Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №420/15450/26
Суддя: Градовський Ю.М.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15450/26
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Казанчук Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЧ НОМЕР_1 у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою від 16.02.2026р. №2026-0216-1149-0383-0, про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;
- зобов`язати особисто командира ВЧ НОМЕР_1 у строк в 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду у зазначеній справі подати суду звіт про виконання судового рішення в частині прийняття рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у лютому 2026р. позивача силоміць було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на підставі довідки ВЛК визнано повністю здоровим та придатним до служби.
При цьому, позивач зазначив, що він не проходив військово-лікарську комісію, жодний лікар його в цей день не оглядав, і проходити військово-лікарську комісію йому ніхто не пропонував. На підставі вищевказаної довідки про проходження ВЛК ОСОБА_1 був незаконно мобілізований до лав ЗСУ і вже 20.02.2026р. опинився в розташуванні військової частини НОМЕР_1 . Відтак, постанова «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 16.02.2026р. за №2026-0216-1149-0383-0 прийнята необґрунтовано, без належного та повного медичного обстеження позивача, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою від 16.02.2026р. №2026-0216-1149-0383-0, про придатність ОСОБА_1 до військової служби.
Визнано протиправним і скасовано Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення медичного огляду військовозобов`язаних, а відповідачем зазначені обставини не спростовані, а тому постанова військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 16.02.2026р. за №2026-0216-1149-0383-0, є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що 16.02.2026р. ОСОБА_1 силоміць було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на підставі довідки ВЛК від 16.02.2026р. за №2026-0216-1149-0383-0 визнано повністю здоровим та придатним до служби.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №64/дск від 21.02.2026р., старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони ВЧ НОМЕР_1 , ВОС – 100868A/543, вважати таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного об`єднання “19-й армійський корпус”, які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. "20" лютого 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Вважаючи довідку ВЛК та наказ про призов протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями п.20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв`язку з військовою агресією російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який діяв і на час спірних правовідносин та діє на час розгляду справи.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022р. “Про загальну мобілізацію” постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (набрання чинності - 24 лютого 2022 року).
Згодом, строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992р. (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За правилами ч.1 ст.39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Приписами ч.1 ст.4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (надалі - Закон №3543-XII) визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Положеннями ч.3 ст.22 Закону №3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Зі змісту положень ст.23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Згідно з ч.5 ст.22 Закону України №3543-XII особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402 (надалі - Положення №402).
Положеннями п.1.1. Розділу І Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (п.3.1. Розділу ІІ Положення №402).
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).
Як вбачається зі змісту вищенаведених норм, що для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити її придатність за станом здоров`я до військової служби.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного.
Дослідивши матеріалами справи, судовою колегією встановлено, що за результатами медичного огляду позивача прийнято постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.02.2026р. за №2026-0216-1149-0383-0 визнано придатним до військової служби.
4.03.2026р., внаслідок погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 пройшов обстеження у ТОВ «Лікувально-діагностичний центр» (м.Слов`янськ, вул.Короленка 5), де йому було діагностовано «Основний ГЕРХ, ерозивний рефлюкс, езофагит, Хронічний гастродуоденит, активна фаза, з наявністю ерозій 12п кишки, з помірним больовим та диспепсичним синдромом».
Також, було проведено езофагогастродуоденоскопію, в результаті якої встановлено діагноз: «РЕТРОЕЗОФАГАЛЬНИЙ ПРОЛАПС СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА, ЕРОЗИВНИЙ БУЛЬБІТ, ДУОДЕНІТ, БДС-без зміни».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018р. у справі за №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Військово-лікарською комісією не враховано зауваження стосовно наявних у позивача захворювань, обстеження проведено не всіма лікарями, визначеними Положенням №402 для медичного обстеження військовозобов`язаних.
При цьому, інформація з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, ВЛК від ЕСОЗ не витребовувалась.
Окрім того, судова колегія бере до уваги доводи позивача про те, що відповідачем не було здійснено повну оцінку ступеню придатності до військової служби з урахуванням усіх медичних показників, які містяться в ЕСОЗ та в інших медичних документах.
Отже, судова колегія вважає, що в даному випадку наявний факт незабезпечення Військово-лікарською комісією належності та повноти дослідження наданої позивачем під час медичного огляду інформації щодо наявних захворювань.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, що перед оглядом не проводилися відповідні обстеження, взагалі не досліджено загальний аналіз крові, не визначено групу крові та резус-належність, не проводилося дослідження сечі.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення медичного огляду військовозобов`язаних.
При цьому, відповідачем зазначені обставини не спростовані.
Отже, судова колегія вважає, що постанова військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 16.02.2026р. №2026-0216-1149-0383-0, є протиправною та підлягає скасуванню.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення позивачу належного медичного огляду та взяття до уваги результатів такого огляду під час призову позивача на військову службу.
Отже, у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 були відсутні правові підстави для висновку, що позивач придатний за станом здоров`я до військової служби.
За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_6 вчинено протиправні дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Що стосується вимог в частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , то судова колегія вважає, що вказана вимога не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.
У контексті вказаного судова колегія звертає увагу на те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби з ВЧ НОМЕР_1 .
При цьому, судова колегія вважає, що факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні вимог.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
Г.П. Казанчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua