Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №759/18948/26
Суддя: Верланов Сергій Миколайович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/18948/26
номер провадження: 33/824/4445/2026
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коца Олександра Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Коца Олександра Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Коц О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року. Скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року та прийняти нову постанову, якою дії ОСОБА_1 кваліфікувати відповідно до адміністративного обвинувачення, сформульованого в протоколі серії ЕПР1 № 704116 від 27 червня 2026 року за ч.2 ст.130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП. Альтернативно просить, у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про відсутність достатніх правових підстав для прийняття нової постанови в зазначеній частині - змінити постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року, виключивши кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП та застосувати правову кваліфікацію за ч.2 ст.130 КУпАП.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що 23 липня 2026 року адвокат Коц О.М. ознайомився з письмовими матеріалами даної адміністративної справи. Таким чином, ще до розгляду справи по суті суду достовірно було відомо: про участь у справі професійного захисника; про особу захисника; про його повноваження; про намір сторони захисту реалізовувати передбачені КУпАП процесуальні права. Проте належного відображення участі захисника у відповідній електронній справі забезпечено не було, унаслідок чого справа №759/18948/26 не відображалася в його Електронному кабінеті ЄСІТС як справа, в якій він бере участь як захисник. Вказує, що про постанову судді від 12 серпня 2026 року йому стало відомо лише 25 серпня 2026 року, коли він самостійно здійснив пошук справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень та виявив оскаржувану постанову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що за основу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суддею першої інстанції покладено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року. Принципове значення для правильного вирішення справи має те, що уповноваженою посадовою особою поліції при складенні протоколу дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП. Саме таке адміністративне обвинувачення було сформульоване щодо ОСОБА_1 уповноваженою особою.
Водночас суддя першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим за ч.3 ст.130 КУпАП, тобто за більш тяжкою частиною статті, яка передбачає суворіші правові наслідки. Підставою для цього фактично стала долучена до матеріалів справи довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 29 червня 2026 року, тобто документ, складений уже після оформлення протоколу. Саме проти такого самостійного погіршення правової кваліфікації стороною захисту були подані письмові пояснення від 12 серпня 2026 року. Проте суддя у оскаржуваній постанові не розглянув їх взагалі, не навів зміст письмових пояснень захисника, не зазначив про їх дослідження, не навів жодного мотиву їх прийняття або відхилення, не надано відповіді на центральне питання, поставлене стороною захисту, на якій правовій підставі суддя може притягнути особу за ч.3 ст.130 КУпАП, якщо в протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою її дії кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП.
Посилається на те, що ч.ч.2, 3 ст.130 КУпАП відрізняються за юридично значимою ознакою повторності та передбачають різні, істотно відмінні санкції. Для ч.3 ст.130 КУпАП необхідною кваліфікуючою ознакою є те, що відповідні дії вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за діяння, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, застосування ч.3 замість ч.2 означає встановлення додаткової кваліфікуючої ознаки та суттєве погіршення правового становища ОСОБА_1 . Суд не вправі перебирати на себе функцію органу, який формулює адміністративне обвинувачення, та самостійно посилювати його.
Вважає, що суддя першої інстанції самостійно, не маючи на те повноважень, фактично усунув недолік сформульованого органом поліції обвинувачення та застосував норму, яка істотно погіршує становище особи. Суть сформованого підходу полягає в тому, що коли викладене у протоколі адміністративне обвинувачення не містить необхідних ознак відповідного складу правопорушення, суд не вправі самостійно редагувати або доповнювати його та відшукувати обставини на користь обвинувачення, оскільки в такому разі суд фактично перебирає функцію обвинувачення. У даній справі порушення є ще більш очевидним. Суд не просто уточнив певну фактичну обставину, він застосував більш тяжку частину однієї статті, ніж та, яка була зазначена уповноваженою посадовою особою в протоколі. Внаслідок цього замість відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП та отримав стягнення у виді 51 000 грн 00 коп. штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 років. Таким чином, самостійна зміна судом правової кваліфікації мала безпосередній та надзвичайно істотний негативний вплив на становище ОСОБА_1 .
Крім того посилається на те, що відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та за наслідками розгляду має право, зокрема: скасувати постанову та закрити провадження; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. У даному випадку сторона захисту не ставить перед апеляційним судом питання про формування нового, більш тяжкого обвинувачення. Навпаки, йдеться про необхідність повернення правової кваліфікації до тієї, яка була первісно сформульована уповноваженою посадовою особою в протоколі про адміністративне правопорушення - ч.2 ст.130 КУпАП. Така зміна виключно покращує становище особи, що притягається до відповідальності. У судовій практиці застосовується підхід, відповідно до якого перекваліфікація з більш тяжкої частини ст.130 КУпАП на менш тяжку допускається, якщо вона не змінює на шкоду особі фактичні обставини та покращує її правове становище.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином. В той же час його захисник - адвокат Коц О.М. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коца О.М., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2026 року суддею першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Коц О.М. вказує, що про постановлення суддею першої інстанції постанови від 12 серпня 2026 року йому стало відомо лише 25 серпня 2026 року, коли він самостійно здійснив пошук справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень та виявив оскаржувану постанову судді.
Матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 чи його захиснику постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року раніше ніж 25 серпня 2026 року.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційну скаргу адвокат Коц О.М. подав 25 серпня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня ознайомлення з постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені адвокатом Коцем О.М. у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про скасування оскаржуваної постанови судді та прийняття нової постанови, згідно з якою дії ОСОБА_1 кваліфікувати відповідно до обвинувачення, сформульованого в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704116 від 27 червня 2026 року за ч.2 ст.130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, або ж змінити постанову, виключивши кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП, застосувавши правову кваліфікацію за ч.2 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Частиною 3 ст.130 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом з явним ознаками алкогольного сп`яніння, який у порушення вимог п.2.5 ПДР від проходження огляду відмовився та його дії кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом з явним ознаками алкогольного сп`яніння, який у порушення вимог п.2.5 ПДР від проходження огляду відмовився, суддя першої інстанції обґрунтував доказами, які містить:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року, згідно з яким, 27 червня 2026 року о 01 год 40 хв. в місті Києві по вул. Михайла Чалого, 6А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover Discovery», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушена мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки та у чергового лікаря-нарколога, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.2);
- письмове направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 червня 2026 року, з якого вбачається, що водія ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП «КМНКЛ №10», оскільки у нього виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не стійка хода, почервоніння обличчя (а.с.3);
- довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 29 червня 2026 року, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 06 травня 2025 року вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП. Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року у справі №760/14556/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. 02 жовтня 2025 року вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП. Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у справі №759/25034/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Враховуючи значене т.в.о. інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенант поліції Вікторія Островська просила суд вчинене ОСОБА_1 27 червня 2026 року близько 01 год 40 хв. адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, розглядати за ч.3 ст.130 КУпАП (а.с.5);
- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції (а.с.24);
Проте висновок судді першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, не ґрунтується на матеріалах справи.
Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі адвокатом Коцем О.М. не оскаржується, а тому законність постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється, що узгоджується з ч.7 ст.294 КУпАП, якою передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 відповідно до обвинувачення, сформульованого в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року за ч.2 ст.130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд виходить із такого.
Правовий аналіз ст.278 КУпАП свідчить про те, що суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення виключно у межах складеного протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року складений інспектором 1 взводу 5 роти 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Гольопою Ю.Л. за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Довідка т.в.о. інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Вікторії Островської про необхідність розглядати дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП не є протоколом про адміністративне правопорушення, тому не може бути предметом розгляду судді.
Визнаючи винуватим ОСОБА_1 у вчиненні більш тяжкого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, ніж зазначеного у складеному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704116 від 27 червня 2026 року, суддя першої інстанції вийшов за його межі, що є недопустимим.
Таким чином доводи апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію суддею першої інстанції дій ОСОБА_1 та неправильне викладення суті доведеного адміністративного правопорушення заслуговують на увагу.
За таких обставин постанову судді слід змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч.3 ст.130 КупАП на ч.2 ст.130 КупАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у межах санкції зазначеної правової норми, а саме, штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу адвоката Коца О.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
П О С Т А Н О В И В :
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Коцу Олександру Миколайовичу процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу адвоката Коца Олександра Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу - змінити.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua