Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №580/1404/26
Суддя: Анжеліка БАБИЧ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокусправа № 580/1404/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., за участю:
секретаря судового засідання – Міщенко Д.А.,
представниці позивача – Олійник І.А. (у порядку самопредставництва),
представниці третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних позовних вимог, - Момотенко І.Г. (у порядку самопредставництва),
представників у режимі відеоконференції:
відповідача – Зелинського С.С.(у порядку самопредставництва),
третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог, - Шевчук Т.Б. (у порядку самопредставництва),
розглянувши у відкритому судовому засіданні правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Шайтанової М.Г в інтересах держави, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних позовних вимог, - ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог, - Дмитрушківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
12.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Шайтанової М.Г. (18010, Черкаська обл., м.Черкаси, бул.Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави (далі - позивач) до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (20308, Черкаська обл., м.Умань, площа Соборності, буд.1; код ЄДРПОУ 04061292) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо проведення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124387500:02:000:1445, 7124387500:02:000:1450, 7124387500:02:000:1444, 7124387500:02:000:1448, 7124387500:02:000:1449, 7124387500:02:000:1465, 7124387500:02:000:1446, 7124387500:02:000:1452,- за відповідачем, як земель державної власності, з визначенням категорії земель лісогосподарського призначення;
зобов`язання вжити заходів щодо проведення державної реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки за відповідачем, як земель державної власності, з визначенням категорії земель лісогосподарського призначення.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у вчиненні дій з приводу державної реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки та щодо зміни їх цільового призначення з земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі лісогосподарського призначення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження з підстав відсутності права на звернення до суду та його непідвідомчості адміністративному суду. Постановою від 29 травня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд вказану ухвалу скасував, справу направив для продовження розгляду суду першої інстанції з мотивів, що спір стосується управлінських функцій, у зв`язку з чим підвідомчий адміністративному суду.
Тому 29.06.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 31.08.2026 суд здійснив перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне та розпочав підготовче провадження. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначив підготовче засідання.
Під час підготовчого провадження суд долучив докази та постановив ухвали про:
залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» (далі – Третя особа-1), на стороні відповідача - Дмитрушківську сільську раду (далі – Третя особа-2);
участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представників відповідача та третьої особи на його стороні (далі - Заява)
22.09.2026 надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на вказаних земельних ділянках зареєстровані права власності фізичних осіб на будинки за їх цільове призначення саме для їх будівництва та обслуговування.
У письмових поясненнях Третя особа-1 просила позов задовольнити, вважаючи вказані земельні ділянки своїми на праві постійного користування, а Третя особа-2 - відмовити, оскільки на них наявні будинки фізичних осіб-колишніх працівників лісгоспу.
25.09.2026 надійшло пояснення позивача, в якому стверджує, що вказані земельні ділянки мають лісогосподарське призначення та перебувають на праві постійного користування Третьої особи-1 на підставі лісовпорядкувальних матеріалів. Просив урахувати, що наявні рішення судів про припинення права приватної власності на них і на підставі закону вони є державною власністю. Вважає, що відповідач має виконати рішення судів.
25.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У відкритих судових засіданнях сторони підтримали правові позиції по суті спору та просили їх задовольнити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
19.12.2000 Черкаська обласна рада ухвалила рішення №18-2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств». Тому Уманський держлісогосп листом від 10.01.2001 просив виготовити проект відведення земельних ділянок лісового фонду реформованих с/г підприємств його зони діяльності в Уманському, Маньківському, Жашківському, Христинівському та Тальнівському районах. Черкаська обласна рада листом від 24.05.2001 вих.№591/01 доручила Черкаському філіалу Інституту землеустрою підготувати проект відведення земельної ділянки Уманському держлісгоспу для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Уманського району земельною площею 5563,6га у постійне користування, який подати обласному управлінню земельних ресурсів.
Уманський держлісогосп згідно з відомостями ЄДРПОУ і Статуту Третьої особи-1 реорганізований та його правонаступником є Третя особа-1.
Вказаний проект відведення виготовлений і погоджений: Собківською сільською радою (лист від 09.11.2001 №96), Уманським районним відділом земельних ресурсів (лист від 27.07.2002 №586), Уманською міською радою (висновок від 20.11.2001 №486/01). Акт постійного користування не виготовлений.
Водночас рішенням Уманської міської ради від 23.01.2018 №27-5/VII «Про встановлення меж населеного пункту села Собківка Уманського району Черкаської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту села, згідно з яким площа населеного пункту становитиме 306,9335га, включивши земельні ділянки площею 40,8335за за рахунок земель, які в адміністративних межах Собківської сільської ради за межами населеного пункту, та, як наслідок, у переліку в комунальну власність перейшли земельні земельні ділянки площею 23,5335га, а площею 17,3га - включено в межі населеного пункту, як державна власність, і обліковується відповідно до Проекту за Уманським Держлісгоспом. Згідно з Генеральним планом села Собківка на земельній ділянці площею 17,3га розташований адмінбудинок Собківського лісництва та 5-ти і 4-ри-квартирні житлові багатоквартирні будинки. Розпорядження про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж вказаного села від 10.11.2017 чинне.
Протягом 2018року Третя особа-2 ухвалила на своїй сесії рішення про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124387500:02:000:1445, 7124387500:02:000:1450, 7124387500:02:000:1444, 7124387500:02:000:1448, 7124387500:02:000:1449, 7124387500:02:000:1465, 7124387500:02:000:1446, 7124387500:02:000:1452,- із земель комунальної власності у приватну власність фізичним особам з попереднім затвердженням їм технічної документації. Відомості публічної кадастрової карти, Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «УМАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують входження цих земель лісового фонду в межі державної форми власності. Прокуратура Черкаської області провела листування щодо підстав передачі вказаних земельних ділянок, які, вважає, державної форми власності, без згоди власника. Листом від 18.07.2018 відповідач повідомив, що вказані земельні ділянки є комунальною формою власності та надані жителям села з видачею свідоцтв про право приватної власності. Аналогічного змісту направила лист позивачу і Третя особа-2 від 29.07.2019.
За позовом прокурора задоволені позови Уманським міськрайонним судом Черкаської області рішеннями, що набрали законної сили, щодо скасування згаданих рішень Третьої особи-2 про передачу фізичним особам у власність земельних ділянок з кадастровими номерами:
7124387500:02:000:1445 – рішенням від 27.10.2022 у справі №705/23/21 скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.04.2018 №23-6/VII, припинено право приватної власності відповідача;
7124387500:02:000:1450 – рішенням від 27.10.2023 у справі №705/129/21 витребувано її на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 15.05.2018 №23-5/VII;
7124387500:02:000:1444– рішенням від 29.11.2023 у справі №705/123/21 витребувано її на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.04.2018 №23-4/VII;
7124387500:02:000:1448 – рішенням від 12.06.2023 у справі №705/130/21 витребувано її на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.04.2018 №23/8/VII;
7124387500:02:000:1449– рішенням від 22.04.2024 у справі №705/136/21 витребувано її на користь Черкаської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.04.2018 №23-7/VII;
7124387500:02:000:1465– рішенням від 29.04.2024 у справі №705/26/21 витребувано її на користь Черкаської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 22.12.2018 №233-29/VII;
7124387500:02:000:1446– рішенням від 13.05.2024 у справі №2/705/233/24 витребувано її на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.04.2018 №23-5/VII;
7124387500:02:000:1452– рішенням від 22.08.2025 у справі №2/705/190/25 витребувано її на користь Черкаської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння, скасоване рішення Третьої особи-2 від 05.12.2019 №15-18/VII.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про вказані вище земельні ділянки зафіксовано, що зареєстровані права власності фізичних осіб скасовані судом. Водночас зареєстровані відомості про цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»: 7124387500:02:000:1465, 7124387500:02:000:1452.
Черкаська обласна прокуратура звернулася листом від 16.01.2025 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з пропозицією розглянути питання внесення відомостей до Державного земельного кадастру в частині цільового призначення вказаних земельних ділянок щодо дійсного їх змісту – землі лісогосподарського призначення та забезпечення можливості реєстрації державної власності. Отримала у відповідь лист про те, що право постійного користування на вказані вище земельні ділянки не виготовлені.
Тому Черкаська обласна прокуратура звернулася запитом від 10.11.2025 до відповідача, яким повідомила про вказані вище судові рішення та лісогосподарське призначення зазначених ділянок і прохання проінформувати про вжиті чи наміри вчинення в майбутньому заходів реагування для зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок. У відповідь отримала лист від 02.12.2025, згідно з яким для проведення реєстраційних дій закон передбачає подання заяви з правовстановлюючими документами, а за вказаними земельними ділянками розташовані житлові будинки приватної форми власності громадян. То ж до спростування вказаного питання вважає спірним.
Позивач повторно звернувся запитом від 16.01.2026 до відповідача за аналогічними питаннями. Отримав аналогічну відповідь листом від 28.01.2026.
Тому позивач подав позов у суд.
Щодо права на звернення до суду.
На прокуратуру, відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру” (далі – ЗУ № 1697-VII) та п.3 ст.1311 Конституції України, покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді згідно з приписами ст.23 ЗУ № 1697-VII полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, процес з`ясування органами прокуратури відомостей про те, чи існує загроза інтересам держави у визначених правовідносинах полягає у виникненні приводу, умов отримання відомостей, з`ясування можливих чи фактичних наслідків, правовій оцінці визначеним правовідносинам, обрання належного способу захисту інтересів держави. В останньому судовий порядок не є обов`язковим, хоча і допустимим способом захисту. Для саме такого способу закон вимагає з`ясування у встановленому законом порядку владних повноважень визначених органів державної влади, звернення до них органом прокуратури, отримання та подальша оцінка їх відповідей.
У ст.6 Конституції України презюмовано, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, всі органи державної влади повинні виконувати власні функції та завдання в інтересах держави. То ж саме у разі з`ясування неналежного, на думку прокурора, виконання владних повноважень чи неналежним чином, тобто, всупереч інтересам держави Україна, у нього виникає право на звернення до суду для відстоювання цих інтересів. Підставою ж для такого звернення є саме отримання відомостей у встановленому законом порядку від відповідних органів державної влади про непогодження порушення ними вказаних інтересів та небажання їх відновити, а не про їх загальну діяльність.
29.09.2022 Президент України видав Указ №675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відтворення лісів України в особливий період», яким увів у дію рішення РНБОУ від 29.09.2022. Цим рішенням РНБОУ, розглянувши комплекс питань, пов`язаних із викликами та загрозами національній безпеці України у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів України, зумовленими дисбалансом між екологічними, економічними та соціальними функціями ведення лісового господарства, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням функціонування лісової галузі в особливий період, РНБО України доручила КМУ, центральним та місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування у тримісячний строк здійснити розроблення та затвердження регіональних програм, спрямованих на масштабне залісення регіонів та інших заходів. Також доручено у шестимісячний строк:
з метою реалізації заходів із масштабного залісення України опрацювати питання щодо:
створення державного фонду розвитку лісового господарства, зокрема за рахунок коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; екологічного податку; рентної плати за використання лісових ресурсів; грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, частини податку на додану вартість й інших джерел;
удосконалення системи оподаткування лісових земель шляхом формування Єдиного лісового податку та усунення подвійного оподаткування;
внесення змін до порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок;
забезпечення необхідного обсягу лісового насіння та вирощування селекційного садивного матеріалу;
виділення органами державної влади та органами місцевого самоврядування придатних для залісення земель;
з метою підвищення ефективності функціонування лісової галузі опрацювати питання щодо створення:
єдиного державного суб`єкта господарювання з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів шляхом реорганізації державних унітарних комерційних підприємств, які перебувають у сфері управління Державного агентства лісових ресурсів України;
єдиного державного суб`єкта господарювання, уповноваженого здійснювати вирощування селекційного садивного матеріалу;
разом із місцевими органами виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування забезпечити:
безумовне виконання завдань, визначених Указом Президента України від 7 червня 2021 року № 228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів";
розроблення єдиної електронної таксаційної та картографічної бази даних про ліси з урахуванням положень Закону України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";
вдосконалення механізму економічного стимулювання заходів зі створення лісів на землях усіх форм власності, ураховуючи особливий статус та режим земель оборони та інше.
Стаття 107 Конституції України приписує, що РНБОУ є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Тому суд дійшов висновку, що прокурор мав правові та фактичні підстави в умовах загальновідомих обставин воєнного стану в Україні звернутися в суд зі вказаним вище позовом щодо обліку земельних ділянок, які вважає приналежними до лісового фонду.
Питання юрисдикції спору в цій справі вирішене згаданою вище постановою Шостого апеляційного адміністративного суду при скасуванні ухвали про відмову у відкритті провадження. То ж суд не надає в цій справі оцінки доводам учасників спору, які виходять за межі адміністративно-правових відносин.
З приводу оскаржуваної бездіяльності суд урахував.
Для вирішення спору суд урахував вимогу абзацу другого ст.19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади, їх службових і посадових осіб діяти в порядку, межах і спосіб, що визначені законом.
Отже, відсутні підстави зобов`язувати суб`єктів владних повноважень виконати дії, які не є їх обов`язками згідно з законом.
Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовані в ст.17 ЗК України.
Зокрема, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;
в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;
г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;
д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;
е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;
є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;
є-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів у порядку, визначеному законом;
ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ч.3 ст.19 ЗК України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Норми ч.3 ст.20 ЗК України приписують, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
У випадках віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини.
Відповідно до ч.8 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Водночас згідно з ч.1 ст.56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення відповідно до ч.1 ст.57 ЗК України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Норми абзаців десятого-одинадцятого пункту 24 Розділу X «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЗК України приписують, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Відомості Єдиного реєстру речових прав не містять даних про реєстрацію комунальної форми власності на вказані вище земельні ділянки. Судовими рішеннями підтверджено незаконність розпоряджання ними Третьою особою-2.
Щодо повноважень реєструвати відомості про правовий статус земельних ділянок після набрання законної сили вказаними вище судовими рішеннями суд урахував таке.
Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон №1952-IV) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов`язковою.
Частиною 1 ст.5 Закону №1952-IV встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Згідно з ч.1 ст.3 ЗУ №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Як встановлено вище, відповідні земельні ділянки були зареєстровані за фізичними особами на праві приватної власності, що скасоване судом та відображено у відповідному Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЗУ №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Зважаючи, що незаконного переоформлення прав на землю її передано Третій особі-1, сформовані відповідні Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «УМАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», планово-картографічні матеріали лісовпорядкування у період дії Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (далі - ЛК України) після ухвалення Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III та до встановлення Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок №1141).
Норми ст.53 ЛК України приписують, що документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі:
2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
4) актів технічного приймання лісових культур;
5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;
6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.
Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та національної інвентаризації лісів.
Згідно зі ст.53 ЛК України державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету. Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, ведення державного кадастру земель лісового господарства не належить до повноважень відповідача.
Водночас пункт 5 розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» ЛК України вказує, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Тобто, належність права на вказані земельні ділянки площею 17,3га на праві постійного користування, переданого у 2001 році, наявне у Третьої особи-1.
У вказаному контексті суд урахував, що ані Третя особа-1, ані державні органи, на користь яких витребувані вказані вище земельні ділянки судовими рішеннями (КМУ та Черкаська обласна державна адміністрація) не зверталися заявами про реєстрацію на них відповідно - постійного користування, державної форми власності, зміни цільового призначення та прокуратура не проводила в цій частині перевірок дотримання виконання ними таких функцій, у т.ч. не з`ясовувала підстав неможливості таких звернень. ВІдповідач не був стороною чи іншим учасником вказаних вище судових процесів і суд не присуджував витребування земель на його користь. То ж твердження позивача про протиправність його бездіяльності не переконливе.
Згідно з ч.5 ст.3 ЗУ №1952-IV реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.
На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо її продажу здійснюється нотаріусом, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу такої земельної ділянки в межах його нотаріального округу за місцезнаходженням земельної ділянки або за зареєстрованим місцем проживання (місцезнаходженням) власника земельної ділянки, або нотаріусом, який його заміщує.
Тобто, для проведення реєстраційних дій закон встановлює заявницький принцип. Отже, рішенню про державну реєстрацію державної форми власності та зміни цільового призначення земель має передувати відповідна заява з відповідними рішеннями, чого у заявлених спірних правовідносинах не було.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ №1952-IV державній реєстрації прав підлягають:
1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості;
1-1) спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;
2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
право користування (сервітут);
право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
право господарського відання;
право оперативного управління;
право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;
право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;
узуфрукт державного майна;
узуфрукт комунального майна;
право відання державним майном;
інші речові права відповідно до закону;
4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування, арешт, іпотека, вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, обтяження гарантійної частки будівництва об`єкта нерухомого майна (далі - гарантійна частка) відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», обтяження спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», обтяження спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об`єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», обтяження спеціального майнового права на неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об`єкта, визначені частиною дванадцятою статті 52 Закону України "Про публічно-приватне партнерство" та частиною сімнадцятою статті 55-1 Закону України "Про концесію», обтяження спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва відповідно до частини другої статті 27-2 цього Закону, обтяження права власності на об`єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до частини третьої статті 27-3 цього Закону, інші обтяження відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.5 ЗУ №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративної мережі.
У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
Тож як право власності, так і право постійного користування земельною ділянкою має бути внесено у відомості вказаного Реєстру.
Відповідно до ст.6 ЗУ №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб`єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Стаття 11 вказаного Закону приписує, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Тобто, підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав є заява особи з пакетом документів, що посвідчують такі права. Відповідач не може довільно втручатися в діяльність державного реєстратора.
У заявлених спірних правовідносинах жоден суб`єкт, на користь якої винесені судові рішення про витребування вказаних вище земельних ділянок, з такою заявою не звертався. Загальне звернення листом органом прокуратури до відповідача, як органу виконавчої влади, для з`ясування, чи внесені змін в дані земельного кадастру щодо державної власності земель, не замінює встановленого законом порядку способу дій та особу заявника - володільця відповідних прав для проведення реєстрації державні форми власності. Не зверталася до відповідача і Третя особа на стороні позивача, якій надано дозвіл на розробку технічної документації та яка виготовила матеріали лісовпорядкування для оформлення постійного користування вказаними земельними ділянками лісового фонду. То ж вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо реєстрації державної форми власності передчасно. Відповідач не володіє передбаченими законом повноваженнями самостійно надавати доручення своїм кадастровим реєстраторам проводити реєстраційні дії без окремого звернення особи, яка намагається оформити відповідне речове право та без наявності в нього прав розпорядника відповідними землями державної форми власності.
Посилання позивача на те, що державна форма власності означає обов`язок у відповідача виконати реєстрацію самостійно не себе, чинним законодавством не підтверджено. Посилання на невизначений статус вказаних земельних ділянок не грунтоване, оскільки право державної власності на них встановлене законом. Доводи про незавершеність оформлення права постійного користування землями лісового фонду не враховано, оскільки за наявності оформлених документів лісовпорядкування на ці земельні ділянки та рішення Черкаської обласної ради про передачу на праві постійного користування Третя особа на стороні позивача могла звернутися до державного реєстратора заявою та супровідними документами для реєстрації такого речового права. Відповідно, будь-які рішення чи бездіяльність щодо розгляду не допущені.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЗУ №1952-IV формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв.
При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.
У базі даних заяв також реєструються судові рішення, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про заборону вчинення реєстраційних дій, судові рішення про скасування відповідних судових рішень, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.
Тобто, закон передбачає виключно заявочний принцип реєстрації речових прав.
Так, норми ст.18 ЗУ №1952-IV приписують, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.
Під час проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок для ведення садівництва) державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру аграрних нот з метою встановлення наявності чи відсутності факту використання відповідної земельної ділянки, зазначеної в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
У разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. (ч.8 вказаної статті Закону)
Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ №1952-IV заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.
При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами.
Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Реєстраційна дія в Державному реєстрі прав, проведена в автоматичному режимі, вважається дією технічного адміністратора та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону.
Заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій або електронній формі разом з оригіналами документів або належно завіреними їх копіями (зокрема електронними копіями відповідних документів, поданих у паперовій формі), необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування). Заява та документи в електронній формі подаються з накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні
Заява на державну реєстрацію спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості подається у порядку, визначеному статтею 27-2 цього Закону.
Реєстраційні дії за заявою, у якій зазначено відомості про документи, необхідні для проведення таких дій, або за заявою, до якої додано копії відповідних документів, засвідчені підписом заявника, проводяться з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг".
Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Особа іноземця або особи без громадянства встановлюється за національним, дипломатичним чи службовим паспортом іноземця або іншим документом, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства.
Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається заявником з накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
У разі подання заяви уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність (крім проведення реєстраційних дій за заявою уповноваженої особи державного органу, органу місцевого самоврядування), довіреність, видана відповідно до законодавства іноземної держави, або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.
Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.
Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
То ж заяви на реєстрацію прав щодо вказаних земельних ділянок мали бути подані окремо щодо кожної з них.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) (далі - Порядок). Пункт 6 цього Порядку вказує, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Абзац перший п.26 Порядку приписує, що державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу відповідно до цього Порядку документів під час державної реєстрації прав. Відповідно до п.34-1 Порядку державна реєстрація прав в автоматичному режимі проводиться програмними засобами ведення Державного реєстру прав виключно на підставі відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку інформаційної взаємодії таких систем, а у разі державної реєстрації прав на об`єкт будівництва та майбутні об`єкти нерухомості вперше чи у разі державної реєстрації права власності у зв`язку з отриманням з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідно до статей 27-2 та 27-3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” - без встановлення черговості розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, наявності підстав для зупинення державної реєстрації прав чи відмови в державній реєстрації прав.Абзац перший ч.1 ст.21 ЗУ №1952-IV рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Відповідно до норм п.40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.
Згідно з п.81-1. Порядку державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Згідно з ч.1 ст.26 вказаного Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Пункт 81-2 Порядку приписує, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Згідно з ч.3 ст.26 ЗУ №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Підстави для державної реєстрації прав визначені в ст.27 ЗУ №1952-IV.
Так, частина 1 вказує, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
13-3) договору про передачу страхового портфеля;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені в нормах ст.28 ЗУ №1952-IV.
Зокрема, згідно з ч.2 ст.28 вказаного Закону під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.
Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
То ж допоки Третя особа на стороні позивача не звернулася у встановленому законом порядку до відповідача з приводу реєстрації права постійного користування, під час якого і відбувається одночасно реєстрація державної форми власності, твердження позивача про порушення заявлених прав держави саме відповідачем не обґрунтоване.
Підстави для реєстрації державної форми власності щодо земельних ділянок за місцевими районними адміністраціями законодавчо відсутні. То ж вимоги прокуратури в цій справі суперечать приписам ст.19 Конституції України.
Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року врегульовані в ст.29 ЗУ №1952-IV.
Зокрема, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Під час проведення державної реєстрації права спільної власності на земельну ділянку щодо одного із співвласників у разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право спільної власності на земельну ділянку із зазначенням усіх співвласників, перенесених з Державного реєстру земель, державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією права спільної власності щодо одного із співвласників також переносить відомості про інших співвласників на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.
Перенесення відомостей про кожного із співвласників на земельну ділянку у випадку, передбаченому абзацом четвертим цієї частини, здійснюється виключно за відсутності в Державному реєстрі прав відомостей про перехід права власності відповідного співвласника до третьої особи.
У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.
Державна реєстрація речових прав похідних від права власності, обтяжень речових прав на земельну ділянку, право власності на яку набуто та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав.
При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення.
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
Норми ч.ч.1-2 ст.31-1 вказаного Закону вказують, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.
Абзац перший ч.1 ст.37 вказаного Закону приписує, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Контроль у сфері державної реєстрації прав відповідно до ч.1 ст.37-1 ЗУ №1952-IV здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.
Враховуючи вказані вище норми законів, внаслідок згаданих вище рішень суду у відповідача не виник автоматичний обов`язок реєструвати їх за собою, як державну форму власності.
Посилання позивача на допустимість виходу за межі заявленого ним предмета спору в контексті змісту позовних вимог не враховане із-за завдання адміністративного суду, вказаного в ст.2 КАС України, та законодавчих обмежень права прокурора на звернення до адміністративного суду, вказаних у ст.52 КАС України. Право суду на вихід за межі заявленого спору передбачене нормами ст.9 КАС України виключно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини та громадянина, інших суб`єктів від порушень суб`ктів владних повноважень. Зважаючи, що в межах заявлених підстав спору відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки, підстави для судового захисту заявлених прокурором прав держави в цій справі відсутні.
Зважаючи на результат вирішеного спору згідно зі ст.ст.132-139 КАС України, понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Шайтанової М.Г. (18010, Черкаська обл., м.Черкаси, бул.Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (20308, Черкаська обл., м.Умань, площа Соборності, буд.1; код ЄДРПОУ 04061292) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо проведення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124387500:02:000:1445, 7124387500:02:000:1450, 7124387500:02:000:1444, 7124387500:02:000:1448, 7124387500:02:000:1449, 7124387500:02:000:1465, 7124387500:02:000:1446, 7124387500:02:000:1452,- за відповідачем, як земель державної власності, з визначенням категорії земель лісогосподарського призначення;
зобов`язання вжити заходів щодо проведення державної реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки за відповідачем, як земель державної власності, з визначенням категорії земель лісогосподарського призначення.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного тексту рішення суду.
СуддяАнжеліка БАБИЧ
Повний текст рішення виготовлений і підписаний 12.11.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua