Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №577/5610/26
Суддя: Щербаченко М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум.Суми
Справа №577/5610/26
Номер провадження 22-ц/816/3108/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.
за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,
учасників судового процесу
представника позивача Розуменка О.Ю.,
представника відповідача Юсан І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом РОЗУМЕНКОМ Олександром Юрійовичем, на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області, Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1»
про визнання незаконним та скасування наказу про проведення службового розслідування, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції
У вересні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить:
визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області № 42-ОД від 09.09.2026 про проведення службового розслідування та створення комісії;
стягнути з Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1» на користь позивачки кошти за час вимушеного прогулу у сумі 6429 грн 36 коп.;
стягнути з Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн 00 коп.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області, Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про проведення службового розслідування, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановляючи оскаржувану ухвалу на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про призначення службового розслідування є внутрішнім організаційним документом і безпосередньо не порушує права особи до завершення розслідування; доводи позивачки, якими обґрунтовуються вимоги, можуть бути підставою позову при оскарженні рішення, прийнятого за результатами службового розслідування, інші заявлені вимоги є похідними, тому дійшов висновку, що вказані вимоги взагалі не підлягають судовому розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з указаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 – адвокат Розуменко О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 3 оскаржуваного наказу про призначення службового розслідування та створення комісії позивачку відсторонено від роботи та позбавлено права на працю, що, у свою чергу, дає право на судовий захист. Відмовивши у відкритті провадження, суд позбавив позивачку можливості захисту прав гарантованих статтею 43 Конституції України. Судом в оскаржуваній ухвалі жодним чином не спростовано той факт, що незаконне відсторонення працівника від роботи є порушенням його прав та надає можливість для судового захисту. Крім того, у разі встановлення незаконності відсторонення від роботи у суду є обов`язок стягнути кошти за час вимушеного прогулу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області адвокат Юсан І.О. 09 листопада 2026 року подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25.09.2026 року без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо правової природи оскаржуваного наказу. Апелянт ототожнює питання правомірності проведення службового розслідування з питанням законності відсторонення від виконання посадових обов`язків на час проведення службового розслідування, хоча зазначені питання мають різний правовий зміст та потребують окремої правової оцінки.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).
Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Приписи закону "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, провадження № 14-477цс19; від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, провадження № 11-36апп19; від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, провадження № 14-39цс20).
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 (провадження № 11-474заі18), від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17 (провадження № 14-605цс19).
У цій справі, визначаючи, чи підлягає позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу судовому розгляду, суд першої інстанції мав урахувати не лише його назву та мету видання, а передусім зміст передбачених ним розпоряджень і правові наслідки їх виконання для позивачки.
Так, наказ начальника Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області № 42-ОД від 09.09.2026 про проведення службового розслідування та створення комісії, яким, призначено службове розслідування та призначено комісію, також передбачає відсторонення з 09.09.2026 на час проведення службового розслідування позивачки ОСОБА_2 від виконання обов`язків, визначених посадовою інструкцією директора Конотопської дитячої музичної школи № 1, та містить заборону підписання фінансово-господарських, розпорядчих документів, які стосуються діяльності Конотопської дитячої музичної школи № 1 та подання документів державної реєстрації від імені юридичної особи в ЄДР.
Отже, у цій справі оскаржуваний наказ від 09.09.2026 не обмежується організаційними заходами щодо призначення службового розслідування та створення комісії для його проведення. Ним одночасно вирішено питання про відсторонення позивачки від виконання обов`язків директора закладу на час проведення службового розслідування та встановлено заборону на вчинення нею визначених у наказі дій, пов`язаних з управлінням діяльністю закладу.
Тому позивачка не позбавлена права оспорювати законність відповідних розпоряджень незалежно від того, чи завершено службове розслідування та чи прийнято за його результатами будь-яке рішення.
При цьому питання про наявність у відповідача повноважень на відсторонення позивачки від виконання посадових обов`язків, дотримання встановленого законом порядку такого відсторонення, а також про правомірність запроваджених обмежень стосуються суті спору та підлягають з`ясуванню під час розгляду справи, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. На цій стадії суд не вправі підміняти розгляд спору по суті попередньою оцінкою обґрунтованості заявлених вимог.
Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування наказу, а тому не підлягають судовому розгляду. Зв`язок цих вимог із вимогою про оскарження наказу сам по собі не свідчить про відсутність предмета судового захисту. Питання щодо наявності правових підстав для стягнення відповідних сум, їх розміру та причинного зв`язку між діями відповідачів і заявленою моральною шкодою мають вирішуватися за результатами розгляду справи з урахуванням установлених обставин та норм матеріального права.
Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди за своїм змістом є вимогою про захист порушеного, на думку позивачки, немайнового права та не може бути визнана такою, що взагалі не підлягає судовому розгляду, лише з огляду на її зв`язок з іншими заявленими вимогами.
Отже, суд першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права та дійшов неправильного висновку про те, що заявлений спір не підлягає судовому розгляду, не врахувавши змісту оскаржуваного наказу та безпосереднього впливу передбачених ним обмежень на права позивачки, які вона вправі захищати шляхом звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки допущене порушення процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом РОЗУМЕНКОМ Олександром Юрійовичем, задовольнити.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складений 12 листопада 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua