Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №356/418/26
Суддя: Поліщук Наталія Валеріївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №33/824/4001/2026
справа №356/418/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Березанського міського суду Київської області від 10 липня 2026 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , працює старшим слідчим Головного управління Національної поліції в Київській області, -
встановив:
Постановою Березанського міського суду Київської області від 10 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Постановою установлено, що 12 квітня 2026 року о 08 годині 25 хвилин в Київській області, м. Березань по вул. Цегельна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем "ГАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, порушення норм матеріального права.
Зазначає, що відповідно до пункту 13.1 ПДР України водій повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки та стану транспортного засобу. Згідно пункту 1.10 ПДР смуга руху має ширину щонайменше 2,75 м, а відповідно до пункту 11.1 ПДР кількість смуг визначається розміткою, знаками або, за їх відсутності, самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини, габаритів транспортних засобів та безпечних інтервалів.
Безпечний інтервал згідно з ПДР має становити не менше 0,8 м і не більше 2,5 м. Ширина проїзної частини в місці ДТП становила 5,5 м, а ширина керованого скаржником автомобіля «Рено Сценік» - 1855 мм (1,85 м), що дозволяло виконати маневр обгону автомобіля ГАЗ 3309 д.н.з. НОМЕР_2 з дотриманням безпечного бокового інтервалу (близько 1 м). Отже, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР є необґрунтованим.
Вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що ліве дзеркало заднього виду автомобіля ГАЗ 3309 було пошкоджене ще до ДТП, що унеможливлювало його використання за призначенням, критично обмежувало оглядовість водія цього автомобіля та створювало реальну загрозу безпеці учасників руху.
Судом не надано належної оцінки показанням свідка, який чітко й послідовно вказав, що водій автомобіля ГАЗ 3309, рухаючись зі швидкістю близько 30 км/год, безпосередньо перед зіткненням безпідставно почав зміщуватися праворуч, чим створив перешкоду для завершення маневру обгону та спровокував аварійну ситуацію. Такі дії суперечать пунктам 10.1, 11.7, 14.3 ПДР України.
Вказує, що судом першої інстанції формально досліджено відеозапис із нагрудних камер (бодікамер) працівників поліції, без надання будь-якої правової оцінки його змісту, а зафіксовані на ньому ключові факти було проігноровано.
Мотивуючи наведеним, просить постанову Березанського міського суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, підтвердивши свої письмові пояснення, надані 12 квітня 2026 року після дорожньо-транспортної пригоди.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Статтею 1 КУпАП визначено:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП визначено:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,- свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив положення ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Відповідно до пункту 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №638537 від 12 квітня 2026 року, водій ОСОБА_1 12 квітня 2026 року о 08 годині 25 хвилин в Київській області, м. Березань по вул. Цегельна, керуючи автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем "ГАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 1).
Матеріали справи містять схему місця ДТП, що мала місце 12 квітня 2026 року у м. Березань, вул. Цегельна.
Із даних схеми убачається, що така відображає кінцеве розташування транспортних засобів. Так, на схемі ДТП зображено два транспортних засоби: "ГАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 , та транспортний засіб "Рено", д.н.з. НОМЕР_1 ., транспортний засіб "Рено" знаходиться попереду лівіше. На долученій схемі також міститься два позначення (3, 4), що відображають місця зіткнення транспортних засобів (а.с. 3).
Із даних письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що він рухався позаду автомобіля "ГАЗ" із приблизною швидкістю 25 км/год. З метою виконання обгону увімкнув лівий покажчик повороту та почав маневр обгону. Під час виконання маневру, водій транспортного засобу "ГАЗ" почав перешкоджати виконанню маневру та почав виїжджати лівіше від проїжджої частини. З метою уникнення зіткнення ОСОБА_1 почав виїжджати на узбіччя, де на земляній поверхні зафіксовано протектор транспортного засобу ОСОБА_1 , в цей момент відбулося зіткнення передньої частини ГАЗ із задньою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Зіткнення відбулось коли частина транспортного засобу знаходилась за межами проїжджої частини. Уважає, що зіткнення відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу ГАЗ (а.с. 4).
З даних письмових пояснень ОСОБА_2 убачається, що він рухався на автомобілі "ГАЗ" із незмінною швидкістю близько 35-40 км/год у правій смузі руху. На великій швидкості виконував маневр транспортний засіб "Рено", з`їжджаючи на праву смугу, здійснив зіткнення із переднім бампером транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 . Зазначив про відсутність пошкоджень його транспортного засобу, вказавши про пошкодження заднього бамперу та задньої колісної арки транспортного засобу "Рено" (а.с.5).
З даних письмових пояснень ОСОБА_3 убачається, що вона була пасажиркою у транспортному засобі "Рено". Попереду по середині проїжджої частини на невеликій швидкості рухався автомобіль "ГАЗ". Коли настала можливість виконати обгін, водій автомобіля "Рено" увімкнув лівий покажчик повороту та почав виконувати маневр. Водій іншого транспортного засобу виїжджає на середину дороги і зачіплює дзеркалом задню частину автомобіля. Після зупинки транспортних засобі водій автомобіля "ГАЗ" вийшов із транспортного засобу вказавши, що не бачив транспортного засобу "Рено" (а.с. 6).
Матеріали справи містять відеозаписи із бодікамер працівників поліції після їх прибуття за викликом.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що ліве дзеркало заднього виду автомобіля ГАЗ 3309 було пошкоджене ще до ДТП, що унеможливлювало його використання за призначенням, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до підпункту а) пункту 31.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду.
Із загально доступної інформації, що міститься у мережі Інтернет, убачається, що на транспортний засіб ГАЗ можливі три варіанти встановлення дзеркал заднього виду. Зокрема залежно від виробника розміри дзеркал заднього виду можуть становити 290 ? 175 мм, 270 ? 185 мм або розміром 250 ? 150.
Із наявної на флешносії фотокартки убачається, що ліве дзеркало заднього виду дійсно має пошкодження у правому нижньому куті, а саме відсутній фрагмент скла, який не є суттєвим.
За таких обставин, ураховуючи те, що ліве дзеркало заднього виду присутнє, відсутність фрагменту скла у дзеркалі заднього виду не є суттєвим, а пункт 31.4 ПДР забороняє експлуатацію транспортного засобу у випадку відсутності дзеркала взагалі, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо можливості виконання маневру обгону автомобіля "ГАЗ" із дотриманням безпечного бокового інтервалу, з огляду на ширину проїзної частини та габарити автомобіля «Рено», апеляційний суд зазначає таке.
Сам по собі факт, що ширина проїзної частини становить 5,5 м, а ширина автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , - 1,85 м, не свідчить про наявність достатнього простору для безпечного виконання маневру обгону та не підтверджує дотримання водієм вимог пункту 13.1 ПДР України.
Наведені скаржником розрахунки не враховують ширину автомобіля «ГАЗ», який згідно відомостей, що містяться у вільному доступі, становить 2,38 м (по кузову) та 2,7 м по дзеркалах), фактичне розташування обох транспортних засобів на проїзній частині, відстань між ними під час виконання маневру, а також необхідність забезпечення безпечного інтервалу з урахуванням конкретної дорожньої обстановки.
Суд звертає увагу, що положення пункту 13.1 ПДР України не встановлюють фіксованого розміру безпечного бокового інтервалу, такий має визначатися водієм з урахуванням швидкості руху, дорожньої обстановки та інших обставин, які можуть впливати на безпеку дорожнього руху, зокрема припаркований на узбіччі вздовж проїжджої частини автомобіль (як на відеозапису).
Отже, в цій частині апеляційний суд відхиляє доводи скаржника.
Посилання скаржника на те, що саме водій автомобіля «ГАЗ» почав зміщення не знайшли належного об`єктивного підтвердження під час апеляційного розгляду.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що під час виконання ним маневру обгону водій автомобіля «ГАЗ» почав зміщуватися ліворуч відносно напрямку руху, у зв`язку з чим скаржник був змушений виїхати на узбіччя. Водночас із письмових пояснень водія автомобіля «ГАЗ» убачається інший механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого саме автомобіль «Рено» під час повернення на праву смугу руху допустив зіткнення з передньою частиною автомобіля «ГАЗ».
Таким чином, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо механізму її виникнення є взаємно суперечливими, а тому підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, а не можуть сприйматися як безумовне підтвердження версії одного з учасників ДТП.
Матеріали справи не містять достатніх об`єктивних даних, які б підтверджували, що саме дії водія автомобіля «ГАЗ» перебували у причинному зв`язку із виникненням зіткнення та виключали наявність порушення ПДР з боку ОСОБА_1 .
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про формальне дослідження судом першої інстанції відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції.
Як убачається з матеріалів справи, відповідні відеозаписи здійснювалися працівниками поліції після їх прибуття на місце дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас відеозаписи, здійснені після прибуття працівників поліції, за відсутності безпосередньої фіксації моменту зіткнення не можуть самі по собі достовірно встановити траєкторію руху транспортних засобів безпосередньо перед ДТП, характер маневрування водіїв та причини виникнення зіткнення.
Крім цього, пояснення зафіксовані учасниками ДТП, є аналогічними письмовим поясненням, що містяться у матеріалах справи.
Апеляційна скарга не містить посилань на відеозаписи в частині того, що саме на переконання скаржника, зафіксовано на відеозаписі, проте судом не було надано оцінку тому чи іншому зафіксованому факту.
Загальне зазначення про формальну оцінку доказів апеляційним судом відхиляється, оскільки при апеляційному перегляді судом невідповідності іншим матеріалам справи чи суперечностей із ними не установлено.
Щодо пояснень ОСОБА_3 апеляційний суд зазначає, що такі не узгоджуються з іншими доказами у справі.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не забезпечив дотримання безпечного бокового інтервалу, чим порушив вимоги пункту 13.1 ПДР України, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження.
Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови районного суду апеляційним судом не установлено.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Березанського міського суду Київської області від 10 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua