Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: погашення податкового боргу, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №160/7796/26
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/7796/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 ( суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/7796/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з вимогами стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 676 761,66 гривень.
Підставою для позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є наявність у відповідача (фізичної особи) узгодженого податкового боргу загальною сумою 676 761,66 грн, який не був сплачений у добровільному порядку.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 27.07.2026 року виклав висновки на підставі яких вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволено.
Апеляційна скарга надійшла від відповідача ОСОБА_1 .
Виходячи з матеріалів справи, позиція відповідача (фізичної особи) фактично відсутня, оскільки ОСОБА_1 не брала участі у судовому розгляді та не надала своїх заперечень.
Проте, апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , дійсно, зареєстрована та постійно проживала за адресою – АДРЕСА_1 до початку повномасштабного вторгнення на територію України.
Вподальшому, у зв`язку із систематичними обстрілами м. Нікополя, який розташований у безпосередній близькості до зони бойових дій, ОСОБА_1 у березні 2022 року була змушена залишити місце свого постійного проживання та виїхати з міста з міркувань безпеки. Після виїзду з м. Нікополя не мала іншого постійного місця проживання, яке могла б визначити як нове місце своєї реєстрації.
Зазначені обставини, на думку апелянта, мають безпосереднє значення для оцінки причин, з яких відповідач не отримувала судову кореспонденцію та не брала участі у розгляді цієї справи.
Отже, апелянт зазначає, що судом не досліджено обставини належного вручення податкових повідомлень-рішень та узгодженості визначених ними грошових зобов`язань. Сам по собі факт направлення податкового повідомлення-рішення не може бути ототожнений судом із фактом його вручення платнику податків.
Крім того, відповідно до відомостей, розміщених на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», поштовий індекс 53210 не відповідає адресі реєстрації відповідача, зазначеній у матеріалах справи, оскільки за адресою реєстрації відповідача: АДРЕСА_2 , поштовий індекс, визначений офіційними відомостями АТ «Укрпошта», становить 53213
Таким чином, апелянт вважає, що мали місце об`єктивні обставини, які ставлять під сумнів належність направлення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень за податковою адресою відповідача.
Апелянт вважає, що надсилання податкових повідомлень-рішень відбулося з порушенням вимог ст. 42 ПК України – надсилання не за податковою адресою платника податків, призвело до їх фактичного неотримання, у зв`язку з чим відповідач була позбавлена права на своєчасне адміністративне оскарження таких рішень, що є істотним порушенням її процесуальних прав.
Також судом не досліджено дотримання контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки.
Також судом не перевірено обґрунтованість визначення розміру доходу та правильність його перерахунку в національну валюту. Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про те, що у 2022 році ОСОБА_1 отримала доходи з джерел за межами України від Fenix International Ltd (Велика Британія) за створення контенту на платформі OnlyFans у розмірі 2 742 242,74 грн, що за даними контролюючого органу відповідає 74 989,00 дол. США.
Водночас суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність та розмір податкової заборгованості, не перевірив обґрунтованість зазначеного висновку контролюючого органу та не встановив, на підставі яких саме первинних документів і розрахунків визначено суму доходу у розмірі 74 989,00 дол. США. Зі змісту акта перевірки, сума 74 989,00 дол. США наведена контролюючим органом як єдиний підсумковий показник доходу за 2022 рік. При цьому в матеріалах справи відсутня деталізація зазначеної суми за окремими виплатами: не наведено кількість відповідних транзакцій, дати їх здійснення, розмір кожної окремої виплати, а також не наведено розрахунку, який дозволяв би перевірити формування загальної суми 74 989,00 дол. США шляхом сумування фактично отриманих відповідачем коштів.
Водночас апелянт не заперечує факту отримання у 2022 році доходу від Fenix International Ltd, однак не погоджується з його розміром, визначеним контролюючим органом. На підтвердження фактичного розміру отриманих коштів відповідачем подаються банківські документи, відповідно до яких у 2022 році на її рахунок фактично надійшли кошти від Fenix International Ltd у загальному розмірі 10 319,00 дол. США.
Банківськими документами, які подаються до суду апеляційної інстанції, підтверджується фактичне надходження на рахунок відповідача у 2022 році коштів від Fenix International Ltd у загальному розмірі 10 319,00 дол. США. Відтак саме контролюючий орган має довести, які конкретно виплати сформували визначену ним суму 74 989,00 дол. США та якими доказами підтверджується фактичне отримання відповідачем різниці між зазначеними сумами.
Крім того, суд першої інстанції не перевірив правильність перерахунку контролюючим органом доходу, отриманого в іноземній валюті, у гривневий еквівалент. Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом визначено дохід у розмірі 2 742 242,74 грн, виходячи із суми 74 989,00 дол. США. При цьому з наведеного в акті розрахунку вбачається, що контролюючим органом застосовано єдиний валютний курс до загальної суми доходу за 2022 рік, без встановлення та відображення дат отримання кожної окремої виплати.
Контролюючим органом не наведено ні дат отримання окремих платежів, ні їх розміру, ні розрахунку гривневого еквівалента кожної виплати. Відтак суд першої інстанції не мав можливості перевірити, чи відповідає визначена контролюючим органом сума 2 742 242,74 грн вимогам п. 164.4 ст. 164 ПК України. Більше того, за відсутності в матеріалах справи деталізованого розрахунку неможливо встановити, яким саме чином контролюючий орган отримав суму 2 742 242,74 грн, а отже - перевірити правильність визначення податкових зобов`язань, які в подальшому були включені до складу податкового боргу та заявлені до стягнення.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
20.11.2025 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради надано відповідь №РГ-3261/25, яким надано відповідь на запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким повідомлено, що згідно Реєстру територіальної громади міста Нікополя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.11.2018 року по теперішній час.
З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу фізичної особи ОСОБА_1 становить 676 761,66грн., а саме:
1. Заборгованість по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (КБК 11011001), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 51 417.05 грн. згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 0477152408 від 21.08.2025 року на суму 41 133,64 грн, та податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 0477152408 від 21.08.2025 року на суму 10 283,41 грн.
2. Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ 11010500), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 617 344.61 грн. згідно податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 0477132408 від 21.08.2025 року на суму 340,00 грн. та податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 0477142408 від 21.08.2025 року на суму 123 400,92 грн., а також податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 0477142408 від 21.08.2025 року на суму 493 603,69 грн.
3. Заборгованість по адміністративних штрафах та інших санкціях надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС1ІКБК 210811031, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 8 000.00 грн, згідно податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 0477162408 від 21.08.2025 року на суму 8 000,00 грн.
Корінці податкових повідомлень рішень направлялись відповідача на поштову адресу: АДРЕСА_2 , однак на адресу податкового органу повертались конверти з відміткою АТ «Укрпошта» про невручення «за закінченням терміну зберігання».
На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0037668-1306-0436 від 13.11.2025р. на суму 676 761,66 грн., яка направлена засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_2 , однак на адресу податкового органу повернуто конверт з відміткою АТ «Укрпошта» про невручення «за закінченням терміну зберігання».
На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до матеріалів справи встановлено наявність складових заборгованості:
1. Заборгованість з військового збору (за результатами річного декларування) — 51 417,05 грн:
Платнику було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 21.08.2025 № 0477152408 на суму 41 133,64 грн та 10 283,41 грн.
2. Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) (за результатами річного декларування) — 617 344,61 грн:
ППр (форма «ПС») від 21.08.2025 № 0477132408 на суму 340,00 грн.
ППр (форма «Р») від 21.08.2025 № 0477142408 на суму 123 400,92 грн.
ППр (форма «Р») від 21.08.2025 № 0477142408 на суму 493 603,69 грн.
3. Адміністративні штрафи та інші санкції — 8 000,00 грн:
ППр (форма «ПС») від 21.08.2025 № 0477162408 на суму 8 000,00 грн.
Дії податкового органу до звернення до суду:
Кореспонденція (податкові повідомлення-рішення та податкова вимога) направлялася на поштову адресу відповідача, проте поверталася підприємством зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що за законодавством вважається належним врученням.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» від 13.11.2025 № 0037668-1306-0436 на загальну суму боргу.
У зв`язку з несплатою коштів у добровільному порядку, контролюючий орган на підставі ст. 20 та 95 Податкового кодексу України звернувся до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості з рахунків платника податків у банках.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Щодо порушення вимог ст. 42 ПК України на які посилається апелянт.
Колегія суддів зазначає, що формально сама по собі помилка у поштовому індексі (в межах одного міста) не є автоматичним порушенням ст. 42 ПК України, але вона стає суттєвим порушенням процедури, якщо через це відповідач фактично не отримав податкове повідомлення чи акт.
Статтею 42 Податкового кодексу України передбачено порядок листування платників податків та контролюючих органів.
Так, відповідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідає її податковій адресі. Поштовим індексом вказаної адреси є « 53213».
Разом з тим, як встановлено з наданих суду доказів та не спростовано відповідачем, повідомлення ГУДПС у Дніпропетровській області від 23.09.2025 року про спірні ППР направлені позивачці на адресу: інд. АДРЕСА_3 , та не були вручені. Відправлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 20).
Апелянт наголошує, що оскільки зазначений у відправленні поштовий індекс « 53210» не відповідав фактичному « 53213», зазначене відправлення було спрямоване на відділення поштового зв`язку, яке не обслуговує адресу її проживання і, як наслідок, за незалежних від позивачки причин не було їй вручено.
Водночас з матеріалів справи встановлено, що акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.07.2025 року направлено на адрес: інд. АДРЕСА_1 , та не вручено. Відправлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 11.08.2025 року (ас9,11).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що зазначений у відправленні поштовий індекс « 53213» відповідав фактичному « 53213», отже, на відміну від повідомлення про ППР, акт перевірки було надіслано на правильний індекс (« 53213»). Лист також повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (11.08.2025), але в цьому випадку адреса та індекс були абсолютно коректними.
Вподальшому, податкова вимога від 13.11.2025 року направлено на адрес: інд. АДРЕСА_1 , та не вручено. Відправлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 06.03.2026 року (ас5,6, зворот.). Отже, цей документ також було направлено на правильну адресу та правильний індекс (« 53213»), але відправлення повернулося через незатребуваність («за закінченням терміну зберігання») 06.03.2026 року.
Колегія суддів аналізуючи аргументи апелянта (позивача) щодо належності надсилання податкових документів та порушення контролюючим органом вимог ст. 42 Податкового кодексу України (порядок направлення листів), зазначає наступне.
Щодо спірних ППР, оскільки індекс було вказано невірно, податкова не може вважатися такою, що належним чином виконала свій обов`язок з вручення рішень.
Щодо акта та вимоги, оскільки індекс правильний, суд трактує повернення листа «за закінченням терміну зберігання» як належне повідомлення (якщо платник податків просто не з`явився на пошту, хоча адреса була правильною).
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області при направленні повідомлення від 23.09.2025 року про спірні ППР зазначило завідомо невірний поштовий індекс — « 53210» замість фактичного « 53213», який закріплений за офіційною податковою адресою відповідачки.
Вказана помилка в індексі є не просто технічною опискою, а грубим порушенням правил надання послуг поштового зв`язку. Через неправильне індексування поштове відправлення було спрямоване до іншого відділення зв`язку, яке фізично не обслуговує дільницю за місцем проживання відповідачки.
Відповідачка була позбавлена об`єктивної можливості отримати цей лист. Відмітка пошти «за закінченням терміну зберігання» у цьому випадку виникла виключно з вини контролюючого органу, а не через ухилення платника податків. Оскільки контролюючий орган не забезпечив належного надсилання, спірні ППР вважаються не врученими (не надісланими) у правовому розумінні ст. 42 ПК України.
Порушення процедури прийняття та надіслання ППР є самостійною підставою для визнання їх протиправними та скасування (позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах).
Щодо акта перевірки від 23.07.2025 року та податкової вимоги від 13.11.2025 року.
Сама по собі відправка акта перевірки за правильним індексом не нівелює подальше грубе порушення при відправці ППР. Навіть якщо акт повернувся, податковий орган був зобов`язаний винести ППР і надіслати його з суворим дотриманням закону. Оскільки на етапі надсилання ППР (що є фінальним і ключовим рішенням, яке створює обов`язки для платника) податкова допустила помилку в індексі — процедуру порушено в цілому.
Податкова вимога від 13.11.2025 року є похідною від спірних ППР. Оскільки першоджерело (спірні ППР) не було належним чином вручено відповідачці через помилку ДПС в індексі, ці ППР не набрали чинності в установленому порядку. Як наслідок, грошові зобов`язання за ними не стали узгодженими, а податковий борг не виник. Направлення податкової вимоги на «правильний індекс» на підставі неузгоджених (невручених) ППР є незаконним, оскільки не можна вимагати сплати боргу, який не був належним чином пред`явлений особі.
Таким чином, контролюючий орган, маючи у своєму розпорядженні правильну податкову адресу відповідачки, проявив процесуальну недбалість при відправці найважливіших документів — спірних ППР.
Неправильне зазначення поштового індексу повністю виключає вину відповідачки у неотриманні листів.
Оскільки судом апеляційної інстанції зафіксовано факт помилки ДПС в індексі « 53210» (що відображено в матеріалах справи, а.с. 20), є всі правові підстави для констатації порушення ст. 42 ПК України та відмови у задоволені вимог позивача.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 в адміністративній справі №160/7796/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 182,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 листопада 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua