Суд: Монастириський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №603/565/26
Суддя: Гудкова Ю. Г.
Справа № 603/565/26
Провадження №2/603/417/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
11 листопада 2026 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Бішко І. М.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 18.03.2025 у розмірі 21 717,67 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18.03.2025 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 18.03.2025 ОСОБА_1 також підписав заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. На підставі вказаної заяви банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок ОСОБА_1 із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 40,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а також видав платіжну картку. Станом на 18.09.2026 внаслідок порушення умов договору та неповернення кредиту у ОСОБА_1 є заборгованість за договором на загальну суму 21 717,67 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 11.11.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Представник позивача АТ «А-Банк» у судове засідання не з`явився, разом із позовом подав клопотання про розгляд справи у відсутності позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.
Суд установив такі обставини.
18.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», підписаною відповідачем цифровим власноручним підписом.
Зі змісту вказаної заяви видно, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні за посиланням www.a-bank.com.ua, становить договір про надання банківських послуг.
В абз. 3 анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі – УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій, а також погодився, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
18.03.2025 відповідач ОСОБА_1 також звернувся до АТ «А-Банк» із заявою про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.
Відповідно до абз. 3 заява складена в електронній формі та підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку ABank24 при підтвердженні оформлення кредиту.
Зі змісту вказаної заяви видно, що підписуючи її, відповідач підтвердив ознайомлення з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі, відповідно ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», з Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб (абз. 1 п. 17 заяви).
Згідно з цією заявою відповідач просив відкрити йому в АТ «А-Банк» поточний рахунок № НОМЕР_1 і встановити кредитний ліміт на таких умовах: вид кредиту – кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредитування – кредитування рахунку; мета отримання кредиту – на споживчі цілі; пільговий період кредитування – 62 дні за ставкою 0,000001 % (процентна ставка у разі виходу з пільгового періоду – 3,4 % на місяць); строк кредитування – 240 місяців; порядок погашення кредиту – щомісяця, до останнього поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит (п. 3-5, 7-9 заяви).
Підписуючи вказану заяву, ОСОБА_1 , окрім того, погодився із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку встановлювати, зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування. (п. 6 заяви).
У п. 10.1 заяви сторони погодили, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.
Пунктом 10 заяви також передбачено штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, який списується в день списання відсотків та становить: 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; 100 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.
До вищевказаної заяви також долучено копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Bolt», підписаного ОСОБА_1 18.03.2025 за допомогою електронного підпису, а також копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, підписану відповідачем цифровим власноручним підписом.
Окрім того, до матеріалів справи долучено ліміти по картці (рахунку) (Додаток № 1) та тарифи по картці «Зелена».
Як видно зі змісту наданої АТ «А-Банк» довідки за картами, відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано такі картки: № НОМЕР_3 (строк дії до грудня 2031 року), № НОМЕР_4 (строк дії до грудня 2031 року).
На підставі кредитного договору № б/н (внутрішньобанківський референс № SAMABWFC10080355534) від 18.03.2025 відповідачу 18.03.2025 встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, який 25.04.2025 збільшено до 5000,00 грн, 27.04.2025 – до 10 000,00 грн, 27.04.2025 – до 15 000,00 грн, 30.01.2026 – до 15 000,00 грн, що підтверджується довідкою АТ «А-Банк» за лімітами.
Зі змісту виписки по картці ОСОБА_1 за період з 18.03.2025 до 18.09.2026 року (рахунок НОМЕР_1 ) видно, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, здійснював грошові перекази, поповнення картки, а також частково погашав заборгованість за договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 18.03.2025 станом на 18.09.2026 заборгованість відповідача перед банком становить 21 717,67 грн, з яких: 14 980,98 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 6286,69 грн – загальний залишок заборгованості за процентами; 450,00 грн – штраф.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цифровий власноручний підпис – електронний підпис, що є власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою ( п. 16 ч. 2 ст. 2 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 20.12.2023 № 172).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046–1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що 18.03.2025 сторони в електронній формі уклали договір про надання банківських послуг, на підставі якого відповідачу відкрито картковий рахунок із встановленням кредитного ліміту, який 30.01.2026 визначено у розмірі 15 000,00 грн. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу з кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Водночас відповідач ОСОБА_1 , який отримав та користувався наданими позивачем коштами, а також частково погашав заборгованість за кредитом, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 штрафу (пені) у розмірі 450,00 грн, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суд приходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» потрібно стягнути заборгованість за договором № б/н від 18.03.2025 у розмірі 21 267,67 грн, з яких 14 980,98 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 6286,69 грн – загальний залишок заборгованості за процентами.
У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» потрібно стягнути 2607,23 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (21 267,67 грн * 2662,40 грн / 21 717,67 грн).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280–282, 354 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 526,610, 611, 626, 628, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1ЦК України, суд
у х в а л и в:
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2025 у розмірі 21 267 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят сім) грн 67 (шістдесят сім) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у справі у розмірі 2607 (дві тисячі шістсот сім) грн 23 (двадцять три) коп. сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Ю. Г. Гудкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua