Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №160/5025/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: погашення податкового боргу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №160/5025/26

Суддя: Олефіренко Н.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/5025/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/5025/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з вимогою стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 275 617,41 гривень (земельний податок та податок на нерухоме майно).

Підставами позову визначені наступні обставини:

1. Наявність податкового боргу: у відповідача утворився податковий борг на загальну суму 275 617,41 грн, який складається з:

- заборгованості по земельному податку з фізичних осіб;

- заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а також відповідних нарахувань пені).

2. Походження заборгованості: борг виник внаслідок несплати у встановлені законом строки самостійно задекларованих грошових зобов`язань та зобов`язань, донарахованих контролюючим органом (шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень).

3. Вжиття заходів досудового стягнення: податковий орган вказав на те, що на виконання ст. 59 Податкового кодексу України сформував та направив платнику податкову вимогу форми «Ф» від 10.04.2023 року № 0001023-1305-0436.

4. Непогашення боргу: оскільки сума заборгованості не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів із рахунків у банках на підставі ст. 20 та ст. 95 Податкового кодексу України.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 07.08.2026 року виклав виновки на підставі яких відмовив у задоволені позову.

Суд першої інстанції повністю відмовив у задоволенні позову податкового органу, оскільки встановив відсутність факту належного вручення податкової вимоги (її направили на іншу адресу замість офіційно зареєстрованого місця проживання відповідача), через що зобов`язання не можна вважати належним чином узгодженими для примусового стягнення.

Апеляційна скарга надійшла від ГУ ДПС в Дніпропетровській області, за змістом якої податковий орган наполягав на тому, що грошові зобов`язання є повністю узгодженими, оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилалися засобами поштового зв`язку на останню відому адресу платника податків, яка містилася в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, а саме в реєстраційних даних платника податків за неосновним місцем обліку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу Фізичної особи ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), становить 275 617,41грн., а саме:

1.Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб (ККДБ 18010700), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 13 453,36 грн, згідно:

-Нараховано плату за землю за минулий рік № 5372/04-36-24-11-12 від 10.02.2025 на суму 13 453,36 грн, терм. спл. 28.04.2025;

2. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (ККДБ 18010200) Дніпровська ТГ, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 239 482,90грн згідно:

-ППР №1040572-2405-0463 від 14.09.2021 на суму 19 810,00 грн, терміном сплати 27.06.2022;

- ППР №000205224050463 від 14.09.2021 на суму 110 705,63 грн, терміном сплати 22.07.2022;

- ППР №0023644-2412-0463 від 16.03.2023 на суму 37 484,37 грн, терміном сплати 15.05.2023;

-ППР №0061414-2412-0462-UA12020010000033698 від 24.02.2025 на суму 71 125,00 грн, терміном сплати 19.03.2022.

Пеня нарахована відповідно до ст. 129 ПК України у загальному розмірі 357,90 гривень (розрахунок додається).

3. За даними ІКС “Податковий блок” та відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником наступних об`єктів нерухомого майна:

- будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 512,5 кв.м., частка власності 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6858687, право власності з 28.08.2007, дата припинення 22.07.2022;

- будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 416,3 кв.м., частка власності 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3211174012020, право власності з 16.12.2007.

Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ – ОСОБА_1 в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки форма “Ф” (далі – ППР) за 2023 рік.

- від 17.05.2024 № 1195969-2413-0417- UA12020250000010438 на суму 9926,05 грн за 2023 рік (за будинок розташований, за адресою: АДРЕСА_2 ).

Керуючись вимогами ст. 42 ПКУ, ППР направлено засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації, відповідно до даних ДРФО, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 22.07.2024 та отримано платником особисто 28.07.2024. Також у 2025 році сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки форма “Ф” (далі – ППР) за 2021 рік.

- від 24.02.2025 № 0061413-2412-0462-UA12020250000010438 на суму 12489,0 грн за 2021 рік, (за будинок розташований, за адресою: АДРЕСА_2 ); - від 24.02.2025 № 0061414-2412-0462-UA12020010000033698 на суму 7125,0 грн за 2021 рік (за будинок розташований, за адресою, АДРЕСА_1 ).;

Пеня нарахована відповідно до ст. 129 ПК України у загальному розмірі 266,10 гривень (розрахунок додається).

Корінці податкових повідомлень – рішень направлялись ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_3 , однак на адресу податкового органу повертались конверти з відміткою АТ “Укрпошта” про невручення – “за закінченням терміну зберігання”.

На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми “Ф” №0001023-1305-0436 від 10.04.2023р. на суму 205 581,40 грн., яка направлена засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_4 , однак на адресу податкового органу повернуто конверт з відміткою АТ “Укрпошта” про невручення – “за закінченням терміну зберігання”.

ОСОБА_1 надано заяву від 15.08.2024 року № 77805/6 щодо перерахунку земельного податку з фізичних осіб на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 11.08.2022 року № 1239 (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 68) В ході розгляду заяви від 15.08.2024 року № 77805/6 ППР від 30.06.2022 року № 0078291-2405-0462 на суму 29287,52 грн. за 2022 рік скасоване (відкликане).

На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.1., п. 58.2., 58.3. ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із пп.129.1.1, пп. 129.1.2 пункту 129.1 ст. 129 ПК України, в редакції, чинній на момент спірних відносин,нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Згідно з пп. 129.4.п. 129.1 ст. 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до матеріалів справи встановлено.

ППР від 17.05.2024 на суму 9 926,05 грн було надіслано рекомендованим листом і отримано платником особисто 28.07.2024. Щодо інших рішень, конверти поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно зі ст. 42 ПКУ, належним чином оформлене та надіслане поштою рішення вважається врученим, навіть якщо платник його не забрав.

На виконання ст. 59 ПКУ особі виставлялася податкова вимога №0001023-1305-0436 від 10.04.2023 на суму 205 581,40 грн (повернулася без вручення). Це є обов`язковим етапом перед стягненням боргу через суд.

За заявою платника від 15.08.2024 було здійснено перерахунок, і одне з рішень — ППР від 30.06.2022 на суму 29 287,52 грн за 2022 рік — було скасоване (відкликане) у зв`язку з даруванням нежитлового приміщення. Ця сума до поточного боргу не входить.

В спорах про стягнення податкового боргу порушення процедури направлення податкової вимоги є самостійною та абсолютною підставою для відмови в позові податковому органу.

Суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду:

Відповідно до статті 59 ПКУ податковий орган не має права звертатися до суду з позовом про стягнення боргу, якщо особі попередньо не було вручено (або належним чином надіслано) податкову вимогу. Податкова вимога — це передумова судового стягнення.

Відповідно до стаття 42 ПКУ податкова вимога вважається надісланою належним чином лише тоді, коли її направлено на адресу, що міститься в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (ДРФО), яка збігається з офіційним місцем реєстрації.

Якщо податкова відправила лист на «іншу адресу» (наприклад, на адресу одного з об`єктів нерухомості, де особа не зареєстрована), то відмітка Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» не має юридичної сили. Ризик неналежної доставки листа повністю несе податковий орган.

Оскільки вимогу надіслали не туди, процедуру досудового врегулювання було порушено, а отже, у податкової не виникло права на примусове стягнення коштів у судовому порядку.

Неотримання податкової вимоги через вину ДПС (відправка на хибну адресу) позбавила платника можливості скористатися правом на адміністративне оскарження або добровільну сплату боргу у визначені ПКУ строки.

Відповідно до практики Верховного суду, направлення податкової вимоги за адресою, яка не є податковою адресою платника податків, не може вважатися належним виконанням контролюючим органом свого обов`язку.

Апелянт зазначивши в апеляційній скарзі, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилалися засобами поштового зв`язку на останню відому адресу платника податків, яка містилася в реєстраційних даних платника податків за неосновним місцем обліку, фактично сам визнав, що направлялася податкова вимога на адресу за неосновним місцем обліку, а не за податковою адресою платника.

Ствердження апелянта, колегія суддів не приймає до уваги скільки існує чітке визначення «Податкової адреси» (ст. 45 ПКУ), а саме для фізичної особи податковою адресою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Фізична особа може мати лише одну податкову адресу.

Відповідно до правил направлення документів закріплених в ст. 42 ПКУ, документи (зокрема, податкові вимоги та ППР) вважаються належним чином надісланими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

Надсилання на адресу за неосновним місцем обліку (наприклад, за місцем знаходження нерухомого майна або земельної ділянки) не є надсиланням на податкову адресу.

Податкова стверджує, що це «остання відома адреса в ДРФО». Проте дані про реєстрацію місця проживання («прописка») та дані про об`єкти за неосновним місцем обліку — це різні реєстри та різні графи в базах ДПС. База ДРФО містить саме офіційне місце проживання фізичної особи.

Надсилання податковим органом листів за адресою розташування об`єктів нерухомості (неосновним місцем обліку) за наявності у платника податків офіційно зареєстрованого місця проживання (податкової адреси) є порушенням статей 42 та 59 ПКУ. Повернення таких листів з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного вручення, оскільки документ не був надісланий на належну адресу.

Таким чином, оскільки податкова вимога не є врученою, податковий борг у розумінні закону не є процедурно узгодженим для примусового стягнення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 в адміністративній справі №160/5025/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 листопада 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua