Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №520/11952/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №520/11952/26

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 р.Справа № 520/11952/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 13.07.26 по справі № 520/11952/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні розміру виплати щомісячної пенсії ОСОБА_1 на підставі Постанови № 821 та Постанови № 1778 і обмеженням максимальним розміром пенсії, з 01.03.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 року виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії у повному обсязі без застосування Постанови № 821 та Постанови № 1778, без обмеження пенсії максимальним розміром, виплативши недоплачену частину основного розміру пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням проведених платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій відповідача, який при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі Постанова № 1778) з 01.03.2026 обмежив розмір його пенсійної виплати, чим порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення. Звертає увагу, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та осіб, що мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, при цьому, обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-ХІІ, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Таким чином застосування відповідачем приписів Постанови № 1778 - є протиправним.

Звертає, що виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі №520/21269/25 відповідач протиправно застосував приписи Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (далі Постанова № 821), у зв`язку з чим, рішення суду є фактично невиконаним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування до виплати перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25 пенсії ОСОБА_1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01.03.2026 та виплатити ОСОБА_1 пенсію, без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 25.09.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 та застосування з 01.03.2026 коефіцієнтів згідно з Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при здійсненні перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01.03.2026 та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів згідно з Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що виплата пенсій, призначених за спеціальними законами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Як визначено статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі - Закон №4695-IX) та Постанови №1778, установлено, що у період воєнного стану у 2026 пенсії (пенсійні виплати), призначених (перерахованих) за спеціальними законами, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

На виконання Постанови № 1778 головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 року.

Враховуючи, що Постанова № 1778 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною не визнавалась, з огляду на що підлягає застосуванню Головним управлінням.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 520/21269/25, яке набрало законної сили, проведено перерахунок пенсії з 08.01.2026. Виплата нарахованих коштів за рішенням суду проводиться відповідно до Порядку № 821. Отже, пенсію обчислено та перераховано з додержанням вимог чинного законодавства.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до вимог частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах Закону №2262-XII.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 відсотків грошового забезпечення до 70 відсотків грошового забезпечення та в обмеженні розміру виплати пенсії максимальним розміром, з 01.02.2023 року. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 відсотків грошового забезпечення до 70 відсотків грошового забезпечення та в обмеженні розміру виплати пенсії максимальним розміром, з 01.03.2023 року. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 відсотків грошового забезпечення до 70 відсотків грошового забезпечення та в обмеженні розміру виплати пенсії максимальним розміром, з 01.03.2024 року. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 89 відсотків грошового забезпечення до 70 відсотків грошового забезпечення та в обмеженні розміру виплати пенсії максимальним розміром, з 01.03.2025 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, визначеного станом на 01.02.2023 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023 року з урахуванням проведених платежів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, визначеного станом на 01.02.2023 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.03.2023 року з урахуванням проведених платежів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, визначеного станом на 01.02.2023 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.03.2024 року з урахуванням проведених платежів. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, визначеного станом на 01.02.2023 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.03.2025 року з урахуванням проведених платежів.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25, яке набрало законної сили 08.01.2026, проведено перерахунок пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення та без обмеження загальної суми пенсії максимальним розміром з 01.02.2023, 01.03.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025.

У квітні 2026 року розпочато виплату різниці в пенсії, нарахованої на виконання судового рішення по справі №520/21269/25 відповідно до Порядку №821, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Крім того, згідно протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 встановлено, що підсумок пенсії (з надбавками) склав 56239,73 грн. З урахуванням максимального розміру пенсі: 53644,73 грн. Пониження суми 53644,73 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025, до виплати - 34343,45 грн.

Тобто, при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 відповідачем застосовано до розміру пенсії позивача обмеження максимальним розміром та коефіцієнти пониження пенсії згідно Постанови №1778 та визначено до виплати розмір пенсії з урахуванням відповідних обмеження та коефіцієнтів у розмірі 34343,45 грн.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо застосування до виплати перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25 пенсії ОСОБА_1 . Постанови № 821, суд першої інстанції виходив з того, що застосування положень Порядку №821 до виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, є протиправним.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 та застосування з 01.03.2026 коефіцієнтів згідно з Постановою № 1778 при здійсненні перерахунку пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Харківський області здійснити перерахунок з 01.03.2026 та виплатити ОСОБА_1 пенсію, без урахування (застосування) до відповідних виплат Постанови №821, починаючи з 25.09.2025, без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів згідно з Постановою № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ще не проведено перерахунок пенсії позивача, то наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем під час виконання рішення суду у цій справі не буде здійснено виплату позивачу перерахованої пенсії та не буде здійснено виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.03.2026 року, а тому права та інтереси позивача у вказаній частині звернені на майбутнє та не є порушеними.

Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває на даний час.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-IV.

Статтею 30 Закону №4695-IX установлено, у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1778, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону №1058-IV і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону №1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону №1058-IV.

Водночас пунктом 2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Таким чином, Законом №4695-IX та Постановою №1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом №1058-IV не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-IX і Постанови №1778.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону №2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею. При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.

Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 11 Закону №2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-IV.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

У постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1778, є протиправним.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-ХІІ).

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач зобов`язаний виплачувати пенсію позивачу без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1178.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01.03.2026 року виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування Постанови № 821, колегія суддів зауважує на таке.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Статтями 382-1 - 382-3 КАС України визначено порядок розгляду такого звіту та наслідки його неподання або відмови у його прийнятті, зокрема накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, встановлення нового строку подання звіту, а також можливість розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, підставою застосування якого є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Щодо спорів про застосування Порядку № 821 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 відступив від висновку, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень Порядку № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Натомість судова палата визнала правильним висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку законності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, учинених на стадії його виконання, такий спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства та підлягає вирішенню із застосуванням спеціальних процедур судового контролю, встановлених КАС України.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 зазначив, що наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання (пункт 30). З посиланням на постанову у справі № 580/490/26 Верховний Суд також зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням; визначальним є не форма акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення (пункт 35).

Верховний Суд наголосив, що інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю (пункт 39). При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю (пункт 40).

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (пункт 41).

Відтак, як зазначив Верховний Суд, якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 38, 43-45).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду в цій частині позовних вимог стало, зокрема, те, що відповідач, виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/21269/25, провів перерахунок пенсії з 01.02.2023, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, нарахувавши кошти за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 у розмірі 441959,72 грн. Однак, виплата нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням проводиться відповідно до вимог Порядку № 821. Позивачем також в обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно застосовано Порядок № 821 під час виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 520/21269/25.

Порядок № 821, як випливає з його назви та змісту, регулює виключно здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, і не стосується визначення права на пенсію, її розміру чи складових. Матеріали справи не містять відомостей про застосування відповідачем Порядку № 821 до пенсійних виплат позивача поза межами виконання рішення у справі № 520/21269/25.

Отже, дії відповідача щодо виплати позивачу перерахованої пенсії із застосуванням Порядку № 821 не породили нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі № 520/21269/25, а є способом (порядком) реалізації обов`язку, встановленого цим судовим рішенням. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/21269/25, а заявлені у цій справі позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області проводити виплату позивачу пенсії без застосування Порядку № 821 фактично спрямовані на примушування відповідача до повного виконання вже ухваленого судового рішення шляхом ухвалення нового судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства, а питання правомірності дій відповідача, вчинених на виконання рішення у справі № 520/21269/25, підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України, судом, який ухвалив це рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки вимоги позивача у вказаній частині стосуються виконання судового рішення в іншій справі і не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, суд першої інстанції, розглянувши спір по суті та відмовивши у задоволенні позову у цій частині, допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів роз`яснює позивачу, що він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 520/21269/25, із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України та/або із заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання цього рішення, в порядку ст. 383 КАС України.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю в частині зазначених позовних вимог, правова оцінка питання щодо правомірності застосування відповідачем Порядку № 821 та належності виконання рішення у справі № 520/21269/25 у межах цієї справи не надається, оскільки такі питання мають вирішуватись судом у порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо застосування до виплати перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25 пенсії ОСОБА_1 . Постанови №821 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок з 01.03.2026 та виплатити ОСОБА_1 до відповідних виплат Постанови №821, починаючи з 25.09.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

За цим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/11952/26 - скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування до виплати перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/21269/25 пенсії ОСОБА_1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01.03.2026 та виплатити ОСОБА_1 до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 25.09.2025, з урахуванням раніше проведених виплат, та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 520/21269/25, із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/11952/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua