Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №160/12816/26
Суддя: Шальєва В.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12816/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя Юрков Е.О., повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року) в справі № 160/12816/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`я м під час дії воєнного стану»;
зобов`язання видати наказ, яким перерахувати та виплатити йому з 29 жовтня 2025 року по 29 листопада 2025 року (включаючи час переміщення між закладами лікування) додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим ним самим фактам, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Звертає увагу, що висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що довідка ВЛК від 13.01.2026 не містить окремого запису про надання відпустки, тоді як відпустка була рекомендована первинною довідкою ВЛК від 29.10.2025, у якій травму зазначено як легку.
Вважає, що суд першої інстанції фактично сформулював додаткову, не передбачену законом, умову: рекомендація відпустки та остаточне визначення тяжкого ступеня тієї самої травми повинні міститися в одному й тому самому документі ВЛК. Ані постанова № 168, ані Порядок № 260 такої умови не містять, проте перша довідка ВЛК підтверджує причинний зв`язок та надання 30-денної відпустки після поранення, а подальша довідка ВЛК підтверджує, що ця сама травма від 02.10.2025 є тяжкою, а закон не вимагає, щоб ці обставини були засвідчені одним документом, виданим в одну дату.
Суд першої не оцінив дві довідки ВЛК у сукупності та безпідставно надав перевагу первинній довідці, а відсутність у пізнішій довідці повторної рекомендації тієї самої вже використаної відпустки є природною: медичний огляд 13.01.2026 проводився після завершення спірної відпустки. Така відсутність не спростовує ні факту відпустки, підтвердженого довідкою від 29.10.2025, ні тяжкості травми, встановленої довідкою від 13.01.2026.
У відзиві відповідач просить залишити рішення без змін.
У відповіді на відзив позивач підтримав власну позицією, викладену в апеляційній скарзі.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
02.10.2025 року позивач одержав вибухову травму.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1029-1431-4820-7 від 29.10.2025 Позивач пройшов медичний огляд 29.10.2025. Діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, калі шва) ТО 1.8, Т70.0. Стан після вибухової травми (02.10.2025) акубаротравми з розривом барабанної перетинки зліва, множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень шиї, лівого передпліччя, правої нижньої кінцівки, правої кисті, операції (21.10.2025, 24.10.2025) видалення металевих уламків з м`яких тканин, у вигляді незміцнілих рубців, посттравматичних сенсорних розладів правої наколов ушної ділянки, правої верхньої кінцівки, двобічної нейросенсорної приглухуватості, лівобічного перфоративного отиту. Поранення, Травма, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 0407.2007 №370) Травма відноситься до легких. Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Після отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування та перебував в відпустці.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0113-1621-5123-7 від 13.01.2026 Позивач пройшов медичний огляд 13.01.2026. Діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, калі шва) В18.2, К21А М і 7.0, М42.1 5, Н52 1. Опис діагнозу: Хронічний вірусний гепатит С з помірним порушенням функції. Хронічна вертеброгеина церв і код гомбо і шал г і я з обох сторін, більше праворуч, стадія неповної ремісії на тлі ДДЗХ, помірний больовий синдром, м`язово-тонічний синдром, з незначним порушенням функції Ерозивний рефлюкс-езофагіт, хронічний гастрит без порушення функції Двобічний гонартроз І ст з незначним порушенням функції. Остеохондроз грудного, поперекового відділів хребта з незначним порушенням функції. Міопія ступеню 0,75 Д обох очей при гостроті зору з корекцією ї*0/1,0. Адентія 14, 26,36,35, 46 зубів. Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби. ТО 1.8, Т70.0. Опис діагнозу: Наслідки ВОСП (02.10.2025) м`яких тканин шиї, лівого передпліччя, правої кисті, правої нижньої кінцівки у вигляді рубців без порушення функції. Наслідки ВТ (02.10.2025) акубаротравми з пошкодженням лівої барабанної перетинки, у вигляді двобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеню AD=31 дБ, AS 28 дБ. Поранення, Травма, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 0407.2007 №370) Травма відноситься до тяжких.
Суд першої інстанції зауважив, що довідка військово-лікарської комісії №2026-0113-1621-5123-7 від 13.01.2026 не містить посилань на відпустку для лікування після поранення, тому дійшов висновку, що відповідач у період з 29.10.2025 по 29.11.2025 правомірно не нараховував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168, у розмірі до 100000 грн. за періоди перебування позивача у відпустці для лікування, тому що травма відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1029-1431-4820-7 від 29.10.2025 відноситься до легких.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 02 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, акубаротравму з розривом барабанної перетинки зліва та множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення шиї, лівого передпліччя, правої нижньої кінцівки і правої кисті.
Після отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування та перебував в відпустці.
Військовою частиною НОМЕР_1 видана довідка про обставини травми № 2408 від 20 жовтня 2025 року.
Відповідно до довідки ВЛК № 2025-1029-1431-4820-7 від 29 жовтня 2025 року поранення (травма) пов`язане із захистом Батьківщини, рекомендовано відпустку для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів; травма кваліфікована як легка.
За результатом подальшого медичного огляду довідкою ВЛК № 2026-0113-1621-5123-7 від 13 січня 2026 року установлено, що вибухова травма та осколкові поранення, отримані ОСОБА_1 02 жовтня 2025 року, пов`язані із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості травма віднесена до тяжких.
Відповідачем не видано наказ про виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, часу переміщення між закладами охорони здоров`я та/або перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 29 жовтня 2025 року по 29 листопада 2025 року.
Спірним в цій справі є питання наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн за період перебування у відпустці для лікування.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):
а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 постанови № 168 установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 20218 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано розділом XXXIV Порядку № 260.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13 розділу XXXIV Порядку № 260).
Згідно з пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням обов`язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на підставі довідки про отримання травми.
Підставою невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у періоді перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення є зазначення у довідці ВЛК №2025-1029-1431-4820-7 від 29 жовтня 2025 року про те, що травма позивача відноситься до легких.
Суд першої інстанції, погодившись із позицією відповідача, зазначив, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1029-1431-4820-7 від 29 жовтня 2025 року позивач пройшов медичний огляд 29 жовтня 2025 року, у довідці зазначено, що травма відноситься до легких, й саме на підставі зазначеної довідки позивач потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів, тоді як довідка військово-лікарської комісії №2026-0113-1621-5123-7 від 13 січня 2026 року не містить посилань на відпустку для лікування після поранення.
Суд визнає такий висновок помилковим.
Відповідачем та судом першої інстанції не враховано, що після переогляду стану здоров`я позивача ВЛК, що оформлено довідкою № 2026-0113-1621-5123-7 від 13 січня 2026 року, категорію травми позивача кваліфіковано як «тяжка» (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370).
Отже, первісно неправильне визначення отриманої позивачем травми як легкої не може породжувати правові наслідки у вигляді обмеження права позивача на отримання додаткової винагороди у належному розмірі.
Відтак, суд доходить до висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, у період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення.
Відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу додаткову винагороду, допустив протиправну бездіяльність.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду.
При цьому зобов`язання відповідача видати наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди є зайвим, тому позов судом задовольняється частково.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року в справі № 160/12816/26 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року в справі № 160/12816/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити у справі № 160/12816/26 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`я м під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 грн, за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`я м під час дії воєнного стану», збільшену до 100 000 грн, пропорційно з розрахунку за місяць, за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 29 жовтня 2025 року по 29 листопада 2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 листопада 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua