Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №400/212/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №400/212/25

Суддя: Крусян А.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/212/25

Суддя першої інстанції: Брагар В.С.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 15.11.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року та додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2025 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ) «Людмилівський елеватор» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2025: №2072714290703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 904579грн.; №2072814290703 про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 675279грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 168819,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські правовідносини ТОВ «Людмилівський елеватор» з контрагентами ТОВ «Інста Груп», ТОВ «Маслодар 2019», ПрАТ «СГ Надія Нова», ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» мали реальний характер, а тому у контролюючого органу були відсутні будь-які підстави для висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства щодо декларування показників податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2019, вересень 2019, січень 2020, грудень 2020, оскільки визначені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позов задоволено. При вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов висновку про реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами щодо придбання товарів, а також, що всі первинні документи, надані позивачем, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 частково задоволено заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ «Людмилівський елеватор» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000грн.

Суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 40000грн., заявлений позивачем у заяві, не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру та становить надмірний тягар для відповідача. З цих підстав, суд вважав за можливе зменшити суму судових витрат та, з урахуванням принципу співмірності та пропорційності, стягнув на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 20000грн.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати прийняті судом першої інстанції рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами проведення податкової перевірки, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками на загальну суму ПДВ 1579857,24грн., а саме: з ТОВ «ІНСТА ГРУП» за липень, вересень 2019 щодо придбання транспортера скребкового та шеф монтажу ланцюгового транспортера на загальну суму ПДВ 24817грн.; з ТОВ «МАСЛОДАР 2019» за вересень 2019 щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 1137254грн.; з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» за грудень 2020 щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 247917грн., з ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД» за січень 2020 щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 169870,4грн.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000грн., посилаючись на те, що такі витрати є завищеними, необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2024 ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято наказ №1122-п, яким на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 глави 8 розділу ІІ, з урахуванням вимог пп.69.35-1 п.69 розділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ ПК України, на виконання листів ДПС України від 17.02.2021 №4282/7/99-00-07-02-01-07, від 17.01.2023 №1293/7/99-00-07-02-01-07, від 16.01.2024 №1339/7/99-00-07-02-01-07 про доведення як ймовірного вигодонабувача за липень, вересень 2019, січень, грудень 2020 з переліку ТСК, у зв`язку з відмовою від надання пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити контролюючого органу від 09.12.2019, від 07.04.2020, від 12.03.2021, від 23.02.2023, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Людмилівський елеватор» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Маслодар 2019» (код ЄДРПОУ 43030693) за вересень 2019, ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 43339403) за січень 2020, ПрАТ «СГ Надія Нова» (код ЄДРПОУ 03756690) за грудень 2020, ТОВ «Інста Груп» (код ЄДРПОУ 41393390) за липень, вересень 2019, та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників. /т.1 а.с.55-56/

На підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 29.08.2024 №1160-п термін перевірки продовжено з 30.08.2024 по 02.09.2024.

За результатами перевірки (з 23.08.2024 по 02.09.2024), ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт перевірки від 09.09.2024 №14784/14-29-07-03/34355917 /т.1 а.с.57-140/, у ході якої було встановлено порушення:

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 675279грн., а саме: за вересень 2019 на суму 296404грн.; за січень 2020 на суму 130958грн.; за грудень 2020 на суму 247917грн.;

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз.в) п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 904579грн., а саме: за липень 2019 року - 16100грн.; за вересень 2019 – 849567грн.; за січень 2020 – 38912грн.

09.09.2024 ТОВ «Людмилівський елеватор» подано заперечення на акт перевірки від 29.08.2024, за результатом розгляду яких висновки акту залишені без змін. /т.1 а.с.141-186/

На підставі акту перевірки від 09.09.2024 №14784/14-29-07-03/34355917, ГУ ДПС у Миколаївській області складено податкові повідомлення-рішення від 08.10.2025:

№2072714290703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 904579грн. (за липень - вересень 2019, січень 2020); /т.1 а.с.189-190/

№2072814290703 про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 675279грн. (за вересень 2019, січень, грудень 2020) та застосування штрафних санкції у розмірі 168819,75грн. /т.1 а.с.192-193/

21.10.2024 ТОВ «Людмилівський елеватор» подало скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, яка рішенням ДПС України від 13.12.2024 №37459/6/99.00.06.01.04.06 залишена без задоволення, а прийняті ГУ ДПС у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення від 08.10.2025 залишені без змін. /т.1 а.с.196-224, 227-232/

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.44.1, 44.2 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

За змістом пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до обставин даної справи, в ході проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту за липень 2019, вересень 2019, січень 2020, грудень 2020 на загальну суму ПДВ 1579857,24грн. Такі висновки обґрунтовані неможливістю підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Людмилівський елеватор» з контрагентами-постачальниками, а саме з: ТОВ «ІНСТА ГРУП» - щодо придбання транспортера скребкового та шеф монтажу ланцюгового транспортера на загальну суму ПДВ 24817грн. за липень, вересень 2019; з ТОВ «МАСЛОДАР 2019» - щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 1137254грн. за вересень 2019; з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» - щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 247917грн. за грудень 2020, з ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД» - щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 169870,4грн. за січень 2020.

Позивач, в свою чергу, заперечує проти таких доводів податкової, зазначаючи про те, що правовідносини з контрагентами-постачальниками мали реальний характер, що підтверджується первинною обліковою документацією, з чим погодився також і суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки та зазначає, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на податковий кредит та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, якими оформлено таку операцію, не відповідають дійсності, а задекларована платником податків податкова вигода у вигляді податкового кредиту чи витрат є неправомірною.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.04.2026 у справі №400/9484/24, від 19.02.2026 у справі №580/12767/24, від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ІНСТА ГРУП» (код ЄДРПОУ 41393390) - у липні 2019, вересні 2019 зареєстровано податкові накладні на покупця ТОВ «Людмилівський елеватор», які включені до складу податкового кредиту декларації за липень 2019, вересень 2019: від 19.07.2019 №10 за номенклатурою «транспортер скребковий ТСЦ-100 (L=60m)» загальною сумою 96600грн., ПДВ – 16100грн.; від 03.09.2019 №1 за номенклатурою «транспортер скребковий ТСЦ-100 (L=60m)» загальною сумою 48300грн., ПДВ – 8050грн.; від 04.092019 №3 за номенклатурою «шеф монтажу ланцюгового транспортера ТСЦ-100 (L=60m)» (послуга) загальною сумою 4000грн., ПДВ – 666,67грн.

До перевірки ТОВ «Людмилівський елеватор» надано договір поставки продукції від 16.04.2019 №71, за умовами якого виробник зобов`язується виготовити та передати у власність замовника (ТОВ «Людмилівський елеватор») продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначена сторонами у специфікаціях (додатках до договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору. /т.1 а.с.234-237/

Відвантаження продукції здійснюється після внесення замовником на рахунок виробника повної вартості продукції, що поставляється. Продукція передається замовнику на умовах FCA м.Ромни відповідно до Інкотермс-2010. Місце поставки – Миколаївська обл. Братський р-н, с.Людмилівка (п.п.3.3, 3.4 договору від 16.04.2019).

Приймання продукції по кількості і якості замовник проводить при отриманні на складі виробника; по отриманні продукції сторонами підписується акт прийому-передачі продукції (п.п.6.2, 6.3 договору від 16.04.2019).

Згідно додатку від 16.04.2019 №1 до основного договору від 16.04.2019 ТОВ «Інста Груп» взяв на себе зобов`язання виготовити транспортер скребковий ТСЦ-100 (L=60m) у кількості 1шт. вартістю 483000грн., у т.ч. ПДВ – 80500грн. /т.1 а.с.238-239/

Сторони погодили наступний спосіб оплати виготовленої продукції: передоплата 70% від вартості продукції у строк до 3-х банківських днів з дня отримання рахунку і підписання додатку; оплата 20% від вартості продукції не пізніше 3-х банківських дні з моменту повідомлення замовника виконавцем про готовність продукції та її наявність у виробника; оплата 10% проводиться не пізніше 1 банківського дня з моменту здачі обладнання в експлуатацію.

До перевірки надано рахунок-фактуру ТОВ «Інста Груп» від 16.04.2019 №СФ-0000043 на оплату транспортера скребкового ТСЦ-100 (L=60m) в кількості 1шт. за ціною 402500грн., ПДВ – 80500грн. та видаткову накладну від 03.09.2019 №РН-000048. /т.2 а.с.12/

Оплата за товар здійснена на підставі платіжних доручень: від 03.05.2019 №2517 на суму 338100грн., у т.ч. ПДВ 56350грн.; від 18.07.2019 №2828 на суму 96600грн., у т.ч. ПДВ 16100грн. /т.1 а.с.240, т.2 а.с.9/

При цьому, в акті зазначено, що до перевірки не надано платіжну інструкцію на оплату товару на суму 48300грн., у т.ч. ПДВ - 8050грн.

Під час розгляду справи позивачем надано податкову накладну від 03.09.2019 №1, складену ТОВ «Інста Груп» на покупця ТОВ «Людмилівський елеватор», яка зареєстрована ДПС України 24.09.2019. /т.2 а.с.13-14/

Однак зареєстрована податкова накладна від 03.09.2019 №1, за відсутності відповідного платіжного документа, не може вважатися достатнім доказом реального здійснення оплати у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що зареєстрована податкова накладна не звільняє платника податків від обов`язку надати до перевірки первинні документи, що підтверджують факт розрахунків, оскільки за своєю правовою природою регулює виключно відносини щодо формування податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ і не фіксує рух коштів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо втрати первинного документу (платіжного доручення) або неможливості його надання контролюючому органу в порядку, передбаченому ст.44 ПК України.

Також, як зазначалось вище, умовами договору від 16.04.2019 сторонами погоджено поставку товару на умовах FCA м.Ромни відповідно до Інкотермс-2010, відповідно до яких обов`язок із організації транспортування товару, вибору перевізника та оплати фрахту покладається виключно на покупця/замовника.

При цьому, до перевірки товариство не надало товаро-транспортні накладні, подорожні листи або будь-які інші документи, що свідчать про перевезення товару. Також не надано акт-прийому передачу товару зі складу виробника, як того вимагає п.6.3 договору від 16.04.2019.

У постанові від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18 Верховний Суд зазначив, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність.

В контексті зазначеного, висновки податкового органу про неможливість документального підтвердження руху товару знайшли своє підтвердження.

Надалі, до перевірки було надано акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 24.09.2019 №Лм000000005 кошторисною вартістю 551083,33грн. із зазначенням наданих послуг: монтаж скребкового транспортера, колон, засувка ТСЦ-100. /т.2 а.с.26/

Однак, в наданому акті відсутні відомості щодо номеру замовлення, періоду ремонту (реконструкції, модернізації), не вказано особу, яка здала роботи, відсутня інформація стосовно повного виконання робіт. Вказане унеможливлює встановити ким та коли були проведені роботи, та чи закінчені роботи по монтажу взагалі. Інформація щодо залучення додаткових ресурсів (трудові, основні засоби, матеріали) для здійснення робіт з монтажу відсутня.

Таким чином позивач не надав повного пакету документів щодо придбання транспортера скребкового ТСЦ-100 (L=60m) та послуг монтажу у липні, вересні 2019.

При поданні позовної заяви, товариством було надано до суду договір виконання робіт укладений з ТОВ «Інста Груп» №72 від 16.04.2019, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з шеф-монтажу обладнання. Також надано: додаток від 16.04.2019 №1 до договору, яким визначено загальну вартість виконаних робіт у розмірі 4000грн., у т.ч. ПДВ – 666,67грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.09.2019 №OУ-00000004; платіжну інструкцію від 12.12.2019 №3469. /т.2 а.с.15-19, 22/

У постановах від 14.02.2025 у справі №420/13080/22, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 Верховний Суд сформулював такі висновки: надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих показників податкового обліку; обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПКУ до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги вказані вище документи та не надає їм правову оцінку, оскільки вони не надавались контролюючому органу під час здійснення перевірки, незважаючи на те, що датовані 2019 роком. При цьому слід врахувати, що директору товариства було вручено запит від 23.08.2024 №1 про надання документів по взаємовідносинам, зокрема, з ТОВ «Інста Груп».

Крім того, податковою перевіркою встановлено, що ТОВ «Інста Груп» зареєстровано як юридичну особу з 12.06.2017 за основним видом діяльності згідно КВЕД 28.30 виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; з 01.07.2017 зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва №200348297, з 31.03.2021 свідоцтво анульовано з підстав відсутності поставок та ненадання декларацій. Остання звітність товариством надана до ДПІ обліку ПДВ у вересні 2020.

Згідно даними ЄРПН за період з 2018 по 2019 ТОВ «Інста Груп» не придбавало транспортера скребкового ТСЦ-100 (L=60m) від постачальників-контрагентів; за даними інформації, що міститься в базах даних ДПС не є підприємством-виробником. Окрім цього, враховуючи ненадання ТОВ «Людмилівський елеватор» документів щодо походження товару транспортера скребкового (паспорт виготовлення, гарантійний талон, що визначено умовами договору від 16.04.2019) неможливо визначити чи є ТОВ «Інста Груп» виробником цього товару в цілому.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «МАСЛОДАР 2019» у вересні 2019 зареєстровано податкову накладну на покупця ТОВ «Людмилівський елеватор», які включені до складу податкового кредиту декларації за вересень 2019: від 30.09.2019 №30 за номенклатурою «насіння соняшника» у кількості 842,41т. загальною вартістю 6828300грн., у т.ч. ПДВ - 1138050грн.

До перевірки надано договір поставки від 02.09.2019 №13/09-19, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ «Людмилівський елеватор») товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується прийняти та оплатити товар - насіння соняшника. /т.2 а.с.29-31/

Згідно п.2.1 договору від 02.09.2019 місце передачі товару: м.Одеса, вул.Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ «Оілпродакшен»; умови поставки EXW згідно правил Інкотермс-2010.

На момент передачі товару постачальник зобов`язується надати покупцю: видаткову накладну із зазначенням в графі «прийнято клієнтом» ПІБ особи, яка відповідальна за прийняття продукції, підпису, печатки; акт прийому-передачі товару.

Вартість однієї тони товару складає 6750грн, у т.ч. ПДВ – 1350грн; вартість товару за договором складає 6828300грн., у т.ч. ПДВ – 1138050грн. (п.п.3.1. 3.2 договору від 02.09.2019).

На виконання умов договору сторонами підписані: видаткові накладні від 13.09.2019 №МД-0000015 на суму 2025000грн., у т.ч. ПДВ – 337500грн. (250т.), від 23.09.2019 №МД0000024 на суму 2430000грн., у т.ч. ПДВ – 405000грн. (300т.); від 27.09.2019 №МД0000025 на суму 2368521грн., у т.ч. ПДВ – 394753,5грн. (292,41т.); та акти прийому-передачі товару від 13.09.2019 №13/09, від 23.09.2019 №23/09, від 27.09.2019 №27/09/01. /т.2 а.с.32-37/

Тобто, податкова накладна №30 зареєстрована 30.09.2019, в той час як поставка товару здійснена 13.09.2019, 23.09.2019, 27.09.2019.

На підтвердження здійснення розрахунків поставленого товару, ТОВ «Людмилівський елеватор» надано платіжні інструкції: від 01.10.2019 №3116 на суму 4986700грн., від 08.05.2020 №4055 на суму 350000грн., від 30.10.2023 №16648 на суму 170000грн., від 03.11.2023 №1667 на суму 300000грн., від 07.11.2023 №16678 на суму 1100000грн. /а.с.40-44/

Тобто, загальна сума перерахованих коштів на виконання умов договору від у загальному становить 6906700грн., у т.ч. ПДВ – 1151116,66грн., в той час як договором від 02.09.2019 визначено суму 6828300грн., у т.ч. ПДВ – 1138050грн. (переплата становить 83179грн., у т.ч. ПДВ – 13863,16грн.), при цьому до перевірки не надано пояснень та документальних підтверджень щодо переплачених коштів (оборотно-сальдові відомості (картки) по рахунку 31 «Рахунки в банку», прибуткові та видаткові касові ордери).

В позовній заяві вказані доводи спростовані тим, що сума переплати є штрафом за порушення строків оплати відповідно до претензії від 31.03.2020 №31/01. Однак згідно претензії штраф 20% та 3% річних за прострочену заборгованість становить 390764,8грн. /т.2 а.с.45-46/

Крім того, перевіркою встановлено, що розрахунковий рахунок ТОВ «Маслодар 2019», який зазначений у платіжній інструкції від 01.10.2019 №3116 був закритий 02.09.2019, що свідчить про неможливість підтвердження зарахування коштів за таким платежем. Вказані обставини з боку позивача не спростовані.

ТОВ «Людмилівський елеватор» до перевірки надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за вересень 2019, в якій зазначено сальдо на кінець періоду: кредит 6823521грн. Разом з тим, не надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за жовтень-грудень 2019, січень-грудень 2020, січень-грудень 2021, січень-грудень 2022, січень-грудень 2023, січень-серпень 2024.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане унеможливлює відстеження подальшого стану кредиторської заборгованості підприємства та позбавляє встановити факт проведення розрахунків (оплати) за спірною операцією.

Надалі, податкова зауважила про відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування насіння соняшнику з місця відвантаження м.Кропивницький Кіровоградської області до м.Одеси, однак п.2.1 договору від 02.09.2019 визначено місце передачі товару: м.Одеса, вул.Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ «Оілпродакшен»; умови поставки EXW згідно правил Інкотермс-2010.

В свою чергу позивач вказує про те, що товарно-транспортні накладні не могли існувати, з урахуванням визначених умов поставки EXW, які передбачають, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без завантаження товару на будь-який приймаючий транспортний засіб. А також, з огляду на те, що придбане насіння було передано на переробку давальницької сировини ТОВ «Оілпродакшен» на підставі договору від 26.12.2017 №26/12-2017, предметом якого є приймання та переробка насіння соняшника, що поставляється замовником в готову продукцію з подальшим відвантаженням за дорученням замовника. /т.2 а.с.48-55/

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Оілпродакшен» в рамках зазначеного договору до перевірки було надано, зокрема зведений акт від 30.09.2019 з переробки сировини і виробництва готової продукції за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, в якому зазначено про передачу ТОВ «Людмилівський елеватор» у виробництво виконавцю 1115т. насіння соняшнику. При цьому вироблено 511,8т. олії соняшникової при виході олії за звітний період в середньому 45,91%; 401,4т. шроту соняшникового при виході шроту за звітній період в середньому 36,0%. /т.2 а.с.60/

Згідно акту надання послуг від 30.09.2019 №507 ТОВ «Оілпродакшен» у вересні 2019 перероблено насіння соняшника у кількості 1115т. на загальну суму 434850грн., у т.ч. ПДВ – 72475грн. /т.2 а.с.68/

ТОВ «Людмилівський елеватор» сплачено кошти на виконання робіт згідно платіжних доручень від 28.01.2020 №3609 на суму 70000грн., від 31.01.2020 №3635 на суму 150000грн., від 20.02.2020 №3713 на суму 144000грн. Загальна сума 364000грн., у т.ч. ПДВ – 60666,67грн. /т.2 а.с.69-71/

До перевірки надано оборотно-сальдову відомість за вересень 2019 по рахунку 631 «Розрахунок з вітчизняними постачальниками», в якій зазначено сальдо на кінець періоду: кредит 631836,56грн. Однак, не надано до перевірки оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за жовтень-грудень 2019, січень-грудень 2020, січень-грудень 2021, січень-грудень 2022, січень-грудень 2023, січень-серпень 2024, тобто неможливо встановити наявність кредиторської/дебіторської заборгованості.

Разом з тим, для встановлення фактичних обставин документального оформлення операцій з виробництва олії соняшникової, ГУ ДПС у Миколаївські області надіслано до Інституту олійних культур НААН України лист від 23.01.2024 щодо надання інформації про максимальний та мінімальний показник виходу олії, шроту, лушпиння у відсотковому співвідношенні за різних методів переробки. У відповідь повідомлено, що при експлуатаційному способі видобування олії мінімальний відсоток виходу складає 98,8% (при олійності 1000кг. насіння 46% має вийти 455кг. олії).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що для отримання чистого виходу готової олії на рівні 45,91% від загальної маси насіння (як зазначено у зведеному акті від 30.09.2019), вхідна сировина повинна була мати базову природну олійність не менше 46,47% (розрахунок: 45,91% виходу/0,988 коефіцієнт вилучення).

При цьому, до перевірки не надано документи, які визначають основні показники якості насіння соняшнику (лабораторні аналізи із визначенням олійності, наявності відходів, вологи, домішок і т.д.), придбаного у ТОВ «Маслодар 2019» та переданого на переробку ТОВ «Оілпродакшен».

Водночас, за відсутності карток лабораторного аналізу сировини, можна стверджувати, що позивачем не доведено наявність у нього насіння соняшнику з олійністю 46,47%.

Вказане свідчить про неможливість визначити яке саме насіння соняшнику отримав ТОВ «Людмилівський елеватор» від ТОВ «Маслодар 2019», щоб отримати на виході олію соняшникову 45,91% згідно із зведеним актом від 30.09.2019.

Окрім того, враховуючи математичний аналіз матеріального балансу, відображеного у зведеному акті від 30.09.2019, слід зауважити, що при переробці 1115т. насіння соняшнику задекларовано вихід лише двох компонентів - олії (511,8т.) та шроту (401,4т.), що в сумі становить 913,2т. Залишається 201,8т. сировини, які не відображені документально; відсутня інформація щодо утворення лушпиння/відходів, що є супутнім при реальному процесі переробки олійних культур.

Повертаючись до питання щодо поставки насіння соняшнику від ТОВ «Маслодар 2019» до ТОВ «Людмилівський елеватор», колегія суддів приймає до уваги факт того, що товаро-транспортні накладні не могли складатися, оскільки фактично насіння не транспортувалося, а було передано на місці, визначеного сторонами у договорі від 02.09.2019 - складські приміщення ТОВ «Оілпродакшен», м.Одеса для подальшої його реалізації.

Проте, відсутні будь-які докази зберігання ТОВ «Маслодар 2019» насіння у кількості 1115т. у складських приміщеннях ТОВ «Оілпродакшен», що ставить під сумнів можливість передачі цього товару покупцю.

Таким чином, задекларований ланцюг операцій із придбання, переробки соняшнику та виробництва олії є безтоварним, оскільки сформований платником податків документообіг не підтверджує фактичного руху активів, реального здійснення логістичних процесів та технологічної можливості виробництва задекларованих обсягів готової продукції.

Більш того, не можна залишити поза увагою лист ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2024, в якому зазначено, що відповідно до податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ «Маслодар 2019» з контрагентами-постачальниками за період вересень 2019, фактично не підтверджено можливість здійснення ним господарських операцій з ідентифікованим товаром (насіння соняшника) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, та, відповідно, не підтверджено можливість здійснення господарських операцій з послуг зберігання вказаного товару, що свідчить про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з реалізації товарів (насіння соняшнику).

На підставі наведеного, податковою перевіркою вірно встановлено завищення з боку позивача податкового кредиту у вересні 2019 на суму 1137253,5грн. внаслідок не підтвердження товарності господарської операції щодо придбання у ТОВ «Маслодар 2019» насіння соняшника на загальну суму 6823521грн., з урахуванням його подальшої реалізації ТОВ «Оілпродакшен».

Стосовно взаємовідносин позивача з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» до перевірки надано договір поставки від 23.12.2020, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця ТОВ «Людмилівський елеватор» товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором – насіння соняшника. /т.2 а.с.104-106/

Згідно п.2.1 договору від 23.12.2020 місце передачі товару: Кіровоградська обл., с.Велика Северинка (склад ПрАТ «СГ Надія Нова»); умови поставки EXW згідно правил Інкотермс-2010.

На момент передачі товару постачальник зобов`язується надати покупцю: видаткову накладну із зазначенням в графі «прийнято клієнтом» ПІБ особи, яка відповідальна за прийняття продукції, підпису, печатки; акт прийому-передачі товару (п.2.8 договору від 23.12.2020).

Кількість товару, що підлягає передачі – 70т; ціна за тону товару складає 21250грн, у т.ч. ПДВ – 3541,67грн; вартість товару за договором складає 1487500грн., у т.ч. ПДВ – 247916,67грн. (п.п.2.2, 3.1. 3.2 договору від 02.09.2019).

На виконання умов договору сторонами підписана видаткова накладна від 31.12.2020 №ЗН-107 на загальну суму 1487500грн., у т.ч. ПДВ – 247916,67грн. /т2 а.с.108/

ПрАТ «СГ Надія Нова» виписано та зареєстровано податкову накладну на покупця ТОВ «Людмилівський елеватор» від 31.12.2020 №491, яка включені до складу податкового кредиту декларації за грудень 2020.

На підтвердження здійснення оплати товару ТОВ «Людмилівський елеватор» надано платіжне доручення від 22.08.2024 №17715 на суму 1487500грн.

До перевірки також надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2020, в якій зазначено: сальдо на початок періоду – кредит 980841,3грн.; обороти за період – кредит 1487500грн.; сальдо на кінець періоду – кредит 2468341,3грн.

До перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631 за серпень 2024, інформація щодо відображення даних в бухгалтерському обліку відсутня, тобто неможливо визначити наявність кредиторської/дебіторської заборгованості.

Відповідно п.2.2 договору від 23.12.2020 постачальник передає товар шляхом підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі.

До перевірки не надано: прибуткову товарну накладну від 31.12.2020 на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей насіння соняшнику; складську квитанцію на зерно від 31.12.2020, що ставить під сумнів факт реального отримання та оприбуткування насіння соняшнику ТОВ «Людмилівський елеватор».

Надалі, до перевірки надано договір відповідального зберігання від 31.12.2020, укладеного між ТОВ «Людмилівський елеватор» (поклажодавець) та ПрАТ «СГ Надія Нова» (зберігач), за умовами якого поклажодавець передає зберігачу на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (номенклатура та кількість визначається актами приймання-передачі) та зобов`язується оплатити за послуги зберігання згідно умов даного договору, а зберігач зобов`язується прийняти майно на зберігання. /т.2 а.с.112-114/

Місце зберігання: склад ПрАТ «СГ Надія Нова» за адресою Кіровоградська обл., с.Велика Северинка (п.1.4 договору від 31.12.2020).

Строк дії договору до 30.12.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.2 договору від 31.12.2020).

Згідно акту від 31.12.2020 №31.12.2020-1 зберігач прийняв на зберігання насіння соняшникове у кількості 70т. загальною вартістю 1487500грн. /т.2 а.с.115/

До договору зберігання від 31.12.2020 укладались додаткові угоди: №1 від 29.12.2022, якою продовжено строк дії основного договору до 26.12.2023; №2 від 25.12.2023, якою продовжено строк дії основного договору до 24.12.2024. /т.2 а.с.116-117/

Відповідно до зведеного акту за 14.12.2023 ПрАТ «СГ Надія Нова» здійснило 14.12.2023 відвантаження майна з відповідального зберігання за листом-дорученням від 14.12.2023 від ТОВ «Людмилівський елеватор» - насіння соняшнику у кількості 139,7т. /т.2 а.с.118/

В якості доказів на здійснення перевезення товару надано товаро-транспортні накладні від 14.12.2023 №№1/14.12, 4/14.12, №5/14.12. Загальна кількість товару – 69,84т. /т.2 а.с.119-121/

До перевірки надано: складську квитанцію на зерно від 14.12.2023 №407, в якій зазначено, що ТОВ «Людмилівський елеватор» прийняв на зберігання соняшник нестандартний, 2023 рік врожаю, фізична вага 139770кг. Зерновий склад зобов`язується зберігати зерно в строк до 31.05.2024. /т.2 а.с.122/

Тобто, ТОВ «Людмилівський елеватор» прийняв від ПрАТ «СГ Надія Нова» соняшник врожаю 2023 року у кількості 139,7т., в той час як на відповідальному зберіганні у ПрАТ «СГ Надія Нова» знаходилось насіння соняшнику у кількості 70т., придбаного у грудні 2020 (врожай не пізніше 2020 року), що свідчить про відсутність відомостей щодо фактичного зберігання насіння соняшника у кількості 70т., придбаного за договором від 23.12.2020.

На спростування вказаних обставин позивач зазначає, що рік року врожаю не є визначальною ознакою господарської операції, проте такі висновки є помилковими, оскільки з наданої документації вбачається повернення насіння соняшнику врожаю 2023 року замість врожаю 2020 року, що свідчить про те, що зберігачем було повернуто не той актив, який передавався на зберігання поклажодавцем.

Колегія суддів не приймає до уваги також доводи позивача щодо того, що придбане насіння соняшника у 2020 зберігалось знеособлено та не мало індивідуальних ознак, оскільки знеособлення товару за договором зберігання дозволяє повернути майно того ж роду і якості та не передбачає повну безтоварну заміну предмета договору продукцією, вирощеною через три роки після укладення правочину.

В акті перевірки зазначено, що податковій не надано лабораторних аналізів насіння соняшнику, яке було на зберіганні за період з грудня 2020 по грудень 2023 на складі ПрАТ «СГ Надія Нова». Однак, до позову додано реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за 14.12.2023 №Лм200000321 та картку аналізу зерна за 14.12.2023 /т.2 а.с.123-126/, які не приймаються до уваги з підстав, як зазначалось вище по тексту постанови, ненадання таких документів під час податкової перевірки.

Надалі, до перевірки надано рахунок на оплату послуг зберігання від 18.12.2023 №36 на суму 3202,3грн., строк зберігання 35 місяців 18 днів; акт надання послуг від 18.12.2023 №251; платіжну інструкцію від 22.08.2024 №17716 на суму 3202,3грн. /т.2 а.с.127-129/

Аналіз зазначених документів додатково свідчить, що послуги зберігання ПрАТ «СГ Надія Нова» надавалися саме по насінню соняшника, прийнятого на зберігання згідно з актом від 31.12.2020 №31.12.2020-1 (строк зберігання якого тривав з 31.12.2020 по 14.12.2023). Водночас, як встановлено вище та підтверджується складською квитанцією від 14.12.2023 №407, у вказану дату фактично було відвантажено насіння соняшнику врожаю 2023 року. Вказана обставина свідчить про наявність очевидного логічного протиріччя в первинних документах ТОВ «Людмилівський елеватор».

Крім того, під час перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області отримано лист ДП «ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ» від 17.09.2024, в якому повідомлено, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання у період з 01.12.2020 по 31.12.2023 соняшник який належав ПрАТ «СГ Надія Нова» зберігався у ТОВ «Людмилівський елеватор» та інших підприємствах.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру платників податків про об`єкти оподаткування (форма №20-ОПП) у ПрАТ «СГ Надія Нова» відсутні складські приміщення.

Перевіркою за даними ЄРПН встановлено, що ПрАТ «СГ Надія Нова» придбавало насіння соняшнику у вересні 2019 у ТОВ «Зерносвіт+». Аналізом ЄРПН встановлено схему руху ПДВ: ПрАТ «СГ Надія Нова» - ТОВ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ 42912470) - ТОВ «ЗУГ» (код ЄДРПОУ 43284564) – ТОВ «Галоагро Бізнес» (код ЄДРПОУ 42829676) – ТОВ «Торговий дім офіс-Маркет ХХ» (код ЄДРПОУ 43596161) – ТОВ «Астро Телура» (код ЄДРПОУ 43648036), які не мають виробничих потужностей, достатню кількість трудових ресурсів і не є виробниками цієї продукції.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Людмилівський елеватор» з контрагентом-постачальником ПрАТ «СГ Надія Нова» за грудень 2020 щодо придбання насіння соняшника на загальну суму ПДВ 247917грн. не підтверджені належними та достовірними доказами.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД» до перевірки надано договір поставки від 02.01.2020 №14/01-20, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця ТОВ «Людмилівський елеватор» товар, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором – насіння соняшника врожаю 2019 року. /т.2 а.с.209-211/

Згідно п.2.1 договору від 02.01.2020 приймання-передача товару здійснюється на складі постачальника в місці його зберігання; умови поставки EXW згідно правил Інкотермс-2010.

На момент передачі товару постачальник зобов`язується надати покупцю: видаткову накладну із зазначенням в графі «прийнято клієнтом» ПІБ особи, яка відповідальна за прийняття продукції, підпису, печатки. (п.2.9 договору від 02.01.2020).

Кількість товару, що підлягає передачі – 112т; ціна за тону товару складає 9100,2грн, у т.ч. ПДВ – 1516,7грн; вартість товару за договором складає 1019222,4грн., у т.ч. ПДВ – 169870,4грн. (п.п.2.2, 3.1. 3.2 договору від 02.01.2020).

На виконання умов договору сторонами підписана видаткова накладна від 31.01.2020 №Ф-00000011 на загальну суму 1019222,4грн., у т.ч. ПДВ – 169870,4грн. /т2 а.с.212/

ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» виписано та зареєстровано податкову накладну на покупця ТОВ «Людмилівський елеватор» від 31.01.2020 №11, яка включені до складу податкового кредиту декларації за січень 2020.

Оплата товару здійснена покупцем на підставі платіжних доручень: від 14.02.2023 №15719 на суму 532000грн., від 06.07.2023 №16266 на суму 1000000грн. Загальна сума 15320000грн., у т.ч. ПДВ – 255333,34грн. /т.2 а.с.215, 218/

До перевірки також надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за січень 2020, в якій зазначено: обороти за період – кредит 1019222,4грн.; сальдо на кінець періоду – кредит 1019222,4грн.

До перевірки не надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період лютий-грудень 2020, січень-грудень 2021, січень-грудень 2022, січень-грудень 2023, січень-серпень 2024, що унеможливлює визначити наявність кредиторської/дебіторської заборгованості по операціям з ТОВ «Фінанс Груп ЛТД».

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б підтвердили факт поставки соняшника від ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» до ТОВ «Людмилівський елеватор». При цьому, п.2.1 договору від 02.01.2020 визначено, що приймання-передача товару здійснюється на складі постачальника в місці його зберігання; умови поставки EXW згідно правил Інкотермс-2010.

До перевірки надано договір відповідального зберігання від 31.01.2020, укладеного між ТОВ «Людмилівський елеватор» (поклажодавець) та ТОВ Фірма «Олто» (зберігач), за умовами якого поклажодавець передає зберігачу на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (номенклатура та кількість визначається актами приймання-передачі) та зобов`язується оплатити за послуги зберігання згідно умов даного договору, а зберігач зобов`язується прийняти майно на зберігання. /т.2 а.с.234-237/

Місце зберігання: склад ТОВ Фірма «Олто» за адресою Кіровоградська обл., с.Цвітне (п.1.4 договору від 31.01.2020).

Строк дії договору до 25.03.2023, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.2 договору від 31.01.2020).

Згідно акту від 31.01.2020 №31.01.2020 зберігач прийняв на зберігання насіння соняшника у кількості 112т. загальною вартістю 1019222,4грн.

До договору зберігання від 31.01.2020 укладалась додаткова угода №1 від 24.03.2023, якою продовжено строк дії основного договору до 29.03.2024. /т.2 а.с.237/

ТОВ Фірма «Олто» здійснила відвантаження майна з відповідального зберігання за листом-дорученням від 08.01.2024 від ТОВ «Людмилівський елеватор» - насіння соняшнику у кількості 45,5т. та 66,5т. на підставі зведених актів за 09.01.2024, за 10.01.2024. /т.2 а.с.238-239/

До перевірки надано складські квитанції на зерно від 09.01.2024 №8, від 10.01.2024 №11 в якій зазначено, що ТОВ «Людмилівський елеватор» прийняв на зберігання соняшник нестандартний, рік врожаю 2023, вага залікова 133520кг. та 66500кг. Зерновий склад зобов`язується зберігати зерно в строк до 31.12.2024. /т.2 а.с.246-247/

З урахуванням складських квитанцій, ТОВ «Людмилівський елеватор» забрав із відповідального зберігання ТОВ Фірма «Олто» соняшник нестандартний врожаю 2023 року, в той час як на зберіганні у ТОВ Фірма «Олто» знаходилось насіння соняшнику врожаю 2019, як визначено договором від 02.01.2020.

Доводи на спростування та пояснення вказаних обставин з боку позивача є аналогічними при взаємовідносинах з ПрАТ «СГ Надія Нова», які не підлягають врахуванню.

В акті перевірки зазначено, що податковій не надано пояснення щодо походження насіння соняшнику, лабораторні аналізи насіння соняшнику, яке придбавалось (визначення олійності, наявність сміття, вологи, тощо), про що складено акт про ненадання документів від 02.09.2024. До позову додано реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку за 09.01.2024, за 10.01.2024, картка аналізу зерна за 09.01.2024, за 10.01.2024 /т.2 а.с.248-250, т.3 а.с.1-3/, які не приймаються до уваги з підстав ненадання таких документів під час податкової перевірки.

На підтвердження відвантаження товару зі складу ТОВ Фірма «Олто» надано товаро-транспортні накладні: від 09.01.2024 №№6/09.01, 2/09.01, 1/09.01, від 10.01.2024 №№2/10.01, 1/10.01, 3/10.01. Загальна вага 132750кг. /т.2 а.с.240-245/

Таким чином, не можна стверджувати, що саме соняшник, придбаний у 2020 у ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» був переданий у переробку зі складу відповідального зберігання ТОВ Фірма «Олто».

Крім того, повертаючись до питання ненадання товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт поставки соняшника від ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» до ТОВ «Людмилівський елеватор», колегія суддів враховує умови поставки, визначені сторонами у договорі від 02.01.2020 (EXW Інкотермс-2010), які допускають передачу товару в розпорядження покупця безпосередньо на підприємстві продавця або в іншому названому місці. Проте, сам по собі факт передачі насіння за відсутності доказів складського обліку чи технологічного утримання цього майна не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції у податкових правовідносинах.

Відповідно до виявленої ГУ ДПС у Миколаївській області інформації ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» не декларує наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, не декларує наявність складських приміщень. Податкова звітність, яка містить інформацію щодо наявності у підприємства земельних ресурсів до ДПІ не надавалась, тобто підприємство не є сільськогосподарським виробником та не здійснювало вирощування насіння соняшнику. Згідно даних ЄРПН не встановлено придбання послуг з обробки землі та супутніх послуг, послуг зберігання товарів у сторонніх організацій. Станом на лютий 2020 на підприємстві працювала одна особа – директор.

Вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» основних засобів та інших необоротних активів, недостатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

В ході проведення аналізу ЄРПН податковою встановлено, що рух операції з придбання ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» насіння соняшника врожаю 2019 року – ТОВ «Крінтекс Трейд» (код ЄДРПОУ 43272700) – ТОВ «Картторг Груп» (код ЄДРПОУ 43163379) – ТОВ «Партнер Імпульс» (код ЄДРПОУ 42854456). Проведеним аналізом не встановлено джерело походження насіння соняшнику, яке реалізував контрагент-постачальник ТОВ «Фінанс Груп ЛТД», що свідчить про декларування документально оформленої безтоварної операції по ланцюгу постачання.

З урахуванням наведеного, господарська операція між ТОВ «Фінанс Груп ЛТД» та ТОВ «Людмилівський елеватор» у січні 2020 щодо придбання насіння соняшнику на суму ПДВ 169870,4грн. є такою, що не відбулася.

Колегія суддів спростовує доводи позивача стосовно принципу індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування в даних спірних правовідносин.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі №420/3226/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 15.11.2022 у справі №440/2831/19.

Враховуючи встановлені обставини щодо характеру діяльності ТОВ «Інста Груп», ТОВ «Маслодар 2019», ПрАТ «СГ Надія Нова», ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД», з огляду на те, що позивач не навів обґрунтованих доводів щодо економічної та ділової доцільності придбання сільськогосподарської продукції/товарів у контрагентів-постачальників, які не є виробниками цієї продукції та яким не надано документів щодо походження насіння соняшника/ транспортера скребкового, не можна стверджувати, що позивач проявив належну обачність при виборі зазначених контрагентів, а також що у позивача не могло бути обґрунтованих підстав сумніватись у добросовісності зазначених суб`єктів господарювання.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду не було встановлено факту реального руху активів від спірних контрагентів до позивача. З огляду на зазначені вище обставини, здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами-постачальниками викликає обґрунтований сумнів, а наведені факти у своїй сукупності об`єктивно свідчать про безтоварність цих операцій, що повністю виключає можливість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, а також позбавляє позивача правових підстав для формування податкового кредиту за такими правовідносинами.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що позов ТОВ «Людмилівський елеватор» не підлягає задоволенню, відсутні підстави для стягнення на його користь з ГУ ДПС у Миколаївській області судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2025.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року та додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2025 №2072714290703, №2072814290703.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua