Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №160/35846/25
Суддя: Добродняк І.Ю.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/35846/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (суддя Ніколайчук С.В.)
у справі №160/35846/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.10.2025 № 48811-40087/М-01/8-0400/25;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.07.2024 № 21 11 вих-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження її граничного розміру та без застосування до пенсії коефіцієнтів, визначених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 17.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, виходячи із розрахунку 90% місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. Позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, до якої долучила довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.07.2024 № 21-11вих-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на підставі наданої позивачем довідки, позивачці проведено перерахунок пенсії з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати та з максимальним розміром пенсійної виплати – 23610,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.07.2024 № 21-11вих-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження її граничного розміру та без застосування до пенсії коефіцієнтів, визначених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.07.2024 № 21-11вих-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження її граничного розміру та без застосування до пенсії коефіцієнтів, визначених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 17.09.2025.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції визнав протиправним зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивачки під час її перерахунку з 90 % до 60% сум заробітної плати. Суд зазначив, що встановлений під час призначення позивачці пенсії відсотковий показник під час перерахунку її пенсії не може бути зменшений. Такі висновки суд обґрунтував тим, що вказаний відсотковий розмір встановлений ч.2 ст. 86 Закону №1697-VII, яка підлягає застосуванню при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Також суд виходив з того, що положеннями статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, які мають право на пенсію за Законом № 1697-VII, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законами України «Про прокуратуру», що в свою чергу суперечить приписам Закону № 1697-VII, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення прокурорів. Суд вказав, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення прокурорів можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів України «Про прокуратуру», а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цього закону.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що на підставі поданої позивачкою заяви 07.08.2024 про перерахунок пенсії відповідно до довідки від 15.07.2024 № 21-11 вих. 24, яка видана Дніпропетровською обласною прокуратурою, позивачці проведено перерахунок пенсії з розрахунку 60% розміру заробітної плати згідно із Законом № 1697-VII. Розмір заробітної плати для обчислення пенсії склав 91728,00 грн. Розмір пенсії - 55036,80 грн (91728,00 грн х 60%). Максимальний розмір пенсійної виплати - 23610,00 грн. Оскільки чинним Законом №1697-VII передбачені інші розміри посадових окладів та розмір відсотків від них для нарахування пенсії, можливо дійти висновку про відсутність правових підстав для обрахунку пенсії одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку пенсії прокурорам за Законом №1697-VII, а розміру відсотку – за Законом №1789-XII.
Також скаржник вказує, що виплата пенсій, призначених за спеціальними законами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На виконання вимог ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1 від 03.01.2025, а згідно ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання. Скаржник зауважує, що ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 є чинними, а отже обов`язковими для застосування, у зв`язку з чим в спірному випадку пенсійний орган діяв правомірно. Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Використання коефіцієнтів до пенсій, призначених відповідно до спеціальних законів, вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету виходячи з фінансових можливостей держави.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років, призначено на виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 у справі № 200/6383/17, з урахуванням ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2024 у справі № 200/6383/17.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2017 у справі № 200/6383/17 (з урахуванням ухвали від 02.12.2024 про виправлення описки) зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ з 04.04.2017, виходячи з розрахунку 90% місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
17 вересня 2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років (вх. № 40087/М-0400-25), до якої долучено довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.07.2024 № 21-11вих-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, яку видано з урахуванням рекомендацій, викладених у листі Офісу Генерального прокурора від 26.02.2020 № 21-802вих-79окв-20, розроблених на виконання рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)/2019, порядок виконання якого погоджено з Міністерством соціальної політики України листом від 18.02.2020 № 21-698 вих-20.
Листом від 02.10.2025 за № 48811-40087/М-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на підставі наданої позивачем довідки від 15.07.2024 № 21-11вих-24, виданої Дніпропетровською обласною прокуратурою, позивачці проведено перерахунок пенсії з максимальним розміром пенсійної виплати – 23610,00 грн.
Не погоджуючись з проведеним відповідачем перерахунком пенсії, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Позивачка вважає, що оскільки розмір заробітної плати для обчислення пенсії склав 91728,00 грн, розмір пенсії має складати 55036,80 грн (91728,00 грн х 60%).
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Стосовно перерахунку пенсії позивачки у розмірі 60 % від заробітку та з обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції погодившись із позицією позивачки, дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, що визначений частиною другої статті 86 Закону №1697-VII (60%), вказавши при цьому, що у спірному випадку при перерахунку пенсії позивачки має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а саме: стаття 50-1 Закону №1789-XII (90%).
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає помилковими.
Як встановлено судом, пенсія за вислугу років позивачці призначена на підставі положень Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
На час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивачки, положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, на підставі якої позивачці була призначена пенсія за вислугу років та визначений її розмір як 90% від суми заробітної плати, не діяли як такі, що втратили чинність.
Частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
При цьому чинними на час проведення позивачці перерахунку пенсії приписами частин 1, 3, 4 статті 81 Закону № 1697-VII визначено складові заробітної плати прокурорів, якими є посадовий оклад, премії та надбавки за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Частиною першою статті 49 Закону №1789-ХІІ, яка регулювала питання матеріального забезпечення прокурорів до 15.12.2015, передбачалось, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Законом №1789-ХІІ розмір пенсії за вислугу років визначався у відсотках (80 відсотків і більше), виходячи із суми місячної (чинної) заробітної плати, розмір складових якої (посадового окладу, надбавок за класні чини та вислугу років) затверджувались Кабінетом Міністрів України, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, (частина перша статті 50-1), на відміну від положень Закону № 1697-VІІ, який передбачає інші базові показники заробітної плати прокурора, а також інший розмір пенсії за вислугу років - 60% від заробітної плати прокурора.
Суд апеляційної інстанції вважає правильною позицію пенсійного органу, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону №1697-VІІ.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення ч.20 ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
«Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, позивачка має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20 від 14.09.2020, висновки в якій належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Зокрема, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Суд апеляційної інстанції вважає неможливим при вирішенні спірних правовідносин застосовувати за вибором конкретної особи норми двох різних законів, один з яких (що втратив чинність) визначав більший відсотковий розмір пенсії, а другий (чинний) новий розмір заробітної плати, з якої й має обчислюватися розмір пенсії.
Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність, і Закон №1697-VII не містить застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Відтак, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись, зокрема норми частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21.
Таким чином, враховуючи, що позивачці перерахунок пенсії проведено на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, виходячи із розміру та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, визначених на підставі статті 81 цього Закону, то й розмір пенсії має визначатися на підставі приписів статті 86 Закону № 1697-VІІ, а саме: частини другої, за якою розмір пенсії цієї категорії осіб має складати 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, яким підтримано позицію позивачки про необхідність застосування під час перерахунку її пенсії відсоткової величини визначення розміру пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто 90%.
Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд апеляційної інстанції зазначає, що абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічне за змістом обмеження закріплено і статтею 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), дія якого поширюється, серед іншого, на пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
Вирішуючи питання щодо застосовності вказаного обмеження до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції враховує, що правові висновки щодо застосування частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII у подібних правовідносинах послідовно формувалися Верховним Судом.
Так, у вказаній вище постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 589/3997/16-а, сформулювала правовий висновок, за яким на розмір пенсії, перерахованої відповідно до Закону № 1697-VII, поширюються обмеження, установлені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 цього Закону.
Зазначений правовий висновок є усталеним і послідовно застосовувався Верховним Судом у подальшій практиці, зокрема в постановах від 29 червня 2023 року у справі № 140/2530/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 140/7066/21, від 19 грудня 2023 року у справі № 340/1053/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 240/20830/21, від 12 березня 2024 року у справі № 420/20965/22 та від 9 грудня 2024 року у справі № 580/5503/20, тобто підтримувався Верховним Судом, у тому числі, і після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25, а також інших наведених судом першої інстанції постановах Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що прокурори, на відміну від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань і осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, не набувають того спеціального юридичного статусу, з якого частина п`ята статті 17 Конституції України прямо виводить безумовний і пріоритетний характер соціального захисту, а тому правова позиція, сформульована Конституційним Судом України щодо пенсій за Законом № 2262-ХІІ, не може без додаткового законодавчого чи судового підтвердження поширюватися на спірні правовідносини.
До того ж аналізуючи питання правомірності встановлення обмежень пенсії максимальним розміром, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Практика Європейський суд з прав людини також свідчить про визнання за державами широкого поля розсуду у сфері соціальної політики. У рішеннях у справах «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява №2033/04) та «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08) Суд не констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку із змінами чи обмеженнями соціальних виплат за умови їх законності, легітимної мети та пропорційності.
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення.
В спірному випадку встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивачки максимальним розміром, а саме: десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Стосовно застосування до пенсії коефіцієнтів, визначених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
01.01.2025 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (Закон № 4059-ІХ), статтею 46 якого встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України Про прокуратуру, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням визначених в цьому пункті коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За такого правового регулювання встановлені постановою №1 коефіцієнти зменшення застосовуються до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму.
В спірному випадку, згідно листу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.10.2025 № 48811-40087/М-01/8-0400/25 позивачці на підставі довідки від 15.07.2024 № 21-11вих-24, виданої Дніпропетровською обласною прокуратурою, проведено перерахунок пенсії з максимальним розміром пенсійної виплати 23610,00 грн.
Отже, оскільки розмір визначеної до виплати пенсії позивачки не перевищив 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відсутні підстави для застосування з 01.01.2025 норм постанови Кабінету Міністрів України №1.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивачці у визначений нею період здійснено перерахунок пенсії із застосуванням вказаної Постанови №1, обмеження розміру пенсії позивачки не пов`язане із застосуванням Постанови №1.
Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки без застосування до пенсії коефіцієнтів, визначених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що жодних коефіцієнтів зменшення пенсії під час її перерахунку пенсійним органом не застосовувалось, розмір пенсійних виплат правомірно обмежений відповідно до прямої норми абз.6 ч.15 ст. 86 Закону № 1697-VII.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 160/35846/25 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 160/35846/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua