Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №681/1169/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Суд: Полонський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №681/1169/26

Суддя: Іллюк С. В.

Справа № 681/1169/26

Провадження 2/681/1154/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

11.08.2026 позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 03.04.2014 з відповідача стягнуто на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі по 400 грн щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.02.2014. Станом на дату подачі позову відповідач сплачує аліменти у розмірі 1750 грн щомісячно, з урахуванням індексації та мінімального гарантованого розміру аліментів. Вказує, що з часом витрати на утримання спільного сина суттєво збільшилися та зазначених коштів недостатньо для належного матеріального забезпечення дитини, його повноцінного харчування, розвитку та лікування, придбання одягу, засобів гігієни та оплати необхідних гуртків і занять. При цьому, матеріальне становище позивачки не дозволяє самостійно забезпечувати всі потреби дитини. На цей час розмір аліментів, визначений вказаний вище рішенням суду, недостатній для забезпечення потреб дитини, оскільки син потребує значно більше догляду та матеріальних коштів. Крім того, також з моменту винесення вказаного вище рішення суду значно зросли мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Відповідач здоровий, працездатний і спроможний сплачувати на користь сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі доходу батька. Позивачка, як одержувач аліментів, вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, отриманим з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення листа через АТ «Укрпошта» за місцем його реєстрації, про що свідчать дані поштового повідомлення R067259349033.

Отже, судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_2 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідач ОСОБА_2 у строк, встановлений ст. 178 ЦПК України, подав відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачці.

У відзиві відповідач ОСОБА_2 вказав, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Зазначає, що він належним чином виконує свій батьківський обов`язок зі сплати аліментів у розмірі 1750 грн та постійно сплачує кошти. Наразі відповідач не має постійного офіційного місця роботи та постійного доходу, не зареєстрований як фізична особа – підприємець, тому не має стабільного та регулярного джерела доходу. Вказує, що згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, останні доходи та сплата страхових внесків здійснювалися у липні 2022 року страхувальником АК «Полюс». Надалі, починаючи з серпня 2022 року, протягом усього 2023 – 2025 років та станом на серпень 2026 року (понад чотири роки поспіль), будь-які нарахування заробітку для обчислення пенсії, відомості про трудові відносини чи факти сплати ЄСВ роботодавцями повністю відсутні. Також звертає увагу суду на те, що згідно з довідкою ВСП «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ «Луганський національний університет ім. Т.Шевченка» № 69 від 28.08.2026, відповідач є здобувачем освіти денної форми навчання. Навчання здійснюється на платній основі. Крім того, змінився сімейний стан відповідача, зокрема, він є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд доходить до такого висновку.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_3 .

Батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2 (а.с. 9).

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 03.04.2014 у справі №681/335/14-ц із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.02.2014 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-15).

Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади № 2026/002458164 від 16.02.2026, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12), що є адресою місця реєстрації позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено витягом № 2025/013121299 від 09.09.2025 (а.с. 8).

Відповідачем ОСОБА_2 долучено копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1525 (а.с. 36).

Отже, звертаючись до суду з цим позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивачка ОСОБА_1 визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Аналіз наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Таку ж позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10.10.2024 у справі №273/148/20, провадження № 61-11381св20, вказавши, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за відповідним рішенням суду безпосередньо за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 8 ст. 7 СК України встановлює, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів, з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Від указаного правового висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала (постанова від 04.03.2020 року в справі №682/3112/18).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, на яку, у тому числі, посилається відповідач ОСОБА_2 , але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») та, у першу чергу, інтереси самої дитини – сина ОСОБА_4 , які мають переважати над інтересами відповідача.

Разом з тим, відповідачем до відзиву долучена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до даних якого батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 (а.с.36).

Оцінюючи доводи відповідача про зміну його сімейного стану та наявність на утриманні іншої малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, викладеної у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та від 21 липня 2021 року у справі № 299/3020/20), наявність у платника аліментів інших дітей дійсно підлягає врахуванню судом на підставі статті 182 СК України. Проте сам по собі факт народження другої дитини не є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів на користь першої дитини. Для врахування цієї обставини платник аліментів повинен довести належними та допустимими доказами, що його матеріальне становище погіршилося настільки, що сплата аліментів у розмірі 1/4 частини доходів унеможливить забезпечення базових потреб іншої дитини чи його самого.

Матеріали справи не містять жодних доказів (довідок про склад сім`ї, відомостей про доходи матері другої дитини, медичних чи інших документів), які б підтверджували неможливість відповідача нести тягар утримання обох дітей на рівних умовах.

Суд наголошує, що всі діти мають рівні права на належне матеріальне забезпечення з боку батьків. Поява у відповідача ще однієї дитини не повинна мати наслідком обмеження прав старшого сина на достатній рівень життя, гарантований законом. Створення нової сім`ї та народження дітей покладає на батька додаткову відповідальність, що вимагає від нього докладання більших зусиль для отримання доходу, достатнього для забезпечення потреб обох дітей, а не перекладання цього обов`язку на першу дитину шляхом штучного стримування розміру її утримання.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність у нього з серпня 2022 року офіційного працевлаштування, стабільного заробітку та відомостей про нарахування ЄСВ як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 2 статті 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Отже, відсутність у платника аліментів офіційного місця роботи не є перешкодою для встановлення способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), оскільки законодавством передбачений чіткий імперативний механізм нарахування аліментів у такому випадку. Зміна способу стягнення на 1/4 частину доходів не порушує прав відповідача як особи, що тимчасово не працює.

Доводи відповідача про те, що він є здобувачем освіти за денною формою навчання, що підтверджується довідкою ВСП «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ «ЛНУ ім. Т.Шевченка» № 69 від 28.08.2026, суд приймає до уваги, проте зазначає, що навчання за контрактом за кошти третіх осіб (фінансова підтримка з боку інших осіб) не звільняє працездатного батька від конституційного та законодавчого обов’язку утримувати власну неповнолітню дитину, що є пріоритетним зобов’язанням.

При цьому, визначальним при вирішенні цього спору суд визнає гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвернцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідач є здоровим, працездатним чоловіком.

Доказів протилежного суду не надано.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини ( постанова ВС від 23.12.2019 року в справі №344/10971/16).

Як позивачка, так і відповідач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення сином повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне його утримання.

Крім того, у постанові Верховного Суду у справі №6-143цс13 від 05.02.2014, звернено увагу, що право на зміну способу аліментів закріплено за одержувачем аліментів, а платник аліментів обмежений у можливості змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №539/3532/18, в якій зазначено, що право вимагати зміну способу присудження аліментів належить виключно одержувачу аліментів, а не їх платнику. Платник аліментів може заявити вимогу про зміну способу аліментів, і така вимога підлягає задоволенню, якщо в судовому засіданні одержувач аліментів не заперечуватиме й повністю погодиться на зміну способу стягнення аліментів.

Враховуючи принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей, позицію стягувача, яка бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у частці від доходу відповідача, такий розмір утримання, який передбачається зміною способу стягнення аліментів, на переконання суду, є розумним і справедливим з огляду на встановлені обставини справи та зміст позовних вимог, та, перш за все, він відповідатиме інтересам дитини, які переважають над інтересами батьків, принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей.

Тому, враховуючи те, що у сторін є неповнолітній син, який проживає разом з позивачкою та фактично знаходиться на її утриманні, тоді, як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є особою працездатного віку, суд дійшов висновку щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і покладення на відповідача аліментного зобов`язання у вигляді щомісячної сплати аліментів у розмірі частини всіх доходів на дитину щомісяця на користь позивачки, що відповідатиме інтересам неповнолітнього сина сторін.

Отже, беручи до уваги викладене вище, а також позицію позивачки ОСОБА_1 , яка бажає змінити спосіб стягнення присуджених для неї аліментів на утримання дитини із твердої грошової суми на частку від заробітку платника аліментів, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Зміна способу стягнення аліментів безпосередньо веде до зміни їх розміру.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 180-183 Сімейного кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів.

Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Виконавчий лист, виданий Полонським районним судом Хмельницької області 16.04.2014 згідно рішення суду від 03.04.2014 у справі № 681/335/14-ц, відкликати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 11.11.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua