Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №200/3727/25
Суддя: Блохін Анатолій Андрійович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року справа №200/3727/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/3727/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить визнати протиправними дії щодо зупинення нарахування та виплату пенсії за віком та зобов`язати відновити нарахування та виплату пенсії за віком з 16.12.2024.
За змістом викладеного позивач до 31.07.2023 отримував пенсійні виплати на свій рахунок, однак з 01.08.2023 з невідомих причин виплату пенсії було припинено. З відповіді відповідача від 16.12.2024 стало відомо, що виплату пенсії позивачу з 01.08.2023 зупинено у зв`язку з тим, що у серпні 2023 року отримано повідомлення про призначення ОСОБА_1 пенсії на території Російської Федерації, яке надійшло на “гарячу телефонну лінію” Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виплату пенсії зупинено до з`ясування. За змістом позову відповідач не попередив позивача про зупинення виплати пенсії та підстави такого зупинення. Посилаючись на відсутність законних підстав зупинення виплати пенсії позивач зауважив на протиправності таких дій відповідача та протиправність невиплати пенсії з 01.08.2023 по теперішній час.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/3727/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 16.12.2024.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
Позивач зареєстрований у м. Вугледарі Донецької області. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 м. Вугледар Вугледарської міської громади (код UA14040050010075856) з 24.02.2022 по 30.09.2024 відносилося до територій активних бойових дій, з 01.10.2022 – до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
В листі на запит представника позивача від 12.12.2024 “Про надання інформації по ОСОБА_1 ” (вих.№0500-0202-8/120600), копія якого наявна в матеріалах справи відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058), виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась через банківську установу ПАТ КБ “Приватбанк”, дата виплати 18 число. У серпні 2023 року управлінням отримано повідомлення про призначення ОСОБА_1 пенсії на території Російської Федерації, що надійшло на “гарячу телефонну лінію” Головного управління. Для попередження переплати пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 виплату пенсії зупинено з 01.08.2023 до з`ясування. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_1 не звертався. В листі також зазначено можливість сформувати довідку щодо суми заборгованості з виплати пенсії з 01.08.2023 по теперішній час лише за умови поновлення виплати пенсії, оскільки пенсійні виплати за період невиплати не нараховувались та не виплачувались.
Відповідно до скріншоту екрану з ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплати пенсій (ППВП)”, наданого відповідачем, пенсію позивачу нараховано по серпень 2023 року.
Інших доказів в обґрунтування законності підстав не виплати пенсії позивачу з 01.08.2023 відповідачем суду не надано.
Рішення про припинення виплати пенсії позивачу в порядку встановленому законом органом Пенсійного фонду не приймалося. В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява позивача від 17.01.2025, в якій останнім зазначено, що він не отримую пенсію або будь-які соціальні виплати від інших держав, а насамперед від Російської Федерації. Доказів направлення зазначеної заяви відповідачу матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року за №137-V, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати всіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV встановлено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені у частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, згідно з якою виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду у разі:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений у частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Правові позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону №1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06.02.2018 у справі №263/7763/17 (провадження №К/9901/202/17), від 13.02.2018 у справі №243/11937/17 (провадження №К/9901/1267/17, від 21.02.2018 у справі №425/1459/17 (провадження №К/9901/15534/18), від 27.02.2018 у справі №644/6336/17 (провадження №К/9901/2714/17), від 06.03.2018 №243/4732/17 (провадження №К/9901/1464/17).
З урахуванням наведеного вище, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, та лише з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV, перелік яких є вичерпним та встановлює можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Як встановлено судом, жодного рішення стосовно припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу органом Пенсійного фонду не приймалось, доказів існування обставин з переліку, що встановлений статтею 49 Закону №1058-IV відповідач не надав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що пенсію позивачу припинено через надходження на гарячу лінію пенсійного фонду анонімного повідомлення про отримання позивачем пенсії на території російської федерації, оскільки будь-які докази надходження такого повідомлення в матеріалах справи відсутні. Будь-яких доказів отримання позивачем пенсії в на території Російської Федерації відповідачем не надано.
Пункт 14-4 Розділ 15 Прикінцевих положень Закону України № 1058 в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024 визначає, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Втім, на час припинення позивачу пенсії зазначена норма не була чинною.
Відтак, ОСОБА_1 , як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
З огляду на те, що виплату пенсії позивачу припинено (призупинено) з підстав, що не встановлені статтею 49 Закону №1058-IV та не у визначений законом спосіб, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи дійдення судом висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення основних вимог позивача, похідні вимоги про зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії за віком з 16.12.2024 також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та не проходив ідентифікацію судом не приймаються, оскільки в цьому випадку поновлення нарахування та виплати пенсії є способом відновленого порушеного права позивача внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій щодо припинення нарахування та виплати пенсії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/3727/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/3727/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua