Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №620/6264/26
Суддя: Сергій КЛОПОТ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року м.Чернігів Справа № 620/6264/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 06 вересня 2023 по 14 квітня 2026 року без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 06 вересня 2023 року по 14 квітня 2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 - 2026 роки.
6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки за 2023 - 2026 роки обчисленої з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
7. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (14 днів на рік) за 2023 - 2026 роки, в загальній кількості 56 днів.
8. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (14 днів на рік) за 2023 - 2026 роки, в загальній кількості 56 днів, обчисленої з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
9. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на мою користь моральну шкоду у розмірі 50 тисяч гривень.
Ухвалою судді від 03.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 06 вересня 2023 року по день розгляду справи судом.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби, відповідач виплачував грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення в розмірах менших за ті на які він мав право відповідно до законодавства.
Так, грошове забезпечення та грошову допомогу для оздоровлення з 06.09.2023 по 14.04.2026 відповідач виплачував без врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року.
Під час проходження військової служби позивачем не було, в повному обсязі, використано щорічну основну відпустку та щорічну додаткові відпустку як учаснику бойових дій, яка передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 за 2023 - 2026 роки.
Крім того, під час проходження військової служби, відповідач направляв позивача у відрядження до військової частини НОМЕР_3 . Перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_3 я з 16.09.2024 по 20.09.2024 брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Однак, в порушення норм постанови КМ України від 28 лютого 2022 року No 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідач додаткову винагороду під час дії воєнного стану за період 16.09.2024 - 20.09.2024 не виплатив.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків, у цих примітках норми права не містяться.
Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.022018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.".
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанова №103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови №704 були внесені зміни.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Підставою для перерахунку виступає пункт 4 Постанови №704.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції до прийняття Постанови №103, до 23.02.2018, зазначав наступне: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції після прийняття Постанова №103, після 23.02.2018 року, зазначає: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.
Проте, 29.01.2020 року набрала чинності постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою було скасовано пункт 6 Постанови №103.
При цьому пункт 6 Постанови №103 передбачав наступне:
6. Внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
ЗМІНИ, що вносяться До постанов Кабінету Міністрів України
3. У постанові Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та Деяких інших осіб.
1) пункт 4 викласти в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.;
2) у пункті 10 цифри і слова 1 січня 2019року замінити цифрами і словами 1 березня 2018 року.
Таким чином судом скасовано редакцію пункту 4 Постанови №704, яка діяла в період з 23.02.2018 року по 29.01.2020 року.
Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови №704 знову набув редакції, яка діяла до 23.02.2018 року, а саме:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481).
Пунктом 2 Постанови № 481 встановлено: «Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14..»
Рішенням Окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18 червня 2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними.
Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25 набрало законної сили 18.06.2025 року.
Таким чином, починаючи з 18.06.2025 ( з дати набрання законної сили судовим рішенням по справі №320/29450/25) була відновлена дія пункту 4 Постанови КМу №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів,- за 'військрвицй (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 та в розмірі 1762 гривень.
Разом з тим, Постановою Верховного Суду України від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 колегія суддів відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні.
Суд виснував, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови Ns 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762грн.
Отже, на правовідносини щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців за період з 20.05.2023 розповсюджується даний правовий висновок.
Зважаючи на наведене, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 06 вересня 2023 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України «Про державний бюджет» на 01 січня календарного року, є протиправними.
Відтак відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 06 вересня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 - 2026 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 - 2026 роки (14 днів на рік, в загальній кількості 56 днів) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму дня працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що позов, у частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 06 вересня 2023 року по 14 квітня 2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання військової частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум, слід задовольнити.
Щодо не нарахування та не виплату грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки за 2023 - 2026 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“, у рік звільнення військовослужбовцям у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток.
Таким чином, закон прямо пов`язує виникнення права на виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки саме з фактом звільнення військовослужбовця з військової служби.
Станом на момент розгляду справи судом Позивач військову службу продовжує проходити, що вбачається із наведених доказів Позивача.
Зі списків особового складу військової частини не виключений та з військової служби не звільнений.
Отже, передбачені законом умови для нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2023-2026 роки у загальній кількості 56 календарних днів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік.
Разом із тим порядок проходження військової служби та реалізації права військовослужбовців на відпустки визначається Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 зазначеного Закону передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцю у разі невикористання щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток.
Отже, законодавець прямо визначив момент виникнення права на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки - під час звільнення військовослужбовця з військової служби.
Станом на день розгляду справи судом позивач продовжує проходити військову службу, із військової служби у лавах Збройних Сил України не звільнений.
Відтак обов`язок військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки не виник.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України та статей 23, 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності сукупності таких умов: протиправної поведінки відповідача, факту заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи у випадках, коли вона є необхідною умовою відповідальності.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт заподіяння йому моральної шкоди, характер моральних страждань, їх тривалість, інтенсивність, негативні наслідки для його життя чи здоров`я, а також причинний зв`язок між діями військової частини та заявленими стражданнями.
Позовна заява містить лише загальні твердження про заподіяння моральної шкоди без наведення конкретних обставин та без належного документального підтвердження.
Сам по собі факт звернення до суду або незгода позивача з порядком нарахування окремих видів грошового забезпечення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, зі встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06 вересня 2023 по 14 квітня 2026 року без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06 вересня 2023 року по 14 квітня 2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2026 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua