Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №742/2256/26
Суддя: ДАВИДЧУК Д. П.
Провадження № 2/742/1902/26
Єдиний унікальний № 742/2256/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
І. Правовідносини сторін.
У квітні 2026 року представник ТОВ «ФК «Солвентіс» (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №4224826 від 27.11.2020 року в розмірі 45 333,00 грн, які просить стягнути а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовну заяву мотивує тим, що 27.11.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №4224826 шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач вказував, що на підставі укладеного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн, відповідач зобов`язання за договором не виконав, кошти не повернув.
Вказував, що 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладений Договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «Солвентіс» укладений Договір факторингу №ДФ-31102025, згідно яких відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4224826 від 27.11.2020.
Зазначав, що сума боргу перед ТОВ «ФК «Солвентіс» становить 45 333,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 900,00 грн., заборгованість за відсотками становить 38 433,00 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання.
При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Відповідач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник Маркович А.Ю. 15.06.2026 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх недоведеними. Зазначила, що надані позивачем докази не підтверджують факт отримання нею кредитних коштів, оскільки надана довідка не містить відомостей про належність платіжної картки саме відповідачу. Також у поданому відзиві представник відповідача не погодився з розрахунком заборгованості, вказуючи на безпідставність нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору, та заперечив щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Представник позивача ТОВ «ФК "Солвентіс"» Шава Є.В. 18.06.2026 подала до суду відповідь на відзив, в якій вказувала, що договір про надання кредиту № 4224826 від 27.11.2020 укладено відповідачем правомірно, а кошти були перераховані на її рахунок. У документі наведено обґрунтування щодо правомірності нарахування процентів, спростовано доводи відповідача щодо розрахунку заборгованості, а також детально обґрунтовано розмір витрат на професійну правничу допомогу та наведено відповідну судову практику. Просила задовольнити позовну заяву повністю.
В судове засідання сторони не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду. Позивач звертався до суду з клопотанням проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 27.11.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено Договір про надання кредиту № 4224826.
ТОВ «Алекскредит» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор PS4224826, при введенні якого Відповідач підтвердила прийняття умов Кредитного договору № 4224826 від 27.11.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному вебсайті Товариства.
Відповідач уклала Кредитний договір № 4224826 від 27.11.2020 із ТОВ «Алекскредит», відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 900,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.
Вказане підтверджується Додатком № 1 до Договору про надання кредиту — Графіком платежів, де визначено конкретні дати та строки виконання зобов`язань, загальну суму платежу, розмір основного боргу, відсотки за користування кредитом, процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту для базового та лояльного (пільгового) періодів кредитування (а.с. 18–19).
Згідно з паспортом споживчого кредиту від 27.11.2020 року, сторонами погоджено основні умови кредитування: надання 6 900,00 грн у безготівковій формі на картковий рахунок із визначенням загальної вартості кредиту за Лояльними умовами у розмірі 7 900,50 грн (строк 10 днів, ставка 1,45% на день) та за Загальними умовами у розмірі 8 078,40 грн (строк до 05.06.2021 за підвищеними процентними ставками), а сам паспорт підписано відповідачами ОСОБА_1 того ж дня за допомогою одноразового електронного ідентифікатора PS4224826 (а.с.33).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» (система «Fondy»), наданої ТОВ «Алекскредит», факт перерахування коштів відповідачу підтверджується успішним проведенням 27.11.2020 року платежу на суму 6 900,00 грн (призначення платежу: transfer_funds) на її банківську картку PRIVATBANK № НОМЕР_1 (номер операції: НОМЕР_2 , статус: approved) (а.с. 29).
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу ухвали суду щодо рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на її ім`я емітовано картку № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_3 ) та підтверджено її анкетні дані. Крім того, згідно з наданою банком випискою по рахунку за період з 27.11.2020 по 02.12.2020 року, зафіксовано фактичне зарахування коштів у сумі 6 900,00 UAH.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 4224826 від 27.11.2020, станом на 29.10.2025, становить 45 333,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 900,00 грн., заборгованість за відсотками становить 38 433,00 грн (а.с.16).
29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №29/10-2025, згідно якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що також підтверджується реєстром боржників(а.с.20-21,14,34).
31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс`було укладено договір відступлення прав вимоги №ДФ-31102025, згідно якого до ТОВ «ФК «Солвентіс», перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що також підтверджується реєстром боржників(а.с.22-25,15,35).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтями 509, 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
VІ. Висновки суду.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови Договору про надання кредиту № 4224826 від 27 листопада 2020 року: не повернула суму кредиту у встановлений строк та не виконувала інші грошові зобов`язання, передбачені цим договором.
Поряд із цим, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем 07 грудня 2020 року здійснено платіж у розмірі 1 000,50 грн. на погашення заборгованості, який було зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом(а.с.16). Суд зазначає, що такі дії боржника є конклюдентними та свідчать про безумовне визнання нею як факту укладення кредитного договору, так і правомірності грошових вимог позивача.
У подальшому право вимоги за зазначеним договором перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал», а від останнього — до ТОВ «ФК «Солвентіс».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК «Солвентіс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 4224826 від 27.11.2020 року станом на 29.10.2025 становить 45 333,00 грн, з яких: 6 900,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту), 38 433,00 грн — сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд бере до уваги, що законодавство не обмежує право сторін вільно визначати умови договору, в тому числі розмір процентів за користування позикою, крім випадків, прямо передбачених законом. Зокрема, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга та третя статті 13 ЦК України).
Водночас, вирішуючи питання щодо розміру такої заборгованості, суд звертає увагу на те, що Додатком № 1 до Договору (Графіком платежів) визначено строки кредитування та розмір нарахованих процентів залежно від періоду користування коштами (а.с. 18–19). В матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів продовження строку надання кредиту (пролонгації), а відтак нарахування процентів поза межами строку дії договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.
Як убачається з умов Договору про надання кредиту № 4224826 від 27.11.2020 та Графіка платежів (а.с. 18–19), ТОВ «Алекскредит» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту 6 900,00 грн, за Загальними умовами кредитування строк кредитування встановлено до 05.06.2021, за яким загальний розмір процентів становить 1 178,40 грн, а орієнтовна загальна вартість позики — 8 078,40 грн.
Таким чином, заборгованість Відповідача має обраховуватися в межах строку дії кредитного договору. Виходячи з погоджених сторонами умов, загальний розмір процентів за користування кредитом за весь період дії договору становить 1 178,40 грн, а загальна сума зобов`язань — 8 078,40 грн, що включає тіло кредиту в розмірі 6 900,00 грн та нараховані проценти в розмірі 1 178,40 грн. Будь-яке нарахування процентів або інших платежів після спливу визначеного договором строку є неправомірним та таким, що суперечить умовам договору та принципам добросовісності, визначеним Цивільним кодексом України.
Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності — це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом — це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) — це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі — «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив: «Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент».
За наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконала, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань та їх невиконання Відповідачем. Водночас, суд вважає, що заборгованість має обраховуватися у межах строку, погодженого у кредитному договорі, та становити 8 078,40 грн, з яких 6 900,00 грн за тілом кредиту та нараховані проценти в розмірі 1 178,40 грн, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» вказаної заборгованості є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, то частка задоволених вимог позивача розраховується в наступній пропорції: (8078,40/45333,00*100%)=17,82%
З урахуванням вищенаведених розрахунків, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2662,40*17,82%=474,44 грн.
VІІІ. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Представник Позивача просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 6 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 3 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4224826 від 27.11.2020 року в розмірі 8078 (вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 40 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 474 (чотириста сімдесят чотири) грн 44 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 3 000 (три тисячі) витрат на правову допомогу.
У решті позовних вимог – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення 11.11.2026.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua