Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №160/36177/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №160/36177/25

Суддя: Шлай А.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/36177/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі №160/36177/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа Акціонерне товариство "Сенс Банк", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, які були прийняті 13.11.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: № 0702912410, яким визначена сума податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 216009,40 грн., № 0702932410, яким визначена сума податкового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18000,79 грн., № 0702872410, яким застосований штраф у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказувалось на безпідставність визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки АТ «Альфа-Банк», як кредитор за договором №991/08-KB/005 від 24.03.2008, укладеним із позивачкою, задовольнив свої кредиторські вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, на придбання якої і надавався кредит на суму 35000 доларів США. Позивачка вважає, що додаткового блага вона не отримувала, про реєстрацію права власності на квартиру за кредитором не була повідомлена. На переконання позивачки, до спірних правовідносин слід застосовувати абзац третій підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, відповідно до якого основна сума боргу (кредиту) за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності , не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені обставини справи та зазначено про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в пояснення третьої особи Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» від 12.01.2026 вказано та документально підтверджено повідомлення банку про необхідність сплати податку ОСОБА_1 20.09.2019, що підтверджується копією довідки № 282 про отриманий прощений дохід, яку була направлено позивачу 23.09.2019, що підтверджується списком згрупованої кореспонденції (№ 20 отримувач ОСОБА_1 ), та чеком Укрпошти. Враховуючи фактичне припинення зобов`язань у 2018 році, та анулювання залишку заборгованості, позичальник (позивачка), протягом встановленого строку мав здійснити дії, направлені на декларування та оподаткування додаткового благу за звітний період 2018 року, про необхідність яких був повідомлений банком засобами поштової кореспонденції. Закон України №1383-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», на застосуванні якого наполягає позивачка, набрав чинності 23 квітня 2021 р., тому до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки позивачкою додаткове благо було отримано у 2018 році.

Позивачка та третя особа правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

24.03.2008 між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та позичальником ОСОБА_1 , укладений кредитний договір № 991/08-КВ/005, за умовами якого остання для придбання нерухомого майна отримала у строкове користування 35 000,00 доларів США та зобов`язалася сплачувати 12,5 % річних і здійснювати повернення згідно графіку повернення, з кінцевим поверненням до 23.03.2018, у забезпечення по якому було надано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з наявністю простроченого зобов`язання позичальника, 03.03.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» направив Укрпоштою повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, та анулювання заборгованості за основним зобов`язанням. У повідомлені кредитор запропонував позичальнику/іпотекодавцю достроково сплати протягом 30 днів заборгованість за кредитним договором № 991/08-КВ/005 від 24.03.2008 та повідомив, що у разі невиконання основного зобов`язання має розпочати процедуру позасудового стягнення на предмет іпотеки, в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає набуття права власності на майно. Кредитор/іпотекодержатель навів роз`яснення щодо можливості прощення боргу, який залишиться після задоволення вимог за рахунок майна на який позичальник зобов`язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та 1,5 % ставки військового збору.

26.11.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , про що держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно містить запис про реєстрацію права власності № 44350130 від 30.11.2018, згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень що було прийнято державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Васеніним Ю.В.

В момент набуття права власності на майно кредитор задовольнив власні вимоги за рахунок іпотечного майна, вартість якого згідно експертного висновку становила 161 542,00 грн, на підставі чого залишок непогашеної заборгованості по кредиту за основною сумою, процентам, пенею, штрафними санкціями склад 4 990 339,74 грн, з яких прощення основної суми боргу становило 960 041,77 грн, яка підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи за ставками 18 % та військовим податком 1,5 % - про позичальника ОСОБА_1 необхідність сплати податку було повідомлено 20.09.2019, що підтверджується копією довідки № 282 про отриманий прощений дохід, яку була направлено позивачу 23.09.2019, що підтверджується списком згрупованої кореспонденції ( № 20 отримувач ОСОБА_1 ), та чеком Укрпошти.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 № 3481-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_2 з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Копія наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 №3481-п та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 13.08.2024 №531 надіслані на адресу фізичної особи-платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перевіркою встановлено, що АТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) здійснило списання основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у сумі 960041,77 грн, повідомивши боржника у відповідності до вимог пп. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника. Основну суму списаної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 у розмірі 960041,77 грн було включено АТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форма №1-ДФ) за ІV квартал 2018 року за ознакою доходу « 126» (кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку).

Згідно відомостей ЦБД ДРФО із сум доходу, отриманого фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 від АТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) у розмірі 960 041,77 грн., податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Перевіркою встановлено порушення пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням пп.165.1.55 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу №2755 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням у ІV кварталі 2018 році 960041,77 грн як додаткове благо у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку та донараховано за 2018 рік: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 172807,52грн (960041,77х18% = 172807,52 грн); військовий збір у розмірі 14400,63 грн (960041,77х1,5% =14400,63 грн).

Колегією суддів, у свою чергу, досліджені докази, що наявні в матеріалах електронної справи, і встановлено, що за результатом проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області був складений акт № 2800/04-36-24-10/2157619363 від 30.09.2024, на підставі якого контролюючим органом 13.11.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0702912410, яким позивачці визначена сума податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 216009,40 грн., № 0702932410, яким позивачці визначена сума податкового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18000,79 грн., № 0702872410, яким до позивачки застосований штраф у розмірі 340,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачці податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також для подання нею податкової декларації про майновий стан.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК України (в редакції чинній до 22 квітня 2021 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Слід зазначити, що подібні до спірних правовідносини розглядались Верховним Судом.

Так, у постанові від 04 березня 2026 р. у справі № 320/41763/24 Верховний Суд зазначив, що «хоча ПК України містив норму, яка звільняла від оподаткування суми, прощені (анульовані) кредитором за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), водночас за відсутності законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) у платників податків не виникало передумов для її застосування.».

З метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13 квітня 2021 р. № 1383-IX (Закон № 1383-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 р.

Так, Законом № 1383-IX абзац перший підпункту "д" викладено в такій редакції:

"д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом".

Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, відповідно до Закону № 1383-IX, доповнено абзацом третім такого змісту:

"основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Також згідно з Законом № 1383-IX підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України викладено в такій редакції: "суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" або пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства"

В рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд зазначив, що Україна як соціальна держава визнає людину найвищою соціальною цінністю, розподіляє суспільне багатство згідно з принципом соціальної справедливості та піклується про зміцнення громадянської злагоди у суспільстві. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї. Згідно з Конституцією України держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13), що є основою для реалізації соціальних прав громадян, зокрема на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

Відтак, законодавець, прийнявши Закон № 1383-IX, втілив завдання України як соціальної держави та надав соціальну підтримку тим громадянам, які фактично з незалежних від них обставин опинились в скрутному становищі, розширив коло доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, та усунув прогалину щодо застосування підпункту 165.1.59 пункт 165.1 статті 165 ПК України, яка існувала до його прийняття.

Отже, фактично після набрання чинності Законом № 1383-IX платники податків, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором до 22 квітня 2021 року опинились в гіршому становищі, ніж ті, яким відповідне прощення (анулювання) було здійснено з 23 квітня 2021 року виключно внаслідок допущення Державою бездіяльності щодо законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Відповідно до підпунктів 4.1.2 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 70 та 71 Рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» «суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» та «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися саме на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia).

Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку ("in dubio pro tributario").

Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема див. справи "Сєрков проти України" "Щокін проти України", "Довбишев проти України").

Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції" відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.

Враховуючи наведе фактично склалась ситуація, коли платники податків фізичні особи, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором після 22 квітня 2021 року, не будуть платити податок на доходи, а решта таких платників, перевірки яких проводяться після зазначеної дати, водночас відповідні суми основного боргу (кредиту) яким були прощені до 22 квітня 2021 року (включно), повинні його сплачувати з відповідних сум. Наявність зазначеної ситуації свідчить про різний підхід до платників податків та дискримінацію частини платників у відсутності визначених законом умов різного оподаткування однакових платників податку.

При цьому виникнення відповідної ситуації зумовлено виключно виправленням законодавцем раніше допущеної ним прогалини щодо застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України та розширенням кола доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з метою оптимізацію оподаткування божників, підвищення довіри громадян до держави та забезпечення практичної можливості реалізації прав людини на повагу до її житла та його недоторканість.

У наведеній вище справі № 320/41763/24 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що, «вирішуючи питання щодо включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отриманого платником податків до 22 квітня 2021 року (включно) внаслідок прощення (анульовання) основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості в частині платників податків перевірки яких проводяться з 23 квітня 2021 року необхідно враховувати зміни несені законодавцем Законом № 1383-IX.».

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про те, що «ключовим у цьому випадку є саме самостійне визнання та виправлення законодавцем станом на момент проведення перевірки прогалини в законодавстві допущеної внаслідок відсутності законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) Законом № 1383-IX.».

Оскільки станом на дату проведення перевірки позивачки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень (2024 рік) законодавцем було виправлено наявну прогалину в законодавстві, зокрема, шляхом доповнення підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України абзацом 3, у позивачки не виникало обов`язку щодо включення до складу розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отримано внаслідок прощення (анулювання) їй основної суми кредитної заборгованості за договором кредиту № 991/08-КВ/005 від 24 березня 2008 р.

З огляду на викладене колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправне нарахування позивачці грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майно і доходи за 2018 рік.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. в адміністративній справі №160/36177/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 листопада 2026 р. прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua