Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №280/702/26
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/702/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 ( суддя Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/702/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 31.12.2024 року по 03.03.2025 року.
Просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 31.12.2024 року по 03.03.2025 року.
Основні підстави та аргументи позову
1. Статус позивача та перебування в полоні: позивач ( ОСОБА_1 ) проходив військову службу у Військовій частині Національної гвардії України та в період з 17.03.2022 року по 30.12.2024 року перебував у місцях несвободи (в полоні) внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджено довідкою СБУ.
2. Перебування на стаціонарному лікуванні: після обміну та звільнення з полону позивач у період з 31.12.2024 року по 03.03.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я.
3. Зв`язок захворювання з захистом Батьківщини: згідно з актом про нещасний випадок та довідкою військово-лікарської комісії (ВЛК), під час перебування в полоні позивач піддавався тортурам і фізичному насильству, внаслідок чого отримав множинні тілесні ушкодження. Захворювання та наслідки побиття офіційно визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, гарантується виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно часу такого лікування.
Запорізький окружний адміністративний суд в рішенні від 29.07.2026 року викав висновки на підставі яких вимоги позивача задоволено.
Суд відхилив доводи відповідача про те, що лікувалося "захворювання", а не "поранення/травма". Суд встановив, що хронічні захворювання та порушення виникли безпосередньо внаслідок тортур і травм у полоні, тому лікування цих наслідків є підставою для нарахування додаткової винагороди за Постановою № 168.
Апеляційна скарга надійшла від відповідача ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України з тих самих підстав, які викладені в обґрунтування заперечень проти задоволення позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Довідкою Служби безпеки України від 06.01.2025 № 34/М-32д підтверджується, що позивач у період з 17.03.2022 року по 30.12.2024 року перебував в полоні.
В періоди з 31.12.2024 року по 30.01.2025 року, з 30.01.2025 року по 10.02.2025 року , з 11.02.2025 року по 03.03.2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчать виписки із медичних карт.
Згідно акту № 33/25 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженого т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ 05.07.2025 року, під час перебування в полоні старший солдат ОСОБА_1 неодноразово піддавався фізичному та психологічному впливу, а саме тортурам саморобним пристроєм для тортур електрострумом, побиттю руками, ногами, гумовими кийками пластмасовими трубами, а також дії електрошокеру в області колін, кінцівок та шиї, укусам собак, внаслідок чого отримав множинні тілесні ушкодження. Причини нещасного випадку: психофізіологічні травми, отримані внаслідок протиправних дій інших осіб.
Як вбачається із довідки медичної (військово-лікарської) комісії від 30.07.2025 року № 1248/С ДУ«ТМО МВС України по Запорізькій області», позивач пройшов медичний огляд та рішенням комісії встановлено, зокрема: наслідки побиття та тортур (17.03.2022-31.03.2024 анамнестично), вертеброгенна цервікалгія, торакалгія, люмбалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, торпідний больовий та міотонічний синдроми. Хронічний посттравматичний остеохондроз розповсюдженого характеру з наявністю протрузій дисків С3-С7, Th8-Th12, L3-S1, деформуючий спондильоз, гриж Шморля в тілах Th8-Th12. L1-L5 кіфосколіоз ГВХ, ретролістез L5 хребця, без порушення статико-динамічної функції хребта. Післятравматичний двобічний гонартроз І ст., дегенеративні зміни ПХЗ та обох менісків обох колінних суглобів, без порушення функції суглобів, без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
Вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 31.12.2024 по 03.03.2025 включно, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів другого, третього статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови КМУ № 704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Інструкцію розроблено, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції № 200, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, зокрема, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно п. 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови КМУ № 168, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних).
Виплата здійснюється також за час перебування у полоні, а після звільнення з полону — за час перебування на лікуванні чи у відпустці для лікування після звільнення.
Враховуючи досліджені матеріали справи встановлено, фізичний та психологічний вплив (катування, побиття, дія електроструму), що підтверджено Актом про нещасний випадок № 33/25, юридично є травмою/пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини (перебування в полоні є наслідком виконання військового обов`язку).
Довідка ВЛК № 1248/С чітко констатує: «Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». Наявність хронічних больових синдромів, остеохондрозу, протрузій та гонартрозу визнано прямим наслідком побиття та тортур під час полону.
Акт № 33/25 про нещасний випадок, затверджений командиром в/ч, офіційно фіксує факти тортур та побиття, що підтверджує отримання ушкоджень під час виконання обов`язків військової служби (в полоні).
Виписки з медичних карт безперервно покривають період з 31.12.2024 (наступний день після звільнення/завершення полону) по 03.03.2025. Короткочасні переведення чи оновлення виписок всередині цього періоду (з 30.01 по 10.02, з 11.02 по 03.03) не переривають загальний факт стаціонарного лікування.
Період стаціонарного лікування розпочався одразу після завершення полону (з 31.12.2024 року), що повністю відповідає логіці медичної реабілітації осіб, звільнених з полону.
Висновок ВЛК про зв`язок травм із захистом Батьківщини є обов`язковим для військової частини під час нарахування грошового забезпечення та додаткових винагород. Військова частина не має права самостійно переоцінювати характер травм.
Держава гарантує посилений соціальний захист особам, які пройшли через полон і зазнали катувань. Відмова у виплаті 100 000 грн за період лікування суперечить меті Постанови КМУ № 168.
Позиція апелянта (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо розмежування «захворювання» та «поранення/травми» у цьому контексті є штучною та такою, що суперечить суті правового регулювання Постанови КМУ № 168.
Ключовим є не медичне найменування діагнозу в лікарняній виписці (хронічний остеохондроз, вертеброгенна цервікалгія тощо), а причина його виникнення.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ці стани не є загальними соматичними захворюваннями, а є безпосереднім медичним наслідком отриманих у полоні травм, побиття та катувань, що офіційно зафіксовано Актом № 33/25.
Довідка ВЛК № 1248/С чітко пов`язує виявлені патології із захистом Батьківщини та прямо зазначає їхню етіологію: «наслідки побиття та тортур». Військова частина не володіє медичною компетенцією, щоб нівелювати або переоцінювати висновок військово-лікарської комісії, який є чинним та ніким не скасованим. Крім того, для відповідача встановлено обов`язковість висновку ВЛК.
Тлумачення апелянтом Постанови № 168 виключно як право на виплату за «гострі травми» є дискримінаційним.
Метою норми є матеріальне забезпечення військовослужбовця під час відновлення здоров`я, втраченого на службі (в полоні). Лікування хронічних ускладнень, спричинених катуваннями, є прямим продовженням лікування самої травми.
Таким чином, факт травмування підтверджується Актом № 33/25 (детально описано катування струмом, трубами, кийками), факт лікування наслідків підтверджується виписками за період з 31.12.2024 року по 03.03.2025року, юридична кваліфікація зв`язку підтверджується постановою ВЛК («ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини»).
Отже, враховуючи вище викладене, позивач (старший солдат ОСОБА_1 ) має законні підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за весь період перебування на стаціонарному лікуванні з 31.12.2024року по 03.03.2025 року включно.
Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для вирішення справи, в тому числі з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari.» (заява №49684.99 від 27.09.2001) (п.30), у якому ЄСПЛ відзначив, що: незважаючи на те, що §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 в адміністративній справі №280/702/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 листопада 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua