Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №400/1724/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №400/1724/26

Суддя: Тарновецький І.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1724/26

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Дата і місце ухвалення: 25 травня 2026 року, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 400/1724/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця підвищення посадових окладів – січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)», яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця підвищення посадових окладів – січня 2008 року.

Зобов`язано Державну установу «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача у спірний період здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням змін, внесених до Порядку проведення індексації грошових доходів населення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, а підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін відсутні.

Апелянт вказує, що проведення індексації грошових доходів населення відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, а установа є бюджетною та здійснює виплати в межах затверджених кошторисних призначень.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору не в повному розмірі, а після усунення недоліків ухвалою від 08 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в цій частині колегією суддів не переглядається.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)», на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з наявними у матеріалах справи розрахунком та довідками відповідача у спірний період позивач обіймав посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та мав спеціальне звання прапорщика внутрішньої служби.

09 листопада 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця – січня 2008 року.

Листом від 27 листопада 2025 року № 3/4482/Шм відповідач надав розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період служби з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2017 року, довідки від 01 грудня 2025 року № 3/1109 та № 3/1110 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за 2017 та 2016 роки, а також повідомив, що базовим місяцем у грудні 2015 року є жовтень 2015 року, а в грудні 2015 року виплачено фіксовану суму індексації з урахуванням базового місяця – серпня 2013 року.

Згідно з указаним розрахунком сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2017 року, обчислена із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, становить 48 019,04 грн, з яких у період служби позивачу виплачено лише 2 682,67 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення та початку обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, а оскільки посадові оклади, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, не змінювалися з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у спірний період є січень 2008 року.

Водночас суд першої інстанції визнав передчасними позовні вимоги щодо одночасної компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів бюджету.

Частиною шостою статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін віднесена до основних державних соціальних гарантій, які згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що сума індексації грошового доходу визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – постанова № 1013) пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналіз наведених норм свідчить, що для визначення базового місяця для проведення індексації необхідно обрати місяць, у якому грошовий дохід особи зріс за рахунок його постійних складових, тобто підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів, а підвищення інших складових грошового забезпечення (надбавок, доплат, премій) не впливає на визначення базового місяця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 1294) з 01 січня 2008 року затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Розміри посадових окладів, встановлені постановою № 1294, не змінювалися до 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення осіб, на яких поширювалася дія постанови № 1294, є січень 2008 року, тобто місяць останнього підвищення посадових окладів.

Саме по собі внесення змін до Порядку № 1078 постановою № 1013 не свідчить про підвищення посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у грудні 2015 року і не зумовлює зміни базового місяця.

Такий правовий висновок неодноразово викладав Верховний Суд у постановах, ухвалених у подібних правовідносинах.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що в період із січня 2016 року до лютого 2018 року включно посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, оскільки визначалися постановою № 1294, а тому січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), який належить застосовувати для обчислення індексації грошового забезпечення за період до лютого 2018 року включно.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення постанови № 1294 поширювалися не лише на військовослужбовців, а й на осіб рядового і начальницького складу, у тому числі Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому наведені висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин.

Апелянт не надав доказів того, що в період з січня 2008 року по вересень 2017 року посадовий оклад позивача підвищувався, а так само не надав доказів нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

Щодо доводів апелянта про здійснення індексації в межах фінансових ресурсів колегія суддів зазначає таке.

Положення Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначають джерела коштів на проведення індексації, однак не ставлять обов`язок її нарахування та виплати у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язком для всіх роботодавців, а відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації не є доказом наявності поважних причин непроведення її розрахунку.

Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету, однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

У тому ж рішенні Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, зазначивши, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 200/5301/22 також зазначив, що нарахування індексації грошового забезпечення не є дискреційним повноваженням, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Колегія суддів також зазначає, що частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII визначає джерела фінансування індексації, а не встановлює підстави для її ненарахування, а тому посилання апелянта на цю норму не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, обмеженість бюджетного фінансування не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання індексації грошового забезпечення, гарантованого законом.

Колегія суддів погоджується і з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за наявності передбачених законом підстав не є дискреційним повноваженням відповідача, а тому зобов`язання його нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

При цьому визначення конкретної суми індексації, що підлягає виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум належить до повноважень відповідача та здійснюється ним при виконанні судового рішення.

Колегія суддів також враховує, що, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2011 року, заява № 4909/04).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» та скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року.

З огляду на результат апеляційного розгляду підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 400/1724/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua