Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №520/10946/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №520/10946/26

Суддя: Мінаєва К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 р.Справа № 520/10946/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/10946/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області) , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30 жовтня 2017 по 15 квітня 2026 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30 жовтня 2017 по 15 квітня 2026 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/29750/25 відповідачем 15.04.2026 виплачено на користь позивача недоплачену частину грошового забезпечення. Позивач вважає, що відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому така бездіяльність відповідача є протиправною. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, які полягають у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.10.2017 по 15.04.2026 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.

Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.10.2017 по 15.04.2026 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу несвоєчасно виплачено належні йому складові грошового забезпечення, зокрема доплату за службу в особливих умовах та індексацію, нарахування і виплату яких здійснено лише 15.04.2026 на виконання судового рішення у справі №520/29750/25.

Виходячи з положень Закону України №2050-III та Порядку №159, суд зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає внаслідок порушення встановлених строків виплати грошового доходу незалежно від того, чи був такий дохід попередньо нарахований, чи його нарахування здійснено на підставі судового рішення.

Ураховуючи встановлений факт несвоєчасної виплати грошового забезпечення та відмову відповідача нарахувати відповідну компенсацію, суд визнав такі дії протиправними та дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 30.10.2017 по 15.04.2026.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 520/10946/26 в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р., та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію — скасувати. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р., відмовити повністю. В іншій частині (щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення) рішення суду залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, задовольнивши позовні вимоги в частині нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату доплати за службу в особливих умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.

Апелянт наголошує, що доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, має тимчасовий характер, виплачується лише за умови безпосереднього виконання поліцейськими визначених функцій та пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах. На думку відповідача, зазначена виплата не має постійного та систематичного характеру, не є складовою грошового забезпечення поліцейського в розумінні статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, а тому не належить до доходів, щодо яких відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III здійснюється компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Також апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.05.2024 у справі № 600/341/23-а, відповідно до якої доплата, встановлена постановою № 375, є тимчасовою виплатою, що не має систематичного характеру, у зв`язку з чим не підлягає компенсації відповідно до Закону № 2050-III.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не розмежував суми, виплачені на виконання рішення суду у справі №520/29750/25, а саме доплату за постановою №375 та індексацію грошового забезпечення за 30 і 31 жовтня 2017 року, не дослідивши правову природу кожної з них і можливість застосування до них механізму компенсації, передбаченого Законом №2050-III.

На думку апелянта, суд обмежився загальним висновком про право на компенсацію незалежно від попереднього нарахування доходу, не надавши належної оцінки доводам щодо тимчасового характеру спірної доплати та її невідповідності ознакам доходів, визначених статтею 2 Закону №2050-III. У зв`язку з цим відповідач вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено без повного з`ясування обставин справи та з порушенням вимог статей 2, 242 КАС України, а тому просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог щодо компенсації за несвоєчасну виплату доплати за постановою №375 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. (позивач - засобами поштового зв`язку, відповідач – в електронному кабінеті).

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , у період з 30.10.2017 по 30.09.2022 проходив службу в ГУНП в Харківській області.

У відповідності до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.09.2022 № 71 о/с старшого оперуповноваженого відділу управління ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звільнено з 30.09.2022 згідно із п. 7 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» за власним бажанням.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі №520/29750/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, щомісячно за період з 12 березня 2020 по 30 квітня 2020 року, за червень, грудень 2020 року, та за період з 01 березня 2021 по 18 липня 2022 року, а також індексації грошового забезпечення за 30 і 31 жовтня 2017 р. Зобов`язано Головне управління національної поліції України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, щомісячно за період з 12 березня 2020 по 30 квітня 2020 року, за червень, грудень 2020 року, та за період з 01 березня 2021 по 18 липня 2022 року, а також індексації грошового забезпечення за 30 і 31 жовтня 2017 р.

На виконання зазначеного рішення відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 22,91 грн., які виплатив 15.04.2026, тобто позивачу була виплачена частину недоотриманого грошового забезпечення лише 15.04.2026.

Позивач, через свого представника звернувся до відповідача з вимогою про нарахування та виплату компенсації за втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати на підставі закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат».

Відповідач листом від 21.04.2026 № 194356-2026 відмовив у нарахуванні та виплаті такої компенсації.

Вважаючи, що відповідачем протиправно, при здійсненні виплати заборгованості не проведено виплату компенсації в порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію частини втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі по тексту - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні норми також викладені у Порядку № 159.

Відповідно до п.2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Згідно зі ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі № 520/29750/25 яким зобов`язано Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 р. у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, щомісячно за період з 12 березня 2020 по 30 квітня 2020 року, за червень, грудень 2020 року, та за період з 01 березня 2021 по 18 липня 2022 року, а також індексації грошового забезпечення за 30 і 31 жовтня 2017 р.

Враховуючи, що спірна доплата була запроваджена Урядом лише на час дії карантину, колегія суддів зазначає, що вказана доплата є додатковою тимчасовою виплатою поліцейським, яка залежить від виконання ними обов`язків, за які держава визначає додаткову винагороду та виплачується пропорційно в розрахунку на місяць. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період.

Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір є пропорційним з розрахунку на місяць, що визначається наказом командира (начальника).

Отже, спірна доплата, визначена Постановою № 375, не враховується до грошового забезпечення (заробітної плати) та щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону № 2050-III.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2024 у справі № 600/341/23-а із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів вважає, що наведений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки правовідносини в частині вимог про компенсацію за несвоєчасну виплату доплати, передбаченої постановою № 375, є подібними за змістом, предметом правового регулювання та юридично значущими обставинами.

Посилання відповідача на тимчасовий характер спірної доплати та відсутність у неї ознак постійного і систематичного доходу, таким чином, є обґрунтованими.

Колегія суддів також звертає увагу, що факт нарахування позивачу доплати за декілька окремих періодів не змінює правової природи цієї виплати.

Сам по собі розподіл виплати за кількома місяцями або її нарахування за декілька періодів на виконання судового рішення не свідчить про набуття нею постійного чи систематичного характеру. Визначальними є правові підстави її встановлення, цільове призначення та умови виплати, передбачені постановою № 375.

Так само не змінює правової природи спірної доплати та обставина її виплати на виконання судового рішення. Судове рішення, яким зобов`язано провести нарахування та виплату відповідної суми, підтверджує право особи на одержання самої виплати, однак не змінює встановлених нормативним актом характеристик цієї виплати для цілей застосування Закону № 2050-III.

Отже, доводи апелянта про те, що доплата за постановою № 375 не належить до доходів, які мають постійний та систематичний характер у розумінні статті 2 Закону № 2050-III, узгоджуються з наведеним правовим висновком Верховного Суду.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне розмежувати правову природу доплати, передбаченої постановою № 375, та індексації грошового забезпечення, несвоєчасна виплата якої також є підставою заявлених у цій справі вимог.

Так, відповідно до статті 2 Закону № 2050-III сума індексації грошових доходів громадян прямо віднесена законодавцем до видів доходів, за порушення строків виплати яких передбачено компенсацію втрати частини доходів.

На відміну від доплати за постановою № 375, індексація грошового забезпечення є встановленою законом гарантією збереження купівельної спроможності грошових доходів у зв`язку зі зростанням споживчих цін та не має разового характеру.

Тому правові підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення та доплати за постановою № 375 не є тотожними.

З огляду на це колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині необхідності розмежування зазначених виплат, однак не вбачає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, оскільки ця частина рішення відповідачем не оскаржується.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У цьому випадку апеляційна скарга ГУНП в Харківській області стосується виключно висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою доплати, передбаченої постановою № 375.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується, а тому підстав для її перегляду в межах апеляційного провадження колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доплата за службу в особливих умовах на період карантину, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, з огляду на її правову природу, умови встановлення та порядок виплати не належить до доходів, компенсація втрати частини яких передбачена Законом № 2050-III.

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату зазначеної доплати, неправильно застосував положення статті 2 Закону № 2050-III.

Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, оскільки така виплата прямо віднесена статтею 2 Закону України №2050-III до доходів, які підлягають компенсації в разі порушення строків їх виплати.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, оскільки така виплата має тимчасовий характер, залежить від виконання визначених службових обов`язків та не має постійного і систематичного характеру, а тому не належить до доходів, компенсація втрати частини яких передбачена Законом №2050-III.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області слід задовольнити частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо компенсації за несвоєчасну виплату доплати за постановою №375 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції, зокрема щодо компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі №520/10946/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області, які полягають у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доплати за службу в особливих умовах на період карантину, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua