Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №280/10316/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №280/10316/25

Суддя: Баранник Н.П.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 рокум.Дніпросправа № 280/10316/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі № 280/10316/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріна С.О. про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду із позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.09.2025 № РВ-6100092962025 Державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріна С.О., яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріна С.О., повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № ЗВ-9704941112025 від 24.09.2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка 07.07.2025 придбала земельну ділянку загальною площею 0,1365 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 2322188402:08:001:0969, що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.07.2025, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 2281. На підставі заяви позивачки було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки на окремі частини - НОМЕР_1 гa. – ділянка S1 та 010682 гa. - ділянка S2 та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Державним реєстратором відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріним С.О. рішенням № РВ-6100092962025 від 25.09.2025 відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Позивач вважає рішення реєстратора протиправним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 адміністративний позов задоволено, судом визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем рішення відповідача та зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріна С.О., повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № ЗВ-9704941112025 від 24.09.2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Також судом стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в зобов`язальній частині та в частині стягнення судового збору на користь позивача, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало апеляційну скаргу. В скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій ним частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріна С.О. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № ЗВ-9704941112025 від 24.09.2025 та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що державний кадастровий реєстратор, який здійснював розгляд заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у подальшому не має технічної можливості для отримання доступу до інформації про земельну ділянку, оскільки програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в автоматичному порядку така заява із сформованими документами повертається територіальному органу Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідно, державний кадастровий реєстратор не має можливості повторно здійснювати розгляд заяви, яке перебувала у нього на опрацюванні і по якій ним прийнято відповідне рішення.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 07.07.2025 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1366 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2322188402:08:001:0969.

ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 розробив технічну документацію із землеустрою щодо поділу придбаної земельної ділянки на дві окремі ділянки площею 0,0683 га та 0,0682 га.

Державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кукуріним С.О. 26.09.2025 розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 24.09.2025 (реєстраційний номер ЗВ-9704941112025) разом з доданими до неї документами та прийнято рішення від 26.09.2025 № РВ-6100092962025, яким позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів законодавству.

Так, під час розгляду заяви позивача було з`ясовано, що земельна ділянка розташована у межах інформаційного шару Каховське водосховище - прибережна захисна смуга. З метою належного виконання Постанови Кабінету Міністрів від 12.03.2024 № 286 “Про запобігання нецільовому використанню земель, які займало Каховське водосховище”, адміністратором програмного забезпечення Державного земельного кадастру, територію Каховського водосховища було заблоковано в автоматизованому порядку, що унеможливило внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкт, який пропонувалося зареєструвати, через наявність критичної помилки. Зважаючи на те, що завершити в інший спосіб розгляд заяви від 24.09.2025 ЗB-9704941112025 можливості не було, відповідачем було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 26.09.2025 № ЗВ-6100092962025.

Вважаючи рішення реєстратора протиправним, позивач звернулася до суду з позовом про його скасування та зобов`язання повторно розглянути її заяву з поданими документами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірного рішення як протиправного. За висновками суду, питання, що є предметом спору, не стосується формування, передачі у власність або користування, зміни цільового призначення земельної ділянки, заборона на що встановлена Постановою №286. Земельна ділянка, із вимогою про внесення змін до відомостей щодо якої до Державного земельного кадастру звернулася позивач, вже є сформованою із присвоєним кадастровим номером, знаходиться у власності фізичних осіб з 1997 року.

Суд вказав, що відповідачем не було враховано всіх обставин, що мають значення для розгляду заяви, оскільки фактично заява позивача не була розглянута відповідачем, а відмова обумовлено особливостями функціонування програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Державним кадастровим реєстратором відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області не надано оцінку доданим до заяви документам, їх комплектності, відповідності вимогам законодавства, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини тощо. Це і стало підставою для зобов`язання судом відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Відповідач не оскаржує рішення суду в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до процедурних питань, які унеможливлюють повторний розгляд заяви позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначає Закон України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI (далі – Закон № 3613-VI), який набрав чинності з 01.01.2013 й за визначенням термінів, наведених у статті 1 якого:

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 5 Закону № 3613-VI, яка визначає загальні засади ведення Державного земельного кадастру, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Система органів Державного земельного кадастру регламентована статтею 6 Закону № 3613-VI, за правилами частин першої - третьої якої ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство або державна установа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для публічного моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами.

За приписами статті 7 Закону № 3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, окрім іншого: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Правовий статус та повноваження державного кадастрового реєстратора встановлені статтею 9 Закону № 3613-VI, у відповідності до частин першої, четвертої якої внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор здійснює, зокрема, внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно ч.3 ст.24 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Частиною 4 ст.24 Закону № 3613-VI визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону № 3613-VI, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Згідно п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок №1051) державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

-розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

-подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

При цьому, приписами п. 67 Порядку №1051 передбачено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель в електронній формі засвідчуються шляхом накладення електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу.

24.09.2025 року у відділ №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у відповідності до п.18 ст. 21 Закону, за допомогою електронного кабінету сертифікованого інженера-землевпорядника надійшла заява про внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відповідачем було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 26.09.2025 року № РВ-6100092962025, яке судом у подальшому було скасоване.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення державного кадастрового реєстратора, яким було відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін) до Державного земельного кадастру.

Тобто, за такої ситуації, після скасування судом рішення державного кадастрового реєстратора, заява позивача залишається не розглянутою, а порушене у заяві питання – не вирішеним.

З метою захисту порушеного права позивача судом обгрунтовано зобов`язано саме Державного кадастрового реєстратора відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, рішення якого було скасоване, і як субєкта владних повноважень, уповноваженого розглядати таку заяву, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № ЗВ-9704941112025 від 24.09.2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що державний кадастровий реєстратор, який здійснював розгляд заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у подальшому не має технічної можливості для отримання доступу до інформації про земельну ділянку, оскільки програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в автоматичному порядку така заява із сформованими документами повертається територіальному органу Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки. Порушене право позивача підлягає захисту та відновленню, і позивач не має нести тягар у разі необхідності вирішення процедурних питань відповідачем для розгляду її заяви. Законом визначена процедура розгляду поданих реєстратору заяв, і така прпоцедура має бути дотримана.

Щодо інших доводів скаржника, то при ухваленні рішення судом на користь позивача, суд вирішує і питання розподілу судових витрат згідно вимог ст. 139 КАС України.

У відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У спірному випадку державний кадастровий реєстратор, приймаючи спірне рішення, діяв від імені Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, оскільки є державним кадастровим реєстратором відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. судом правильно стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким порушено права позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в адміністративній справі № 280/10316/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua