Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №729/110/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №729/110/26

Суддя: Супрун О. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/110/26

Головуючий у першій інстанції – Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1664/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Стельмаха А.П.,

секретар: Герасименко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Кузюри В.О. від 19.05.2026 (повне рішення складено 29.05.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

17.06.2026 ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Бобровицького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 «Стандартний» від 17.05.2021, Договором про надання фінансових послуг № 2113740585868 «Стандартний» від 17.05.2021 та Договором про надання фінансових послуг № 2114882049950 «Стандартний» від 29.05.2021 у загальній сумі 109 666,53 грн, а також судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 були укладені три договори про надання фінансових послуг, відповідно до яких відповідачу надано кредитні кошти в загальному розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач зазначав, що право вимоги за вказаними договорами перейшло до нього на підставі низки договорів про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим ТОВ «Коллект Центр» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитних договорів, позивач указував, що відповідно до проведеного розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача за трьома договорами становив 236 474,64 грн, однак, ураховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, заявив вимоги про стягнення лише її частини в розмірі 109 666,53 грн, що складається з 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредитів та 97 666,53 грн нарахованих процентів, а також просив стягнути судові витрати.

Бобровицький районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 19.05.2026 задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за Договорами про надання споживчого кредиту № 2113740510158 від 17.05.2021, № 2113740585868 від 17.05.2021, № 2114882049950 від 29.05.2021 у сумі 109 666,53 грн, 2662,53 грн в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору та 25 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.

17.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , адвоката Кірюшина А.А., на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.05.2026.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного дослідження обставин справи й наданих доказів. Апелянт зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами спірних договорів про надання фінансових послуг, а також переходу до нього права вимоги за ними. Указує, що на підтвердження укладення договорів позивач надав лише електронні копії документів, які не є належними доказами без подання їх оригіналів, тоді як суд першої інстанції безпідставно визнав такі докази допустимими та не витребував оригінали електронних доказів.

Окрім того, апелянт стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів проходження відповідачем процедури реєстрації, ідентифікації та підписання договорів електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному законодавством та правилами первісного кредитора, а тому висновок суду про укладення кредитних договорів є передчасним. Також апелянт уважає несправедливим та необґрунтованим розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

11.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити її без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.05.2026 – без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність укладення між відповідачем і первісним кредитором спірних договорів про надання фінансових послуг, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги за договорами в порядку відступлення права вимоги та наявності у відповідача непогашеної заборгованості. Позивач зазначав, що електронні договори укладені відповідно до вимог цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію», а доводи апеляційної скарги про їх нікчемність, недоведеність укладення та необхідність витребування оригіналів електронних доказів є безпідставними. Також позивач указував, що розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, а заявлені вимоги були зменшені порівняно із фактично нарахованою заборгованістю з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між первісним кредитором та відповідачем були укладені договори про надання фінансових послуг, за якими останній отримав кредитні кошти, однак належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання щодо їхнього повернення та сплати процентів. Суд дійшов висновку, що право вимоги за спірними договорами в установленому законом порядку перейшло до ТОВ «Коллект Центр», а тому позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах. Установивши факт отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним договірних зобов`язань та підтвердження заявленого розміру заборгованості належними й допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. При цьому суд відхилив доводи представника відповідача щодо необхідності зменшення розміру процентів, визнавши їх необґрунтованими, а також стягнув із відповідача понесені позивачем судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Суд установив, що 17.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2113740510158 «Стандартний» в електронній формі, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (далі – Правила) (а.с. 20-22, том I).

Договір про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 підписаний електронним підписом позичальника шляхом відтворення останнім одноразового ідентифікатора «L1» (а.с. 22, том I).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є додатками до цього договору та невід`ємною його частиною.

Пунктом 1.3 Договору передбачено орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно з пунктом 1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом строку користування кредитом відповідно з першого дня перерахування кредиту:

а) у разі сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше строку орієнтовного повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);

д) тип процентної ставки – фіксована.

Пунктом 1.4.1 Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний сплатити проценти на 16 день із моменту отримання кредиту, у сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Відповідно до пункту 1.4.2 Договору, у разі, якщо кредит лишається непогашеним після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік (пункт 1.9 Договору).

Пунктом 1.10 Договору передбачено, що позичальник сплачує товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 826 гривень. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника в разі, якщо позичальник суму кредиту та сплачені нараховані проценти в термін (день, дату), зазначений у договорі. Окрім того, товариство має право не нарахувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила. Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті: smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, про що йдеться в пункті 4.1 Договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору реальна річна процентна ставка за кредитом становить: при нарахуванні відсотків згідно з п. 1.4.а договору – 730 відсотків річних (або 732 відсотки річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно з п. 1.4.б договору – 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно з п. 1.4.в договору – 171,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно з п. 1.4.г договору – 2735,45 відсотків річних (або 2743,5 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

У пункті 4.3 Договору сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між позичальником та товариством у зв`язку з укладенням електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Зі змісту пункту 4.4 Договору вбачається, що підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у пункті 4.3 цього договору, сторони створюють та підтверджують, що відповідно до статті 639 та статті 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Підписанням Договору про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 позичальник підтвердив отримання від товариства всієї інформації, надання якої передбачено законодавством України, примірника договору, графіка платежів та паспорта кредиту, ознайомлення з правами споживача фінансових послуг і суб`єкта персональних даних, а також те, що інформація про фінансову послугу була надана товариством із дотриманням вимог законодавства та забезпечила правильне розуміння її суті, що випливає з пункту 4.9 Договору.

Відповідно до пункту 4.14 Договору додатками до нього є заява-анкета, графік платежів та паспорт кредиту, а його невід`ємними частинами – Правила та повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, а також осіб, яким передаються його персональні дані.

Матеріали справи містять копії заяви-анкети (для отримання кредиту), Графіка платежів та Паспорта споживчого кредиту, які є додатками № 1, № 2 та № 3 до Договору про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 та містять підпис відповідача, здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора «L1» (а.с. 26, 27, 28-29, том I). Відомості, викладені в зазначених документах, відповідають умовам укладеного між сторонами Договору та підтверджують погодження відповідачем істотних умов кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку його надання, процентної ставки, порядку погашення кредитної заборгованості, орієнтовної загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 23.04.2025 підтверджується, що на підставі договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного між ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», 17.05.2021 о 14:17:45 здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 5 900,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем під час оформлення кредиту, із зазначенням номера договору № 2113740510158 (а.с. 34).

Факт зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджуються відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за картковим рахунком, наданими суду на його запит, із яких убачається зарахування 17.05.2021 на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 5 900,00 грн (а.с. 2, 3, том II).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30.11.2021 проценти за користування кредитом у період із 17.05.2021 по 01.06.2021 (орієнтовний строк повернення кредиту) нараховувалися відповідно до пункту 1.4.а Договору за ставкою 2 % на день, що становило 118,00 грн за кожен день користування кредитом. Починаючи з 02.06.2021, тобто з першого дня після спливу орієнтовного строку повернення кредиту, проценти нараховувалися відповідно до пункту 1.4.б Договору за ставкою 3,64 % на день (2 % + 1,64 %), що становило 214,76 грн за кожен день користування кредитом. Із 16.06.2021, тобто з п`ятнадцятого дня після спливу орієнтовного строку повернення кредиту, проценти нараховувалися відповідно до пункту 1.4.в Договору за ставкою 5,02 % на день (3,64 % + 1,38 %), що становило 296,18 грн за кожен день користування кредитом. Починаючи з 01.07.2021, тобто з тридцятого дня після спливу орієнтовного строку повернення кредиту, проценти нараховувалися відповідно до пункту 1.4.г Договору за ставкою 7,67 % на день (5,02 % + 2,65 %), що становило 452,53 грн за кожен день користування кредитом.

Відповідно до зазначеного розрахунку станом на 30.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2113740510158 становила 40 002,00 грн, із яких 5 900,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, а 34 102,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 35-36, том II).

17.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2113740585868 «Стандартний» у електронній формі, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі 4 000,00 грн, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов Договору, його додатків та Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 23-25, том I).

Договір підписаний відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «D5» (а.с. 25, том I).

Умови Договору № 2113740585868 щодо строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, виду процентної ставки, граничного строку кредитування, порядку укладення електронного договору, використання електронного підпису, підтвердження отримання позичальником необхідної інформації, а також щодо складу його додатків є аналогічними умовам Договору про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021.

Матеріали справи містять копії заяви-анкети, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту, які є додатками до зазначеного Договору та містять електронний підпис відповідача, здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора «D5». Відомості, викладені у цих документах, відповідають умовам Договору та підтверджують погодження відповідачем істотних умов кредитування (а.с. 40, 59, 81-82 том I).

Довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.03.2025 підтверджується, що 17.05.2021 на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 було успішно перераховано кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн із зазначенням номера Договору № НОМЕР_2 (а.с. 132, том I).

Факт зарахування зазначених коштів також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за картковим рахунком, наданими суду на його запит (а.с. 2,3, том II).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2113740585868 становила 27 120,00 грн, із яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, а 23 120,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с.145-146, том I).

29.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2114882049950 «Стандартний» в електронній формі, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети у сумі 2 100,00 грн, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов Договору, його додатків та Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 186–188, том I).

Зазначений Договір підписаний відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «V7» (а.с. 188, том I).

Відповідно до умов Договору кредит надається на строк, визначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є його невід`ємними частинами. Орієнтовний строк повернення кредиту – 4 дні з моменту отримання кредиту, а в разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 4 дні з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3 Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються від суми кредиту за кожний день користування кредитом: 2 % на день – протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня після його спливу процентна ставка збільшується на 1,64 %, починаючи з п`ятнадцятого дня – ще на 1,38 %, а починаючи з тридцятого дня – ще на 2,65 %. Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.4 Договору).

На відміну від Договорів № 2113740510158 та № 2113740585868, умовами цього Договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати нараховані проценти на четвертий день з моменту отримання кредиту, а в разі неповернення кредиту після спливу орієнтовного строку – кожні чотири дні в сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Інші умови Договору № 2114882049950, зокрема щодо граничного строку кредитування, порядку укладення договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, використання електронного підпису, підтвердження позичальником отримання всієї необхідної інформації про умови кредитування, а також щодо складу його додатків і невід`ємних частин, є аналогічними умовам Договору про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021.

Матеріали справи містять копії заяви-анкети, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту, які є додатками до Договору № 2114882049950 та містять електронний підпис відповідача, здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора «V7». Відомості, викладені в зазначених документах, відповідають умовам Договору та підтверджують погодження відповідачем його істотних умов кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку його надання, процентної ставки, порядку погашення кредитної заборгованості, орієнтовної загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с. 189, 190, 191-192, том I).

Довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.03.2025 підтверджується, що 29.05.2021 на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 було успішно перераховано кредитні кошти в сумі 2 100,00 грн із зазначенням номера Договору № НОМЕР_3 (а.с. 17, том I).

Факт зарахування зазначених коштів також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за картковим рахунком, наданими суду першої інстанції на його запит (а.с. 2,3, том II).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Служба миттєвого кредитування», станом на 30.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 2114882049950 становила 13 713,00 грн, із яких 2 100,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, а 11 613,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с.18-19, том I).

Згідно з пунктом 2.1.1.7 Договорів про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021, № 2113740585868 від 17.05.2021 та № 2114882049950 від 29.05.2021 товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 1-12, за умовами якого клієнт – первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 60 183 678,63 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно з пунктом 2.2 указаного договору фактор набуває права на всі суми, які одержить на виконання вимого від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що з дати відступлення права вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів, у тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом, за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.

Пунктом 2.5 договору передбачено право фактора здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі.

Розділом 6 договору визначено порядок передачі права вимоги.

Зокрема, пунктом 6.1.1 передбачено, що Клієнт відступає, а Фактор приймає право вимоги.

Згідно з пунктом 6.1.2 договору Реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору Реєстр Боржників (Додаток № 3) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7 договору.

При цьому пунктом 6.1.4 договору встановлено, що право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акта приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до переданого права вимоги.

Щодо фінансування, то відповідно до пункту 7.1 договору сторони домовилися, що розмір фінансування за Реєстром Боржників становить 5 535 543,12 грн.

Згідно з пунктом 7.2 договору фактор здійснює фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом п`яти банківських днів з дати підписання договору, а відповідно до пункту 7.3 днем здійснення фінансування вважається день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок клієнта.

За пунктом 7.4 договору за фінансування під відступлення права вимоги клієнт сплачує фактору 100 грн без ПДВ на банківський рахунок фактора протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору.

Приймання передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді здійснюється на підставі Акта приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді, підготовленого відповідно до пункту 8.1.1 цього договору та підписаного представниками клієнта та фактора (пункт 8.1.4 Договору факторингу).

Матеріали справи містять копію платіжного доручення № 307600018 від 03.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» грошові кошти в сумі 5 535 543,12 грн із призначенням платежу: «Оплата лоту згідно Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, без ПДВ», що підтверджує здійснення фактором фінансування відповідно до умов Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 (а.с. 55, том I).

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного Договору факторингу до матеріалів справи також долучено копію Акта приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (додаток № 2 до Договору факторингу), підписаного сторонами із застосуванням електронних підписів, та Акт приймання-передавання Реєстру Боржників (додаток № 4 до Договору факторингу), відповідно до яких ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло Реєстр Боржників та права грошової вимоги до боржників, визначених цим реєстром (а.с. 56, 57, том I).

Відповідно до Реєстру Боржників (додаток № 3 до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021) до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 із заборгованістю в розмірі 40 002,00 грн, із яких 5 900,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 34 102,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; за Договором про надання фінансових послуг № 2113740585868 від 17.05.2021 – у розмірі 27 120,00 грн, із яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 23 120,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами; а також за Договором про надання фінансових послуг № 2114882049950 від 29.05.2021 – у розмірі 13 713,00 грн, із яких 2 100,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 11 613,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 62, том I).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 станом на 15.02.2023, на дату відступлення права вимоги (01.12.2021) заборгованість ОСОБА_1 становила 40 002,00 грн, із яких 5 900,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 34 102,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами. У подальшому, відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування процентів за користування кредитними коштами за період із 01.12.2021 по 16.05.2022 включно, унаслідок чого сума нарахованих процентів збільшилася на 75 572,51 грн та станом на 15.02.2023 становила 109 674,51 грн, а загальна сума заборгованості за договором – 115 574,51 грн, із яких 5 900,00 грн – основна сума кредиту та 109 674,51 грн – проценти (а.с. 39, том I).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2113740585868 від 17.05.2021 станом на 10.01.2023, на дату відступлення права вимоги (01.12.2021) заборгованість відповідача становила 27 120,00 грн, із яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 23 120,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Після набуття права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору за період із 01.12.2021 по 16.05.2022 включно, унаслідок чого сума процентів збільшилася на 51 235,60 грн та станом на 10.01.2023 становила 74 355,60 грн. Загальний розмір заборгованості за договором визначено у сумі 78 355,60 грн, з яких 4 000,00 грн – основна сума кредиту та 74 355,60 грн – проценти (а.с. 37, том I).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором про надання фінансових послуг № 2114882049950 від 29.05.2021 станом на 10.01.2023, на дату відступлення права вимоги (01.12.2021) заборгованість ОСОБА_1 становила 13 713,00 грн, із яких 2 100,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 11 613,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору за період із 01.12.2021 по 28.05.2022 включно, у результаті чого сума нарахованих процентів збільшилася на 28 831,53 грн та станом на 10.01.2023 становила 40 444,53 грн. Загальний розмір заборгованості за цим договором становив 42 544,53 грн, із яких 2 100,00 грн – основна сума кредиту та 40 444,53 грн – заборгованість за процентами (а.с. 38, том I).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, що є додатком до цього договору (а.с. 67-72, том I).

За умовами пункту 2.1 Договору № 10-01/2023 первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (основні договори), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що є предметом зазначеного договору, належать первісному кредитору на підставі низки договорів відступлення права вимоги, зокрема Договору відступлення права вимоги № 1-12/2021 від 01.12.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал».

Порядок переходу права вимоги визначено розділом 5 договору. Згідно з пунктом 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Таким чином, за умовами договору момент переходу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора пов`язаний із належним підписанням сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників у друкованому (підписаному) вигляді.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн без ПДВ (ціна договору).

Згідно з пунктом 7.2 договору ціна договору сплачується новим кредитором кредитору в будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, у тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок, указаний у пункті 12 цього Договору, або зарахуванням зустрічних однорідних вимог у порядку, визначеному пунктом 5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору.

На підтвердження виконання умов Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 матеріали справи містять Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким ТОВ «Коллект Центр» (сторона 1) та ТОВ «Вердикт Капітал» (сторона 2) здійснили зарахування взаємних однорідних грошових вимог, що виникли між сторонами, зокрема на підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, за яким непогашене грошове зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» становило 5 312 491,59 грн, а також на підставі інших договорів, зазначених в Акті (а.с. 78, том I).

Окрім того, матеріали справи містять Акт приймання-передачі Реєстру Боржників у друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4 до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023), відповідно до якого на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло Реєстр Боржників, права вимоги до яких відступаються за цим договором (а.с. 80, том I).

Також до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2 до Договору № 10-01/2023), який підтверджує передачу первісним кредитором новому кредитору Реєстру Боржників в електронній формі відповідно до умов укладеного договору (а.с. 83, том I).

Матеріали справи також містять Реєстр Боржників у друкованому вигляді (Додаток № 4 до Договору № 10-01/2023) (том 1), а також витяги з указаного Реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 . Із зазначених документів убачається, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2113740585868 від 17.05.2021 та Договором про надання фінансових послуг № 2114882049950 від 29.05.2021 (а.с. 84-87, 88, 89, том I).

Відповідно до витягів із Реєстру Боржників, станом на дату відступлення права вимоги за Договором № 2113740585868 від 17.05.2021 заборгованість відповідача становила 78 355,60 грн, з яких 4 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 74 355,60 грн – заборгованість за нарахованими процентами. За Договором про надання фінансових послуг № 2114882049950 від 29.05.2021 розмір заборгованості становив 42 544,53 грн, із яких 2 100,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 40 444,53 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо переходу права вимоги за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 до позивача, суд установив наступне.

15.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено Договір № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло права вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, що є невід`ємним додатком до договору (а.с. 102-103, том I).

За змістом пункту 2.1 цього договору первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників за договорами позики (кредитними договорами), а новий кредитор набув такі права у визначеному договором обсязі та на відповідних умовах.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

За пунктом 7.1 договору ціна відступлення прав вимоги становить 379 030,99 грн без ПДВ, а відповідно до пункту 7.2 договору підлягає сплаті новим кредитором протягом 1065 календарних днів з дати підписання договору.

На підтвердження виконання умов Договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.02.2023 до матеріалів справи долучено копії Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2023, Акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому вигляді (Додаток № 4) та Акта приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2), якими підтверджується передання ТОВ «Вердикт Капітал» та прийняття ТОВ «Кампсіс Фінанс» Реєстру боржників на виконання умов Договору № 15-02/23.

Із копій Реєстру боржників та витягу з нього вбачається, що до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 на загальну суму заборгованості 115 574,51 грн, із яких: 5 900,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 109 674,51 грн – сума заборгованості за процентами (а.с. 98-100, 101, том I).

У подальшому, 12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір № 12-05/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 102-103, том I).

За змістом пункту 2.1 цього договору первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників за договорами позики (кредитними договорами), а новий кредитор набув такі права у визначеному договором обсязі та на відповідних умовах.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором у день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Відповідно до пункту 7.1 договору ціна відступлення прав вимоги становить 175 004,72 грн без ПДВ, а згідно з пунктом 7.2 договору зазначена сума підлягає сплаті новим кредитором протягом 1065 календарних днів з дня підписання договору.

На підтвердження виконання умов Договору № 12-05/2023 матеріали справи містять копію платіжної інструкції, відповідно до якої ТОВ «Дебт Форс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з указаним договором та лист-підтвердження зарахування коштів на рахунок ТОВ «Кампсіс Фінанс» у сумі 175 004,72 як сплату за Договором № 12-05/2023 (а.с. 107, 108, том I).

Окрім того, до матеріалів справи долучено копію Акта приймання-передачі Реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» передало, а ТОВ «Дебт Форс» прийняло Реєстр боржників на виконання умов Договору № 12-05/2023.

Із копії Реєстру боржників убачається, що до ТОВ «Дебт Форс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021 із зазначенням розміру заборгованості в сумі 115 574,51 грн (а.с. 110-112, том I).

2.09.2025 між ТОВ «Дебт Форс» та позивачем укладено Договір № 02-09/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Дебт Форс» відступило, а позивач набув права вимоги до боржників, визначених Реєстром боржників.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору матеріали справи містять копії Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.09.2025, Акта приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) та Акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому вигляді (Додаток № 4), які підтверджують передачу ТОВ «Дебт Форс» та прийняття позивачем Реєстру боржників відповідно до умов Договору № 02-09/2025 (а.с. 122, 124, 125, том I).

Із копій Реєстру боржників та витягу з нього вбачається, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021. Станом на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості за цим договором становив 115 574,51 грн, з яких 5 900,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 109 674,51 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 126-127, 128, том I).

Отже, на підставі наведених договорів факторингу, договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, актів приймання-передачі реєстрів боржників, реєстрів боржників та витягів із них судом установлено, що ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договорами про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021, № 2113740585868 від 17.05.2021 та № 2114882049950 від 29.05.2021. Загальний розмір переданої позивачеві заборгованості відповідача становив 236 474,64 грн, із яких 12 000,00 грн – основна сума кредитної заборгованості, 224 474,64 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Разом із тим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Коллект Центр» не заявляло вимоги про стягнення всієї суми набутої заборгованості, а просило стягнути з відповідача 109 666,53 грн, із яких 12 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредитів, а 97 666,53 грн – заборгованість за процентами, зазначивши, що заявляє до стягнення лише частину належної йому грошової вимоги з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності.

Суд першої інстанції, установивши факт укладення між сторонами кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів, неналежного виконання ним зобов`язань за договорами та набуття позивачем права вимоги за ними, визнав доведеними позовні вимоги й дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі 109 666,53 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За визначенням пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 . Договорів про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021, № 2113740585868 від 17.05.2021 та № 2114882049950 від 29.05.2021 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також факт перерахування відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 12 000,00 грн. Наявні у справі заяви-анкети, графіки платежів, паспорти споживчого кредиту, довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», відповідь АТ КБ «ПриватБанк» та виписка за картковим рахунком у своїй сукупності підтверджують як досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, так і належне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Окрім того, матеріали справи містять Інформацію щодо порядку (процедури) та хронології дій щодо укладення електронних договорів, учинених позивачем та ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій, із якої вбачається послідовність дій відповідача під час оформлення кожного з кредитів, зокрема проходження процедури реєстрації та ідентифікації, заповнення заявки на отримання кредиту, верифікації. Наведені відомості в сукупності підтверджують дотримання первісним кредитором процедури укладення електронних договорів і спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів проходження відповідачем процедури реєстрації, ідентифікації та підписання договорів електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Із досліджених судом доказів убачається, що перехід права вимоги за вказаними кредитними договорами відбувався послідовно та безперервно відповідно до укладених договорів факторингу і договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Належне виконання сторонами цих договорів підтверджується актами приймання-передачі реєстрів боржників, реєстрами боржників, витягами з них, а також документами щодо проведення фінансування (оплати) за відповідними договорами. Зазначені документи містять відомості про ОСОБА_1 як боржника за всіма трьома кредитними договорами та підтверджують, що право грошової вимоги до нього в установленому законом порядку перейшло до ТОВ «Коллект Центр», яке є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в пункті 54 постанови Верховний Суд указав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду припинення нарахування передбачених договором процентів можливе в двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Указаний висновок підтримано в постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа № 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, указала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їхнього нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як убачається зі змісту Договорів про надання фінансових послуг № 2113740510158 від 17.05.2021, № 2113740585868 від 17.05.2021 та № 2114882049950 від 29.05.2021, сторони погодили як розмір процентної ставки, так і порядок її зміни залежно від тривалості користування кредитними коштами. Зокрема, умовами пункту 1.4 кожного із договорів передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 2 % за кожний день користування кредитом протягом орієнтовного строку його повернення, а після його спливу – збільшення процентної ставки відповідно до підпунктів «б», «в» та «г» пункту 1.4 договорів. При цьому для Договорів № 2113740510158 та № 2113740585868 орієнтовний строк повернення кредиту становив 16 днів, а для Договору № 2114882049950 – 4 дні.

Окрім того, пунктами 1.4.1 та 1.4.2 Договорів № 2113740510158 і № 2113740585868 передбачено обов`язок позичальника сплачувати нараховані проценти кожні 16 днів, а пунктами 1.4.1 та 1.4.2 Договору № 2114882049950 – кожні 4 дні. У разі якщо кредит залишався непогашеним після спливу орієнтовного строку повернення, проценти підлягали подальшому нарахуванню та обов`язковій сплаті за фактичний строк користування кредитними коштами.

Одночасно у пункті 1.9 кожного із зазначених договорів сторони погодили, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить один рік.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать, що первісний кредитор здійснював нарахування процентів відповідно до умов пункту 1.4 кожного з кредитних договорів із застосуванням погоджених сторонами процентних ставок залежно від періоду користування кредитними коштами. Після відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нарахування процентів на підставі пункту 2.3 Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 виключно в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.9 відповідних кредитних договорів. Після спливу однорічного строку кредитування нарахування процентів було припинено.

У даному випадку матеріали справи підтверджують, що проценти за всіма трьома кредитними договорами нараховувалися виключно за період дії кредитних договорів та відповідно до погоджених сторонами умов, після закінчення однорічного строку кредитування їх нарахування припинено. Таким чином, розрахунки заборгованості узгоджуються з умовами кредитних договорів та вимогами статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, а доводи апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів є безпідставними. Доказів, які б спростовували правильність проведених розрахунків або свідчили про погашення відповідачем заборгованості, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 як на підставу для висновку про необхідність застосування засад справедливості, добросовісності та розумності при визначенні розміру процентів не може бути враховано без урахування подальшого розвитку судової практики.

Так, постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформульовано висновки щодо способів коригування процентів за користування кредитом за договором про споживчий кредит, укладеним до набрання чинності положеннями щодо максимального розміру денної процентної ставки, та прямо відступлено від висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звернула увагу на те, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови договору про споживчий кредит правовими способами коригування процентів можуть бути, зокрема, оспорювання умови чи договору про споживчий кредит, зміна такого договору або тлумачення його умов.

При цьому, суд без відповідної позовної вимоги споживача може застосувати тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними, оскільки при вирішенні спору суд у будь-якому разі здійснює тлумачення змісту договору. Натомість оспорювання умови чи договору про споживчий кредит або його зміна без відповідної позовної вимоги споживача не допускаються, а тому суд не може самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом лише з мотивів їхньої неспівмірності чи несправедливості.

У цій справі відповідачем не заявлялися вимоги про визнання недійсними чи зміну умов укладених кредитних договорів, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з розміром нарахованих процентів та їхньої оцінки як надмірних і неспівмірних.

Із матеріалів справи вбачається, що умови укладених сторонами договорів щодо порядку та розміру нарахування процентів є погодженими сторонами, містяться безпосередньо в договорах та їх невід`ємних додатках, а розмір процентних ставок чітко визначений та зрозумілий. Отже, підстав для самостійного коригування судом погодженого сторонами розміру процентів виключно з посиланням на засади справедливості, добросовісності та розумності не встановлено.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їхню належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їхній сукупності, установивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутого судом першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їхньої вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

У суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копії: Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затвердженого рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявки на надання юридичної допомоги № 1031 від 01.12.2025; витягу від 31.12.2025 із Акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти стягнення витрат позивача на правничу допомогу в указаному вище розмірі.

Суд першої інстанції, урахувавши всі зазначені в акті роботи з надання правничої допомоги та факт задоволення позову в повному обсязі, і стягнувши з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу, не звернув увагу на доводи відзиву на позовну заяву щодо таких витрат та взагалі не дав їм оцінку.

Ураховуючи конкретні обставини справи, її складність, характер спірних правовідносин, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, кількість та зміст заявлених позовних вимог, а також співвідношення заявленої суми витрат із фактичним обсягом наданої правничої допомоги, колегія суддів уважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які підлягають компенсації за рахунок відповідача, до 10 000,00 грн, що відповідатиме принципам розумності та пропорційності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із огляду на викладене, апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, а також змінити рішення в частині вирішення розподілу судових витрат, зменшивши стягнутий розмір витрат на правничу допомогу з 25 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Змінити рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.05.2026 у частині визначеного до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, зменшивши його з 25 000,00 грн до 10 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12.11.2026.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

А.П. Стельмах

Оригінал: reyestr.court.gov.ua