Суд: Черкаський районний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №707/2136/26
Суддя: Волкова Н. С.
707/2136/26
2/707/1691/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2026 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Волкової Н.С.,
за участю секретаря Костроміної Л.В.,
представника позивача Павленко М.В.,
представника відповідача Ульянова С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Шейко», про розірвання договору оренди землі,-
ВСТАНОВИВ:
1.Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. 21 травня 2026 року адвокат Павленко М.В. в інтересах - ОСОБА_1 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Шейко», посилаючись на наступне.
Між позивачем та ФГ «Шейко» укладено договір оренди землі. Предметом вказаного договору є земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 7124987500:07:002:0225, що розташована на території Мошнівської сільської ради Тубільцівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та яка належить позивачу. Позивач зазначає про те, що орендна плата сплачуться з значним порушенням строків та в меншому розмірі, ніж встановлено договором. Позивач вважає, що в нього є достатні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2023 – 2026 років, оскільки неналежне виконання умов договору дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.
Враховуючи викладене, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою позивач просить суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 7124987500:07:002:0225 від 29 грудня 2023 року;
- стягнути з ФГ «Шейко» на свою користь заборгованість по орендній платі в розмірі 11 546,88 грн, штраф у розмірі 24 000,00 грн, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 6 992,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
1.2. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
1.3. 15 червня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що ФГ «Шейко» дійсно два рази порушені строки виплати орендної плати, але ці порушення не значні: за 2024 рік на 3 дні, за 2025 рік на 40 днів, а розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до умов договору можливе у разі затримки орендної плати на 45 днів. Крім того, вказує про те, що договір оренди від 29 грудня 2023 року набрав чинності з 20 березня 2024 року, відтак в 2023 році відповідач не користувався земельною ділянкою, тому орендна плата сплаті не підлягала. Щодо зменшеного розміру орендної плати зазначив, що відповідач діяв у відповідності до законодавства і сплатив податки, як податковий агент з орендної плати: 03 січня 2025 року (з порушення строків виплати орендної плати за 2024 рік на 3 дні) виплачено 6 355,70 грн; 09 лютого 2026 року (з порушення строків виплати орендної плати за 2025 рік на 40 днів) виплачено 6 160,00 грн. За 2026 рік дата виплати орендної плати, тобто 31 грудня 2026 року ще не настала. Представник відповідача з посиланням на обставини, які мають істотне значення, а саме: погодні умови, постійні обстріли російської федерації, повітряні тривоги, відключення світла, тепла, води протягом грудня 2025 року, січня-лютого 2026 року просить суд звільнити від сплати штрафних санкцій. Також, зазначив, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 14 000,00 грн є завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг адвокатом, крім того, доказів понесення таких витрат, до суду подано не було.
1.4. 17 червня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якій вказала, що п. 4.4 договору передбачено внесення орендної плати наперед – до 31 грудня за рік в якому здійснюється користування земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка передана 29.12.2023 у зв`язку з підписання акту приймання–передачі від 29.12.2023, то внесення орендної плати повинно було відбутися «наперед до 31 грудня», а саме: за 2024 рік до 31.12.2023, за 2025 рік – до 31.12.2024, за 2026 рік – до 31.12.2025. За відсутності змін до договору, доказів перерахування орендної плати в розмірі, визначеному п. 4.2 (8 000,00 грн) вважає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання.
1.5. 19 червня 2026 року представник відповідача подав заперечення (на відповідь на відзив) в якому зазначив, що договір укладений 29 грудня 2023 року, а відповідно до п. 15.1 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав право оренди зареєстровано 20 березня 2024 року, номер запису про інше речове право 54241457, відтак договір оренди землі набрав чинності 20 березня 2024 року, а тому в 2023 році відповідач не користувався землею. Щодо інших доводів представник відповідача дотримується позиції, зазначеної у відзиві.
1.6. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 липня 2026 року, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
1.7. У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову, виходячи з обставин наведених у ньому.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
1.8. Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
У судовому засіданні 03 листопада 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, та у зв`язку зі складністю справи відклав його ухвалення та проголошення на 8 днів - до 11 листопада 2026 року об 09 год 00 хв.
2.Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. 29.12.2023 ОСОБА_1 та ФГ «Шейко» уклали договір оренди землі, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7124987500:07:002:0225, яка розташована на території Мошнівської сільської ради Тубільцівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області.
В оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2 га (п. 2.1).
Згідно з пунктом 4.2 договору оренди землі, розмір орендної плати за кожен рік користування Орендарем земельної ділянки становить 8000 (вісім тисяч) гривень, в т.ч. ПДФО 18% складає 1440 грн., та військовий збір 1,5 % складає 120 грн., сума до оплати 8000 (вісім тисячі) гривень. Податки сплачуються податковим агентом - Орендарем.
Згідно з пунктом 4.3 договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та індексації оцінки земельної ділянки.
Згідно з пунктом 4.4 договору оренди землі, орендна плата вноситься наперед - до 31 грудня за рік в якому здійснюється користування цією земельною ділянкою. За домовленістю сторін (за зверненням Орендодавця) Орендар має право здійснити внесення орендної плати авансовим платежем. У такому випадку обчислення розміру орендної плати без урахування індексації.
Згідно з пунктом 4.5 договору оренди землі, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором:
- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;
- з 10 дня прострочення стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний такий день.
Згідно з пунктом 6.3 договору оренди землі, земельна ділянка вважається переданою з дати підписання Акту приймання – передачі, який є невід`ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 12. договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір підлягає вирішенню в судовому порядку.
Згідно з пунктом 12.1 договору оренди землі, його дія припиняється в разі:
??- закінчення строку, на який його було укладено;
??- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 13.1 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом його розірвання за:
??- взаємною згодою сторін;
??- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 13.2 договору оренди землі, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є:
- затримка в сплаті орендної плати більше ніж на 45 днів;
- недосягнення згоди між сторонами щодо умов, передбачених п. 4.6 цього договору.
Згідно з пунктом 15.1 договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Цей договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря.
Згідно з пунктом 15.2. договору оренди землі, усі зміни та доповнення до Договору оренди оформляються Сторонами у вигляді Додаткових угод.
Актом прийому – передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі № б/н від 29.12.2023 Орендодавець передав земельну ділянку загальною площею 2 га, розташовану на території Мошнівської сільської ради Тубільцівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 7124987500:07:002:0225.
2.2. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 469542359 від 24.03.2026 земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 7124987500:07:002:0225, належить ОСОБА_1 . 20.03.2024 зареєстровано право оренди земельної ділянки (номер запису 54241457), на підставі договору оренди землі від 29.12.2023, Орендар: ФГ «Шейко», код ЄДРПОУ 43965277, Орендодавець: ОСОБА_1 .
2.3. ОСОБА_1 на адресу ФГ «Шейко» направляв вимогу про сплату боргу від 03 квітня 2026 року та повідомлення про припинення Договору від 03 квітня 2026 року, на підставі п.13.2 договору, у зв`язку з затримкою сплати орендної плати більше ніж на 45 днів, про що свідчить опис вкладення та інформація про відправлення.
Листом від 21.04.2026 №04-26/1 ФГ «Шейко» повідомив ОСОБА_1 , що в структуру орендної плати, відповідно до умов Договору, входять, в тому числі податки, які підлягають сплаті за користування земельною ділянкою, тобто із суми в 8000,00 грн. вираховуються відповідні податкові зобов`язання Орендаря, які виникають у зв`язку із використанням земельної ділянки. Окрім цього слід врахувати, що наразі військовий збір становить 5 %, тому розмір податкового навантаження на Орендаря відповідно збільшився на 3,5% військового збору, який підлягає доплаті. Державна реєстрація договору оренди відбулася 20.03.2024. Беручи до уваги зазначені у листі суми надходжень по орендній платі, вбачається, що суму орендної плати було виплачено Орендарем в повному обсязі, як за 2024, так і за 2025 роки. Щодо розірвання Договору в односторонньому порядку звертає увагу, що за жодним із фактів оплати орендної плати Орендарем не було допущено прострочення здійснення оплати більше 45 днів, ні по одному факту оплати боргу, ні по обом фактам в сумі, а тому відсутні правові підстави для розірвання Договору на підставі п. 13.2. Договору.
2.4. Згідно з копією платіжної інструкції № 286, ФГ «Шейко» здійснило платіж 03 січня 2025 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 6 355,70 грн, з призначенням платежу: «Перерахування орендної плати за земельні ділянки (ОСГ) за 2024 рік згідно договору бн від 29.12.2023 Без ПДВ».
Згідно з повідомленням про зарахування на рахунок ОСОБА_1 03 січня 2025 року від ФГ «Шейко» надійшов платіж з призначенням: «ShEIKO FH Pererakhuvannia orendnoi platy za zemel’ni dilianky (OSH) za 2024 rik zidno dohovoru bn vid 29.12.2023 roku Bez PDV» у розмірі 6 323,92 грн (комісія Банку 31,78 грн).
Згідно з копією платіжної інструкції № 441, ФГ «Шейко» здійснило платіж 09 лютого 2026 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 6 160,00 грн, з призначенням платежу: «Перерахування орендної плати за земельні ділянки (ОСГ) за 2025 рік згідно договору бн від 29.12.2023 Без ПДВ».
Згідно з повідомленням про зарахування на рахунок ОСОБА_1 09 лютого 2026 року від ФГ «Шейко» надійшов платіж з призначенням: «Перерахування орендної плати за земельні ділянки (ОСГ) за 2025 рік згідно договору бн від 29.12.2023 Без ПДВ» у розмірі 6 129,20 грн (комісія Банку 30,80 грн).
3.Релевантні джерела права
3.1. Відповідно до ч. 2 ст. 409 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3.2. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі.
За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Відповідно до статті 25 вищевказаного Закону, орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
3.3. Керуючись статтею 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Обов`язок утримання та сплати податків і зборів визначений чинним законодавством, зокрема Податковим кодексом України (далі ПК України), а тому не потребує додаткового закріплення у договорі оренди землі.
Згідно з пунктом 170.1.1. статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Відповідно до пункту 170.1.4. статті 170 ПК України, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно статті 167.1. ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, річне податкове зобов`язання з військового збору з доходів платників, визначених пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, що включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2024 звітний (податковий) рік та остаточний розрахунок податкових зобов`язань щодо яких проводиться в поданій річній податковій декларації про майновий стан і доходи, у тому числі з іноземних доходів, визначається за ставкою військового збору у розмірі 1,5 відсотка (крім випадків, передбачених абзацом третім цього підпункту).
Відповідно до підпункту 170.1.2 статті 170 ПК України, Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
3.4. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
3.5. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 916/804/17 сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі 910/2031/16).
4.Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Звертаючись до суду позивач просить розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, штраф та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати.
29 грудня 2023 року ОСОБА_1 та ФГ «Шейко» уклали договір оренди землі, за умовами якого договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
На час укладення договору оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Отже, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.
05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року абзац другий частини другої статті 25 Закону № 161-XIV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Тобто, використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Шейко», в особі голови Шейко В.А., є укладеними з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору - 29 грудня 2023 року, а право оренди у ФГ «Шейко» виникло з моменту внесення до реєстру запису про інше речове право: 54241457 (державної реєстрації), тобто з 20 березня 2024 року.
Суд зазначає, що згідно з умовами спірного договору орендна плата вноситься наперед - до 31 грудня за рік в якому здійснюється користування цією земельною ділянкою (наприклад, за 2024 рік – до 31 грудня 2024 року).
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 вважає, що в нього є достатні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2023 – 2026 років, оскільки неналежне виконання умов договору дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору. Посилався на сплату орендної плати у меншому розмірі, ніж передбачено договором оренди землі.
Умовами договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен рік користування орендарем земельної ділянки становить 8 000,00 грн, в т.ч. ПДФО 18% складає 1 440,00 грн та військовий збір 1,5 % складає 120,00 грн, сума до оплати 8 000,00 грн. Податки сплачуються податковим агентом - орендарем.
З аналізу податкового законодавства вбачається, що орендар, який виплачує фізичній особі дохід у вигляді орендної плати за нерухомість, виступає податковим агентом. Це означає, що орендар зобов`язаний утримати з нарахованої суми податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5 % (з 01.12.2024 – 5 %), а також перерахувати ці податки до бюджету під час виплати доходу.
Таким чином, орендар як податковий агент сукупно повинен утримати з орендної плати, зазначеної в договорі 19,5% (з 01.12.2024 – 23 %) від отриманого орендодавцем доходу.
ФГ «Шейко» здійснило платіж 03 січня 2025 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 6 355,70 грн, в якості орендної плати за 2024 рік, що підтверджується платіжною інструкцією № 286, розмір якого обраховано відповідно до розрахунку наданого представником позивача у судовому засіданні /а.с. 57/. Суд зазначає, що розмір сплаченої орендної плати за 2024 рік не є меншим, ніж мав бути, так як орендар утримав з нарахованої суми податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір.
Крім того, ФГ «Шейко» здійснило платіж 09 лютого 2026 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 6 160,00 грн, в якості орендної плати за 2024 рік, що підтверджується платіжною інструкцією № 441, розмір якого обраховано наступним чином: 6 160,00 грн (8 000,00 грн - 18 % - 5%). Суд зазначає, що розмір сплаченої орендної плати за 2025 рік не є меншим, ніж мав бути, так як орендар утримав з нарахованої суми податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір.
За 2026 рік дата сплати орендної плати (31 грудня 2026 року), ще не настала.
Нарахування вказаних сум не заперечується й стороною позивача про, що свідчать додані до матеріалів позовної заяви повідомлення про зарахування /а.с. 17-20/, відповідно у розмірі 6 323,92 грн (комісія Банку 31,78 грн) та 6 129,20 грн (комісія Банку 30,80 грн). При цьому, комісія Банку це виключно питання обслуговування банківського рахунку, а не умова, що стосується орендної плати. Витрати на банківське обслуговування є індивідуальними для кожного клієнта та залежать від умов договору з Банком, а не положень договору оренди.
Судом установлено, що сплата орендної плати за 2024-2025 роки відбулася з простроченням строку, відповідно на 3 дні (за 2024) та 40 днів (за 2025), що не заперечується й стороною відповідача, однак заборгованість повністю погашена до моменту подання позовної заяви. Це підтверджується відповідними платіжними документами, а також самим позивачем, який у позовній заяві зазначає, що отримував орендну плату за зазначені роки.
Умовами договору передбачено його розірвання в односторонньому порядку у разі затримки сплати орендної плати більше ніж на 45 днів, однак таких обставин не виявлено.
Відповідач вжив необхідні заходи для виконання своїх зобов`язань перед позивачем, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою була виплачена в повному обсязі, твердження про систематичну несплата орендної плати у розмірі меншому, ніж визначеному договором, на яке посилається позивач як на підставу для розірвання договору оренди землі, є безпідставним.
Відтак, позов у частині вимог розірвання договору оренди землі та стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі задоволенню не підлягає.
4.2. Щодо стягнення штрафу та пені, суд виснував наступне.
Звертаючись до суду позивачем наведено розрахунок з визначення пені та розміру штрафу, натомість, заперечуючи проти вказаного розміру стороною відповідача проведено контррозрахунок, також з посиланням на обставини, які мають істотне значення, а саме: погодні умови, постійні обстріли російської федерації, повітряні тривоги, відключення світла, тепла, води протягом грудня 2025 року, січня-лютого 2026 року просить суд звільнити від сплати штрафних санкцій.
Як вже зазначалося вище, судом установлено, що сплата орендної плати за 2024-2025 роки дійсно відбулася з простроченням строку, відповідно на 3 дні (за 2024) та 40 днів (за 2025), що не заперечується й стороною відповідача.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Одночасно, ані в зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Так, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію України.
Згідно листа Торгово-промислової палати України (ТТП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України.
Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Так, стороною відповідача не надано жодних доказів існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали вчасно здійснювати виплати орендної плати, тобто належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок. А тому суд доходить до висновку, що пеня та штраф, передбачена договором оренди підлягає стягненню в повному обсязі.
Згідно з умовами договору, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; з 10 дня прострочення стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний такий день.
Ураховуючи прострочення сплати орендної плати за 2025 рік більше ніж на 10 днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, а саме – 8 000,00 грн.
Пеня розраховується наступним чином:
за 2024 рік: 8 000,00 грн (сума боргу) х 0,1 % х 3 (днів прострочення) = 24,00 грн;
за 2025 рік: 8 000,00 грн (сума боргу) х 0,1 % х 31 (днів прострочення) = 248,00 грн.
Всього – 272,00 грн.
Суд також враховує постанову від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, в якій Велика Палата ВС зазначила, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
4.3. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з сплати орендної плати виконав не своєчасно, відтак є належним стягнення пені та штрафу на користь позивача. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач в силу Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено частково, суд вважає необхідним судовий збір частково компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в іншій частині стягнути з відповідача на користь держави, відповідно до розміру пропорційно задоволених вимог (задоволено 19,45 % від ціни позову х 1 064,96 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнту) суму понесених судових витрат в розмірі 207,13 грн.
5.2. Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем у позовній заяві вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн, а детальний розрахунок буде надаватися у визначений законодавством строк. У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача вказаний розмір витрат.
Докази на понесення витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів у справі подані не були, так само як і відповідної заяви до закінчення судових дебатів про їх надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 329/766/18. Обов`язковість подачі таких доказів узгоджується і з постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, не надано, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Шейко», про розірвання договору оренди землі, задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства «Шейко» (код ЄДРПОУ 43965277, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 57, с. Сущани, Обухівський район, Київська область) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 8 000 грн (вісім тисяч гривень) та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 272,00 грн (двісті сімдесят дві гривні).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства «Шейко» (код ЄДРПОУ 43965277, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 57, с. Сущани, Обухівський район, Київська область) судовий збір в дохід держави у сумі 207,13 грн (двісті сім гривень тринадцять копійок), реквізити для сплати судового збору – отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н. С. Волкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua