Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №480/1805/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №480/1805/26

Суддя: Подобайло З.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 р.Справа № 480/1805/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, повний текст складено 16.07.26 по справі № 480/1805/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд: визнати протиправними дії штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо скасування прийнятої 09.09.2022 стосовно ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; скасувати рішення штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом від 09.11.2023 №768, у частині скасування прийнятої 09.09.2022 стосовно ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку (повторного взяття на військовий облік) ОСОБА_1 , який постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та 09.09.2022 виключений з військового обліку; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиправлення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 у статусі військовозобов`язаного; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повернути до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про прийняту стосовно ОСОБА_1 постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 та змінити у Реєстрі запис про перебування ОСОБА_1 у статусі військовозобов`язаного на запис про його перебування у статусі невійськовозобов`язаного.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент прийняття ЦВЛК протокольного рішення позивач вже 1 рік 2 місяці не перебував у статусі військовозобов`язаного, оскільки був виключений з військового обліку ще 09.09.2022. Вказує, що позивач також не був ані військовослужбовцем, ані призовником, ані резервістом. Отже, дія Положення №402 на позивача не поширювалась і прийняття ЦВЛК ЗСУ на підставі Положення №402 будь-яких рішень щодо нього, у т.ч. про те, що позивач підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , було протиправним. Стверджує, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введене у дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, не змінювало критеріїв визначення придатності військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до військової служби. Звертає увагу, що на момент перевірки ЦВЛК ЗСУ, прийнятої щодо позивача постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , критерії визначення придатності позивача до військової служби зазнали змін і застосування Положення №402 у редакції, чинній на момент прийняття ЦВЛК ЗСУ протокольного рішення, до прийнятої щодо позивача ще до моменту набрання чинності наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490 постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 , було б безпідставним. У той же час, у протокольному рішенні вказано, що «діагноз, зазначений у картці обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає вимогам статті 64-а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі – Розклад хвороб) (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (зі змінами)», що вказує на те, що під час перевірки постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 застосовувалось Положення №402 у редакції наказу Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490, а не у редакції, що була чинною станом на день прийняття цієї постанови. Доказів протилежного Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не надала. Зауважує, що внесення до Реєстру якихось змін, які б стосувались персональних та службових даних позивача без поновлення його на військовому обліку суперечило б нормам статей 1, 13 та 14 Закону №1951-VIII, адже позивач у цей період часу не був ані призовником, ані військовозобов`язаним, ані резервістом і його дані не підлягали збиранню, зберіганню, обробці та використанню засобами Реєстру. Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_6 по повторному взяттю позивача на військовий облік та зміни його статусу щодо відношення до військової служби зі статусу «невійськовозобов`язаний» на статус «військовозобов`язаний» без наявності підстав, визначених у статті 37 Закону №2232-XII, та без його особистої присутності, носять протиправний характер.

ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 без змін.

Зазначає, що відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія наділена повноваженнями розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Вказує, що як убачається з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 09.11.2023 №768, за результатами оцінки сукупності матеріалів та обставин справи ЦВЛК дійшла висновку про необґрунтованість діагнозу, зазначеного у довідці ВЛК від 09.09.2022 №141. У зв`язку з цим ЦВЛК прийняла рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2022 №141 стосовно військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Звертає увагу, що підставою для виключення позивача з військового обліку та внесення до Реєстру відомостей про його непридатність до військової служби була постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022, оформлена довідкою №141. Після скасування зазначеної постанови рішенням ЦВЛК ЗСУ, оформленим протоколом від 09.11.2023 №768, правова підстава для збереження в Реєстрі відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку відпала.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленою довідкою від 09.09.2022 №141, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 64-а графи ІІ Розкладу хвороб. Того ж дня позивача виключено з військового обліку, про що внесено відповідні відомості до його військового квитка.

Рішенням штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ, оформленим протоколом від 09.11.2023 №768, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 скасовано з огляду на невідповідність установленого діагнозу вимогам статті 64-а Розкладу хвороб, а позивача визнано таким, що підлягає повторному медичному огляду.

З розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 07.01.2026, убачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.04.2025, має статус військовозобов`язаного, а відомості про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку анульовані.

У відповідь на адвокатський запит листом від 23.01.2026 №8/210 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що відомості про непридатність позивача були анульовані у зв`язку зі скасуванням ЦВЛК ЗСУ постанови ВЛК від 09.09.2022.

11.02.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виключення з Реєстру відомостей про перебування його у статусі військовозобов`язаного та поновлення відомостей про статус невійськовозобов`язаного. Листом від 19.02.2026 №8/510 у задоволенні заяви відмовлено.

Вважаючи протиправними дії штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо скасування прийнятої 09.09.2022 стосовно ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку (повторного взяття на військовий облік) ОСОБА_1 , який постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та 09.09.2022 виключений з військового обліку; бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиправлення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 у статусі військовозобов`язаного, позивач ініціював даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК ЗСУ було надано право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої ВЛК. Таке повноваження існувало незалежно від внесених наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490 змін щодо обов`язкового затвердження окремих постанов ВЛК районних та міських ТЦК та СП.

Суд першої інстанції зазначив, що запровадження у 2023 році обов`язкового затвердження штатною ВЛК постанов про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не свідчить про те, що до внесення цих змін ЦВЛК ЗСУ взагалі не мала контрольних повноважень щодо постанов позаштатних ВЛК. Зазначені зміни визначили порядок затвердження новоприйнятих постанов, однак не створили вперше право ЦВЛК ЗСУ переглядати та скасовувати постанови інших ВЛК.

За цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято ЦВЛК ЗСУ в межах наданих їй повноважень та містить мотиви скасування попередньої постанови, а позивачем не доведено порушення встановленої Положенням №402 процедури його прийняття.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд першої інстанції врахував, що після скасування зазначеної постанови рішенням ЦВЛК ЗСУ, оформленим протоколом від 09.11.2023 №768, правова підстава для збереження в Реєстрі відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку відпала.

За таких обставин, внесення ІНФОРМАЦІЯ_7 змін до облікових відомостей позивача було наслідком скасування постанови ВЛК, на підставі якої його раніше виключено з військового обліку, та мало на меті приведення відомостей Реєстру у відповідність до чинного рішення ЦВЛК ЗСУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту – Закон №2232-XII; в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-XII порядок проведення медичного огляду затверджується Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

На виконання зазначеної норми наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту – Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза включає, зокрема, медичний огляд військовозобов`язаних та визначення ступеня їх придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

За приписами пункту 2.2 глави 2 розділу I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладено, зокрема, організацію військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, організацію медичного огляду військовозобов`язаних, розгляд заяв і скарг з питань військово-лікарської експертизи, а також аналіз та узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи, перевіряти організацію медичного огляду, витребовувати особові справи та медичні документи, направляти військовозобов`язаних на контрольне обстеження і медичний огляд, а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати та контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Суд враховує, що зазначені повноваження ЦВЛК були передбачені Положенням №402 як на час прийняття постанови ВЛК від 09.09.2022, так і на час прийняття оскаржуваного рішення від 09.11.2023.

Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 2.4.5 глави 2 розділу I Положення №402 установлено, що ВЛК регіону має право контролювати, розглядати, затверджувати, не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК, а відповідно до пункту 2.4.6 цієї глави за рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 (у редакції, чинній на час проходження позивачем медичного огляду 09.09.2022) після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК могла прийняти щодо військовозобов`язаного, зокрема, постанову «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлювалися довідкою ВЛК у двох примірниках, не підлягали затвердженню штатною ВЛК та були дійсними протягом шести місяців із дня медичного огляду.

Наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490, який набрав чинності 25.08.2023, до Положення №402 внесено зміни.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 (у редакції, чинній на час прийняття рішення ЦВЛК від 09.11.2023) постанова ВЛК районного або міського ТЦК та СП про тимчасову непридатність чи непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягала затвердженню штатною ВЛК. Водночас постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби за призовом під час мобілізації була дійсною протягом одного року з дня медичного огляду.

Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Пунктом 1 зазначеного рішення Кабінету Міністрів України доручено забезпечити утворення робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень ВЛК щодо визнання осіб непридатними до військової служби, прийнятих у період дії воєнного стану, а також провести перевірку таких рішень. У разі встановлення фактів їх необґрунтованого прийняття передбачено ініціювання перегляду відповідних рішень у встановленому порядку та інформування правоохоронних органів за наявності підстав.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування і ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі по тексту – Закон №1951-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону №1951-VIII Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки і використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних і резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість і своєчасність внесення передбачених законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей про призовників, військовозобов`язаних і резервістів.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону №1951-VIII районні та міські ТЦК та СП є органами ведення Реєстру, які забезпечують внесення та актуалізацію відомостей, що містяться у ньому.

Статтею 37 Закону №2232-XII визначено підстави взяття громадян на військовий облік, зняття та виключення з нього. Зокрема, виключенню з військового обліку підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби.

Пунктом 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, передбачено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку у районних і міських ТЦК та СП здійснюється відповідно до Закону №2232-XII.

За приписами пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік у районних та міських ТЦК та СП за загальним правилом здійснюється за особистої присутності призовника, військовозобов`язаного або резервіста, крім прямо передбачених цим Порядком випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленою довідкою від 09.09.2022 №141, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 64-а графи ІІ Розкладу хвороб.

Рішенням ЦВЛК ЗСУ, оформленим протоколом від 09.11.2023 №768, цю постанову скасовано у зв`язку з тим, що зазначений у картці медичного обстеження діагноз не відповідав вимогам статті 64-а Розкладу хвороб, а позивача визнано таким, що підлягає повторному медичному огляду.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ЦВЛК ЗСУ не мала повноважень переглядати постанову ВЛК від 09.09.2022, оскільки підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК ЗСУ було надано право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої ВЛК. Таке повноваження існувало незалежно від внесених наказом Міністерства оборони України від 18.08.2023 №490 змін щодо обов`язкового затвердження окремих постанов ВЛК районних та міських ТЦК та СП.

Отже, запровадження у 2023 році обов`язкового затвердження штатною ВЛК постанов про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не свідчить про те, що до внесення цих змін ЦВЛК ЗСУ взагалі не мала контрольних повноважень щодо постанов позаштатних ВЛК. Зазначені зміни визначили порядок затвердження новоприйнятих постанов, однак не створили вперше право ЦВЛК ЗСУ переглядати та скасовувати постанови інших ВЛК.

Також суд ураховує, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеним у дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, передбачено проведення перевірок обґрунтованості рішень ВЛК про визнання осіб непридатними до військової служби, прийнятих у період дії воєнного стану, та ініціювання їх перегляду в установленому порядку в разі виявлення необґрунтованих рішень.

При цьому, вказане рішення РНБО не змінило критерії визначення придатності позивача станом на 09.09.2022, а стало організаційною підставою для перевірки раніше прийнятих постанов. Сам перегляд проведено ЦВЛК ЗСУ на підставі контрольних повноважень, передбачених Положенням №402.

За цим, посилання позивача на порушення статті 58 Конституції України є необґрунтованими, оскільки до правовідносин не було застосовано нові критерії оцінки стану його здоров`я з наданням їм зворотної дії.

Стосовно доводів позивача про неможливість перегляду постанови ВЛК після спливу шестимісячного строку її дії, колегія суддів зазначає, що встановлений пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 строк визначав період актуальності постанови ВЛК та можливості її використання без проведення нового медичного огляду.

Водночас Положення №402 не містило припису, за яким сплив цього строку припиняв контрольні повноваження ЦВЛК ЗСУ або унеможливлював перевірку обґрунтованості раніше прийнятої постанови.

Тобто, шестимісячний строк дії постанови ВЛК не є строком давності для її перегляду чи скасування. Його сплив свідчить про втрату актуальності медичної оцінки для вирішення нового питання щодо придатності особи, але не надає постанові ознак безумовності та не виключає можливості перевірки дотримання вимог законодавства під час її прийняття.

Щодо доводів апеляційної скарги про відповідність установленого позивачу діагнозу статті 64-а Розкладу хвороб, колегія суддів зазначає, що визначення діагнозу, оцінка медичної документації та встановлення ступеня придатності особи до військової служби потребують спеціальних медичних знань і належать до повноважень ВЛК. Суд не вправі підміняти військово-лікарську комісію та надавати власну оцінку правильності медичного висновку.

Разом з тим, апелянт не наводить аргументів щодо того, що під час перегляду постанови від 09.09.2022, ЦВЛК ЗС України в обґрунтуванні прийняття оскаржуваної постанови взяла лише частину медичних документів, неправильно надала оцінку встановленим діагнозам чи в інший спосіб порушила процедуру перегляду постанови від 09.09.2022.

Водночас із протоколу ЦВЛК ЗСУ від 09.11.2023 №768 вбачається, що підставою для скасування постанови стало встановлення невідповідності діагнозу вимогам статті 64-а Розкладу хвороб. За результатами перегляду позивача не визнано придатним до військової служби, а визначено таким, що підлягає повторному медичному огляду для прийняття нового висновку щодо ступеня його придатності.

Також ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2026 витребувано у Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України належним чином засвідчені:

- інформацію про підстави, які слугували для перегляду постанови військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2022 відносно ОСОБА_1 ;

- перелік медичних документів, на підставі яких Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2022 відносно ОСОБА_1 ;

- процесуальних документів, на підставі яких Центральною військово лікарською комісією Збройних Сил України скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2022 відносно ОСОБА_1 ;

- інформацію, з наданням доказів на підтвердження того, чи витребовувались медичні документи з особової справи ОСОБА_1 , яка зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2026 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України надано заяву, в якій зазначено, що відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України вказано, що згідно пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу із перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану. Зазначеною робочою групою станом на теперішній час здійснюється перевірка постанов позаштатних військово-лікарських комісій та приймаються постанови ВЛК ЦВЛК ЗС України щодо їх скасування/відміни.

Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України звернуто увагу, що за запитом старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Сумській області Національної поліції України щодо обґрунтованості постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо перегляду та за наявності підстав скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 про непридатність до військової служби чоловіків призовного віку, відповідно до медичної документації, зокрема військовозобов`язаного ОСОБА_1 (додається), ЦВЛК прийнято відповідне рішення.

До заяви додано копії наступних документів: листа слідчого СУ ГУНП в Сумській області від 31.10.2023 №11280/117/24/06-2023; картки медичного огляду №6082; консультативного висновку спеціаліста від 27.09.2022; протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.11.2023 №768 по встановленню придатності до військової служби військовозобов`язаного; листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України до ГСУ НП України від 28.12.2023 №598/17249; листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України до ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.12.2023 №598/17250.

Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.11.2023 №768 по встановленню придатності до військової служби військовозобов`язаного, військово-лікарською комісією розглянуто карту обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.09.2022 і копії медичних документів (виписних епікризів та ін.). Встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1985 року народження, пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 та має діагноз: остеохондроз шийного відділу хребта. Кила МХД С5-С6, протрузії №ХД С3-С4, С6-С7, нестаб. форма. Аномалія Кімерлі. Гіпофункція С1. Спонділоартроз. Вторинний виражений стійкий больовий, корінцевий синдром. Значне порушення функції шийного відділу хребта ДЕ І-ІІ ст. зміш. генезу (судинна, вертеброгенна). Арахноїдальна кіста правої скроневої частки, на підставі статті 64-а, графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення №402), була прийнята постанова «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Згідно з вимогами статті 64 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення), до пункту «а» статті 64 належать: спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом; деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю ІІ-ІІІ стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю. Враховуючи те, що діагноз ОСОБА_1 зазначений у картці обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_11 та CП від 09.09.2022 не відповідає пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб Положення №402, є підстави скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято ЦВЛК ЗСУ в межах наданих їй повноважень та містить мотиви скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2022 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, а позивачем не доведено порушення встановленої Положенням №402 процедури його прийняття.

Колегія суддів наголошує, що саме по собі заперечення учасником справи певних обставин, які підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, не є достатнім для висновку про їх спростування. Реалізація права на судовий захист передбачає не лише можливість висловлювати незгоду з обставинами, покладеними в основу оскаржуваного рішення (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а й необхідність належного обґрунтування відповідних заперечень та підтвердження їх доказами у встановленому законом порядку.

Інше тлумачення фактично означало б можливість спростування документально зафіксованих обставин виключно шляхом їх бездоказового заперечення, що не узгоджується із засадами змагальності судового процесу та правилами доказування.

Отже, за відсутності будь-яких належних і допустимих доказів, які б ставили під сумнів достовірність відомостей, зафіксованих у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.11.2023 №768, самі лише твердження позивача про відповідність установленого позивачу діагнозу статті 64-а Розкладу хвороб, не можуть бути визнані достатньою підставою для висновку про недотримання процедури перегляду постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022.

Як зазначено судом вище, визначення діагнозу, оцінка медичної документації та встановлення ступеня придатності особи до військової служби потребують спеціальних медичних знань і належать до повноважень ВЛК. Суд не вправі підміняти військово-лікарську комісію та надавати власну оцінку правильності медичного висновку.

При цьому, судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів того, що під час перегляду постанови від 09.09.2022, ЦВЛК ЗС України в обґрунтуванні прийняття оскаржуваної постанови взяла лише частину медичних документів, неправильно надала оцінку встановленим діагнозам чи в інших спосіб порушила процедуру перегляду постанови від 09.09.2022.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо скасування прийнятої 09.09.2022 стосовно ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язання скасувати рішення штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом від 09.11.2023 №768, у частині скасування прийнятої 09.09.2022 стосовно ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку (повторного взяття на військовий облік) ОСОБА_1 , який постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та 09.09.2022 виключений з військового обліку; визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиправлення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 у статусі військовозобов`язаного; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про прийняту стосовно ОСОБА_1 постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022 та змінити у Реєстрі запис про перебування ОСОБА_1 у статусі військовозобов`язаного на запис про його перебування у статусі невійськовозобов`язаного, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для виключення позивача з військового обліку та внесення до Реєстру відомостей про його непридатність до військової служби була постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.09.2022, оформлена довідкою № 141.

Після скасування зазначеної постанови рішенням ЦВЛК ЗСУ, оформленим протоколом від 09.11.2023 №768, правова підстава для збереження в Реєстрі відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку відпала.

За таких обставин внесення ІНФОРМАЦІЯ_7 змін до облікових відомостей позивача було наслідком скасування постанови ВЛК, на підставі якої його раніше виключено з військового обліку, та мало на меті приведення відомостей Реєстру у відповідність до чинного рішення ЦВЛК ЗСУ.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що такі дії є новим взяттям на військовий облік, яке мало здійснюватися виключно за наявності однієї з підстав, передбачених статтею 37 Закону № 2232-XII, та за його особистої присутності.

У цьому випадку ІНФОРМАЦІЯ_7 не вирішував самостійно питання про набуття позивачем статусу військовозобов`язаного за новою юридичною підставою, а актуалізував облікові відомості у зв`язку зі скасуванням рішення, яке було єдиною підставою для його виключення з військового обліку.

Передбачена пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність особи стосується процедури взяття на військовий облік у загальному порядку.

Водночас ця норма не встановлює обов`язку забезпечувати особисту присутність особи під час внесення до Реєстру змін, зумовлених скасуванням уповноваженим органом постанови ВЛК та необхідністю актуалізації службових даних.

Порядок №1487 визначає механізм ведення військового обліку, а Закон №1951-VIII передбачає обов`язковість, повноту та актуалізацію відомостей Реєстру.

З розширених даних Реєстру вбачається, що відомості про постанову ВЛК від 09.09.2022 анульовано у зв`язку зі скасуванням її ЦВЛК ЗСУ, а позивач перебуває на військовому обліку з 15.04.2025.

Листом від 23.01.2026 №8/210 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив позивача про підстави внесення відповідних змін.

Оскільки рішення ЦВЛК ЗСУ від 09.11.2023 №768 є чинним, ІНФОРМАЦІЯ_7 не мав правових підстав відновлювати в Реєстрі запис про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Внесення таких відомостей за наявності чинного рішення про скасування постанови ВЛК, навпаки, суперечило б вимогам щодо достовірності та актуальності даних Реєстру.

Відмова ІНФОРМАЦІЯ_6 у задоволенні заяви позивача від 11.02.2026 не є протиправною бездіяльністю, оскільки відповідач розглянув заяву та листом від 19.02.2026 №8/510 надав на неї відповідь, а невчинення дій, яких вимагав позивач, зумовлене відсутністю правових підстав для їх вчинення.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що дії ЦВЛК ЗСУ щодо перегляду та скасування постанови ВЛК від 09.09.2022 вчинені в межах повноважень, а дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо актуалізації військово-облікових відомостей позивача відповідають чинному рішенню ЦВЛК ЗСУ.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачами доведено правомірність оскаржуваного рішення ЦВЛК ЗСУ та вчинених ІНФОРМАЦІЯ_7 дій, тоді як доводи апеляційної скарги позивача не спростовують наявності у ЦВЛК ЗСУ повноважень на перегляд постанови ВЛК та не свідчать про порушення встановленої процедури прийняття рішення, оформленого протоколом від 09.11.2023 №768.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 480/1805/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua