Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: охорони здоров’я, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №400/8354/26
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8354/26
перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.10.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2026 року у справі № 400/8354/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа – Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради, про визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2026 №1808/26/4641, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа – Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 12.06.2026 № 1808/26/4641 про відмову ОСОБА_1 у встановленні III групи інвалідності;
- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний розгляд матеріалів справи ОСОБА_1 та наданих ним медичних документів відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, з урахуванням правової оцінки суду, на підставі вже наявних матеріалів справи, без покладення на позивача обов`язку повторно проходити оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо відповідачем не буде доведено необхідність проведення нових медичних досліджень або отримання додаткових медичних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням медико-соціальної експертної комісії від 04.02.2022 йому було встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, а після запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи його справа п`ять разів розглядалася експертними командами, які за однакових або суттєво подібних медичних документів приймали взаємовиключні рішення.
Позивач вказував, що рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 18.03.2026 йому встановлено III групу інвалідності, однак вже 02.04.2026 експертна команда Комунального некомерційного підприємства «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради відмовила у встановленні інвалідності, а рішенням від 12.06.2026 Центр оцінювання функціонального стану особи цю відмову підтвердив.
На думку позивача, після 18.03.2026 стан його здоров`я не покращився, до матеріалів справи долучено рекомендацію лікаря щодо виконання виключно сидячої роботи, а оскаржуване рішення не містить мотивів, які б пояснювали причини зміни попереднього висновку, що свідчить про його необґрунтованість у розумінні частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач також зазначав, що встановлена рішенням від 18.03.2026 інвалідність фактично діяла лише дванадцять календарних днів до дати повторного оцінювання, а на відеозаписах засідань експертної команди від 24.02.2026 та від 02.04.2026 зафіксовано висловлювання членів експертної команди, які не стосуються оцінки стану здоров`я та можуть свідчити про недотримання принципів об`єктивності і неупередженості.
Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у відзиві на позовну заяву проти позову заперечувала, зазначаючи, що скаргу позивача на рішення експертної команди від 02.04.2026 № 195/26/355 розглянуто експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи у порядку та у спосіб, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022.
Відповідач вказував, що за результатами вивчення медико-експертної документації встановлено, що наявні функціональні порушення серцево-судинної системи обмежують життєдіяльність позивача в легкому ступені та не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності, а суд не може здійснювати власну оцінку підставності такого висновку.
Крім того, відповідач вважав, що оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 12.06.2026 не призведе до відновлення прав позивача, оскільки рішенням, яке впливає на його права, є виключно рішення експертної команди від 02.04.2026 № 195/26/355.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді спорів щодо встановлення інвалідності суд не може здійснювати власну оцінку підставності висновку експертної команди, оскільки вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням експертних команд і потребує спеціальних медичних знань, а порушень процедури прийняття оскаржуваного рішення не встановлено.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи не призведе до повного відновлення прав позивача, оскільки чинним є рішення експертної команди Комунального некомерційного підприємства «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради від 02.04.2026 № 195/26/355, яке позивачем у передбачений законом спосіб не оскаржено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доводів і доказів та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, навівши хронологію прийняття рішень, не здійснив змістовного зіставлення мотивів рішень Центру оцінювання функціонального стану особи від 18.03.2026 та від 12.06.2026 і не з`ясував, які обставини та медичні дані зумовили зміну позиції експертної команди за відсутності покращення стану його здоров`я.
Апелянт вказує, що він не просив суд самостійно визначати медичні критерії інвалідності, а суд першої інстанції безпідставно звузив предмет судового контролю до недопустимості самостійної медичної оцінки, не перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про неоскарження рішення експертної команди від 02.04.2026 № 195/26/355 не відповідає обставинам справи, оскільки саме це рішення він оскаржив в адміністративному порядку до Центру оцінювання функціонального стану особи, який за результатами розгляду скарги і прийняв оскаржуване рішення від 12.06.2026.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції неправильно розподілив обов`язок доказування, фактично поклавши на позивача необхідність довести процедурні порушення, не забезпечив офіційного з`ясування всіх обставин справи, не оцінив необхідність витребування у відповідача матеріалів розгляду скарги та не дослідив відеозаписи, долучені до матеріалів справи, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність іншого процесуального рішення, зокрема про направлення справи на новий розгляд, апелянт просить застосувати відповідне повноваження.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , 1977 року народження, є учасником бойових дій та з 12.01.2022 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Свідоцтвом про хворобу від 18.11.2021 № 723, складеним військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , у позивача встановлено захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.01.2022 № 7 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.
Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 04.02.2022 позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, строком на один рік з датою повторного огляду 03.02.2023 (а.с.24).
Позивач отримав направлення на проходження огляду для встановлення/підтвердження інвалідності 24.10.2025.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає за межами України, а до експертних команд ним подавалися, зокрема, медичні документи закладів охорони здоров`я Канади за листопад 2025 року – квітень 2026 року.
30.10.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради (далі – експертна команда КНП «ХОКЛ» ХОР) прийнято рішення № 195/25/1006/Р, яким позивачу не встановлено інвалідність (а.с. 27-28).
24.02.2026 експертною командою КНП «ХОКЛ» ХОР за результатами оцінювання, проведеного дистанційно з використанням методів і засобів телемедицини, прийнято рішення № 195/26/223/Р, яким позивачу не встановлено інвалідність.
На вказане рішення подана позивачем скарга від 06.03.2026 року.
За результатами розгляду скарги позивача на рішення від 24.02.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» прийнято рішення від 18.03.2026 № 3335/26/1187 про формування нового рішення.
Вказаним рішенням позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, з 01.03.2023 на визначений строк з датою повторного оцінювання 31.03.2026.
В обґрунтуванні рішення від 18.03.2026 зазначено, що на підставі аналізу медичної документації та результатів дистанційного огляду експертна команда Центру оцінювання визначила, що наявне стійке порушення функції системи кровообігу з нестабільним перебігом спричинює помірні обмеження життєдіяльності, зокрема здатності до трудової діяльності, що дає підставу встановити позивачу третю групу інвалідності терміном на три роки з 01.03.2023 до 01.04.2026 (а.с.32-36).
Позивач отримав направлення на оцінювання від 28.03.2026.
02.04.2026 експертною командою КНП «ХОКЛ» ХОР на підставі направлення від 28.03.2026 проведено дистанційно, з використанням методів і засобів телемедицини, оцінювання повсякденного функціонування позивача, за результатами якого прийнято рішення № 195/26/355/Р про невстановлення інвалідності.
В обґрунтуванні рішення від 02.04.2026 зазначено, що на підставі аналізу наданої медичної документації та результатів дистанційного огляду виявлено легкі функціональні порушення функції системи кровообігу, зокрема стеноз обох сонних артерій менше ніж 50%, стан після тромбендартеректомії лівої сонної артерії, гіпертонічну хворобу II стадії з кризовим перебігом, серцеву недостатність 0, а також позитивну динаміку після зміни медикаментозної терапії в бік зменшення показників артеріального тиску, сприятливий клінічний та трудовий прогноз, що обмежує життєдіяльність в легкому ступені та не дає підстав для визначення групи інвалідності (а.с.37-39).
03.04.2026 позивач подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу на рішення експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР від 02.04.2026, в якій просив скасувати це рішення, вирішити питання підтвердження інвалідності за наявними матеріалами справи, підтвердити III групу інвалідності, витребувати повний пакет матеріалів оцінювання та надати мотивоване рішення.
До матеріалів скарги долучено, зокрема, лист лікаря загальної практики клініки Манітоба (Канада) від 14.04.2026 з нотаріально засвідченим перекладом, згідно з яким позивач перебуває під наглядом у зв`язку з лікуванням артеріальної гіпертензії, йому рекомендовано виконувати лише роботу сидячого характеру та на теперішній час він придатний до такої роботи.
12.06.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги позивача, проведеного дистанційно, з використанням методів і засобів телемедицини, з проведенням оцінювання повсякденного функціонування позивача, прийнято рішення № 1808/26/4641 про підтвердження рішення, що оскаржується.
Згідно з витягом № 1808/26/4641/ВП в обґрунтуванні рішення зазначено, що експертна команда детально вивчила надану медико-експертну документацію, рішення експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР обґрунтоване та відповідає чинному законодавству, а наявні функціональні порушення серцево-судинної системи обмежують життєдіяльність ОСОБА_1 в легкому ступені та не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності (надалі – спірне рішення, а.с.25-26).
Не погоджуючись з рішенням від 12.06.2026 № 1808/26/4641, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, правомірність рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон № 875-XII) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Положення про експертні команди), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Порядок) та Критерії встановлення інвалідності (далі – Критерії).
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.
Відповідно до пункту 6 Положення про експертні команди оцінювання проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи та експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.
Згідно з пунктом 8 Положення про експертні команди Центр оцінювання функціонального стану особи, зокрема, перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Відповідно до пункту 5 Критеріїв виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності: легкий; помірний (1 ступінь); виражений (2 ступінь); значний (3 ступінь).
Згідно з пунктом 6 Критеріїв до критеріїв життєдіяльності людини належать здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Пунктом 8 Критеріїв визначено обов`язкові умови для визнання особи особою з інвалідністю: стійкі порушення функцій організму, обмеження життєдіяльності та необхідність вжиття заходів соціального захисту.
Відповідно до пункту 31 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди, а розгляд справи фіксується у відповідному протоколі (пункти 35, 36 Порядку).
Згідно з пунктом 57 Порядку рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.
Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Відповідно до пункту 67 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Згідно з пунктом 68 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення експертної команди, скасування оскарженого рішення експертної команди або формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі – Закон № 2073-IX) особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Щодо меж судового контролю за рішеннями експертних команд.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 сформулював правову позицію, згідно з якою при розгляді по суті спорів, у яких оспорюються рішення органів медико-соціальної експертизи, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суди вправі перевіряти законність таких рішень в межах дотримання процедури їх прийняття.
У постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25, на яку посилається апелянт, Верховний Суд підтвердив, що суд не може оцінювати медичну обґрунтованість висновку про встановлення інвалідності, а предметом судового перегляду є дотримання порядку ухвалення рішення, та водночас зазначив, що відсутність у рішенні мотивів може свідчити про порушення критерію обґрунтованості, визначеного частиною другою статті 2 КАС України.
У постанові від 25.08.2026 у справі № 420/37294/25 Верховний Суд зауважив, що у контексті таких правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що наявність у експертної команди спеціальної компетенції не виключає судового контролю за її рішеннями, а суд перевіряє, чи прийнято рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Водночас оцінка ступеня обмеження життєдіяльності особи за критеріями, визначеними пунктом 6 Критеріїв, та вирішення питання про те, чи відповідає стан здоров`я особи певній групі інвалідності, потребують спеціальних медичних знань і належать до компетенції експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а тому суд не може підміняти експертну команду у вирішенні цих питань.
Щодо висновку суду першої інстанції про неоскарження рішення від 02.04.2026 та неефективність обраного способу захисту.
Як вбачається з витягу № 1808/26/4641/ВП, предметом розгляду експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи 12.06.2026 була скарга позивача від 03.04.2026 саме на рішення експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР від 02.04.2026 № 195/26/355.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 02.04.2026 позивачем у передбачений законом спосіб не оскаржено, не відповідає обставинам справи, оскільки позивач скористався передбаченим частиною другою статті 6 Закону № 875-XII та пунктом 57 Порядку правом на його адміністративне оскарження.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи не може призвести до відновлення прав позивача.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, прийняте за результатами розгляду скарги, є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, яким завершено адміністративне оскарження та яке безпосередньо впливає на права особи, оскільки саме Центр оцінювання функціонального стану особи уповноважений скасувати оскаржене рішення або сформувати нове рішення щодо результату оцінювання.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2026 у справі № 420/33100/25 зазначив, що Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у таких правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, а пункт 9 частини першої статті 19 КАС України прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У разі визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги, суд відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України може зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути скаргу з урахуванням висновків суду, що забезпечує поновлення порушеного права особи.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є належним, а позов підлягав розгляду по суті заявлених вимог, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, зазначені помилкові висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення спору, оскільки суд першої інстанції не обмежився ними, а перевірив дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення та дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для його скасування, з огляду на таке.
Щодо дотримання процедури розгляду скарги.
Скаргу позивача розглянуто уповноваженим органом – експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи, до компетенції якої відповідно до пункту 8 Положення про експертні команди та пункту 57 Порядку належить розгляд скарг на рішення експертних команд.
Скаргу розглянуто у формі, передбаченій пунктом 67 Порядку, – дистанційно, з використанням методів і засобів телемедицини, тобто у тій самій формі, в якій проводилися попередні оцінювання позивача, який проживає за межами України, зокрема й оцінювання від 18.03.2026, за результатами якого позивачу було встановлено інвалідність.
Згідно з витягом № 1808/26/4641/ВП під час розгляду скарги 12.06.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи проведено оцінювання повсякденного функціонування позивача.
Отже, на відміну від обставин, за яких Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі № 420/37294/25 визнав порушеною процедуру, у цій справі рішення прийнято не заочно, а за результатами оцінювання, проведеного за участі позивача, що забезпечило реалізацію його права бути заслуханим до прийняття рішення, передбаченого статтею 17 Закону № 2073-IX та пунктом 68 Порядку.
Позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає про те, що його не було повідомлено про розгляд скарги, що йому не надано можливості надати пояснення чи подати додаткові медичні документи або що експертна команда відмовила у їх прийнятті.
Результати розгляду скарги оформлено протоколом розгляду скарги, рішенням та витягом з рішення за формами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи».
За результатами розгляду скарги прийнято одне з рішень, передбачених Порядком, – про підтвердження оскарженого рішення експертної команди.
Таким чином, порушень процедури розгляду скарги, які б могли вплинути на правомірність оскаржуваного рішення, не встановлено.
Щодо доводів апелянта про суперечливість рішень від 18.03.2026 та від 12.06.2026.
Як встановлено, рішенням від 18.03.2026 № 3335/26/1187 позивачу встановлено III групу інвалідності не безстроково, а на визначений строк – з 01.03.2023 до 01.04.2026, з датою повторного оцінювання 31.03.2026.
Отже, вказаним рішенням інвалідність встановлено на трирічний строк, який охоплює період після закінчення строку, визначеного рішенням медико-соціальної експертної комісії від 04.02.2022, та який на дату прийняття цього рішення майже сплив.
Рішення від 18.03.2026 не є предметом оскарження у цій справі, а тому доводи позивача про те, що встановлена йому інвалідність фактично діяла дванадцять днів та що визначений у ньому строк не обґрунтовано, не можуть бути підставою для скасування іншого рішення – від 12.06.2026.
Оцінювання від 02.04.2026 проведено експертною командою КНП «ХОКЛ» ХОР на підставі нового направлення від 28.03.2026 після закінчення строку, на який позивачу було встановлено інвалідність, що відповідає меті повторного оцінювання – визначенню функціонального стану особи на новий період.
Таким чином, рішенням від 02.04.2026 та рішенням від 12.06.2026, яким його підтверджено, не скасовано і не переглянуто висновків рішення від 18.03.2026 щодо періоду з 01.03.2023 до 01.04.2026, а раніше встановлену інвалідність не припинено достроково.
Закінчення строку, на який встановлено інвалідність, не створює для особи обґрунтованих очікувань щодо її встановлення на наступний період без нового оцінювання, а висновок попереднього оцінювання не є обов`язковим для експертної команди, яка проводить повторне оцінювання, оскільки рішення приймається за результатами власного оцінювання функціонального стану особи на відповідну дату.
За таких обставин доводи апелянта про порушення принципу правової визначеності колегія суддів відхиляє.
Щодо доводів апелянта про невмотивованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Оскаржуване рішення прийнято за результатами розгляду скарги на рішення від 02.04.2026 та є рішенням про його підтвердження, а тому його обґрунтування слід оцінювати у взаємозв`язку з обґрунтуванням рішення, що підтверджено.
Рішення від 02.04.2026 містить розгорнуте обґрунтування, в якому наведено зміст рішення від 18.03.2026, перелік встановлених у позивача захворювань та ступінь функціональних порушень, а також прямо зазначено обставини, з якими експертна команда пов`язала інший висновок щодо ступеня обмеження життєдіяльності, а саме позитивну динаміку після зміни медикаментозної терапії в бік зменшення показників артеріального тиску та сприятливий клінічний і трудовий прогноз.
В обґрунтуванні рішення від 02.04.2026 також зазначено про коронароангіографію від 20.01.2026, що свідчить про дослідження експертною командою медичних документів, отриманих позивачем за кордоном.
Отже, твердження апелянта про те, що жодне з рішень після 18.03.2026 не містить висновку про покращення стану його здоров`я та пояснення причин іншої оцінки, спростовується змістом рішення від 02.04.2026.
Оскаржуване рішення від 12.06.2026 містить власні мотиви, з яких вбачається, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи вивчила медико-експертну документацію, перевірила обґрунтованість рішення від 02.04.2026, визнала його обґрунтованим та дійшла висновку про те, що наявні функціональні порушення серцево-судинної системи обмежують життєдіяльність позивача в легкому ступені та не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності.
Таким чином, зі змісту оскаржуваного рішення у взаємозв`язку з рішенням, яке ним підтверджено, можливо встановити як фактичні підстави відмови у встановленні інвалідності, так і причини, з яких оцінка функціонального стану позивача відрізняється від наведеної у рішенні від 18.03.2026.
Питання ж про те, чи є правильною з медичної точки зору оцінка динаміки стану здоров`я позивача та ступеня обмеження його життєдіяльності, не може бути вирішене судом, оскільки це означало б надання судом медичної оцінки стану здоров`я особи.
Щодо доводів апелянта про неврахування додаткових медичних документів колегія суддів зазначає, що лист лікаря від 14.04.2026 з рекомендацією виконувати роботу сидячого характеру міститься у матеріалах скарги, які надані суду самим відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, що підтверджує перебування цього документа у розпорядженні експертної команди під час розгляду скарги.
При цьому у вказаному листі зазначено, що позивач на теперішній час придатний до роботи сидячого характеру, а отже, цей документ сам по собі не свідчить про наявність у позивача обмежень життєдіяльності, які відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, та не суперечить висновку експертної команди про легкий ступінь таких обмежень.
Рекомендації лікаря, під наглядом якого перебуває особа, підлягають врахуванню експертною командою, однак не є для неї обов`язковими, оскільки рішення щодо встановлення інвалідності приймається експертною командою за результатами власного оцінювання повсякденного функціонування особи.
Інші медичні документи, на які посилається апелянт, зокрема результати стрес-тесту, коронароангіографії, комп`ютерної та магнітно-резонансної томографії, консультації лікарів, датовані листопадом 2025 року – березнем 2026 року, тобто були складені до прийняття рішень від 18.03.2026 та від 02.04.2026 і не є новими доказами, які б не могли бути оцінені експертними командами.
Щодо доводів апелянта про неналежний розподіл обов`язку доказування та порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що покращення чи не покращення фізіологічного стану самопочуття позивача не впливає на наявність підстав для установлення відповідної групи інвалідності. Покликання позивача на інші рішення МСЕК та експертних оцінювань, які не переглядались судовими інстанціями, не може впливати на законність спірного рішення.
Водночас колегія суддів звертає увагу на відсутність доводів у позові та в апеляційній скарзі на порушення процедури прийняття Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування 195/28/355/Р від 02.04.2026 року та і щодо порушення процедури при прийнятті Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1808/26/4641 від 12.06.2026.
Принагідно колегія суддів зазначає, що рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу безстроково не приймалось, отже для вказаного рішення не було підстав, тому після закінчення строку на який була підтверджена ІІІ група інвалідності, відповідач мав правові підстави для прийняття рішення як про підтвердження відповідної групи інвалідності, так і про непідтвердження. А тому доводи позивача про недотримання принципу офіційності відхиляються апеляційним судом.
Стосовно доводів позивача про нетактовну поведінку лікарів під час прийняття спірного рішення, яка проявлялась у певних висловлюваннях, колегія суддів зазначає, що самі по собі такі дії не можуть бути підставою для скасування спірного рішення, натомість позивач має право на звернення із скаргою щодо неетичних чи нетактовних висловлювань членами експертної команди.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 Верховний Суд наголосив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі передбачає активну роль суду, а на суб`єкта владних повноважень покладається розширений обов`язок доказування.
Водночас у зазначеній справі підставою для скасування судових рішень стало те, що суди лише констатували ненадання відповідачем документа, який слугував підставою для перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії, та не вжили заходів для його витребування.
У справі, що розглядається, відповідач на виконання вимог статті 77 КАС України надав суду разом з відзивом на позовну заяву скаргу позивача з доданими до неї документами, протокол розгляду скарги, рішення та витяг з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 12.06.2026 № 1808/26/4641, а позивач надав витяги з усіх рішень експертних команд, прийнятих щодо нього, та медичні документи.
Отже, документи, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення та якими оформлено результати розгляду скарги, наявні у матеріалах справи, а тому необхідності у витребуванні додаткових доказів з ініціативи суду не було.
Апелянт не зазначає, яких саме доказів, що мають значення для вирішення спору, бракує у матеріалах справи та які обставини вони могли б підтвердити.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не навів доказів порушення процедури, не свідчить про покладення на позивача обов`язку доказування правомірності рішення відповідача, оскільки відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а доводи позивача про конкретні процедурні порушення підлягали перевірці за наявними у справі доказами.
Щодо доводів апелянта про недослідження судом першої інстанції відеозаписів.
Як зазначав сам позивач у позовній заяві, надані ним відеозаписи фіксують засідання експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР від 24.02.2026 та від 02.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом спору у цій справі є рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 12.06.2026, прийняте за результатами власного оцінювання повсякденного функціонування позивача, проведеного 12.06.2026 іншою експертною командою.
Рішення експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР від 24.02.2026 було переглянуто Центром оцінювання функціонального стану особи за скаргою позивача із формуванням нового рішення від 18.03.2026 на його користь, а рішення від 02.04.2026 позивач у цій справі не оскаржує і позовних вимог до експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР не заявляв.
Отже, відеозаписи засідань від 24.02.2026 та від 02.04.2026 не містять інформації про обставини розгляду скарги позивача та проведення оцінювання 12.06.2026, а тому не можуть підтверджувати порушення процедури прийняття саме оскаржуваного рішення.
Висловлювання членів експертної команди КНП «ХОКЛ» ХОР, на які посилається позивач, зокрема щодо мотивів прийняття рішення від 18.03.2026, навіть за умови їх некоректності, не стосуються встановлення ступеня обмеження життєдіяльності позивача та не свідчать про упередженість експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, яка приймала оскаржуване рішення.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 242 КАС України, не навів у рішенні мотивів щодо оцінки цих доказів, однак з огляду на наведене вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо прохання апелянта про застосування іншого повноваження суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає, що стаття 315 КАС України не передбачає повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду скасувати його та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2026 № 1808/26/4641 відсутні, похідна вимога про зобов`язання відповідача провести повторний розгляд матеріалів справи позивача також не підлягає задоволенню.
Колегія суддів також зазначає, що відмова у задоволенні цього позову не позбавляє позивача права у разі зміни стану здоров`я пройти оцінювання повсякденного функціонування особи на підставі нового направлення у порядку, визначеному Постановою № 1338.
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, відмовивши у задоволенні позову, однак дійшов висновків про неоскарження позивачем рішення від 02.04.2026 та про неефективність обраного способу захисту, які не відповідають обставинам справи, а також не навів мотивів щодо оцінки наданих позивачем відеозаписів, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки за наслідками апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції змінено лише в мотивувальній частині, результат вирішення спору не змінився, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2026 року у справі № 400/8354/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2026 року у справі № 400/8354/26 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua