Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №607/18869/26 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №607/18869/26

Суддя: Сарновський В. Я.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18869/26Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 33/817/588/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно постанови, 23 серпня 2026 року о 23.43 год. гр. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно дружини ОСОБА_1 в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, під час чого словесно ображав, шарпав та штовхав, наніс стусан рукою в область обличчя, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2026 року, а провадження у справі закрити або змінити стягнення на якомога м`якше (обмежившись усним зауваженням).

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що

суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 ;

жодних протиправних дій чоловік не вчиняв, а опис подій у рішенні суду не відображає реальності;

надані співробітниками поліції документи ОСОБА_1 підписала не читаючи;

ОСОБА_2 ніколи не кривдив і не ображав її чи дітей, а формулювання про високий ризик домашнього насильства є формальними фразами, які не стосуються їхньої сім`ї.

Зазначає, що участі в судовому засіданні вона не брала, а копію оскаржуваної постанови не отримувала і ознайомилася з нею 23 вересня 2026 року, а апеляційна скарга подана 03 жовтня 2026 року і тому просить строк оскарження поновити.

Заслухавши пояснення апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, доводи захисника, яка підтримала апеляційну скаргу і просила закрити провадження у цій справі за відсутністю події та складу правопорушення, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2026 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.

Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявністю заподіяної шкоди, але й у випадку коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, 23 серпня 2026 року о 23:43 год. гр. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно дружини ОСОБА_1 в присутності її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, під час чого словесно ображав, шарпав та штовхав, наніс стусан рукою в область обличчя, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена зібраними, дослідженими та належно оціненими судом першої інстанції доказами, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №033074 від 24 серпня 2026 року; витягу з ІПНП – рапортом інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ліхачевського І.Т. від 24 серпня 2026 року; протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24 серпня 2026 року; письмових пояснень потерпілої ОСОБА_1 від 24 серпня 2026 року; рапорту старшого інспектора СПДН ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Юсип`юк І. від 25 серпня 2026 року; копії термінового заборонного припису серії АА №654905 від 24 серпня 2026 року; форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 24 серпня 2026 року, відповідно до якої рівень небезпеки визначено як високий.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних даних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 , заслуговують на увагу, однак самі по собі не можуть бути безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як про це порушується питання в апеляційній скарзі, оскільки така підстава не передбачена ст. 247 КУпАП.

Також, для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи можливість реалізувати усі процесуальні права, передбачені ст.ст.268, 271 КУпАП, в тому числі подати нові докази і викласти свої доводи щодо суті правопорушення, була забезпечена ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.

Твердження потерпілої ОСОБА_1 про те, що насправді ніякого конфлікту не було і чоловік не вчиняв щодо неї насильства, а її син помилково викликав поліцію, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю безпосередньо зібраних та досліджених у справі доказів. Первинні пояснення самої потерпілої (а.с.4,5) , виклик поліції дитиною (а.с.2), складання термінового заборонного припису (а.с.7) та зафіксований в ході проведення оцінки ризиків безпосередньо після події високий рівень небезпеки (а.с.8,9) повністю спростовують доводи потерпілої про неправильне сприйняття подій дитиною і помилковий виклик поліції, а також беззаперечно підтверджують доведеність встановлених судом обставин застосування фізичного та психологічного тиску на потерпілих.

Щодо висловленої в апеляційній скарзі позиції потерпілої про необхідність закриття провадження за відсутністю складу правопорушення, яка є прямо протилежною її письмовим поясненням, наданим безпосередньо після події домашнього насильства над нею та її малолітньою дитиною, апеляційний суд вважає необхідним критично оцінити такі доводи апеляційної скарги з огляду на специфіку наслідків домашнього насильства, якими є психологічний тиск на жертву, її фінансова та інша залежність від кривдника, внаслідок чого заяву постраждалої про примирення не можна безумовно сприймати як прояв її вільної волі, оскільки така заява може бути наслідком тривалого психологічного тиску, залякування, страху подальшого погіршення ситуації.

Крім того, при оцінці доводів потерпілої апеляційний суд враховує визначений у встановленому порядку (наказ Мінсоцполітики та МВС №434-Н/917) високий рівень ризику повторного вчинення домашнього насильства та небезпеки для потерпілої, яким зафіксовано зокрема те, що кривдник погрожував потерпілій фізичною розправою, висловлював намір вчинити самогубство, зловживає алкоголем, виганяв потерпілу та її дитину з місця проживання, а тому щодо нього було винесено терміновий заборонний припис №АА 654905 від 24.08.2026р. (а.с.7,8).

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, що проявилось умисних насильницьких діях щодо жінки в присутності малолітньої дитини, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд першої інстанції дійшов справедливого та вмотивованого висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення.

Разом з тим, при визначенні виду стягнення суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону.

Так, санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Водночас за змістом ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці хоча і несуть адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства на загальних підставах, але до зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи і адміністративний арешт.

Як видно зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та документів, наданих сторонами під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 на час складання протоколу та винесення оскарженої постанови був військовослужбовцем ЗСУ і є ним на даний час.

Отже, в силу положень ч.1 ст.15 КУпАП на нього не може бути накладено стягнення у виді адміністративного арешту.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції в частині доведеності факту вчинення ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, однак виявлено підстави для зміни адміністративного стягнення та визначення його з урахуванням вимог ст.15 КУпАП у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити потерпілій ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2026 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладеного на нього стягнення.

Вважати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Встановити, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня отримання цієї постанови апеляційного суду. У разі несплати штрафу в зазначений строк, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом, та в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, зазначеного у цій постанові, тобто 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень та витрати на облік правопорушень.

В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2026 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Копію цієї постанови апеляційного суду невідкладно надіслати ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua