Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №287/1960/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Суд: Олевський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №287/1960/25

Суддя: Нижник Г. П.

Справа № 287/1960/25

провадження 2/287/290/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 листопада 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судових засідань Корнєйчук О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та судових витрат у розмірі 1211,20 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 05.05.2022 між адвокатом Литвиненком Р.С. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до додатку № 1 до договору сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції у сумі 30 000 грн. Постановою Баришівського районного суду Київської області від 17.08.2022 у справі № 355/61/22 провадження щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили. Після завершення розгляду справи позивач повідомив відповідача про результати розгляду та надіслав копію судового рішення за допомогою мобільного застосунку WhatsApp. Однак відповідач відмовився сплатити погоджений гонорар за надану правничу допомогу. Посилаючись на умови договору, положення статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також статей 133, 137 ЦПК України, позивач зазначає, що правнича допомога була фактично надана, а обов`язок з її оплати відповідачем не виконаний. Також позивач вважає, що позовну давність не пропущено, оскільки про остаточну відмову відповідача від оплати гонорару йому стало відомо 05.09.2022. При цьому зазначає, що навіть у разі обчислення строку позовної давності з 17.08.2022, останній день такого строку припадав на вихідний, а тому відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України строк закінчувався 18.08.2025. З огляду на викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 30 000 грн заборгованості за договором про надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надав письмову заяву, у якій просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судові засідання призначені 09.06.2026 та 02.11.2026 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Також здійснювався виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

У ч. 4 ст. 223 ЦПК України зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 05.05.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором і додатками до нього (а.с. 5).

За умовами договору адвокат зобов`язався здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта, надавати інші види правничої допомоги в обсязі та на умовах, установлених договором і за домовленістю сторін, а клієнт, у свою чергу, зобов`язався оплачувати надання правничої допомоги та відшкодовувати фактично понесені адвокатом витрати у зв`язку з виконанням договору.

Того ж дня сторони підписали додаток № 1 до договору, відповідно до якого погодили, що за надання правової допомоги у справі про притягнення клієнта до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП у суді першої інстанції, зокрема вивчення матеріалів справи, підготовку та подання клопотань, участь у судових засіданнях, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 30 000 грн за результатами судового розгляду (а. с. 6).

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань адвокат здійснював захист прав та інтересів відповідача у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у справі №355/61/22.

Постановою судді Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/61/22 від 17.08.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалася та набрала чинності (а.с. 13-16).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконував взяті на себе за договором зобов`язання та фактично надавав відповідачу правничу допомогу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Отже, обов`язок відповідача щодо оплати правничої допомоги виник на підставі укладеного між сторонами договору та погоджених ними умов, а розмір відповідної винагороди підтверджується підписаним відповідачем додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2022.

Разом із тим, починаючи з 2022 року відповідач допустив порушення умов договору в частині своєчасної та повної оплати наданої правничої допомоги.

З метою досудового врегулювання спору позивач 04.09.2022 та 05.09.2022 за допомогою мобільного застосунку WhatsApp повідомив відповідача про результати розгляду справи та надіслав копію судового рішення. Однак під час телефонної розмови відповідач відмовився сплатити гонорар за надану правничу допомогу.

Доказів повного погашення заборгованості або припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, несплата відповідачем вартості фактично наданої та прийнятої ним правничої допомоги в повному обсязі свідчить про неналежне виконання ним договірного зобов`язання.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що факт укладення договору про надання правничої допомоги, фактичного надання позивачем відповідних послуг та погодження відповідачем їх вартості підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання відповідачу правничої допомоги, погодження її вартості та наявність заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 05.05.2022.

Водночас відповідач доказів належного виконання грошового зобов`язання, зокрема сплати погодженого гонорару в розмірі 30 000 грн, суду не надав.

Щодо доводів позивача про дотримання строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Оскільки відповідач такої заяви не подав, підстав для застосування позовної давності з власної ініціативи суд не вбачає.

За таких обставин суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем договірного зобов`язання щодо оплати наданої правничої допомоги, а тому доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 05.05.2022.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258–259, 263–265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правничої допомоги від 05.05.2022 у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 02.09.1995, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Г. П. Нижник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua