Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №688/3123/26
Суддя: Вітюк І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3123/26
Провадження № 33/820/838/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Бойка В.Ф. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2026 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2026 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 від 29.11.2024, РНОКПП НОМЕР_3 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, військовослужбовець ЗСУ старший лейтенант ОСОБА_1 28.06.2026 о 10 годині 30 хвилин не прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), після чого 30.06.2026 самостійно повернувся до військової частини, тобто загальний час самовільного залишення тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби до направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 становить менше 3-х діб.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Бойко В.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Зазначає, що протокол складено не уповноваженою особою – сержантом ОСОБА_2 , оскільки у матеріалах справи відсутній наказ начальника відповідного органу ВСП, який підтверджує його повноваження на складання протоколів за ст.172-11 КУпАП, а тому вважає протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.
Звертає увагу на відсутність умислу, так як ОСОБА_1 не ознайомлено із наказом про відрядження 28.06.2026 року, тому він не знав про обов`язок прибути до місця відрядження, а отже не мав умислу на вчинення правопорушення.
Вказує, що частина періоду відсутності ОСОБА_1 припала на вихідні дні, а затримку з прибуттям 29.06.2026 року пояснює ремонтом автомобіля, який використовувався в інтересах служби, та зверненням за медичною допомогою.
Також, на думку захисника, суд не врахував належним чином особу ОСОБА_1 , його статус учасника бойових дій, позитивну характеристику, відсутність попередніх адміністративних стягнень, сімейні обставини, часткове визнання вини, повернення до служби. Вважає, що правопорушення є малозначним і що суд мав розглянути можливість звільнення від адміністративної відповідальності за ст.22 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.
Суд першої інстанції дослідив усі наявні в справі докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статей 251–252 КУпАП та обґрунтовано визнав їх належними, допустимими і достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Доводи апелянта про складання протоколу не уповноваженою особою є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.255 КУпАП протокол складено уповноваженою посадовою особою ВСП ОСОБА_2 , повноваження якого підтверджуються копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від №33-ОД/ДСК від 14 квітня 2026 року. Вказані обставини свідок ОСОБА_2 підтвердив під час розгляду справи у місцевому суді.
Посилання захисту на відсутність умислу також є безпідставними, оскільки будь-яких доказів надання командиром дозволу на відсутність військовослужбовця ОСОБА_1 матеріали справи не містять, не заперечував вказані обставини і сам ОСОБА_1 . За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях останнього умислу на самовільне залишення місця служби.
Доводи апеляційної скарги щодо поважності причин відсутності правопорушника також не спростовують висновків суду. ОСОБА_1 мав вибути у відрядження з 28.06.2026 року, а належним чином оформленого дозволу на відсутність у військовій частині не отримував. Ремонт власного автомобіля та разове звернення до лікаря суд першої інстанції обґрунтовано не визнав поважними причинами відсутності на військовій службі.
Щодо накладеного стягнення, апеляційний суд зазначає, що місцевим судом в повній мірі враховано особу ОСОБА_1 , часткове визнання ним вини, статус учасника бойових дій, позитивну характеристику, відсутність відомостей про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на це на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, який передбачає санкція ч.3 ст.172-11 КУпАП. Водночас самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану суд обґрунтовано визнав таким, що не є малозначним, тому підстав для застосування ст.22 КУпАП не встановлено.
Отже, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.3 ст.172-11 КУпАП України.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua