Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №580/2070/26
Суддя: Валентина ОРЛЕНКО
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокусправа № 580/2070/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про скасування індивідуальних актів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) через свого представника звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій, з урахуванням заяви від 15.04.2026 року про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.01.2026 року №85 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог обґрунтовані тим, що позивача було незаконно затримано та позбавлено волі представниками ТЦК та СП без участі органів поліції, після чого примусово направлено на медичний огляд. Організація та проведення ВЛК відбулися формально, без урахування наявних діагнозів, результатів аналізів та обов`язкового дообстеження, на яке його раніше направив цивільний лікувальний заклад. Крім того, призов здійснено ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), хоча позивач перебував на військовому обліку в іншому — ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки наказ про мобілізацію є протиправним, незаконними є й наступні накази про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а згодом до військової частини НОМЕР_2 , куди його перевели для подальшої служби.
Ухвалою від 09.03.2026 року суддею Орленко В.І. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що наказ про призов є абсолютно законним, оскільки на момент мобілізації позивач мав статус військовозобов`язаного, досяг 25-річного віку та не надав жодних документально оформлених підстав для отримання відстрочки. Крім того, за результатами медичного огляду військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до проходження військової служби, і цей висновок є чинним та в судовому порядку не скасовувався.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов від військової частини НОМЕР_1 зазначається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки оскаржувані накази про призов та зарахування до списків особового складу є актами індивідуальної дії, які повністю вичерпали свою юридичну чинність фактом їх виконання та одноразової реалізації. Представник наголошує, що після мобілізації та прибуття позивача до частини виникли нові правовідносини — з приводу проходження військової служби, в межах яких звільнення або виключення зі списків особового складу може відбуватися виключно на підставах, чітко визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», серед яких відсутня така підстава, як скасування наказу про призов. Посилаючись на сталу практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що сама процедура мобілізації є незворотною, її оскарження не є належним способом захисту прав, а скасування вже реалізованого спірного наказу призведе до порушення принципу правової визначеності та стабільності публічно-правових відносин.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов від військової частини НОМЕР_2 представник останньої підтримав правову позицію військової частини НОМЕР_1 викладеної у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини в частині призову на військову службу та її проходження не передбачає припинення правовідносин військової служби шляхом скасування вже реалізованих наказів про призов на військову службу, а тому обраний спосіб захисту порушеного права не є в даному випадку ефективним та не приведе до відновлення попереднього стану.
Представником позивача були подані відповіді на вищевказані відзиви, в яких адвокат наголошує на грубому порушенні процедури військового обліку, адже позивач із 2017 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 і не звертався з заявами про взяття на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди його протиправно занесли після незаконного утримання. Крім того, направлення на медичний огляд (ВЛК) було підписано керівником міського ТЦК, який не мав юридичного права направляти громадянина до комісії іншого органу. Сама ж картка медичного огляду від 26.01.2026 року не містить підписів усіх членів ВЛК, оформлена з дефектами і не може замінити офіційну довідку ВЛК, яка взагалі відсутня в матеріалах справи. Головним аргументом є те, що станом на дату призову процес визначення придатності позивача не був завершений, оскільки чинне стаціонарне направлення на обов`язкове медичне дообстеження від 25.01.2026 р. залишалося і залишається активним в системі ЕСОЗ, що виключало правові підстави для ухвалення остаточного висновку про придатність та передчасного відправлення позивача до військової частини.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з «Резерв+» сформованим станом на 28.12.2024 року.
25.01.2026 року у АДРЕСА_2 позивач був затриманий та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Того ж дня, 25.01.2026 року під час перебування в ТЦК та СП позивача оглянули та направили на медичне дообстеження через позаштатну ВЛК №2 на базі КНП «Черкаська обласна лікарня».
Наступного дня, 26.01.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підписав направлення №6477944 на проходження ВЛК, яке було адресоване голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), де за результатами картки медичного огляду № 6477944 позивача визнали придатним до служби.
З урахуванням вказаного висновку, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 видав наказ №85 від 27.01.2026 року про призов ОСОБА_1 за мобілізацією та направив його до військової частини НОМЕР_1 , куди наказом командира від 29.01.2026 року №29 його зарахували до списків особового складу вказаної частини.
Надалі, під час розгляду судової справи, у фактичних обставинах відбулися зміни — згідно з довідкою форми №5 від 07.04.2026 року, позивач був переведений для подальшого проходження служби з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із діями начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації та направлення для подальшого проходження служби до військової частини, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абзацом першим частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за N 1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до норми п.1.3 розділу І Положення № 402 одними з основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення аналіз результатів медичного огляду, а також визначення причинного зв`язку захворювань, травм у військовозобов`язаних.
Відповідно до п.3.1. глави 3 розділу II Положення № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП.
ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.
Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів (абзац другий пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення №402).
За приписами пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення №402, під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу, що визначено пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення №402.
Зокрема визначено, що постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою, що передбачено пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення №402.
Так, судом встановлено, що 26.01.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підписав направлення № 6477944 на проходження ВЛК, яке було адресоване голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), де за результатами картки медичного огляду № 6477944 позивача визнали придатним до військової служби.
Досліджуючи картку проходження позивачем медичного огляду № 6477944 від 26.01.2026 року суд висновує, що остання не містить відомостей про проходження останнім лікаря «Дерматовенеролога», оскільки у відповідній графі відсутня дата огляду, діагноз та підпис лікаря.
Вказане свідчить про недотримання військово-лікарською комісією імперативних вимог абзацу другого пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 щодо обов`язкового та повного медичного огляду військовозобов`язаного визначеним переліком спеціалістів, до якого законодавцем включено й лікаря-дерматолога.
Суд наголошує, що встановлена Положенням №402 процедура огляду кожним окремим лікарем-спеціалістом не є формальністю, а є державною гарантією забезпечення об`єктивного, всебічного та повного дослідження стану здоров`я людини перед визначенням ступеня її придатності до військової служби. Покладений на кожного лікаря обов`язок особисто засвідчити результати огляду підписом та печаткою із зазначенням дати є формою персональної юридичної відповідальності медичного працівника за достовірність внесених даних.
Відсутність у медичних документах відмітки (дати, діагнозу, підпису та печатки) про проходження огляду одного або ж декількох лікарів безумовно вказує на те, що такий огляд фактично проведений не був, або ж його результати не були належним чином зафіксовані.
З огляду на це, висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби був прийнятий на підставі неповних даних про стан його здоров`я, без дослідження всіх обов`язкових медичних показників, що свідчить про дефектність процедури проведення медичного огляду в цілому.
В даному контексті суд також зазначає, що матеріали справи не містять направлення від керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 на проходження позивачем ВЛК, хоча згідно відомостей, що містяться в обліковій картці № 241220241388730700008 до військового квитка серія НОМЕР_3 значиться, що відповідно до відомостей про медичний огляд, 26.01.2026 згідно протоколу № 3314612270 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний придатним до військової служби.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав та матеріали справи не містять довідки ВЛК на підставі якої було здійснено призив на військову службу під час мобілізації позивача. Картка обстеження та медичного огляду № 6477944 від 26.01.2026 року надана ІНФОРМАЦІЯ_3 не може слугувати належним та допустимим доказом проходження позивачем ВЛК. Сама картка обстеження та медичного огляду № 6477944 від 26.01.2026 року не може підміняти довідку ВЛК та мати юридичне значення, адже у відповідності до пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення №402, постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються саме довідками ВЛК.
Критично розцінює суд також доводи ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині правомірності проходження позивачем ВЛК саме при районному ТЦК та СП.
Так, суд встановив, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.11.2017 року по 26.01.2026 року, що підтверджується обліковою карткою № НОМЕР_4 до військового квитка серія НОМЕР_3 , яку надав ІНФОРМАЦІЯ_3 до відзиву, причиною зняття з військового обліку позивача зазначено абз. 2 п.2 ч.5 ст.37 - вибув в іншу місцевість України і став на військовий облік за новим місцем проживання.
Матеріали справи не містять, а ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту вибуття позивача до іншої місцевості України та його взяття на військовий облік за новим місцем проживання. Натомість, у військово-обліковому документі в електронній формі (е-ВОД) «Резер+», сформованому станом на 28.12.2024 року, а також в обліковій картці №241220241388730700008 до військового квитка серії НОМЕР_3 зазначено незмінне зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_3 . В облікових даних позивача також відсутні будь-які відомості щодо його звернення із заявою про зняття з військового обліку у зв`язку зі зміною місця проживання.
Вищевказане в своїй сукупності свідчить про грубе порушення ІНФОРМАЦІЯ_3 встановленого порядку (процедури) мобілізації, що потягло за собою неправомірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.01.2026 року №85 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та зобов`язання військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби солдата ОСОБА_1 та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743), затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили).
Відповідно до пункту 3 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку установленому пунктами 13 і14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулогоо собового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
З вказаних норм слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на ТЦК та СП.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
В даному випадку, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:
-зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;
-визнання протиправними решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень породжує необхідність виправлення таких помилок, як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
Оскільки, в судовому порядку встановлено, що Позивач був протиправно мобілізований, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то вказане є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу командира військової частини військової частини НОМЕР_2 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
Суд, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України).
Отже, з метою поновлення прав та інтересів Позивача у спірних правовідносинах, які були порушені прийняттям оскаржуваного індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, суд вправі покласти на такого суб`єкта обов`язок вчинити дії, однак лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Визнання протиправними та скасування у судовому порядку оскаржуваних наказів відповідачів нівелює правові підстави для призову Позивача та прийняття його на військову службу за мобілізацією. Оскільки скасовані акти індивідуальної дії втрачають чинність. Відтак, на військову частину НОМЕР_2 має бути покладений обов`язок щодо врегулювання питання про звільнення Позивача з військової служби, тому похідна позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує, що такий спосіб відновлення порушеного права позивача є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому,під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав Позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що під час розгляду справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року пункт 1 статті 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.
Решта доводів Відповідачів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують та не змінюють.
Відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору, позаяк позивач звільнений від сплати відповідно до п. 12 ч.1 статті 5 Закону Уккраїни "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.01.2026 року № 85 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2026 №99 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 12.11.2026.
СуддяВалентина ОРЛЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua