Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №361/2417/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Суд: Броварський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 18 червня 2026 р.

Справа: №361/2417/26

Суддя: Ведмідь Н. В.

справа № 361/2417/26

провадження № 2/361/1203/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

19 червня 2026 р.

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 59184,80 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що 02.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3538337, відповідно до умов якого відповідач отримав 20000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

26.07.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення прав вимоги №26-07/2024 від 26.07.2023 року.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3538337 від 02.01.2024 року, яка умови кредитного договору в повному обсязі не виконала, внаслідок чого її заборгованість становить 51500,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 20000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 29500,00 грн., заборгованість за комісіями становить 2000,00 грн.

03.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір №555163940534, відповідно до умов якого відповідач отримав 3000,00 грн., знижена процентна ставка, фіксована 800,00% річних, стандартна процентна ставка, фіксована 950% річних.

ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

18.12.2023 року ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення прав вимоги №18/12-2023 від 18.12.2023 року.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2024 року, яка умови кредитного договору в повному обсязі не виконала, внаслідок чого її заборгованість становить 7684,80 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 3000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 4684,80 грн.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив, провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою, в судові засідання не з`явилася про час, про причини неявки суд не повідомила. Копія ухвали про відкриття провадження у справі була надіслана та доставлена до електронного кабінету відповідачки, що було встановлено судом, зареєстрований в ЄСІТІС, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а.с. 200, 206, 210), а відтак відповідачка обізнана про судове провадження.

ОСОБА_1 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву і доказів, на підтвердження своїх заперечень.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що представник позивача скористався своїм правом і у прохальній частині позовної заяви просив, провести розгляд справи за його відсутності, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 83 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 80 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 02.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3538337, відповідно до умов якого відповідач отримала 20000,00 грн., строком на 30 днів з 02.01.2022 по 01.02.2022, зі сплатою процентів за користування кредитом 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 46-51).

Додатком до Договору про споживчий кредит №3538337 від 02.01.2022 року є графік платежів за договором про споживчий кредит №3538337 від 02.01.2022 року та паспорт споживчого кредиту №3538337 від 02.01.2022. (а.с. 55, 56-57).

Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Мілоан», позичальник ОСОБА_1 , з якою укладено договір №3538337від 02.01.2022 була ідентифікована ТОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація здійснювалася при укладені договору №3538337 одноразовим ідентифікатором - R11200, ідентифікатор позичальнику був направлений 02.01.2022 на вказаний позичальником номер телефону НОМЕР_1 . (а.с. 69).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Факт виконання ТОВ «Мілоан» договірних зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, підтверджується квитанцією ТОВ « Елаєнс» від 02.01.2022, згідно якої відповідачу ОСОБА_1 перераховано суму кредиту на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 20 000 грн. ( а.с. 70)

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

26.07.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 26-07/2024.

Відповідно до вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3538337 від 02.01.2022 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20000,00 грн..

Позивач також просив стягнути з відповідача 29500,00 грн. відсотків.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

За умовами договору позики №3538337 від 02.01.2022 кредитні кошти надавалися строком на 30 днів, термін повернення кредиту - 01.02.2022.

Згідно умов договору, а саме п. 2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

А тому відповідач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі, передбаченому договором, а саме в розмірі 7500,00 грн.

В іншій частині заборгованість по відсоткам стягненню не підлягає.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 000,00 грн комісії за надання кредиту.

Разом із тим, зазначена комісія фактично є платою за надання кредитних коштів, тобто за виконання кредитодавцем власного обов`язку за кредитним договором, а не за надання позичальнику окремої додаткової послуги. Доказів надання відповідачу будь-яких інших послуг, за які передбачено таку комісію, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 2 000,00 грн комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Крім того, 03.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики №555163940534, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., строком 30 календарних днів, стандартна процентна ставка 2,60% на день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. (а.с. 15-20).

Згідно п. 6.17. кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором і надання позики та діє до повного виконання зобов`язань, що виникають з цього договору та/або з порушенням його умов.

Відповідно до п.3.3. договору умовою застосування зниженої процентної ставки -дотримання позичальником терміну повного повернення позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 1 календарних днів.

Додатком №1 до Договору позики №555163940534 від 03.01.2022 року є графік платежів №555163940534-1 та паспорт позики від ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» (а.с. 21-22, 25-29)

Довідкою про ідентифікацію по договору №555163940534 від 03.01.2022 підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , була ідентифікована ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація здійснювалася при укладені договору №555163940534 одноразовим ідентифікатором - 1693, ідентифікатор позичальнику був направлений 03.01.2022 на вказаний позичальником номер телефону НОМЕР_1 . (а.с. 40)

Відповідно до листа ТОВ «Універсальний дата центр» від 02.02.2024 №3162_240202192954, 03.01.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 в розмірі 3000,00 грн. Номер транзакції в системі іРау.ua 128920738. (а.с. 41)

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

18.12.2023 року ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 18/12-2023 (а.с. 75-82).

Відповідно до вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2022 року.

Згідно з наданим позивачем реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2022 року станом на дату подання позову становить 7684,80 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 3000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 4684,80 грн.

Водночас, стороною позивача не обґрунтовано нарахування відсотків в розмірі 4684,80 грн., оскільки згідно розрахунку наданого позивачем, а також згідно договору позики та графіку платежів, строк на який надавалась позика становить 30 днів з процентною ставкою нарахуванням відсотків 2,19%, що становить 1972,50 грн.

А відтак, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягнення відсотків за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2022 року в розмірі 1972,50 грн.

В іншій частині заборгованість по відсоткам стягненню не підлягає.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3538337 від 02.01.2022 в розмірі 27500,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 20000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 7500,00 грн.; заборгованість за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2022 в розмірі 4972,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 3000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 1972,50 грн., а всього заборгованість за договорами становить 32472,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку №1879 від 01.01.2026, витяг з акта №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 та прайс-лист від 01.12.2025, відповідно до яких вартість наданої правничої допомоги становить 16 000,00 грн.

Враховуючи надані докази, суд вважає підтвердженим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Водночас, з огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 54,87 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 779,20 грн, а також судовий збір у розмірі 1 460,86 грн пропорційно до задоволеної частини позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3538337 від 02.01.2022 в розмірі 27500,00 грн., заборгованість за кредитним договором №555163940534 від 03.01.2022 в розмірі 4972,00 грн., а всього заборгованість за договорами становить 32472,00 грн., судовий збір в розмірі 1460,86 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8779,20 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua