Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №280/11067/25
Суддя: Лукманова О.М.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/11067/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 14.05.2026 року) у адміністративній справі №280/11067/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати до страхового стажу певний період роботи, призначити пенсію, суд,-
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.11.2025 року №083950027196 про відмову йому в призначенні пенсії; зобов`язати відповідача зарахувати йому до його страхового стажу період роботи з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, у зв`язку з чим призначити йому пенсію за віком з 31.10.2025 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року позовні вимоги задоволено.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 21.11.2025 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності 27.11.2025 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області а рінням №083950027196 відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 08 місяців 12 днів; до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 11.08.1981 року по 14.03.1990року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.03.1984 року, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані вихододні та реорганізація колгоспу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через веб портал Пенсійного фонду України звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності 27.11.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням №083950027196 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Суд врахував, що ОСОБА_1 на момент звернення і заявою про призначення пенсії виповнилося 60 років; страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 08 місяців 12 днів; до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані вихододні та реорганізації колгоспу. Суд врахував, що трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 26.03.1984 року на сторінках 2 та 3 трудової книжки колгоспника наявні записи (№1 №2) про спірний період роботи у колгоспі «Дружба», а саме: 11.08.1981 року ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу «Дружба», 14.03.1990 року ОСОБА_1 виключено з членів колгоспу «Дружба». На сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме: за 1981 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 122, при встановленому мінімумі 100; за 1982 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 294, при встановленому мінімумі 150; за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 321, при встановленому мінімумі 150; за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 326, при встановленому мінімумі 280; за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 298, при встановленому мінімумі 280; за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 282, при встановленому мінімумі 280; за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 290, при встановленому мінімумі 280; за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 280, при встановленому мінімумі 280; за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 283, при встановленому мінімумі 280. за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 35, при встановленому мінімумі 35. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 1, 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; частинами 1, 2, 3 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; пунктами 1, 2, 5, 6, 8 Основних положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 та прийшов до висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані ним дні, що в повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, а тому пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі «Дружба» з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, про які містяться записи у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 26.03.1984 року. Суд врахував, що пенсійним органом визнається стаж ОСОБА_1 в розмірі 25 років 08 місяців. З урахуванням висновків суду щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспі «Дружба» з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, загальна тривалість страхового стажу перевищує 32 роки, тобто є достатньою для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2025 році. Суд вважав, що ефективним засобом захисту прав ОСОБА_1 є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.11.2025 року №083950027196 та зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року у колгоспі «Дружба», відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 26.03.1984 року, у зв`язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.10.2025 року.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.11.2025 року звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що за принципом екстериторіальності 27.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянута заява ОСОБА_1 та рішенням №083950027196 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). Як вбачається з рішення пенсійного органу, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком, йому виповнилося 60 років; страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 08 місяців 12 днів; до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані вихододні та реорганізації колгоспу.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.03.1984 року Кругляк працював у колгоспі «Дружба», а саме: 11.08.1981 року прийнятий в члени колгоспу «Дружба», 14.03.1990 року виключено з членів колгоспу «Дружба». В трудовій книжці містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме: за 1981 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 122, при встановленому мінімумі 100; за 1982 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 294, при встановленому мінімумі 150; за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 321, при встановленому мінімумі 150; за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 326, при встановленому мінімумі 280; за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 298, при встановленому мінімумі 280; за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 282, при встановленому мінімумі 280; за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 290, при встановленому мінімумі 280; за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 280, при встановленому мінімумі 280; за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 283, при встановленому мінімумі 280. за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 35, при встановленому мінімумі 35.
Відповідно до статей 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. №310 «Про трудові книжки колгоспників», трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (набрала чинності 19.02.2022 року) внесено зміни до п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції: «до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.»
Відповідно до частин 1, 2 ст.2, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані ним дні, що в повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі «Дружба» з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року, про які містяться записи у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 від 26.03.1984 року. Ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 року №083950027196, та зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.08.1981 року по 14.03.1990 року у колгоспі «Дружба», відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 26.03.1984 року, у зв`язку із чим призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року у адміністративній справі №280/11067/25 – залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua