Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №420/9833/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №420/9833/26

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9833/26

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 22.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді – Казанчук Г.П.,

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 р. по справі № 420/9833/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 р., відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб щодо визначення посадового окладуі окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб», встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що має право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з визначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що адміністрація діяла виключно в межах повноважень, оскільки відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачки. Зокрема, відповідач наголошує, що Кабінет Міністрів України не приймав рішень, щодо зміни (підвищення) розмірів грошового забезпечення для діючих військовослужбовців, які б стали підставою для інформування Пенсійного фонду, а посадові оклади продовжують розраховуватися виходячи з розміру 1762 грн. Крім того, відповідач зауважив, що до уповноваженого органу не надходили відповідні списки осіб від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що за встановленим алгоритмом є обов`язковою передумовою для оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено.

Суд першої інстанції виришів:

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо відмови ОСОБА_2 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог ст. 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_2 .

Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Для встановлення судового контролю суд першої інстанції не вбачав підстав, оскільки відсутні обставини, які б свідчили про ймовірне ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, п. 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі – апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки станом на 01.01.2026 зміни в грошовому забезпеченні діючих військовослужбовців не відбулося, в обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям продовжує встановлюватися виходям з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, то відсутні підстави для видачі відповідачем нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 за посадою, яку він займав на день звільнення з військової служби чи аналогічною посадою прирівняною до неї.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивачка є пенсіонером та отримує пенсію, яка призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Позивачка звернулась до відповідача з заявою про складання та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2026.

На звернення позивачки відповідач листом повідомив про відсутність підстав для виготовлення довідки.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-ХІІ)).

Статтею 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (в подальшому - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. В свою чергу, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту Закон України №2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України №2262-XII.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону України №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених ч. 4 ст. 45 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, зокрема схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до пункту 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище -заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до п. 1 Постанови № 103, перераховуються пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 якої викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції Постанови № 103) при встановленні правила обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовано такий показник як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

Таким чином, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови КМУ №103, яким пункт 4 постанови КМУ № 704 викладений у новій редакції.

Унаслідок скасування пункту 6 постанови КМУ № 103 відновилося застосування попередньої редакції пункту 4 постанови КМУ № 704, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, та відповідного тарифного коефіцієнта.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 постанови КМУ № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення

військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постанова КМУ № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Отже, з дня набрання чинності постановою КМУ № 481 Кабінет Міністрів України запровадив нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням - фіксовану суму 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Разом із тим, суд бере до уваги, що законність постанови Кабінету Міністрів України № 481 була предметом судового розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним.

Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 320/2796/23 зазначив, що нормативно-правовий акт, на відміну від індивідуального акта, у разі визнання його протиправним втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Такий підхід спрямований, зокрема, на забезпечення принципу правової визначеності та стабільності правового регулювання.

Отже, з набранням 18.06.2025 законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 настали передбачені частиною другою статті 265 КАС України наслідки визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481, яким передбачалося застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Водночас постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У цій постанові Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII наділений повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову величину для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що предметом судового розгляду у справі № 320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови КМУ № 481 та обраного позивачем способу захисту. Натомість у справі, що переглядається, вирішується питання правомірності відмови уповноваженого державного органу в оформленні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.

Отже, висновки Верховного Суду у справі № 320/29450/24 підлягають урахуванню під час вирішення цього спору, проте зазначеною постановою безпосередньо не вирішувалося питання про наявність у пенсіонера права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.

За такого правового регулювання, вирішуючи цей спір, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення правової визначеності та ефективного судового захисту особи, яка звернулася за реалізацією права на отримання документа, необхідного для вирішення питання про подальший перерахунок пенсії.

Суд звертає увагу, що оформлення довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії є різними за своїм правовим змістом діями, які належать до компетенції різних суб`єктів владних повноважень.

Довідка засвідчує відомості про складові грошового забезпечення, які можуть бути використані органом Пенсійного фонду України під час вирішення питання про перерахунок пенсії. Її оформлення не означає автоматичного виникнення права на виплату пенсії в певному розмірі протягом необмеженого періоду та не звільняє пенсійний орган від обов`язку застосувати нормативне регулювання, чинне й належне до застосування у відповідних правовідносинах.

Відповідно до статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, його розміру та строків проведення вирішуються з урахуванням установлених законом умов і нормативного регулювання, що підлягає застосуванню до відповідного періоду. При цьому орган Пенсійного фонду України повинен враховувати правові наслідки судових рішень, які мають значення для визначення застосовного нормативного регулювання.

Таким чином, вирішення у цій справі питання щодо обов`язку Адміністрації Державної прикордонної служби підготувати та направити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 року не передбачає визначення судом остаточного розміру її пенсії або встановлення періоду її виплати в перерахованому розмірі, у тому числі з огляду на подальший касаційний перегляд справи № 320/29450/24.

Такий підхід забезпечує реалізацію права особи на отримання необхідного документа та не допускає підміни судом повноважень органу Пенсійного фонду України, який зобов`язаний вирішувати питання пенсійних виплат відповідно до законодавства.

Колегія суддів ураховує, що європейська інтеграція України має безпосереднє конституційне підґрунтя. Абзацом п`ятим преамбули Конституції України підтверджено європейську ідентичність Українського народу та незворотність європейського і євроатлантичного курсу України; пунктом 5 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено, зокрема, реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі; частиною третьою статті 102 Конституції України Президента України визначено гарантом реалізації цього курсу; пунктом 1-1 статті 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено забезпечення його реалізації.

Правові та організаційні засади наближення національного законодавства до права Європейського Союзу визначено, зокрема, Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2026 року № 438 «Про затвердження Національної програми адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС)».

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на сформовані в практиці Суду Європейського Союзу загальні принципи правової визначеності (legal certainty), захисту правомірних очікувань (legitimate expectations) та належного адміністрування (good administration), які мають значення для передбачуваності діяльності публічної влади та захисту прав особи. Водночас у Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union, 2012/C 326/02) стаття 34 присвячена соціальному забезпеченню та соціальній допомозі (Social security and social assistance), а стаття 41 закріплює право на належне адміністрування (Right to good administration).

Значення верховенства права, незалежності правосуддя, захисту основоположних прав та реформи державного управління для європейської інтеграції України підтверджується відкриттям 15 червня 2026 року переговорного кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС» (Cluster 1: Fundamentals), що охоплює, зокрема, главу 23 «Судова влада та основоположні права» (Judiciary and fundamental rights). У межах підготовки до переговорного процесу розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 року № 475 схвалено Дорожню карту з питань верховенства права (Rule of Law Roadmap), Дорожню карту з питань реформи державного управління (Public Administration Reform Roadmap) та Дорожню карту з питань функціонування демократичних інституцій (Roadmap on the Functioning of Democratic Institutions).

У Робочому документі служб Європейської Комісії «Звіт щодо України за 2025 рік» (Commission Staff Working Document - Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final, від 4 листопада 2025 року, підрозділ 2.1.2 «Public administration reform») розглянуто стан реформи державного управління, зокрема впровадження Закону України «Про адміністративну процедуру». Крім того, підпункт «h» пункту 2 статті 3 Регламенту (ЄС) 2024/792 Європейського Парламенту та Ради від 29 лютого 2024 року про створення інструменту Ukraine Facility (Regulation (EU) 2024/792 establishing the Ukraine Facility) визначає серед спеціальних цілей підтримки України зміцнення верховенства права, демократії та незалежності судової влади, а стаття 5 цього Регламенту встановлює відповідні передумови надання підтримки.

Наведені акти та документи відображають євроінтеграційний контекст розвитку правової системи України. Водночас відповідно до статті 51 Хартії її положення адресовані інституціям, органам, установам та агенціям Європейського Союзу, а також державам-членам під час реалізації права ЄС. Отже, у спірних правовідносинах, які не належать до сфери застосування права ЄС, положення Хартії та практика Суду Європейського Союзу можуть враховуватися як порівняльно-правові орієнтири, а не як безпосередні підстави вирішення спору. При цьому належить застосовувати відповідні норми Конституції та законодавства України і враховувати застосовні правові висновки Верховного Суду.

Колегія суддів також звертає увагу на підхід Суду Європейського Союзу, викладений у рішенні від 10 вересня 2009 року у справі Plantanol GmbH & Co. KG v Hauptzollamt Darmstadt (C?201/08, ECLI:EU:C:2009:539, пункт 46). Суд ЄС наголосив, що принцип правової визначеності, з яким пов`язаний принцип захисту правомірних очікувань, вимагає чіткості та точності правових норм, а також передбачуваності їх застосування для осіб, яких вони стосуються, особливо якщо відповідне регулювання може мати фінансові наслідки.

Цей підхід має порівняльно-правове значення для спірних правовідносин, оскільки визначення складових грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії, залежить від нормативно встановленої розрахункової величини. За обставин зміни застосовного регулювання внаслідок судового контролю правова визначеність вимагає встановити, яка редакція нормативного акта підлягала застосуванню до відповідного періоду, та належно обґрунтувати наслідки таких змін для особи.

Повертаючись до вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вказує, що у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 380/9113/23 Верховний Суд дійшов висновку, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 сформулював правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції постанови КМУ № 481.

Судова палата зазначила, що заміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини на фіксований показник 1762 грн не відповідає меті правового регулювання, запровадженого постановою КМУ № 704, яка полягала, зокрема, у встановленні залежності розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому судова палата виходила з того, що положення пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким запроваджено використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення посадових окладів окремих категорій працівників.

Таким чином, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи спір щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2024 року, дійшов висновку про необхідність застосування під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями положень пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої розрахункової величини 1762 грн, запровадженої постановою КМУ № 481.

Колегія суддів звертає увагу, що питання правових наслідків визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 у справах щодо відмови уповноважених органів у підготовці довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 12 червня 2026 року у справі № 420/34153/25 Верховний Суд розглянув спір за позовом особи, яка отримувала пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, до Управління СБУ в Одеській області щодо відмови у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

Вирішуючи зазначений спір, Верховний Суд виходив з того, що внаслідок визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 усунуто нормативне обмеження щодо застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

За висновком Верховного Суду, застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року, замість зазначеної фіксованої величини зумовлює збільшення розрахункових розмірів відповідних складових грошового забезпечення, а отже, виникнення підстав для оформлення оновленої довідки відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

Аналогічний підхід до застосування положень статей 43, 63 Закону № 2262-XII та пункту 4 постанови КМУ № 704 у правовідносинах, що виникли після 18 червня 2025 року, застосовано Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2026 року у справі № 520/33178/25.

При цьому колегія суддів зазначає, що в цій справі позивачка просить оформити довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 року, а не на попередні роки, визначені у вищезгаданих справах. Однак, така відмінність у датах не змінює суті спірних правовідносин.

Крім того, у постанові від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25 Верховний Суд, оцінюючи правомірність відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у видачі аналогічної довідки, зазначив, що у спірних правовідносинах збільшення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями відбулося не внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році порівняно з 2024 роком, а внаслідок визнання нечинними положень постанови КМУ № 481, які передбачали застосування фіксованої величини 1762 грн, що відповідала розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленому на 1 січня 2018 року. Таким чином, зміна застосовуваної розрахункової величини була зумовлена усуненням у судовому порядку відповідного нормативного обмеження, а не законодавчим підвищенням прожиткового мінімуму протягом 2025 року.

Колегія суддів ураховує наведені правові висновки Верховного Суду, оскільки вони сформульовані у правовідносинах, подібних до тих, що є предметом розгляду в цій справі, за змістом спірних прав та обов`язків, підставами їх виникнення, предметом судового захисту та застосовним нормативним регулюванням. Підстав для застосування іншого правового підходу, враховуючи також постанову Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25, у справі, що переглядається, колегія суддів не вбачає.

Отже, спір у цій справі стосується наявності в Адміністрації Державної прикордонної служби обов`язку підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивачки станом на 101.01.2026 року у зв`язку зі зміною нормативного регулювання порядку визначення його складових.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність фактичного підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців станом на 01.01.2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Право на оформлення довідки для перерахунку пенсії не може ставитися у залежність виключно від фактичного здійснення відповідним державним органом виплат діючим військовослужбовцям у розмірах, визначених із застосуванням належної розрахункової величини.

Оцінюючи правові підстави для оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, колегія суддів ураховує як правові наслідки набрання 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24, так і подальше скасування цього рішення постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року. Водночас зазначений касаційний перегляд не стосувався безпосередньо обов`язку уповноваженого державного органу оформити довідку для перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

В даному контексті колегія суддів ураховує правовий підхід Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 8 жовтня 2026 року у справі «Cherkasov and Kuzin v. Ukraine» (заяви № 72982/17 і № 74407/17, п. 38, 42- 45), відповідно до якого вимога законності втручання у пенсійні права передбачає достатню чіткість і передбачуваність правового регулювання, зокрема належне вирішення судами суперечностей між положеннями закону та підзаконного нормативно-правового акта.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 грн, що перевищує фіксовану величину 1762 грн, передбачену постановою КМУ № 481.

Отже, застосування належної розрахункової величини зумовлює збільшення розрахункових розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які є складовими грошового забезпечення, що враховуються під час перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

За цих обставин доводи скаржника про відсутність фактичного підвищення грошового забезпечення не спростовують висновків суду першої інстанції щодо виникнення у позивачки права на отримання оновленої довідки.

Стосовно відсутності у відповідача обов`язку оформлювати довідку за заявою пенсіонера без надходження відповідних списків від органу Пенсійного фонду України, колегія суддів зазначає, що передбачена Порядком № 45 процедура взаємодії уповноважених державних органів та органів Пенсійного фонду України спрямована на організацію проведення перерахунку пенсій і не може тлумачитися як така, що позбавляє пенсіонера права ініціювати захист свого права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частиною другою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Отже, положення частин першої та другої статті 63 Закону № 2262-XII передбачають можливість урахування під час перерахунку пенсії додаткових документів, поданих пенсіонером, а тому процедура оформлення довідок за списками, отриманими від органів Пенсійного фонду України, не є єдиним передбаченим законодавством механізмом документального забезпечення перерахунку пенсії.

Відтак відсутність відповідних списків, сформованих органом Пенсійного фонду України, сама по собі не може бути достатньою підставою для відмови уповноваженого органу в оформленні довідки за наявності передбачених законом матеріально-правових підстав для її видачі.

Такий висновок узгоджується з частиною другою статті 4 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», яка поширює принципи адміністративної процедури на діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів. Відповідно до принципу офіційності (стаття 16 цього Закону) адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності самостійно витребовувати необхідні документи та відомості. Тому відсутність списків, сформованих органом Пенсійного фонду України, не звільняє уповноважений орган від обов`язку розглянути заяву пенсіонера по суті та за наявності визначених законом підстав оформити довідку.

Інше тлумачення призводило б до залежності реалізації права особи на належне пенсійне забезпечення виключно від здійснення органами державної влади внутрішніх організаційних процедур незалежно від наявності передбачених законом підстав для отримання довідки про розмір грошового забезпечення для подальшого перерахунку пенсії.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 виникли правові підстави для визначення складових грошового забезпечення позивачки із застосуванням положень пункту 4 постанови № 704 та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року.

Отже, відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2026 року не ґрунтується на належному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів додатково наголошує, що задоволення вимоги про оформлення та направлення довідки про розмір грошового забезпечення не означає вирішення питання про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії у відповідному розмірі за весь період після 01.01.2026 року. Визначення правових підстав і часових меж такого перерахунку, зокрема з урахуванням правових наслідків постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, здійснюється органом Пенсійного фонду України відповідно до статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII. Зазначені питання виходять за межі предмета спору в цій справі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку стосовно предмета спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішенння.

Колегія суддів зауважує, що з набранням 18.06.2025р. законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 настали передбачені ч.2 ст.265 КАС України наслідки визнання нечинним п.2 постанови КМ України № 481, яким передбачалося застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн. для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Водночас, постановою Верховного Суду від 16.07.2026р. у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При вирішенні цього спору необхідно врахувати як наслідки набрання законної сили відповідним судовим рішенням 18.06.2025р., так і наслідки його подальшого скасування. Самого лише розмежування оформлення довідки та перерахунку пенсії недостатньо для висновку про правомірність вимог позивача. Вирішальним є встановлення того, чи існували передбачені законом матеріально-правові підстави для оформлення такої довідки.

З огляду на це колегія суддів оцінює правомірність відмови відповідача з урахуванням нормативного регулювання, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин, та правових висновків Верховного Суду щодо визначення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Апеляційний суд звертає увагу, що оформлення довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії є різними за своїм правовим змістом діями, які належать до компетенції різних суб`єктів владних повноважень.

Довідка засвідчує відомості про складові грошового забезпечення, які можуть бути використані пенсійним органом під час вирішення питання про перерахунок пенсії. Її оформлення не означає автоматичного виникнення права на виплату пенсії в певному розмірі протягом необмеженого періоду та не звільняє пенсійний орган від обов`язку застосувати нормативне регулювання, чинне й належне до застосування у відповідних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 420/9833/26 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна

скарга Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м.Київ, 01601, код за ЄДРПОУ 00034039) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 420/9833/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua