміністративні органи завдання переслідування і покарання за незначні правопорушення не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови, що заінтересована особа може оскаржити будь-яке ухвалене щодо неї рішення до суду, який надає гарантії статті 6 Конвенції.

Саме таку можливість позивач реалізував у повному обсязі: постанову оскаржено до суду, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю його представників, позов та апеляційну скаргу складено і подано адвокатом, усі докази досліджено судом, а всі доводи позивача отримали оцінку.

Таким чином, право позивача на професійну правничу допомогу не було ані заперечено, ані обмежено у спосіб, який би вплинув на законність оскаржуваної постанови.

Щодо впливу участі адвоката на результат розгляду справи.

Окрім наведеного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що участь адвоката у розгляді справи на місці зупинки транспортного засобу не вплинула б і не могла вплинути на фактичні обставини справи.

Факт забруднення номерного знака є об`єктивною обставиною, яку зафіксовано відеозаписом до початку розгляду справи і яка не залежить ані від правової позиції сторони, ані від присутності чи відсутності захисника.

Процедуру розгляду справи поліцейським дотримано: позивачу оголошено суть порушення, роз`яснено його права, вислухано його пояснення, вирішено заявлене ним клопотання, вимірювання відстані здійснено до винесення постанови, копію постанови позивачу вручено.

встановлених поліцейським обставин, ані їх правової кваліфікації.

Ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, які підготовлено за участю адвоката, позивач не навів жодної обставини, яку адвокат міг би довести під час розгляду справи поліцейським, жодного доказу, який міг би бути поданий лише тоді, та жодного клопотання, яке залишилося незаявленим через відсутність захисника і задоволення якого спростувало б факт правопорушення.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до самого факту відмови у відкладенні розгляду справи, без зазначення того, у чому саме полягали негативні наслідки такої відмови для захисту позивача.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Подібного підходу слід дотримуватися і при оцінці рішення суб`єкта владних повноважень: скасування правильної по суті постанови є виправданим у разі такого порушення процедури, яке вплинуло або могло вплинути на її зміст, а таких порушень у цій справі не встановлено.

Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі висновки підлягають врахуванню у подібних правовідносинах, тобто за подібних фактичних обставин та однакового правового регулювання.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, на яку апелянт посилається як на ключову, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення за обставин, коли особа виявила бажання скористатися правовою допомогою, подала поліцейському відповідне письмове клопотання, а поліцейський не вжив жодних дій для надання їй можливості реалізувати це право.

Обставини справи, що розглядається, є іншими: клопотання позивача не проігноровано, а розглянуто і вирішено, позивачу надано можливість зв`язатися з адвокатом та отримати його консультацію до винесення постанови, а відмова стосувалася лише відкладення розгляду справи на дві доби.

Отже, оскаржуване рішення не суперечить висновку Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а, а твердження апелянта про те, що суд першої інстанції відступив від цього висновку, є безпідставним.

Викладені в апеляційній скарзі тези про те, що поліцейський у разі заявлення клопотання про участь адвоката «зобов`язаний відкласти розгляд справи», подано апелянтом як правову позицію Верховного Суду без наведення відповідних цитат та без зазначення постанови, у якій такий висновок сформульовано.

Щодо постанов Верховного Суду у справах № 751/10235/16-а та № 686/21319/17 апелянт не зазначив ані дат їх ухвалення, ані фактичних обставин цих справ, ані того, у чому полягає їх подібність до обставин цієї справи, а тому підстав вважати, що оскаржуване рішення ухвалено без урахування викладених у них висновків, колегія суддів не вбачає.

Щодо розгляду справи на місці вчинення правопорушення та посилання на Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015.

У Рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, зазначив, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцезнаходженням органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу, а застосування процедури скороченого провадження у випадках, не визначених законом, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, зазначене Рішення не забороняє розгляд справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення, якщо такий порядок прямо передбачено законом.

Після ухвалення цього Рішення Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII статтю 258 КУпАП викладено у редакції, яка прямо передбачає винесення уповноваженими посадовими особами Національної поліції постанови на місці вчинення правопорушення у справах, розгляд яких віднесено до їх компетенції.

Оскільки розгляд справ про правопорушення, передбачені частиною першою статті 121-3 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції, поліцейський діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законом, а доводи позивача про обов`язковість розгляду справи за місцезнаходженням органу поліції є помилковими.

З цих же підстав не свідчать про порушення і посилання позивача на статтю 278 КУпАП, оскільки у справах, в яких протокол не складається і постанова виноситься на місці вчинення правопорушення, окрема стадія підготовки до розгляду справи з перевіркою правильності складення протоколу та сповіщенням учасників про час і місце розгляду відсутня.

Щодо доводів про неознайомлення позивача з відеозаписом.

Право особи знайомитися з матеріалами справи, передбачене статтею 268 КУпАП, не було обмежене тим, що відеозапис з портативного відеореєстратора не продемонстровано позивачу на місці зупинки.

У постанові зазначено про долучення до неї відеозапису та вказано номери відеореєстраторів, а отже, позивач був обізнаний про існування цього доказу і не був позбавлений можливості звернутися до органу поліції для ознайомлення з ним.

Відеозаписи надано відповідачем суду разом із відзивом, позивач та його представники мали можливість з ними ознайомитися, а суд першої інстанції дослідив їх у судовому засіданні.

Після ознайомлення з відеозаписами сторона позивача не вказала на жодну зафіксовану ними обставину, яка спростовувала б викладене в постанові.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу.

Підставою зупинки автомобіля позивача стало візуально виявлене поліцейськими під час руху порушення Правил дорожнього руху – керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що відповідає пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Посилання позивача на пункт 2 частини першої статті 32 цього Закону є помилковим, оскільки зазначена норма регулює підстави перевірки документів особи, а не зупинення транспортного засобу.

Обґрунтованість підстави зупинки підтверджена тими самими відеозаписами, якими зафіксовано стан номерного знака.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема про порушення частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», є похідними від розглянутих вище і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтею 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2026 року у справі № 513/266/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає згідно зі статтями 272, 328 КАС України.

Повний текст складено 12.11.2026.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua