Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №360/2123/25
Суддя: Гайдар Андрій Володимирович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року справа №360/2123/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Пивовар І.В., розглянув апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Т.І. Чернявська) у справі № 360/2123/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому просила:
– визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 6 жовтня 2025 року № 12001-75988463/12001-75988463-2025-1 про відмову у здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 ;
– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняти рішення про поновлення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 30 квітня 2025 року у спосіб, установлений частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і на виконання пункту 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 14 грудня 2022 року № 44036/700242/90082/41 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», якою ОСОБА_1 припинено страхову виплату з 1 грудня 2022 року.
Визнано протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 6 жовтня 2025 року № 12001-75988463/12001-75988463-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг», якою ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхових виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості зі страхових виплат за період з 1 лютого 2022 року до 30 листопада 2022 року у розмірі 22791,23 грн на банківський рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «А-Банк».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 на період з 30 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної страхової виплати, а також виплатити заборгованість із страхових виплат, яка утворилась за період її несплати за період з 1 лютого 2022 року до 30 листопада 2022 року у розмірі 22791,23 грн та за період з 30 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві «А-Банк», відповідно до поданої 26 вересня 2025 року заяви.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що у зв`язку з відсутності інформації про місцеположення позивача та неможливістю провести верифікацію, на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 та частини 2 статті 16 Закону України «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01.12.2022 виплату щомісячних страхових виплат було припинено
На думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 3 березня 1980 року є отримувачем страхової виплати внаслідок трудового каліцтва, яку отримувала у Станично-Луганському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, з 1 січня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач щомісячної страхової виплати, про що свідчать мігрована електронна особова справа Фонду соціального страхування України № 700242 (90082.0), акт про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1980 року № 1, постанова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 14 грудня 2022 року № 44036/700242/90082/41 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» та постанова Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 6 жовтня 2025 року № 12001-75988463/12001-75988463-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат / наданні соціальних послуг».
Згідно із відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 26 листопада 2025 року № 2051976 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу довідки внутрішньо переміщеної особи на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відсутні.
Відповідно до мігрованої електронної особової справи Фонду соціального страхування України № 700242 (90082.0) у період з 1 березня 2021 року до 28 лютого 2022 року розмір страхової виплати позивача складав 2024,09 грн, у період з 1 березня 2022 року до 30 листопада 2022 року – 2307,46 грн.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постановою від 14 грудня 2022 року № 44036/700242/90082/41 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» припинило потерпілій ОСОБА_1 , номер справи 700242, номер випадку 90082, щомісячну страхову виплату у розмірі 2307,46 грн; підстава припинення – пункт 6 частини першої статті 46, частина друга статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; дата припинення – з 1 грудня 2022 року.
Згідно із витягом з акта приймання-передачі від 16 січня 2023 року № 2 (додаток № 2 до передавального акта) справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання) за порядковим № 2270 значиться ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , наявна заборгованість (без рахування нарахувань для виплати у січні 2023) Фонда перед потерпілим - 22791,23 грн.
Відповідно до витягу з Розшифровки інших поточних зобов`язань по розрахункам з депонентами по виплатах потерпілим станом на 27 квітня 2023 року (Додаток № 10.4 до передавального акта) за порядковим № 1130 значиться ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер особової справи – НОМЕР_2 (90082.0), КЕКВ – 2731.1, сума депонованих страхових виплат - 22791,23 грн, дата виникнення заборгованості (дд.мм.рр) – 30 листопада 2022 року, причина виникнення заборгованості – заблокований напрямок виплат.
На звернення позивача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України № ВЕБ-12001-Ф-С-24-120186 з питання поновлення щомісячних страхових виплат, яке зареєстровано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області за № 5296/К-1200-24, відповідач листом від 29 липня 2024 року № 5145-5296/К-03/8-1200/24 повідомив позивача про те, що відповідно до бази даних підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України на обліку як потерпіла особа внаслідок нещасного випадку на виробництві в Головному управлінні позивач не перебуває, страхові виплати не отримує. Згідно із даними акта приймання-передачі від 16 січня 2023 року справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати, переданими Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області, позивач перебувала на обліку в Станично-Луганському відділенні управління Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримувала щомісячні страхові виплати поштовим переказом через Луганську філію АТ «Укрпошта». У зв`язку із широкомасштабною військовою агресією з боку Російської Федерації та активними бойовими діями на території Луганської області відділення АТ «Укрпошта» тимчасово призупинено діяльність, тому щомісячна страхова виплата з 1 лютого 2022 року до 30 листопада 2022 року не виплачувалась. Відповідно до постанови про припинення (затримання) щомісячних страхових виплат, переданої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області, позивачу з 1 грудня 2022 року припинено нарахування щомісячних страхових виплат на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку із відсутністю інформації про місцезнаходження позивача. Також зазначеним листом роз`яснено порядок поновлення страхових виплат.
4 серпня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до відповідача із заявою про призначення / перерахування / продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) на відкритий у банківській установі рахунок, додавши до неї паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, виписку з акта огляду з визначення відсотку втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, пов`язаного з роботою, від 16 травня 1980 року № 74, акт про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1980 року № 1, банківські реквізити.
Згідно з інформацією з ІКІС ПФУ за наслідками розгляду звернення позивача від 4 серпня 2024 року відповідач прийняв рішення від 7 серпня 2024 року № 12001-75988463-2024-1 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
3 вересня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до відповідача з заявою про призначення / перерахування / продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), яка є аналогічною заяві від 4 серпня 2024 року, та аналогічним пакетом документів.
Згідно з інформацією з ІКІС ПФУ за наслідками розгляду звернення позивача від 3 вересня 2024 року відповідач прийняв рішення від 11 вересня 2024 року № 12001-75988463-2024-2 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Листом від 19 вересня 2024 року № 6887-6699/К-03/8-1200/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області серед іншого повідомило позивача про те, що її заява від 3 вересня 2024 року, подана через вебпортал Пенсійного фонду України, не містить електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, у зв`язку із чим відсутня можливість встановити особу. Також неможливо встановити особу позивача згідно із заявою від 4 серпня 2024 року, долученої до звернення на вебпортал Пенсійного фонду України, оскільки вона складена не у присутності працівників сервісного центру Пенсійного фонду України. Зазначено, що для поновлення страхових виплат позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) з заявою про здійснення страхової виплати та документами: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; довідка внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території; банківські реквізити для перерахування страхових виплат; акт розслідування нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (за наявністю); висновки МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності. Або подати зазначену заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Комунікації з ПФУ» (Заяви на страхову виплату) разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), авторизувавшись в особистому електронному кабінеті за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
21 вересня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до відповідача з трьома ідентичними заявами про призначення / перерахування / продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), які є аналогічними заявам від 4 серпня 2024 року та від 3 вересня 2024 року, та аналогічним пакетом документів.
Відповідно до інформації з ІКІС ПФУ за наслідками розгляду звернень позивача від 21 вересня 2024 року відповідач прийняв:
рішення від 24 вересня 2024 року № 12001-75988463-2024-3 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи);
рішення від 24 вересня 2024 року № 12001-75988463-2024-4 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи);
рішення від 24 вересня 2024 року № 12001-75988463-2024-5 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи);
рішення від 25 жовтня 2025 року № 12001-75988463-2024-6 про відмову у поновленні страхової виплати, причина відмови – відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Листом від 1 жовтня 2024 року № 1200-0201-8/24940 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області серед іншого повідомило позивача про те, що заяви від 21 вересня 2024 року за №№ 102533, 102534, 102535, подані через вебпортал Пенсійного фонду України, не містять електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, в зв`язку з чим відсутня можливість встановити особу позивача. Тому Головним управлінням відмовлено в розгляді зазначених заяв. Для поновлення страхових виплат позивачу необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (сервісного центру) з заявою про здійснення страхової виплати та документами: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; довідка внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території; банківські реквізити для перерахування страхових виплат; акт розслідування нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (за наявністю); висновки МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності. Або подати зазначену заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Комунікації з ПФУ» (Заяви на страхову виплату) разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), авторизувавшись в особистому електронному кабінеті за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
26 вересня 2025 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась до відповідача із заявою про призначення / перерахування / продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), яка є аналогічною заявам від 4 серпня 2024 року, від 3 вересня 2024 року та від 21 вересня 2024 року, і яка містить кваліфікований електронний підпис, додавши до неї паспорт, акт про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1980 року № 1.
Постановою від 6 жовтня 2025 року № 12001-75988463/12001-75988463-2025-1 «Про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг» Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат внаслідок відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) (інший випадок, передбачений законом).
Листом від 16 жовтня 2025 року № 1200-0206-8/31216 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області серед іншого повідомило позивача про те, що у звернені від 26 вересня 2025 року відсутній документ / позначка про проходження позивачем фізичної ідентифікації. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області відмовлено у розгляді заяви про призначення / перерахування / продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) від 21 вересня 2025 року (постанова про відмову у здійсненні страхових виплат / наданні соціальних послуг від 6 жовтня 2025 року № 12001-75988463/12001-75988463-2025-1). Таким чином, для продовження страхових виплат, позивачу необхідно пройти фізичну ідентифікацію та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяву про продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) з долученими документами: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити для перерахування страхових виплат; акти розслідування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (за наявністю); висновки МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (за наявністю), актуальну довідку внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній території державній владі в Україні, повідомлення (написане власноруч) про одержання / неодержання страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Зазначену заяву та документи можна надати особисто звернувшись до будь якого територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Також заява разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може подаватись в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Комунікації з ПФУ» (Заяви на страхову виплату) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (у разі наявності технічної можливості), авторизувавшись на вебпорталі за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), встановивши необхідну позначку про «неотримання страхових виплат у зв`язку з НВ/ПЗ або втратою годувальника від іншої держави, зокрема, від Російської Федерації» в розділі «Дистанційне інформування». На заяву, подану в електронній формі, накладається електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу заявника, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Отже, у період з 1 лютого 2022 року до 30 листопада 2022 року нарахування страхових виплат позивачу здійснювало Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області; розмір невиплаченої суми боргу за цей період внаслідок неможливості виплати пенсії через відділення АТ «Укрпошта» складає 22791,23 грн;
припинення пенсії з 1 грудня 2022 року здійснено Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» без конкретизації причини;
з 1 січня 2023 року особова справа позивача знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, виплата страхових виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області починаючи з січня 2023 року не здійснювалася;
відмова у поновленні / продовженні страхової виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за заявою позивача від 26 вересня 2025 року здійснена внаслідок відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) (так зазначено у рішенні).
Позивач не погоджуючись із діями відповідача звернулась із даним позовом до суду.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
На час виникнення спірних правовідносин правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначалися Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV).
З 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Таким чином, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до Головного управління Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1105-ХIV (в чинній редакції), страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:
1) статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
2) статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;
3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діяв в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначає відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат:а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;д) в інших випадках, передбачених законами.
У відповідності до вимог ст. 46 Закону № 1105-ХIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини. Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.
Відтак, враховуючи встановлену протиправність дій відповідача щодо припинення страхових виплат, суд вважає, що обмеження їх виплат будь-яким строком є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1105-XIV у чинній редакції передбачено, що 1. здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: 1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) у разі смерті отримувача страхових виплат; 7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; 8) в інших випадках, передбачених законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є громадянином України, ступінь втрати професійної працездатності становить 40%.
Відтак, враховуючи положення Закону № 1105-ХІV, суд не вбачає обґрунтованими посилання відповідача на правомірність припинення спірних виплат, а невиплату/не нарахування належних позивачу страхових виплат є незаконним, постанова про припинення страхових виплат підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі Порядок № 299) передбачено, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача: за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України; за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.
У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.
Аналогічні припиненню страхових виплат, правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном, передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема зазначив, що «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».
Колегія суддів зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Крім того, в постанові від 26 серпня 2021 року по справі № 440/4434/18 Верховний Суд звернув увагу, що «у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 (Von Maltzan and Others v.Germany).
Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, відповідач з 01 грудня 2022 року не нараховував та не виплачував страхові виплати позивачу, чим порушив право на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порушене право позивача має бути відновленим шляхом скасування спріних постанов та зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на період з 30 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної страхової виплати, а також виплатити заборгованість із страхових виплат, яка утворилась за період її несплати за період з 1 лютого 2022 року до 30 листопада 2022 року у розмірі 22791,23 грн та за період з 30 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві «А-Банк», відповідно до поданої 26 вересня 2025 року заяви.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного від 27 січня 2026 року у справі № 360/2123/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 360/2123/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
І.В. Пивовар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua